Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №750/15916/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/15916/25 Головуючий у 1 інстанції Кузнєцова О. О.

Провадження № 33/4823/522/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Сиволапа Д.С., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – Слєпченка С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Слєпченка С.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працююча, жителька АДРЕСА_1 ,

притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 11 год. 47 хв. 11 листопада 2025 року в м. Чернігові по вул. Київська, 11 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовилася, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Слєпченко С.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що на відео не було зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, чи будь якої іншої причини для зупинення, що свідчить про відсутність першочергових підстав для здійснення зупинки транспортного засобу. Вказує на порушення порядку проведення огляду, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння. Зазначає, що даний ТЗ постійно переслідується працівниками поліції. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова, яким в аналогічній ситуації було відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 наступного дня з метою доведення своєї невинуватості самостійно звернулася до медичного закладу і здала відповідні аналізи, за результатами яких виявилося, що вона не вживає наркотичні засоби. При цьому, ОСОБА_1 здала аналізи 2 рази в різні проміжки часу з метою саме довести, що не вживає наркотики. Також, його довірителька звернулася зі скаргами на дії працівників поліції до різноманітних органів державної влади, але результат це не принесло.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, пояснила, що у не дуже відповідальна робота, а працівники поліції фактично здійснюють остійне переслідування її автомобіля. Вона не очікувала такої поведінки боку поліції, тому і відмовилась від проходження огляду. Вважає, що вона поводила себе адекватно. Просто ситуація була несподівана.

Стверджує, що вважає дії поліцейських є упередженими та виконуються на прохання її колишнього чоловіка - також поліцейського.

Захисник стверджував, що переслідування автомобіля ОСОБА_1 має місце оскільки даний автомобіль потрапив в поле зору поліцейських ще раніше під час того, як ним керувала інша особа та допустила порушення вимог ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у закладі охорони здоров`я.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 509797, водій ОСОБА_1 , о 11 год. 47 хв. 11 листопада 2025 року в м. Чернігові по вул. Київська, 11 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовилася, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5).

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху, а саме автомобіль мав тріщину за лівому задньому сигналі гальмування та пошкоджений державний номерний знак. Під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри про перебування останньої у стані наркотичного сп`яніння. Поліцейський перевірив реакцію зіниць очей, на світло, наявність/відсутність тремтіння пальців рук та озвучив ОСОБА_1 наявні у неї ознаки наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці та запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 заперечила підстави для проходження огляду, відмовилась від його проходження та зателефонувала в поліцію. При цьому, працівник поліції роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та її права і обов`язки. Після цього поліцейський склав адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП, який потім оголосив останній.

Посилання апелянта на те, що у поліцейських не було підстав вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на відсутність ознак наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, відповідно до вимог 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» особа, відносно якої до закладів охорони здоров`я, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу Національної поліції надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп`яніння, підлягає медичному огляду.

Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп`яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Встановлення наявності стану наркотичного сп`яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов`язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 «ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість».

Пунктом 12 Розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що «у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я».

Таким чином, огляд водія на стан наркотичного сп`яніння за наявності відповідних обґрунтованих підозр можливий лише лікарем-наркологом у найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я за направленням поліцейського.

Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак наркотичного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

Виявлені поліцейським у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, були вказані в направленні на огляд, зокрема, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.6).

Твердження сторони захисту про те, що виявлені у ОСОБА_1 працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння були удаваними, а огляд реакції зіниць на світло належним чином не проводився, на висновки суду не впливають.

Так, жодним нормативних документом не передбачено обов`язкового проведення працівниками поліції попереднього медичного (домедичного) обстеження водія на предмет виявлення у нього певних ознак наркотичного сп`яніння, та не закріплено відповідну процедуру, зокрема й щодо перевірки реакції зіниць на світло за допомогою ліхтарика чи іншого пристрою.

Натомість ознаки такого сп`яніння виявляються поліцейськими безпосередньо в процесі спілкування з водієм та перевірки наданих ним документів.

З відеозапису вбачається, що саме під час спілкування з водієм поліцейські вказали на наявність у неї певних ознак наркотичного сп`яніння, зокрема звужених зіниць які не реагують на світло та перевірили тремтіння пальців рук.

З відеозапису прослідковуються, що водій ОСОБА_1 спілкувалась з поліцейськими в достатнього грубій та агресивній манері, що явно не відповідало наявній обстановці, а отже така поведінка водія, за відсутності запаху алкоголю з порожнини рота, також могла бути розцінена саме як ознака наркотичного сп`яніння (п.п. 3-4 розділу І вищевказаної Інструкції).

Вищевказане свідчить про підставність подальших вимог поліцейських щодо проходження водієм огляду саме на стан наркотичного сп`яніння.

Як убачається з матеріалів справи, працівники поліції діяли відповідно до вимог закону та після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння запропонували останній пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, проте вона відмовилася.

Крім того, на відеозаписі не зафіксовано будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 , ні під час відмови останньої від проходження огляду, ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Будь-яких інших доказів тиску на ОСОБА_1 працівниками поліції апелянт не надав, тому такі доводи необхідно оцінювати критично.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом, перебувала з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Як убачається з відеозапису зупинка автомобіля відбулася у порядку ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» в зв`язку з експлуатацією автомобіля, який має певні технічні несправності, що може свідчити про причетність до ДТП або порушень вимог ПДР, які забороняють (обмежують) експлуатацію транспортного засобу з певними технічними несправностями.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що в умовах запровадженого в державі воєнного стану та пов`язаних з цим певних обмежень прав і свобод людини, працівники поліції під час здійснення заходів з охорони громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану, наділені правом зупиняти та перевіряти транспортні засоби не лише з підстав, передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

Апеляційний суд також не може взяти до уваги надану виписку № 951 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12.11.2025, складену лікарем КНП «ЧОПНЛ» ОСОБА_3 , в якій зазначено, що ОСОБА_1 була твереза, ознак сп`яніння не виявлено 12.11.2025 о 10 год. 50 хв., оскільки вказаний огляд проведений не у відповідності до положень ч.4 ст. 266 КУпАП. Даний результат було отримано останньою на підставі її самозвернення, без присутності працівників поліції та на наступний день після події, що є порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, протокол відносно ОСОБА_1 складено працівниками поліції за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування в стані наркотичного сп`яніння, що є самостійним складом правопорушення у відповідності до положень ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи про систематичне переслідування автомобіля ОСОБА_1 поліцейськими не свідчать про відсутність у неї обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння на їх вимогу.

Факт того, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2026 року було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за подіями, що мали місце 23 січня 2026 року, жодним чином не вказує на правомірність дій ОСОБА_1 11 листопада 2026 року, оскільки дані події роз`єднані великим часовим проміжком (більше 2 місяців) та є самостійними.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона, керуючи транспортним засобом, відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Слєпченка С.А. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап