Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №735/1588/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/1588/25

Головуючий у першій інстанції – Балаба О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1055/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів Луговця О. А., Шитченко Н. В.,

із секретарем Хілик М.О.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі по тексту – АТ «Сенс Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в сумі 103 860,73 грн, з яких: 61 007,70 грн – прострочене тіло кредиту, 42 853,03 грн відсотки за користування кредитом, також стягнути судові витрати: 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 8 753,07 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 14.08.2017 відповідач шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Позивач зазначав, що акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис, тому 14.08.2017 між Банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Максимум», мета кредиту для особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн; процентна ставка 35,99% річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки MC DEBIT WORLD; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 630706447.

Вказував, що власним підписом позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 103 860,73 грн.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 13.02.2026 позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 14.08.2017 у розмірі 103 860,73 грн. Вирішено питання судових витрат.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13.02.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат при розгляді справ у судах першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, безпідставно не врахував нікчемність комісії за розрахунково-касове обслуговування та неузгодженість платежів у вигляді процентів за овердрафт при визначенні складу та розміру заборгованості, що призвело до неправильного вирішення спору.

За доводами апеляційної скарги, відповідач заперечував проти заявленого позивачем розрахунку заборгованості, зазначаючи, що до його складу безпідставно включено неузгоджені платежі у вигляді процентів за овердрафт, а також нікчемні комісії за розрахунково-касове обслуговування, які не були належним чином погоджені сторонами. Здійснені відповідачем платежі незаконно спрямовувалися банком на погашення комісії РКО, а не тіла кредиту та процентів за користування кредитом, унаслідок чого весь розрахунок позивача є викривленим, а після виключення таких нарахувань та належного перерахунку заборгованість взагалі відсутня, натомість наявна переплата.

Вважає, що апеляційний суд повинен звернути увагу на вказані доводи, надати їм належну правову оцінку та застосувати до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду щодо нікчемності умов про сплату комісії за обслуговування кредиту та недопустимості стягнення з позичальника таких платежів.

Стверджує, що нарахування процентів овердрафт позивачем є безпідставним та незаконним, оскільки сторонами узгоджено виключно процентну ставку за користування кредитним коштами у розмірі 35,99% річних та обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7% від суми загальної заборгованості.

Зазначає, що сплачені ним суми не враховані належним чином при визначенні залишку основного боргу, а відтак і подальше нарахування процентів здійснювалося на невірно визначену суму тіла кредиту, тому необхідним є здійснення перерахунку заборгованості із виключенням зазначених незаконних нарахувань та фактично сплачених коштів. Результати такого розрахунку свідчать про наявність переплати у розмірі 12728,43 грн, що підтверджує повне виконання заявником своїх грошових зобов`язань за договором.

Звертає увагу на те, що представництво його інтересів здійснював адвокат Яресько Т.В. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги та сплачено ним 12000,00 грн.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 14.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк, в якій зазначив свої персональні дані, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, розмір основного доходу (а.с. 8).

Відповідно до пункту 2.1. анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті Банку.

14.08.2017 ОСОБА_1 підписав оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 9).

Відповідно до умов оферти ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

За умовами оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 пропонував надати йому кредит на таких умовах: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, ліміт кредитної лінії 200000,00 грн, процентна ставка 35,99% річних, тип ставки - фіксована.

Окрім того, до матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 , в якому викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема: максимальна сума кредиту 200 000,00 грн, строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації, процентна ставка 35,99%, тип процентної ставки фіксована.

З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитом слідує, що станом на 25.06.2025 за кредитним договором № 630706447 від 14.08.2017, ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 103 860,73 грн.

З виписки з рахунка за період з 15.08.2017 по 25.06.2025 слідує, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, що є підставою для стягнення з останнього суми заборгованості за кредитом.

Як вбачається з статуту АТ «Сенс Банк», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022, АТ «Сенс Банк» є правонаступником всіх прав і зобов`язань АТ «Альфа Банк» (а.с. 27).

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Проте апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Матеріали справи містять оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.08.2017; анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 14.08.2017; договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів платіжних карток № 248.630706447.111 від 14.08.2014; паспорт споживчого кредиту від 14.08.2017, які підписано ОСОБА_1 особисто та містять персональні дані відповідача.

Того ж дня АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», акцептував таку пропозицію відповідача.

Отже, між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відкрито клієнту рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випущено міжнародну платіжну картку МС DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску на таких умовах: ліміт кредитної лінії 200 000,00 грн; процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операції знаття коштів готівкою запропоновано встановити у розмірі 35,99% річних; тип процентної ставки фіксована; розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, розмір обов`язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50,00 грн.

Інших умов відкриття відповідачу відновлювальної кредитної лінії укладений між сторонами кредитний договір не містить.

ОСОБА_1 не заперечує обставини укладення ним 14.08.2017 кредитного договору № 630706447, користування кредитними коштами, проте вважає, що повністю виконав зобов`язання позичальника і не має заборгованості за кредитом.

Згідно з випискою по рахунку приватного клієнта № 534477-2025/0703 ОСОБА_1 , за період з 15.08.2017 по 25.06.2025, відповідач користувався основним рахунком НОМЕР_2 та рахунком № НОМЕР_3 .

АТ «Сенс Банк» на підтвердження розміру існуючої заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем надало розрахунок заборгованості за кредитом, а також виписку по рахунку.

Апеляційний суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Аналогічний правовий висновок навів Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що надана позивачем виписка по основному рахунку НОМЕР_2 , за період з 15.08.2017 по 25.06.2025, відповідає вимогам первинного документу, тому є належним та допустимим доказом існування між сторонами кредитних відносин.

Відповідно до зазначеної виписки по рахунку ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (здійснював покупки, перекази на інші картки), а також погашав заборгованість.

Розрахунок заборгованості за кредитом, доданий АТ «Сенс Банк» до позовної заяви (а.с. 7), не відповідає умовам договору, в частині овердрафту (несанкціонована заборгованість) та в частині комісії РКО, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закон України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням у договорі не зазначено.

Також, відповідно до умов кредитного договору, між сторонами не погоджувався овердрафт (поновлювальна форма кредитування, яка б дозволяла клієнту банку використовувати кошти, перевищуючи ліміт), тому дії позивача щодо нарахування заборгованості за овердрафтом не можна вважати правомірними

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що до розрахунку заборгованості безпідставно включено неузгоджені платежі у вигляді процентів за овердрафт, а також нікчемна комісія за розрахунково-касове обслуговування, які не були належним чином погоджені сторонами, оскільки сторонами узгоджено виключно процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 35,99% річних та обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7% від суми загальної заборгованості.

Відповідачем суду надано розрахунок заборгованості за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.08.2017, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , за період з 15.08.2017 по 25.06.2025, який не спростовано позивачем, зазначено, що останнім використано коштів з розрахунку 205 395,48 грн, а сплачено 232 773,05 грн (а.с. 47-48), тобто сума заборгованості становить 0,00 грн, що не відповідає заявленій в позовній заяві до стягнення сумі боргу.

Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що ним грошове зобов`язання виконано в повному обсязі.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, апеляційний суд виходить із того, що заявлена до стягнення заборгованість утворилась внаслідок безпідставного списання банком плати за розрахунково-касове обслуговування та овердрафту, що свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед банком.

Зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

За таких обставин, рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк».

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції здійснював адвокат Яресько Т. В., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги, серії АІ № 2073372, виданим 04.01.2026 на підставі договору про надання правничої допомоги № 25213 від 25.12.2025 (а.с. 51 зворот) та ордером на надання правничої допомоги, серії АІ № 2012295, виданим 09.03.2026, на підставі договору про надання правничої допомоги № 25213 від 22.12.2025 (а.с. 89).

У відзиві на позовну заяву сторона відповідача просила стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 14000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції надано:

- договір №25213 про надання правничої (правової допомоги) від 25.12.2025;

- додаток № 1, складений 25.12.2025, до договору №25213 про надання правничої (правової допомоги) від 25.12.2025, яким визначено вартість послуг в сумі 14000,00 грн;

- розрахункова квитанція про отримання гонорару № 25/12/25 від 25.12.2025 в сумі 14000,00 грн за представництво та захист інтересів клієнта;

- детальний опис робіт (наданих послуг) згідно договору про надання правової допомоги № 25213 від 25.12.2025 (додаток № 1) від 26.12.2025;

- акт приймання-передачі послуг № 1 від 26.12.2025.

В апеляційній скарзі сторона відповідача просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції надано:

- додаток № 2, складений 13.02.2026, до договору №25213 про надання правничої (правової допомоги) від 25.12.2025, , яким визначено вартість послуг в сумі 12000,00 грн;

- розрахункова квитанція про отримання гонорару № 13/02/2026 від 13.02.2026 в сумі 12000,00 грн за представництво та захист інтересів клієнта;

- детальний опис робіт (наданих послуг) згідно договору про надання правової допомоги № 25213 від 25.12.2025 (додаток № 2) від 06.03.2025;

- акт приймання-передачі послуг № 1 від 06.03.2025.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що представником ОСОБА_1 – адвокатом Яреськом Т. В. обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене та відсутність заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, апеляційний суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співмірності, доходить висновку, що витрати на правничу допомогу в сумі 14000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 12000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції є неспівмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, а тому витрати, які підлягають стягненню з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 слід зменшити до 5000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 3000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3633,60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, оплата якого підтверджена квитанцією (а.с. 96).

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2026 року – скасувати.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3633,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.06.2026.

Головуючий Судді