Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №728/2617/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/2617/25

Головуючий у першій інстанції – Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1207/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Любчика О.В.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2026 року у справі за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мовтивовано тим, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 площею 0,1 га, з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, для індивідуального садівництва, розташована у межах прибережної захисної смуги озер в басейні р. Сейм, сформована за рахунок земель водного фонду, що підтверджено інформацією Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20 січня 2025 року № 991-001-149/991-083 та схемою накладення земельної ділянки, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 .

Оскільки спірну земельну ділянку протиправно передано у власність фізичної особи через її належність до земель водного фонду, відтак на підставі ст. 387 ЦК України її слід витребувати на користь держави в особі Батуринської міської ради, як законного розпорядника земель цієї категорії.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2026 року позов задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_1 .

Заходи забезпечення позову, які застосовані згідно з ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2025 року у виді арешту земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 площею 0,1 га, розташованої в АДРЕСА_1 , належної на праві приватної власності ОСОБА_1 та заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 площею 0.1 га, - скасовано після набрання цим рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури 8 028 грн у рахунок повернення судових витрат, із яких 3 028 грн судового збору та 5 000 грн, понесених за розроблення схеми розташування земельної ділянки згідно з договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник посилається на пропуск строку позовної давності при зверненні з цим позовом. ОСОБА_1 зазначає, що право власності за ним зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (запис зроблено 04 серпня 2021 року), держава втратила володіння землею, а отже, цей позов є віндикаційним. Відтак на правовідносини, що виникли між сторонами, розповсюджується загальна позовна давність тривалістю 3 роки, яка обчислюється з дня державної реєстрації права власності – 04 серпня 2021 року, а з позовом прокурор звернувся лише 06 жовтня 2025 року.

Стверджує, що судом першої інстанції порушено принцип субсидіарності, оскільки прокуратурою обгунтовано звернення до суду лише загальними нормами земельного та водного законодавства, а не бездіяльністю Батуринської міської ради.

ОСОБА_1 вважає неналежними доказами як лист Деснянського басейнового управління водних ресурсів, який фактично є інформаційною довідкою, складеною на основі координат Google, так і відповідь Центральної геофізичної обсерваторії, яка не є експертним висновком щодо меж землеустрою через відсутність у штаті установи сертифікованих інженерів-землевпорядників. Суд, визначивши схему ФОП ОСОБА_2 належним доказом на підтвердження доводів позову, не звернув увагу на те, що акт приймання робіт підписано 25 липня 2025 року, а саму схему з розрахунками виготовлено 02 серпня 2025 року. Крім того, ФОП ОСОБА_2 не попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

Скаржник посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах Генерального плану м. Батурин і Батуринська міська рада, ухвалюючи рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, достеменно знала про її розташування. Таким чином, держава в особі органу місцевого самоврядування визнала за відповідачем право на її приватизацію, отже суд не має право через п`ять років переглядати рішення міської ради.

ОСОБА_1 зазначає, що є учасником бойових дій та ветераном війни, і позбавлення його земельної ділянки, право на яку гарантовано державою, без виплати компенсації є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, створюючи індивідуальний та надмірний тягар.

Наголошує на тому, що судом не надано належної правової оцінки доказам, доданим ОСОБА_1 до відзиву на позов, а саме: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7418714242020 від 29 вересня 2020 року та витягну з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 269534201 від 09 серпня 2021 року. Спірну земельну ділянку сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 29 вересня 2020 року на підставі належним чином розробленого та погодженого проекту землеустрою.

У наданому відзиві перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області, не погодившись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Обгрунтовуючи доводи відзиву, прокурор посилається на те, що позов подано в межах строку позовної давності, оскільки з огляду на приписи ст. 256, 257, п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України, за період з 04 серпня 2021 року і дотепер позовна давність не сплинула.

Указує на те, що Батуринська міська рада не вживала будь-яких заходів щодо повернення спірної земельної ділянки і повідомила про можливий майбутній розгляд питання про її витребування на пленарному засіданні сесії міської ради. Прокуратура набула право на представництво інтересів держави в особі Батуринської міської ради, оскільки невжиття заходів з усунення наявних порушень може призвести до погіршення природного стану водного об`єкту та прибережної захисної смуги.

Заявник наголошує на тому, що спірну земельну ділянку сформовано за рахунок земель водного фонду, що підтверджується належними доказами: інформацію з Деснянського БУВР Державного агенства водних ресурсів України від 15 листопада 2024 року та Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20 січня 2025 року, а також схемою накладення земельної ділянки, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 .

Стверджує, що проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі і межах, встановлених законодавством. Відсутність проєктної документації щодо встановлення прибережної захисної смуги навколо водного об`єкту – озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм не означає її відсутність з огляду на те, що ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України її визначено як території вздовж водойми на відстані 100 м від урізу води.

Вважає, що добросовісність відповідача в цьому випадку апріорі виключається з огляду на те, що ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку на безоплатній основі згідно з рішенням Батуринської міської ради та в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг і зобов`язаний був знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону. На час отримання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до відкритих даних Державного земельного кадастру та сервісу Google Earth Pro міг пересвідчитись, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 знаходилась поряд з водним об`єктом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 площею 0.1 га, яка надана у власність ОСОБА_1 , розташована у АДРЕСА_1 в межах прибрежної захисної смуги озер в басейні р. Сейм, а відтак вказана ділянка згідно з положеннями Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду і відповідно надання її у приватну власність заборонено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з цим висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Батуринського міського голови із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для індтивідуального садівництва, яка розташована в м. Батурин (т. 1 а.с. 47).

27 липня 2020 року витягом з рішення № 8 засвідчено, що на 37 сесії 8 скликання Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального садівництва в м. Батурин Бахмацького (нині Ніжинського) району Чернігівської області (т. 1 а.с. 29).

За заявами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 від 25 серпня 2020 року ФОП ОСОБА_5 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 3 громадянам для індивідуального садівництва (Код КВЦПЗ 01.05) площею 0,3000 га на території АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 42-84).

Розділом 3 пояснювальної записки, яка є частиною цього проекту землеустрою, передбачено зміну угіддя з пасовища на багаторічні насадження, в межах категорії одного цільового призначення.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 площею 0,1 га для індивідуального садівництва сформована за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 26,0150 га з видом угідь – пасовища, яка розташована у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.42-84, 181-189).

29 вересня 2020 року Відділом у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській обласі відкрито поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573. відповідно до запису від 29.09.2020 №001, вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; код виду цільового призначення: 01.05 Для індивідуального садівництва, площа 0,1000 га; її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі проведено державним кадастровим реєстратором на підставі документації із землеустрою, розробленої ФОП ОСОБА_5 ; координати поворотних точок меж земельної ділянки: 1) Х 5680617.5691, Y 4327992.8312, відстань 34,34 м.; 2) Х 5680589.872, Y 4328013.124, відстань 30.1 м; 3) Х 5680573.4985, Y 4327987.8611, відстань 33.62 м; 4) Х 5680601.3494, Y 4327969.0367, відстань 28.8 м; відповідно до запису про виникнення права від 10.08.2021 № 003 власником земельної ділянки є ОСОБА_1 , форма власності приватна, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 04.08.2021 року, орган державної реєстрації прав Бахмацька міська рада Чернігівської області, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 43381757 (т. 1 а.с.31-41).

26 січня 2021 року рішенням № 2 п`ятої сесії дев`ятого скликання Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 площею 0,1 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 30).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 є ОСОБА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування 05 сесії 9 скликання Батуринської міської ради Чернігівської області від 26.01.2021 року (т. 1 а.с. 86).

Як свідчить витяг № НВ-9979589672025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 становить 6209,45 грн, дата формування витягу 26 вересня 2025 року (т. 1 а.с. 85).

01 листопада 2024 року Ніжинська окружна прокуратура звернулась з листом за вих. 52-77-7597ВИХ-24 до Деснянського БУВР щодо надання інформації про водні об`єкти, розташовані поблизу земельних ділянок з кадастровими номерами, у тому числі 7420310300:01:000:0573 на території Батуринської територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області (т. 1 а.с. 12-14).

Інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України № 1187/3-1/ДС/25-24 від 15 листопада 2024 року підтверджено, що за інформацією з відкритих даних земельного кадастру та результатів інвентаризаційних водних об`єктів Чернігівської області (2021 р.) поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 розташовані водні об`єкти (т. 1 а.с. 15-16):

- озеро з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм (координати Google – 51.337005, 32.898895) площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб.

- озеро з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм (координати Google – 51.338598, 32.899579) площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб.

Цим же листом прокурора проінформовано про те, що паспорти зазначеного водного об`єкта відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 березня 2013 року № 99, на зберігання до Деснянського БУВР не надходили.

З урахуванням вимог ст. 88 Водного кодексу України ширина прибережних захисних смуг для озер становить 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прилежна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації (комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів).

Проєкти землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережних захисних смуг вищезазначених водних об`єктів на території Батуринської міської ради поблизу, у тому числі земельної ділянки 7420310300:01:000:0573 на замовлення Деснянського БУВР не розроблялись, на погодження не надавались.

Інформація щодо погодження чи затвердження власником чи землекористувачем в порядку, встановленому ст. 186 Земельного кодексу України, проєкту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки або іншої документації із землеустрою, на підставі якої здійснювалось її формування, а також картографічні матеріали з відображенням прибережних захисних смуг вказаних водних об`єктів, в межах компетенції, в управлінні відсутня.

Іншим листом Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 20 січня 2025 року № 991-001-149/991-083 підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 площею 0,1 га, як на момент виділення у приватну власність у 2021 році, так і наразі, повністю накладається на прибережну захисну смугу шириною 100 м (ПЗС) старичних озер, які розташовані в заплаві річки Сейм, та відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду (т. 1 а.с.19).

За повідомленням, наданим Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної військової адміністрації від 24 січня 2025 року, генеральний план міста Батурин розроблений ДП «Діпромісто» та затверджений у 2006 році; надано викопіювання зі схеми Проектного плану у складі Генерального плану міста Батурин у межах запитуваної частини, яка надавалася додатком, з позначенням меж населеного пункту, додано експлікацію та умовні позначення видів функціонального призначення території (т. 1 а.с. 22-24).

За даними Батуринської міської ради від 12 лютого 2025 року № 13-07/175, наданими на запит виконувача обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, паспорти водних об`єктів, проектна та виконавська документація з питань очищення, розширення, паспортизації, днопоглиблення, інвентаризації водойм, а саме: «Вир» та «Вісімка», а також чинна містобудівна документація станом на 2020, 2021 та 2024 роки у матеріалах Батуринської міської ради відсутні. Озера з місцевою назвою «Вир» та «Вісімка» не перебувають на балансі Батуринської міської ради і не передавались іншим підприємствам, установам чи організація. Землевпорядна документація щодо встановлення прибережної захисної смуги Батуринською міською радою не розроблялася (т. 1 а.с. 28).

22 липня 2025 року між Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 9/25, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду (частини прибережних захисних смуг озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис м куб, озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис м куб) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі (т. 1 а.с. 96-99).

До вказаного договору додано схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 на території Батуринської ОТГ, для індивідуального садівництва, яка розташована в прибережній захисній смузі оз. «Вісімка» в басейні р. Сейм; каталог координат окружної межі земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 та каталог координат прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» (т. 1 а.с. 91-95).

Як видно зі схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 на території Батуринської ОТГ, для індивідуального садівництва, яка розташована в прибережній захисній смузі оз. «Вісімка» в басейні р. Сейм, виконаної ФОП ОСОБА_2 , площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб. та прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб., складає 100%, у зв`язку з чим поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі (т. 1 а.с. 91).

05 серпня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура скерувала до Батуринської міської ради лист за вих. № 52-77-5142вих-25, в якому повідомила, що прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» проводиться процедура встановлення підстав для представництва у суді інтересів держави, порушених у зв`язку з безоплатною передачею у приватну власність фізичним особам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва всупереч вимогам чинного закодонавства, у зв`язку з чим просила повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися заходи, спрямовані на витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 у власніть Батуринської територіальної громади (а.с.100-102).

18 серпня 2025 року Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області надала відповідь на зазначений запит, за змістом якої для здійснення витребування вказаної земельної ділянки, необхідно рішення сесії міської ради, яке надає повноваження на звернення до суду та визначає уповноважену особу, яка буде представляти інтереси, тому лист з проханням надати запитувану інформацію внесено на розгляд пленарного засідання (т. 1 а.с. 103).

26 вересня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура в порядку ч.2 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» повідомила Батуринську міську раду про те, що окружною прокуратурою до Бахмацького районного суду Чернігівської області буде пред`явлено позов в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 104).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі історико-культурного призначення, землі водного фонду.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відтак положеннями ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені змістом ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

За змістом наведених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. 60-62 ЗК України, ст. 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари – 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі Порядок № 486).

Відповідно до п. 1 Порядку № 486, цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Пунктами 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим – з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Водночас відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Вищезазначений висновок узгоджується також зі змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 372/4149/18, застосовуючи зазначені норми права, виходив з того, що суди повинні встановити фактичні обставини справи на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до диспозиції зазначених норм та на підставі наданих сторонами доказів, надати оцінку юридичним фактам, що мають значення для справи, зокрема встановити категорію землі, факт її зміни та підстави цієї зміни.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45)).

