Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №734/1662/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1662/25

Головуючий у першій інстанції - Іванюк Т. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1118/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів Луговця О.А., Шитченко Н.В.,

із секретарем Хілик М.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють позовних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Деснянської селищної ради Чернігівської області, Служба у справах дітей Остерської міської ради Чернігівської області,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини та не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення наступних способів батька участі у вихованні його сина ОСОБА_4 , особисте спілкування:

побачення один раз на 2 тижня: з 18:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі, щомісячно;

спільний відпочинок з сином: 45 календарних днів літніх канікул, половину осінніх канікул, половину весняних канікул та половину зимових канікул дитина проводить разом з батьком, а також батько має право один раз на рік відпочити з дитиною не більше 15 календарних днів за визначенням місця відпочинку батьком;

в день його побачення з сином, батько має право забирати сина з дому/школи особисто; без письмового дозволу/згоди батька ОСОБА_1 , мати дитини ОСОБА_2 , не має права вивозити спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон України;

спілкування батька з сином ОСОБА_3 має відбуватися на території фактичного проживання батька або на його розсуд;

батько дитини ОСОБА_1 має необмежений доступ до телефону його сина ОСОБА_4 і мати ОСОБА_2 не має права забороняти це.

Зобов`язати ОСОБА_2 : за два дні до дня зустрічі позивача з сином, надати його точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин;

повідомляти позивача про термін від`їзду та місце перебування сина за межі Чернігівського району Чернігівської області шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішення Козелецького районного суду Чернігівської області розірвано 13.09.2022, рішення суду набрало законної сили. Від шлюбу сторони мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначав, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав він є власником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де згідно Витягу з Реєстру територіальної громади він зареєстрований.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.03.2025 по справі № 734/2478/24 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , складеного комісією Служби у справах дітей Остерської міської ради, де проживає ОСОБА_1 , санітарно-гігієнічні норми проживання задовільні. В квартирі чисто та комфортно, в наявності є меблі, дитина має окреме спальне місце з необхідною білизною, стіл для занять. Висновком комісії встановлено, що за адресою позивача створені всі належні умови для проживання, навчання та виховання дитини.

Вказував, що між сторонами існує спір, стосовно участі батька у вихованні його сина ОСОБА_4 . Позивач з січня 2024 року не бачився з дитиною, ОСОБА_3 , який проживає разом з матір`ю у селищі Десна, проте бажає приймати участь у вихованні і спілкуванні з дитиною.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.01.2026 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції, оцінюючи докази в сукупності та в цілому, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, поведінку батька щодо бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, відсутності жодних перешкод чи заперечень щодо виховання та спілкування з дитиною його матері, зазначив, що право батька ОСОБА_1 на спілкування з дитиною є його незаперечним правом. Жодних обставин, які б унеможливлювали право позивача на спілкування із неповнолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування з дитиною, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, судом не встановлено, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.01.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити наступний порядок і способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини та не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення наступних способів батька участі у вихованні його сина ОСОБА_4 , особисте спілкування:

побачення один раз на 2 тижня: з 18:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі, щомісячно;

спільний відпочинок з сином: 45 календарних днів літніх канікул, половину осінніх канікул, половину весняних канікул та половину зимових канікул дитина проводить разом з батьком, а також батько має право один раз на рік відпочити з дитиною не більше 15 календарних днів за визначенням місця відпочинку батьком;

в день його побачення з сином, батько має право забирати сина з дому/школи особисто;

без письмового дозволу/згоди батька ОСОБА_1 , мати дитини ОСОБА_2 , не має права вивозити спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон України;

спілкування батька з сином ОСОБА_3 має відбуватися на території фактичного проживання батька або на його розсуд;

батько дитини ОСОБА_1 має необмежений доступ до телефону його сина ОСОБА_4 і мати ОСОБА_2 не має права забороняти це.

Зобов`язати ОСОБА_2 : за два дні до дня зустрічі позивача з сином, надати його точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин;

повідомляти позивача про термін від`їзду та місце перебування сина за межі Чернігівського району Чернігівської області шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені у суді першої та апеляційної інстанцій.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не встановив обставини, які б свідчили про те, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.

