Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №513/132/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1133/26

Номер справи місцевого суду: 513/132/24

Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Китаєвої Ольги Антонівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Китаєвої Ольги Антонівни на постанову Саратського районного суду Одеської області від 06 березня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 06 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Китаєва О.А. яка діє в інтересах ОСОБА_1 через “Електронний суд” 06.05.2026 року подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану постанову Саратського районного суду Одеської області від 06 березня про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження сторона захисту зазначає, що її довіритель не знав про вказане провадження та постанову, судом належним чином не сповіщався про день та час слухання, копія постанови йому не надсилалась. Також, зауважується, що ОСОБА_1 20.01.2024 року був мобілізований і не мав доступу до телефону, оскільки саме 19.01.2024 року його бусифікували прикордонники по дорозі до дому з села Саратського району до с. Миколаївка, і він одразу після мобілізації прийняв присягу та був направлений до центру підготовки та проходження базової військової служби і доступ до нього був відсутній у тому числі у телефонному режимі. Також, стороною захисту наголошується, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав в канцелярії суду 28.04.2026 року, що підтверджується розпискою, яка є в матеріалах справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Китаєва О.А. надали пояснення, просили поновити строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, щодо строків її подання, апеляційний суд, дійшов наступного висновку.

Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.

Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Отже, нормами діючого законодавства чітко встановлено, що строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, або ознайомлення з матеріалами справи, а з моменту винесення постанови.

В той же час, за правовим змістом зазначених норм КУпАП, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений особі, яка подала апеляційну скаргу, тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об`єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.

Реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності (п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008; п. 47 рішення у справі «Устименко проти України», від 29.10.2015).

Як вбачається з матеріалів справи, - постанова судді винесена 06 березня 2024 року, а отже останнім днем строку на її апеляційне оскарження з урахуванням вихідних є 18 березня 2024 року.

Апеляційна скарга захисником ОСОБА_1 адвокатом Китаєвою О.А. подана через підсистему “Електронний суд” 06.05.2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2024 року ОСОБА_1 була написана та ним же підписана заява про розгляд матеріалів справи відносно нього без його присутності, копію постанови просив направити за адресою: АДРЕСА_1 та вказано особистий номер телефону (а.с.11).

На вищезазначену адресу судом надсилалась судова повістка, і рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось до суду з поміткою “вручено особисто” 06.02.2024 року і підпис (а.с. 17).

Крім того, в матеріалах справи мається довідка про те, доставку SMS повідомлення про розгляд справи на номер який ОСОБА_1 вказав у заяві про розгляд справи без участі.

Також, в матеріалах справи є конверт про направлення ОСОБА_1 копії постанови, який повернувся з позначкою “адресат відсутній”, проте кореспонденція вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

Добросовісне користування процесуальними правами включає регулярний контроль за станом справи. Зловживання правами та недбалість не можуть бути підставою для поновлення строку.

Право на оскарження підлягає процесуальним обмеженням. Такі межі не суперечать концепції справедливості й логіці правової визначеності, що, до речі, підтверджується і практикою ЄСПЛ. Отже, обмеження доступу до перегляду набувають легітимності, коли вони спрямовані на запобігання хаосу в судовій системі, а чіткі строки оскарження є одним із таких запобіжників.

Апеляційний суд також зауважує, що відлік перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Посилання сторони захисту на момент отримання копії судового рішення, без зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не є достатньою підставою для його поновлення, адже такий не був позбавлений можливості вчасно отримати копію судового рішення. Крім того, для отримання інформації щодо прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо розглянутої справи, і як вбачається з даних ЄДРСР повний текст постанови Саратського районного суду Одеської області від 06 березня 2024 року до ЄДРСР був надісланий судом 06 березня 2024 року, зареєстровано 06 березня 2024 року та 07 березня 2024 року забезпечено надання загального доступу.

Також, суд критично ставиться до твердження, що ОСОБА_1 не знав про вказане провадження, що спростовується вищезазначеним та тим, що в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що знав про те, що на його ім`я надійшла судова повістка.

Посилання сторони захисту, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому вчасно не міг оскаржити постанову, не може бути беззаперечною підставою для визнання строку пропущеним з поважних причин, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 496/9170/24 від 09.03.2026 року.

Також, апеляційний суд зауважує, що відповідно до довідки доданої до апеляційної скарги, про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України ОСОБА_1 в період з 29.08.2024 по 01.02.2025 та з 10.04.2025 по 07.05.2025 брав безпосередню участь у бойових діях, проте доказів які б підтверджували безпосередню перешкоду звернення до суду з травня 2025 року, аж до травня 2026 року стороною захисту не наведено.

Апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) сформульовану в рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року де Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені стороною захисту причини пропуску строку на апеляційне оскарження аж на 2 роки 2 місяці, не перебуває у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у визначений законом строк, не встановлено таких і апеляційним судом, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що адвокату Китаєвій Ользі Антонівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 слід відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Саратського районного суду Одеської області від 06 березня 2026 року, оскільки стороною захисту не наведено жодної об`єктивної непереборної обставини, яка б перешкоджала ОСОБА_1 реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду в передбачений для цього законом строк.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити адвокату Китаєвій Ользі Антонівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Саратського районного суду Одеської області від 06 березня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов