Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №947/36612/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2572/26

Справа № 947/36612/23

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 – не з`явились,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 – не з`явились,

переглянувши справу №947/36612/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року у складі судді Огренич І.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_8 , звернувшись 20 листопада 2023 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що в серпні 2023 року між нею та відповідачам ОСОБА_3 досягнуто домовленості щодо підготовки Всеукраїнського жіночого фестивалю «Аніма» в м. Одеса, за якою ОСОБА_3 зобов`язувалась надати право на використання торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» та підписати відповідний договір про передачу прав використання зазначеної торговельної марки, а ОСОБА_1 зобов`язувалась оплатити таку передачу в сумі 6000,00 доларів США, про що ОСОБА_1 було написано розписку від 11 серпня 2023 року. Вказану суму позивач повинна була сплатити частинами, а саме 1000,00 доларів США до 11 серпня 2023 року, 2000,00 доларів США до 11 вересня 2023 року, 3000,00 доларів США до 05 жовтня 2023 року.

ОСОБА_1 11 серпня 2023 року передала відповідачеві 1000,00 доларів США, що підтверджується власноручним написом ОСОБА_3 в розписці ОСОБА_1 від 11 серпня 2023 року та власноручною розпискою відповідача про отримання даної суми останньою від 12 серпня 2023 року. Також ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 2000,00 доларів, що підтверджується власноручним написом ОСОБА_3 в розписці ОСОБА_1 від 11 серпня 2023 року.

Однак, при отриманні коштів ОСОБА_3 ввела в оману ОСОБА_1 щодо наявних в неї прав на передачу використання торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма».

Так, після усної домовленості та передачі грошових коштів ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 копію Договору комерційної концесії від 10 серпня 2015 року, укладеного між власником торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на використання цієї торговельної марки на території м. Одеса. Відповідно до положень вказаного договору право на використання торговельної марки надано строком на три роки, тобто до 10 серпня 2018 року без права на пролонгацію договору. ОСОБА_3 завірила ОСОБА_1 про наявність Додаткового договору на продовження строку дії вказаного договору до грудня 2023 року та у сприянні підписання договору використання торговельної марки між ОСОБА_1 та власником торговельної марки. Проте, доказів щодо продовження строку дії Договору комерційної концесії від 10 серпня 2015 року до грудня 2023 року так і не було надано, отже, будь-яких прав ОСОБА_3 щодо передачі прав на використання торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» станом на серпень 2023 року не мала, чим ввела в оману ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 звернулась із пропозицією до власника торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» підписати ліцензійний договір на використання торговельної марки, проте дізналась про неможливість підписати такий договір, оскільки строк дії Свідоцтва на торговельну марку «Жіночий фестиваль «Аніма» закінчився 15 листопада 2021 року та не був продовжений.

Відповідно до статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марки засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Згідно статті 496 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовжений щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Станом на серпень 2023 року права інтелектуальної власності на торговельну марку у ОСОБА_9 не були продовжені.

В пункті 3 статті 1126 ЦК України вказується, що «Договір комерційної концесії припиняється у разі: 1) припинення права правоволодільця на торгівельну марку чи інше позначення, визначне в договорі, без його заміни аналогічним правом…».

Стаття 1129 ЦК України передбачає, якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення права правоволодільця на торгоовельну марку чи інше позначення настають наслідки, передбачені частиною третьою статті 1126 чи статтею 1128 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що якщо припустити, що між власником торгівельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і був підписаний Додатковий договір на продовження строку дії Договору комерційної концесії від 10 серпня 2015 року, то такий договір в силу пункту 3 статті 1126 ЦК України припинений з 15 листопада 2021 року.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

У розумінні даної норми права у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому законом порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутньою взагалі.

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що під час переходу майна у формі грошових коштів від позивача до відповідача була відсутня для цього належна правова підстава; відповідач збагатилася за рахунок позивача без достатньої на це підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином; такий перехід майна суперечить юридичному змісту правовідношення та не ґрунтується на прямій вказівці закону.

Частинами 1 та 2 статті 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже ОСОБА_3 одержала від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3000,00 доларів США за передачу права на використання торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» в той час як вказана торговельна марка відповідачу не належить, право користування торговельною маркою у відповідача відсутнє, а також дія свідоцтва на торговельну марку припинена з 15 листопада 2021 року. Вказані факти як у сукупності, так і окремо унеможливлювали укласти договір на право використання торговельної марки між відповідачем та позивачем.

Грошові кошти в сумі 3000,00 доларів США, що отримані відповідачем від позивача, є такими, що набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак вони підлягають поверненню позивачу згідно статей 1212, 1213 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 3000,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 19 листопада 2023 року становить 108748,80 грн.; розподілити судові витрати (т.1 а.с.1-4).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.17).

Відповідач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що позивач невірно тлумачить зміст розписок та домовленостей, перекручує суть домовленостей та посилається на норми законодавства, які начебто регулюють домовленості сторін.

Щодо прав ОСОБА_3 на проведення жіночого фестивалю «Аніма» в м. Одеса та надання франшизи на проведення жіночого фестивалю «Аніма» в м. Одеса іншим особам, то 13 серпня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено Ліцензійний договір на використання торговельної марки «Аніма» (свідоцтво про право на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10 серпня 2015 року). В пункті 2 Ліцензійного договору на використання торговельної марки від 13 серпня 2018 року зазначено, що «даний договір являє собою пролонгацію дії договору від 10 серпня 2015 року, «Договір комерційної концесії, м. Київ». Таким чином, ОСОБА_5 (правовласник) та ОСОБА_3 використали своє диспозитивне право та в договірному порядку визначили, що договір комерційної концесії від 10 серпня 2015 року пролонговано на умовах Ліцензійного договору на використання торговельної марки від 13 серпня 2018 року. ОСОБА_3 за договором отримано право проведення жіночого фестивалю «Аніма» в м. Одеса та отримано дозвіл на використання торговельної марки згідно узгодженого заздалегідь з ліцензіаром формату. Відповідач вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (правовласник) фактично уклали змішаний договір, який є договором, що містить елементи договору комерційної концесії, ліцензійного договору та договору франчайзингу; така конструкція договірних відносин не заборонена чинним законодавством. Тому, доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 не мала права передавати ОСОБА_1 права на використання торговельної марки, є хибними.

Щодо посилань на припинення договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , то відповідно до Договору комерційної концесії від 10 серпня 2015 року та Ліцензійного договору на використання торговельної марки від 13 серпня 2018 року ОСОБА_3 мала право користуватися всім обсягом прав для проведення жіночого фестивалю «Аніма» (свідоцтво про право на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10 серпня 2015 року) та торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» (свідоцтво України на торговельну марку №162290 від 10 жовтня 2012 року). Позивач, посилаючись на положення частини 3 статті 1126 ЦК України вказує, що Договір комерційної концесії від 10 серпня 2015 року припинено. При цьому, позивач не враховує, що за положеннями статті 1117 ЦК України сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності. Договір комерційної концесії від 10 серпня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено як фізичними особами, тому на цей договір не поширюються вимоги глави 76 ЦК України «Комерційна концесія», відтак, говорити про припинення договору з цієї підстави неможливо. Таким чином, Договір комерційної концесії від 10 серпня 2015 року є чинним та разом з Ліцензійним договором на використання торговельної марки від 13 серпня 2018 року підтверджує передачу в користування всього обсягу прав на проведення жіночого фестивалю «Аніма» від ОСОБА_10 до ОСОБА_11 .