Установлюючи фактичні обставини справи, суд має застосовувати всі можливі джерела та засоби доказування, передбачені нормами матеріального та процесуального права, відповідно до положень процесуального закону.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні того, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Звернувшись з цим позовом, прокурор посилався на те, що належна ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду.

На підтвердження цих доводів прокурором надано лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського, за змістом якого земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 площею 0,1 га, як на момент виділення у приватну власність у 2021 році, так і наразі, повністю накладається на прибережну захисну смугу шириною 100 м (ПЗС) старичних озер, які розташовані в заплаві річки Сейм, і відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду (т. 1 а.с. 19); та картографічні матеріали ФОП ОСОБА_2 , відповідно до яких спірна земельна ділянка фактично розташована в межах прибрежної захисної смуги озер в басейні р. Сейм (т. 1 а.с. 91).

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що відповідь Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського не є належним доказом на підтвердження доводів позову через відсутність у штаті цієї установи сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Положенням про Центральну геофізичну обсерваторію ім. Бориса Срезневського, затвердженим наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій 15 березня 2018 року № 169 передбачено, що вказана організація виконує, зокрема функції щодо ведення в межах компетенції державного водного кадастру за розділом «Поверхневі води» та державний облік поверхневих вод.

ФОП ОСОБА_2 у ході робіт встановлено, що площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб., складає 100%, у зв`язку з чим для кожної ділянки поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, відомості про яку міститься у Державному земельному кадастрі

Відомості про ОСОБА_2 внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату № 002432, виданого відповідно до наказу Державного агенства земельних ресурсів України від 23 січня 2013 року № 22 (т. 1 а.с. 95).

Доводи ОСОБА_1 про неналежність, як доказу, схеми ФОП ОСОБА_2 не знайшли підтвердження в ході судової перевірки.

Підставою проведення робіт ФОП ОСОБА_2 являється договір № 40/25 від 22 липня 2025 року, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) (т. 1 а.с. 96-98).

Відповідно до п. 1.1 указаного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду (частини прибережних захисних смуг озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тим. м куб., озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис м куб) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, і даних про прив`язку повортних точок меж до пунктів державної геодезичної межі.

Кінцевий термін виконання робіт за договором – не пізніше 10 календраних днів з моменту отримання від замовника вихідних даних та документів, визначених в п. 2.1.1 договору (п. 4.2 договору).

Сторони домовились про те, що виконавець зобов`язується не пізніше 5 календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п. 4.2 договору (з урахуванням умов п. 5.2), передати замовникові результати виконаних робіт та скласти й підписати зі свого боку акт виконаних робіт у 2-х примірниках (пункт 5.3 указаного договору).

Пунктом 7.1 договору № 40/25 від 22 липня 2025 року погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року.

25 липня 2025 року Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_2 підписано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (т. 1 а.с. 99).

При виготовленні ФОП ОСОБА_2 схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 встановлено, що площа перетину (накладки) спірної земельної ділянки із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис м куб, складає 100%, у зв`язку з чим для кожної ділянки поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі.

Зважаючи на те, що договір № 40/25 від 22 липня 2025 року діє до 31 грудня 2025 року та відомості поворотних точок меж земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 ФОП ОСОБА_2 взято з відомостей, які містяться у Державному земельному кадастрі, відсутні підстави для висновку про розбіжність у датах складання схеми розташування земельної ділянки та акту здачі-прийняття робіт.

Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції доводи скаржника про те, що ФОП ОСОБА_2 не попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. оскільки ним виконано роботи на підставі цивільно-правового договору. За умовами п. 6.1. договору № 40/25 від 22 липня 2025 року за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором. Складені на виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, каталог координат її окружної межі та каталог координат прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «ВІСІМКА» не є експертним висновком. Указані документи є письмовими доказами, яким судом надано відповідну правову оцінку в ході судового розгляду і які в належний спосіб відповідачем не спротосвані.

Є помилковими аргументи ОСОБА_1 про те, що зазначені в листі Деснянського БУВР від 15 листопада 2024 року відомості викладені довільно на основі координат Google.

Відповідно до п. 1 Положення про Деснянське басейнове управління водних ресурсів, затверджене наказом державного агенства водних ресурсів України від 25 вересня 2023 року № 123, яке розміщене в мережі Інтернет на офіційному сайті управління, є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів – Державного агенства водних ресурсів.