Вказує, що суд першої інстанції у рішенні зазначив про наявність вказаного висновку органу опіки та піклування, але не погодився з ним, всупереч вимогам ч. 6 ст. 19 СК України, не надав належної правової оцінки вказаному висновку на предмет його обґрунтованості та відповідності інтересам дитини.

Позивач погоджується з висновком Служби у справах дітей щодо визначення часу його побачень з дитиною, який є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» та на Конвенцію про права дитини.

Також, не погоджується зі стягнутими судовими витрати в розмірі 8000,00 грн за надання правничої допомоги відповідачу, оскільки в матеріалах справи наявні лише ордер, свідоцтво адвоката та квитанція про сплату адвокатських послуг, відзив підписано відповідачем особисто.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.01.2026 залишити без змін, судові витрати покласти на скаржника.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають в тому, що позивач намагається підмінити предмет доказування власними припущеннями про «вплив матері» на дитину, однак жодного належного доказу про маніпуляцію дитиною матеріали справи не містять; жодного доказу налаштування дитини проти батька суду не надано; сама дитина прямо пояснила суду, що це її особисте рішення. Актом обстеження та висновком органу опіки підтверджується, що саме дитина не бажає спілкуватися з батьком, а не мати чинить перешкоди, тобто в даному випадку можна констатувати відсутність підстав позову.

Наголошує, що дитина повідомила суд про те, що не бажає спілкуватися з батьком, що це є її особистим рішенням, а мати не перешкоджає такому спілкуванню. Думка дитини по даній справі врахована, яку дитина чітко висловлює свою позицію щодо предмета спору і визначає свої бажання і наміри, які є найголовнішими в даному випадку.

Вважає, що запропонований позивачем порядок: 45 днів літніх канікул; половина всіх канікул; додаткові 15 днів відпочинку; необмежений доступ до телефону дитини; фактичний контроль за переміщенням матері та дитини є явно надмірним, непропорційним та таким, що не враховує інтересів самої дитини.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що сторони перебували з 08.08.2012 в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.09.2022 розірвано (а.с. 13).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 26.07.2022 Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 11).

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.03.2025 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14-15).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 379191087 від 20.05.2024 ОСОБА_1 має на праві спільної часткової власності квартиру, загальною площею 80,00 кв.м, житлова площа 46,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17), що також підтверджується довідкою КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради № 41 від 16.05.2024 (а.с. 18).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 01.05.2024, квартира: 3 житлові кімнати, кухня, коридор, гардеробна кімната, ванна, туалет, загальна площа 80 кв.м. Санітарно-житловий стан приміщення задовільний, електропостачання наявне, водопостачання централізоване, каналізація міська, опалення - газовий котел. Загальний дохід сім`ї 20 тис. грн на 1 чол. У квартирі чисто та комфортно. Наявні меблі: 2 дивани, ліжко, 4 шафи, письмовий стіл, кухонні меблі та ін. Дитина має окреме спальне місце з необхідною постільною білизною, стіл для занять. Забезпечена необхідним сезонним одягом, взуттям, мінімальним приладдям, продуктами харчування. Зі слів ОСОБА_1 , його син, ОСОБА_3 , на даний час перебуває з матір`ю за місцем її проживання.

Висновки і пропозиції комісії: в сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , створені належні умови для проживання, навчання та виховання дитини. Складних життєвих обставин не виявлено (а.с. 16).

Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , складеного 17.07.2025 комісією Деснянської селищної ради, під час спілкування з матір`ю дитини встановлено, що остання не заперечує про спілкування батька з сином. Поспілкувавшись з дитиною ОСОБА_4 комісія дійшла висновку, що дитина сама не дуже бажає їхати до батька (а.с. 94).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 12.08.2025 комісією Служби у справах дітей Остерської міської ради, санітарно-гігієнічні норми проживання є задовільними. В квартирі чисто та комфортно. В наявності є меблі. Дитина має окреме спальне місце з необхідною білизною, стіл для занять. Висновком комісії було встановлено, що за адресою позивача створені всі належні умови для проживання, навчання та виховання дитини. Складних житлових обставин не виявлено (а.с. 103).

У психолого-педагогічній характеристиці, складеній практичним психологом ОСОБА_5 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 7-В класу Деснянського ліцею, ОСОБА_4 зарекомендував себе як розумний та працелюбний учень. Має навчальні досягнення високого та середнього рівня. Має гарну пам`ять та увагу, добре розвинуте логічне та творче мислення. Хлопець має добрий загальний розвиток. На даний час дитина мешкає разом з матір`ю, окремо від батька. Мати постійно цікавиться навчанням та емоційним станом дитини, вона з чуйністю відноситься до сина та дуже переймається психологічним станом дитини.

Хлопець відвідує заняття з психологом за проханням матері. Розмов про батька ОСОБА_4 намагається уникати та стає сумним коли його розпитують про тата.

Була проведена діагностика сімейних відносин за методикою «Незакінчених речень» та ряд консультативних бесід на тему спілкування та ставлення до батьків. Отже, характерним до відносини з матір`ю є те, що ОСОБА_4 відчуває сильний емоційний зв`язок із матір`ю. Висловлюється про неї з теплотою та любов`ю, описує як джерело підтримки та розуміння. У спілкуванні з матір`ю хлопець відкритий, ініціює розмови, ділиться власними переживаннями. Мати завжди готова вислухати сина, надає йому психологічну підтримку.

Відносини з батьком є напруженими та конфліктними. ОСОБА_4 категорично ухиляється від будь-якого спілкування з батьком, відмовляється обговорювати цю тему. За словами ОСОБА_4 , батько дозволяє собі принизливі висловлювання, що викликає у хлопця глибоку неприязнь. Після спілкування з батьком ОСОБА_4 стає дратівливим та демонструє ознаки тривоги. Хлопець чітко висловлює бажання не контактувати з батьком і категорично відмовляється від спільних зустрічей.

Кажучи про загальний психологічний стан ОСОБА_4 можна зробити висновок, що на тлі конфліктних відносин із батьком у хлопця спостерігаються: емоційна напруженість; небажання обговорювати тему батька; підвищена тривожність після потенційного контакту з ним. Хлопець відчуває себе комфортно лише в оточенні матері, яка є для нього основним джерелом безпеки та емоційної стабільності (а.с. 95).

Згідно висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Деснянської селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 60 від 28.07.2026, рекомендовано наступне:

1. Батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , брати участь у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до порядку спілкування, а саме: - щотижня в суботу з 11.00 год. до неділі 17.00 год. (за згодою дитини); - на літніх канікулах 14 днів (за згодою дитини). Інші дні за домовленістю між батьком та дитиною.

2. ОСОБА_1 інформувати матір ОСОБА_2 про все, що стосується дитини, в період виконання батьківських обов`язків.

3. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заздалегідь повідомляти один одного про обставини, що унеможливлюють виконання вищезазначеного графіку (а.с. 91-93).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з врахуванням інтересів дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, поведінку батька щодо бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, відсутності жодних перешкод чи заперечень щодо виховання та спілкування з дитиною його матері, що право батька ОСОБА_1 на спілкування з дитиною є його незаперечним правом.

Жодних обставин, які б унеможливлювали право позивача на спілкування із неповнолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування з дитиною, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, судом не встановлено, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернуласядо суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі "Мамчур проти України", заява N 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі "Хант проти України", заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі "Johansen v. Norway").

Закон України від 26 квітня 2001 року N 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон N 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III).

У абзацах першому, другому статті 15 Закону N 2402-III зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тобто у дитини є право, а не обов`язок на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим з батьків, який проживає окремо.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (абзаци третій, четвертий статті 15 Закону № 2402-III).

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) дійшла висновку, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (див.: постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 (провадження N 61-7675св24), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження N 61-15097св23) та інші).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, зокрема її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України у процесу розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (див.: постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі N 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

Так, матеріалами справи підтверджується, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого визначено разом із матір`ю. Отже, позивач проживає окремо від дитини, має належні житлово-побутові умови для її перебування, бажає брати участь у вихованні сина та підтримувати з ним особисті стосунки.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначив, що право батька ОСОБА_1 на спілкування з дитиною є його незаперечним правом. Жодних обставин, які б унеможливлювали право позивача на спілкування із неповнолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування з дитиною, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суд не встановив.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції погодився із запереченнями сторони відповідачки, що ОСОБА_2 не чинить позивачу жодних перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дитини, а навпаки постійно бажає, щоб батько з сином спілкувалися якомога більше.

Апеляційним судом встановлено, що між батьками малолітнього ОСОБА_3 , існує спір щодо участі батька у вихованні сина, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, тобто відсутня згода щодо вирішення питання про визначення способів участі батька, який проживає окремо, у вихованні дитини шляхом переговорів та прийняття спільного рішення, що вбачається з позиції позивача по суті заявлених вимог.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , як на підставу порушених прав посилається, зокрема на те, що відповідач перешкоджає йому спілкуватися з дитиною, тому він позбавлений можливості спілкуватися з сином.

Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки висновку органу опіки та піклування, який має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Деснянської селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 60 від 28.07.2026, зазначено наступне:

1. Батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , брати участь у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до порядку спілкування, а саме: - щотижня в суботу з 11.00 год. до неділі 17.00 год. (за згодою дитини); - на літніх канікулах 14 днів (за згодою дитини). Інші дні за домовленістю між батьком та дитиною.

2. ОСОБА_1 інформувати матір ОСОБА_2 про все, що стосується дитини, в період виконання батьківських обов`язків.

3. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заздалегідь повідомляти один одного про обставини, що унеможливлюють виконання вищезазначеного графіку (а.с. 91-93).

В апеляційній скарзі позивач вказав на те, що він погоджується з висновком Служби у справах дітей щодо визначення часу його побачень з дитиною, який є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.

Як встановлено судом, між батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися відносини зв яких вони не можуть досягти згоди щодо способу участі батька, який проживає окремо від дитини, у її вихованні і спілкуванні із нею. Зазначене сторонами у справі не спростовано, оскільки за наявності рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог за відсутності спору, позивачем було подано апеляційну скаргу та запропоновано способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, які були запропоновані у суді першої інстанції. Саме лише погодження на участь батька у вихованні та спілкуванні з сином відповідачки, без реального вирішення питання зустрічей та спілкування батька з сином у будь-який спосіб свідчить про необхідність визначення способів участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною в судовому порядку.

Колегія суддів частково враховує висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити порядок участі батька у вихованні дитини шляхом регулярного особистого спілкування та спільного відпочинку під час літніх канікул, проте способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною підлягають вирішенню з урахуванням заявлених вимог.

За таких обставин, колегія суддів враховує вік дитини, її думку, висловлену під час розгляду справи, психологічний стан, тривалий період відсутності повноцінного спілкування з батьком та наявність напружених взаємин між ними, з метою поступового відновлення емоційного контакту між батьком та сином, забезпечення права батька на участь у вихованні дитини та з урахуванням режиму навчання та відпочинку дитини колегія суддів вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- забирати сина за місцем проживання матері, з урахуванням кліматичних умов, стану здоров`я, режиму дня та харчування для дитини відповідного віку, з обов`язковим поверненням сина за місцем проживання матері ОСОБА_2 після проведеного спілкування, першої та третьої суботи місяця з 11.00 год. суботи до 17.00 год. неділі за місцем проживання батька, з правом відвідування у зазначені години культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих заходів з урахування інтересів дитини та стану його здоров`я;

- щорічний спільний відпочинок батька з сином (без присутності матері) за бажанням дитини в період шкільних літніх канікул 15 днів.

Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини є таким, що відповідатиме його якнайкращим інтересам та за сумлінного ставлення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина.

Також визначений судом порядок спілкування позивача з дитиною є достатнім, таким, що відповідає віковим потребам дитини та принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритету інтересів дитини та буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання малолітнього сина. Визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні з дитиною не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною в інших формах та в інший час, за погодженням батьків.

Отже, з врахуванням висновків суду, апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог частково і визначення порядку участі у вихованні, а саме зазначення, що батько забирає сина за місцем проживання матері, з урахуванням кліматичних умов, стану здоров`я, режиму дня та харчування для дитини відповідного віку, з обов`язковим поверненням сина за місцем проживання матері ОСОБА_2 після проведеного спілкування, за місцем проживання батька, з правом відвідування у зазначені години культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих заходiв з урахування інтересів дитини та стану його здоров`я, не потребують окремого вирішення вимоги позивача про спілкування батька з сином ОСОБА_3 , яке має відбуватися на території фактичного проживання батька або на його розсуд; в день його побачення з сином, батько має право забирати сина з дому/школи особисто; зобов`язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі позивача з сином, надати його точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати віковим інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Отже, оцінивши всі обставини, які мають істотне значення для визначення способів у вихованні та спілкуванні з дитиною, подані докази в їх сукупності, враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, її духовний та фізичний розвиток, суд апеляційної інстанції встановлює графік спілкування батька з дитиною, який якнайкраще забезпечує права дитини та права батька на участь у вихованні сина.