Щодо змісту розписок та домовленостей, то ОСОБА_3 є уповноваженою особою на проведення жіночого фестивалю «Аніма» в Одеській області з можливістю укладати договори на проведення жіночого фестивалю «Аніма» з третіми особами. ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3 з пропозицією провести жіночий фестиваль «Аніма» в м. Одесі в період 21 жовтня 2023 року – 22 жовтня 2023 року, на підтвердження фактів домовленостей та фінансових розрахунків було складено розписки від 11 серпня 2023 року та 12 серпня 2023 року. У розписках не зазначається, що передається лише торговельна марка, мова йде саме про франшизу торговельної марки. Тобто, розписки містять назву франшизи, яка передбачає весь комплекс прав для проведення жіночого фестивалю «Аніма» відповідно до мети звернення позивача до відповідача, а саме проведення жіночого фестивалю «Аніма» в м. Одесі, який в подальшому і провела ОСОБА_1 , користуючись всіма правами директора та правами, наданими ОСОБА_3 . У розписках є посилання на те, що в подальшому між позивачем та відповідачем буде укладено договір франшизи. Чинним законодавством не передбачено такого договору як договір франшизи (франчайзину), проте укладення такого договору не суперечить принципу свободи договору, закріпленому у статтях 6, 627 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 1117 ЦК України сторонами у договорі комерційної концесії можуть бути суб`єкти підприємницької діяльності. Розписки між позивачем та відповідачем написані як фізичними особами без статусу підприємця. На правовідносини між позивачем та відповідачем не розповсюджуються положення глави 76 ЦК України «Комерційна концесія». Сторони домовилися укласти договір франчайзингу, фактично змішаний договір, який містить елементи різних договорів, направлених на забезпечення передачі всього комплексу прав для проведення позивачем жіночого фестивалю «Аніма». Шляхом написання розписок сторони фактично в письмовій формі уклали попередній договір франшизи на передачу комплексу прав для проведення жіночого фестивалю «Аніма», що не заборонено чинним законодавством. В подальшому ОСОБА_1 відмовилась від досягнутих домовленостей та необґрунтовано ухилилася від укладення договору, передбаченого попереднім договором, крім цього не сплатила суму, яку зобов`язувалася сплатити за попереднім договором, хоча в період 21-22 жовтня 2023 року провела фестиваль «Аніма» з використанням комплексу прав, які належать ОСОБА_3 . Факт усвідомленої умисної несплати всієї суми, яка передбачена розписками, підтверджує сама ОСОБА_1 у своїй позовній заяві. 21-22 жовтня 2023 року в м. Одесі в культурному центрі Union відбувся жіночий фестиваль «Аніма», який був проведений під керівництвом ОСОБА_1 , тобто умова, яка була зазначена в розписці позивача щодо посади директора жіночого фестивалю «Аніма» була виконана. Права позивача з боку відповідача не порушені (т.1 а.с.24-27).

Позивачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_8 надано відповідь на відзив (т.1 а.с.52-56).

Відповідачем ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надано заперечення на відповідь на відзив (т.1 а.с.63-67).

Третя особа ОСОБА_5 надала пояснення, за змістом яких зазначила, що вона як власник знаків для товарів та послуг «Жіночий фестиваль « ОСОБА_12 » та « ОСОБА_12 » відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2012 року та свідоцтва № НОМЕР_2 від 26 вересня 2016 року підтверджує, що ОСОБА_3 правомірно користувалася і користується вказаними знаками, починаючи з 2015 року, та має право проводити на території м. Одеси жіночий фестиваль «Аніма» та використовувати належні їй ОСОБА_5 об`єкти інтелектуальної власності, якими є організаційне та методологічне забезпечення проведення жіночого фестивалю «Аніма», а також торговельні знаки « ОСОБА_12 » (свідоцтво про право на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10 серпня 2015 року) та «Жіночий фестиваль «Аніма» (свідоцтво України на торговельну марку №162290 від 10 жовтня 2012 року). Вона ОСОБА_5 була проінформована ОСОБА_3 про домовленість з ОСОБА_1 про проведення під керівництвом останньої жіночого фестивалю «Аніма» в період 21 жовтня 2023 року – 22 жовтня 2023 року в м. Одесі у культурному центрі Union; надання ОСОБА_1 прав на організацію та проведення фестивалю на 21-22 жовтня 2023 року нею як власником знаків було погоджено (т.1 а.с.93-96).

Позивачем ОСОБА_1 надано пояснення у формі відповіді на пояснення третьої особи, за змістом якої зазначено, що воно ОСОБА_1 є досвідченим спікером та організатором великих заходів і саме ОСОБА_3 звернулась до неї з пропозицією про продаж прав на використання торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» в м. Одесі. Після домовленостей було обіцяно «довічне» користування торговою маркою з правом перепродажу іншим особам, обіцяно документальне оформлення (в тому числі, базу даних відвідувачів фестивалю, повний склад діючої команди, контакти спонсорів/партнерів, методологію проведення фестивалю, повне сприяння в організації та просуванні тощо), саме за всі ці умови вона ОСОБА_1 погодилась заплатити ОСОБА_13 грошові кошти, частину з яких у сумі 3000 доларів передала, проте у підсумку нічого обумовленого домовленістю не отримала, тому просить повернути незаконно взяті у неї грошові кошти (т.1 а.с.108-110).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.184-185).

Висновок суду мотивовано тим, що договірний характер правовідносин між сторонами виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (т.1 а.с.189-193).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, підтримано обґрунтування власної позиції, що була викладена в суді першої інстанції. Судом не було встановлено, чи дійсно відповідач мала право пропонувати третім особам підписання від свого імені договору франшизи на використання торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма», власником якого є треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та отримувати кошти. Суд помилково визнав договірні правовідносини там, де їх не існує, не встановив дійсну правову природу розписок та отримання відповідачем грошових коштів. Не взято до уваги повний зміст розписки ОСОБА_1 , в якій вказано, що два наступні платежі (2000 доларів США до 11 вересня 2023 року, 3000 доларів США до 05 жовтня 2023 року) можуть бути сплачені раніше обумовлених термінів за умови підписання договору франшизи на передачу прав використання ТМ «Жіночий фестиваль «Аніма». ОСОБА_3 у розписці від 12 серпня 2023 року вказала, що прийняла від ОСОБА_1 1000 доларів США в якості авансового платежу за використання франшизи ТО «Жіночий фестиваль «Аніма» та не пізніше 05 жовтня 2023 року буде укладено основний договір. Правова природа сплати ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3000,00 доларів США ОСОБА_3 полягає у підписанні в майбутньому до 05 жовтня 2023 року договору франшизи на передачу прав використання ТМ «Жіночий фестиваль «Аніма», який у подальшому укладений не був. Тобто, розписки свідчать про намір укласти договір у майбутньому, а не про вже укладений договір. Суд, встановивши отримання відповідачем від позивача грошові кошти в сумі 3000 доларів США, неправильно визначив підставу їх отримання – як оплату за використання франшизи торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма», тоді як фактично кошти були передані в рахунок майбутнього укладення договору франшизи щодо передачі прав на використання зазначеної торговельної марки. Обґрунтовуючи свої висновки тим, що позивач використала ТМ «Жіночий фестиваль «Аніма» та провела 21-22 жовтня 2023 року у м. Одесі захід під відповідною назвою, не врахував, що сам по собі факт одноразового використання торговельної марки не свідчить про існування між позивачем і відповідачем договірних правовідносин. Між поняттями «проведення фестивалю» та «укладення договору франшизи на використання торговельної марки» існує суттєва правова різниця Суд помилково прирівняв складену позивачем розписку до договору. Висновок про незастосування до спірних правовідносин норми глави 83 ЦК України помилковий, висновки щодо характеру правовідносин між сторонами взаємовиключні. Замість правової оцінки фактичних обставин у межах єдиної правової позиції суд вдався до суперечливих та логічно несумісних висновків, що позбавляє рішення законності, передбачуваності та справедливості, а відтак підлягає скасуванню. Отже, незалежно від кваліфікації правовідносин між сторонами – чи то відсутність у відповідача права на укладення договору, чи укладення договору без погодження всіх істотних умов та з порушенням письмової форми, передбаченої статтею 1118 ЦК України та статтею 367 ГК України, чи визнання договору неукладеним, - правовим наслідком у будь-якому випадку є застосування статті 1212 ЦК України, яка регулює повернення безпідставно набутого майна.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги, підтримав обґрунтування позиції, що викладена в суді першої інстанції щодо наявності між сторонами договірних відносин, збереження майна без достатньої правової підстави та щодо недобросовісної поведінки позивача. Висновок суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень про кондикційні зобов`язання є правильним з огляду на договірний склад цих правовідносин. Необхідно виходити з відсутності підстав вважати наявність незаконного збагачення відповідача за рахунок позивача, оскільки це відповідає принципу conventio facit (vincit) leqem – угода створює право (закон зобов`язує сторони виконувати те, про що вони домовились). Передача коштів позивачем здійснювалась не помилково, а свідомо та виключно в силу відносин, які склалися у позивача з відповідачем, і такі відносини передбачали необхідність передачі коштів. Позивач за власним волевиявленням написала розписку та взяла на себе зобов`язання щодо оплати на умовах, які узгодили позивач та відповідач. Позивач успішно провела фестиваль, була керівником вказаного жіночого фестивалю, що не заперечується позивачем, проте взятих на себе зобов`язань щодо оплати за право провести вказаний фестиваль та бути його керівником не оплатила, як це було передбачено власноручно написаною розпискою (т.1 а.с.209-214).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом; умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Порядок оформлення прав на торговельну марку врегульований Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689-ХІІ від 15 грудня 1993 року (зі змінами та доповненнями), Порядком сплати зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1716 (зі змінами та доповненнями), іншими нормативними актами щодо правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, продовження строків, державної реєстрації свідоцтв тощо.