Інформація, зазначена у листі Деснянського БУВР від 15 листопада 2024 року, надана на запит Ніжинської окружної прокуратури та для її отримання використано відкриті дані земельного кадастру (http://kadastr.live/) та результати інвентаризаційних водних об`єктів Чернігівської області (2021 р.) поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573, а отже, є належним доказом у справі.

ОСОБА_1 , заперечуючи належність всіх наданих прокурорм доказів, відповідних доказів на спростування наведеної в них інформації суду не надав. Таким доказом міг би бути експертний висновок, який би підтвердив, що спірна земельна ділянка не входить до прибережної захисної смуги і відповідно не відноситься до земель водного фонду. Водночас відповідач з клопотанням про призначення експертизи ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не звертався.

Доводи скаржника про те, що спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі належним чином розробленого та погодженого проекту землеустрою, відтак доводи прокурора про її належність до земель водного фонду слід відхилити, є безпідставними, оскільки вони спростовуються встановленими у цій справі фактичними обставинами справи та наявними у справі доказами. Саме по собі належне розроблення та погодження проекту землеустрою не нівелює існування прибережної захисної смуги біля водойми та знаходження спірної ділянки в межах цієї смуги.

Відповідач помилково вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, доданим ОСОБА_1 до відзиву на позов. Приєднаний до відзиву витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7418714242020 від 29 вересня 2020 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 269534201 від 09 серпня 2021 року не спростовує факт розташування земельної ділянки 7420310300:01:000:0573 у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм, а отже її формування за рахунок земель водного фонду.

Є безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що оскільки відповідач має статус учасника бойових дій та ветерана війни, відтак позбавлення його земельної ділянки, яка гарантована державою, без виплати компенсації є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, створюючи індивідуальний та надмірний тягар.

Реалізація особою пільг, наданих їй як учаснику бойових дій та ветерану війни, не може здійснюватись всупереч вимог закону.

При вирішенні вказаних позовних вимог обов`язковим є ретельне з`ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідачів на мирне володіння майном (земельними ділянками).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Колегія суддів ураховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та на відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на землі водного фонду, які входять до прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм.

Установивши, що спірна земельна ділянка знаходяться у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм, тобто відноситься до земель водного фонду і не могла бути передана у приватну власність відповідно до вимог законодавства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки на користь держави в особі міської ради.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, своєю чергою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки – належністю її до земель водного фонду.

Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

На переконання колегії суддів, витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, не суперечить принципу «належного урядування» та не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Оскільки ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку в приватну власність безоплатно, у разі її витребування без попередньої компенсації її вартості він не понесе непропорційний тягар відповідальності за порушення порядку виділення земельної ділянки у власність. Відповідач може клопотати перед органами місцевого самоврядування про надання йому іншої земельної ділянки у порядку, встановленому законом. Крім цього, суд виходить з того, що відповідно до схеми розташування земельної ділянки, зробленої ФОП ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка розташована не просто в межах прибережної захисної смуги, а у безпосередній близькості біля водойми – на березі озера. Відтак ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак (наявність водойми) знав або, проявивши розумну обачність, міг і зобов`язаний був знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.

Твердження ОСОБА_1 про порушення принципу субсидіарності з огляду на те, що прокуратура обгрунтувала звернення до суду лише загальними нормами земельного та водного законодавства, а не бездіяльністю Батуринської міської ради, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, з огляду на таке.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення до суду) визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звернувшись з цим позовом, прокурор зазначив, що Батуринська міська рада, як орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою, не вживала заходів щодо її повернення у власність держави і лише розглядатиме питання про витребування вказаної ділянки на пленарному засіданні.

Матеріали справи містять відповідь Батуринської міської ради від 18 серпня 2025 року на звернення прокурора, за змістом якої для здійснення витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0573 необхідне рішення сесії міської ради, яке надає повноваження на звернення до суду та визначає уповноважену особу, яка буде представляти інтреси (т. 1 а.с. 103), та повідомлення прокурора, надіслане Батуринській міській раді від 26 вересня 2025 року, про намір звернутися до суду з цим позовом.

Водночас, матеріали справи не містять інформації про те, що орган місцевого самоврядування розглянув зазначене питання на сесії, а також ухвалив з цього приводу відповідне рішення. Ураховуючи те, що Батуринська міська рада наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржувала, доказів самостійного здійснення заходів, спрямованих на повернення спірної ділянки у власність держави не надала, а навпаки підтримала заявлений позов, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставні.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про пропуск строку позовної давності, колегія суддів враховує наступне. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2026 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.В. Любчик