Разом з тим, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги позивача про те, що без письмового дозволу/згоди батька ОСОБА_1 , мати дитини ОСОБА_2 , не має права вивозити спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон України; батько дитини ОСОБА_1 має необмежений доступ до телефону його сина ОСОБА_4 і мати ОСОБА_2 не має права забороняти це; повідомляти позивача про термін від`їзду та місце перебування сина за межі Чернігівського району Чернігівської області шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом, не підлягають задоволенню, оскільки спрямовані на обмеження прав матері та дитини, не пов`язані з визначенням способів участі батька у вихованні дитини, а порядок виїзду дитини за межі України врегульований законодавством України, тому відсутні правові підстави для додаткового встановлення судом обмежень.

У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 вказувала, з чим погоджується апеляційний суд, що необмежений доступ батька до телефону дитини, який є його особистою власністю і місцем його особистого простору не підлягає вирішенню в межах справи, де вимоги заявлені до ОСОБА_2 , як матері дитини щодо способів участі у вихованні та спілкуванні, а вказана вимога стосується самої дитини, а не відповідачки, її реалізація може бути лише зі згоди дитини, а враховуючи відносини, які склались між батьком та сином, отже не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини конкретно у цій справі, за відсутності доведення належними і допустими доказами обставин, що саме відповідач створює перешкод у спілкуванні з дитиною, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини не підлягають задоволенню, оскільки для вирішення спору, зважаючи на позицію матері дитини, яка погоджується, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, та враховувати думку дитини.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Між тим, той з батьків, хто проживає окремо, і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини.

Таким чином, визначення саме порядку та способу участі батька у вихованні та спілкуванні вирішує по суті проблему у спілкуванні та вихованні дитини двома батьками у зв`язку з неможливістю її виховання у повноцінній сім`ї, створює передумови для її розвитку, формування особистості, забезпечує її міцними життєвими зв`язками з обома з батьків, що є надзвичайно важливим у житті дитини.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.01.2026, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з ч. 1 і змістом ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати.

У позовній заяві зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи 13750,00 грн за надання правової допомоги відповідно до договору № 04/09 від 09.04.2025, за кожне судове засідання позивачем планується сплачувати 2500,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати понесені в суді першої та апеляційної інстанцій.

Також вказує, що на підтвердження факту надання йому правничої допомоги та розмір витрат, його представником долучено до апеляційної скарги, що за актом № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 29.01.2026 становить 18000,00 грн.

Представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанцій здійснювала адвокат Задорожня О.І., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги, серії СВ № 1120918, виданим 09.04.2025 на підставі договору про надання правничої допомоги № 04/09 від 09.04.2025 (а.с. 33) та ордером на надання правничої допомоги, серії СВ № 1055231, виданим 27.01.2026 на підставі договору про надання правничої допомоги № 34/06 від 27.01.2026 (а.с. 146).

На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надав:

- укладений 09.04.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Задорожньою О. І. договір про надання правової допомоги № 04/09 (а.с. 22-29);

- платіжну інструкцію Р24А4169096993D1400 від 10.04.2025, за якою сплатив 10000,00 грн (а.с.30);

- виписку про рух коштів по картці від 10.04.2025, за якою перерахував ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3750,00 грн (а.с. 31);

- укладений 27.01.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Задорожньою О. І. договір № 34/06 про надання правничої допомоги (а.с. 144);

- акт № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.01.2026 (а.с. 147);

- рахунок № 12 від 28.01.2026 про оплату послуг адвоката в сумі 18000,00 грн (а.с. 148).

Таким чином, ОСОБА_1 сплатив адвокату Задорожній О. І. правової допомоги за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 13750,00 грн та відповідно до рахунку розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 18000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 8000,00 грн - витрати по сплаті послуг правничої допомоги за підготовку відзиву та клопотання про поновлення процесуальних строків.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить судові витрати покласти на скаржника. Зазначає, що попередній(орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести, в зв`язку з розглядом справи в суді складає 10000,00 грн - витрати по сплаті послуг правничої допомоги за підготовку відзиву та клопотання про поновлення процесуальних строків.

Представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої та апеляційної інстанцій здійснював адвокат Сікачов С. Ю., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії СВ № 1089733, виданим 03.06.2025 на підставі договору про надання правничої допомоги № 25-04/24 від 25.04.2024 (а.с. 69) та ордером на надання правничої допомоги, серії СВ № 1169630, виданим 11.05.2026 на підставі договору про надання правничої допомоги № 08 05/26 від 08.05.2026 (а.с. 213).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надав:

- укладений 25.04.2024 між ОСОБА_8 та адвокатом АО «Лекс Фокс» договір № 25-04/24 про надання правничої допомоги (а.с. 64-68);

- квитанцію № W181940694 від 10.06.2025, за якою ОСОБА_2 перераховано ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 8024,00 грн (а.с. 73);

- рахунок № 4 про надані послуги від 10.06.2025 в розірі 8000,00 грн (а.с. 76);

- укладений 08.05.2026 між ОСОБА_8 та адвокатом АО «Лекс Фокс» договір № 08-05/26 про надання правничої допомоги (а.с. 199-203, 214-218);

- акт прийому-передачі матеріалів справи № 734/1662/25 по договору № 08-05/26 про надання правничої допомоги від 08.05.2026 (а.с. 204, 219);

- акт наданих послуг по договору № 08-05/26 про надання правничої допомоги від 08.05.2026 від 11.05.2026, за яким вартість послуг складає 10000,00 грн (а.с. 213 зворот).

Таким чином, витрати на правничу допомогу ОСОБА_2 - адвокатом Сікачовим С. Ю. за розгляд справи в суді першої інстанції визначені у сумі 8000,00 грн та у суді апеляційної інстанції у сумі 10000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що апеляційним судом позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, тому відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи також поданні заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, як відповідача ОСОБА_2 , так і позивача ОСОБА_1 .

Частиною 10 ст. 142 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, судові витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 6675,00 грн, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню в розмірі 4000,00 грн, враховуючи задоволення частково позовних вимог, отже слід зобов`язати ОСОБА_2 , на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні - ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2675,00 грн. у суді першої інстанції та звільнити сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат на професійну правничу у суді першої інстанції.

Судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають вирішенню, враховуючи відсутність належним чином обґрунтованих заперечень відповідача та позивача щодо заявлених витрат на правову допомогу, проте апеляційний суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг сторонам та витрачений адвокатами час, виходячи з критерію розумності та співмірності, доходить наступного висновку.

Витрати на правничу допомогу в сумі 18000,00 грн заявлені до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 є неспівмірними та підлягають зменшенню до 10000,00 грн, з яких 7000,00 грн - за складення та подання апеляційної скарги, 3000,00 грн - за участь в судовому засіданні, вказані розміри є співмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, які підлягають стягненню, оскільки відповідають складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг та витраченому адвокатом часу.

Витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції які заявлені у розмірі 10000,00 грн відповідачем ОСОБА_2 є неспівмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, враховуючи, що адвокат не приймав участі у судових засіданнях, та врахувати підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, поданого в інтересах відповідача ОСОБА_2 , отже витрати, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 слід зменшити до 7000,00 грн.

Застосовуючи норму ч . 10 ст. 142 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції підлягають стягненню у розмірі 5685,00 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено 1211,20 грн (а.с. 1) та1816,80 грн (а.с. 175), тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування необхідно стягнути 1514,00 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 січня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- забирати сина за місцем проживання матері, з урахуванням кліматичних умов, стану здоров`я, режиму дня та харчування для дитини відповідного віку, з обов`язковим поверненням сина за місцем проживання матері ОСОБА_2 після проведеного спілкування, першої та третьої суботи місяця з 11.00 год. суботи до 17.00 год. неділі за місцем проживання батька, з правом відвідування у зазначені години культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих заходiв з урахування інтересів дитини та стану його здоров`я;

- щорічний спільний відпочинок батька з сином (без присутності матері) за бажанням дитини в період шкільних літніх канікул 15 днiв.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування 1514,00 грн судового збору та 5685,00 грн витрат на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.06.2026.

Головуючий Судді