Відповідно до положень частини 1 статті 496 ЦК України майнові права інтелектуальної власності та торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом; зазначений строк може бути продовжений щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689-ХІІ від 15 грудня 1993 року (зі змінами та доповненнями) передбачено обмежений період правового захисту торговельних марок. Так, зокрема, встановлено, що строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки (документів) на реєстрацію торговельної марки. Закон дозволяє продовжувати термін дії свідоцтва необмежену кількість разів, щоразу фіксуючи охорону на наступні 10 років. Положеннями статті 18 даного Закону визначено, що дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії; клопотання про продовження дії свідоцтва на збір за кожне продовження строку дії свідоцтва мають надійти до НОІВ до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців.

Якщо з об`єктивних чи суб`єктивних причин термін для подання клопотання був пропущений, законодавством передбачено пільговий період, що становить 6 місяців від дати закінчення терміну дії свідоцтва, протягом якого можна продовжити торговельну марку. Протягом цього періоду процедура продовження буде залишатися такою ж, проте офіційний збір за продовження торговельної марки збільшиться. У разі якщо власник не подав клопотання і не сплатив збір ні в основний період, ні протягом додаткових шести місяців, свідоцтво втрачає чинність остаточно. У такому разі права на торговельну марку припиняються і будь-яка інша фізична чи юридична особа може подати заявку на реєстрацію і отримати нове свідоцтво на аналогічне позначення. Закон не передбачає можливості відновлення пропущеного строку. Проте, навіть у випадку пропущеного терміну власник торговельної марки має певну пільгу, оскільки протягом двох років після припинення дії свідоцтва у зв`язку з несплатою збору за продовження його дії ніхто, окрім попереднього власника свідоцтва або особи, якій він передав відповідне право, не може зареєструвати аналогічну торговельну марку.

Якщо ж не продовжено термін дії свідоцтва ні в основний період, ні в додаткові 6 місяців, свідоцтво втрачає чинність остаточно, як наслідок, власник свідоцтва втрачає право на торговельну марку та вже не має права передавати право на торговельну марку іншій особі, видавати ліцензії на використання торговельної марки, забороняти використання торговельної марки іншим особам тощо.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан періодично продовжувався та фактично безперервно діє понині.

Законом України від 01 квітня 2022 року №2174-ІХ «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» було встановлено, що з дня введення в Україні воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, зупиняється перебіг строків для вчинення дій, пов`язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначних законами України, серед іншого, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», включаючи всі передбачені цими законами та нормативними актами строки, зокрема, але не виключно, строки, протягом яких можливе поновлення пропущених строків.

Законом №2174-ІХ визначалось, що з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. У разі якщо початок перебігу строку продовження дії свідоцтва на торговельну марку, строку продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт інтелектуальної власності припадає на день введення в Україні воєнного стану чи на іншу дату під час дії воєнного стану, відповідна дія щодо продовження строку дії свідоцтва на торговельну марку, продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт інтелектуальної власності вважається вчиненою особою вчасно, якщо вона вчинена не пізніше 90 днів з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.

Закон №2174-ІХ втратив чинність з прийняттям Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» №4362-ІХ від 16 квітня 2025 року, який набрав чинності 31 травня 2025 року.

У справі, що переглядається, щодо майнового права інтелектуальної власності на знак товарів та послуг «Жіночий фестиваль « ОСОБА_12 » встановлено наступне.

Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10 жовтня 2012 року; власник ОСОБА_5 ; зображення знака «Жіночий фестиваль «Аніма»; очікувана дата закінчення строку дії реєстрації 15 листопада 2021 року (т.1 а.с.126-131).

Дійсно, дата закінчення строку дії реєстрації визначалась 15 листопада 2021 року і доказів того, що до закінчення цього строку дії реєстрації власник чи особа, якій власник передала право на торговельну марку подали заяву на продовження терміну дії Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , суду не надано.

Поряд з цим, має місце те, що право пільговий період, що становить 6 місяців від дати закінчення терміну дії свідоцтва, протягом якого можна продовжити торговельну марку, на час введення в Україні воєнного стану із 24 лютого 2022 року не сплив, що в силу положень Закону України від 01 квітня 2022 року №2174-ІХ «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» зупиняло перебіг строків для вчинення дій, пов`язаних з охороною прав інтелектуальної власності.

На час виникнення спірних правовідносин у 2023 році Закон №2174-ІХ був чинним, воєнний стан діяв, власник торгової марки чи особа, якій власник передала право на торговельну марку, не були позбавлені права подати заяву на продовження терміну дії Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 .

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо права на використання торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» не спростовані.

Між ОСОБА_5 як власником знаку товарів та послуг «Жіночий фестиваль «Аніма» в Україні (правоволоділець) та ОСОБА_3 (користувач) укладено у простій письмовій формі договір названий як Договір комерційної концесії від 10 серпня 2015 року (строк дії три роки з моменту підписання), за умовами якого правоволоділець надав користувачу за плату право користування відповідно до вимог правоволодільця комплексом належних правоволодільцеві прав на об`єкти інтелектуальної власності, якими є організаційне та методологічне забезпечення проведення жіночого фестивалю «Аніма» в м. Одесі. Дію Договору пролонговано укладеним у простій письмовій формі Ліцензійним договором на використання торговельної марки від 13 серпня 2018 року (строк дії три роки з моменту підписання; дія договору продовжується автоматично на новий термін кожні три роки, якщо сторони договору не звернуться одна до одної з вимогою про припинення дії договору; у випадку пролонгації строку договору на новий термін на вказаних умовах додаткова умова з цього приводу не укладається; Ліцензійним договором передбачено право субліцензії) (а.с.28-31, 32-36).

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мала місце без додержання письмової форми договору домовленість щодо використання франшизи торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» в організації заходів, на підтвердження якої представлено:

Розписку від 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 , за змістом якої ОСОБА_1 зобов`язалась сплатити ОСОБА_3 6000 доларів США в якості повної оплати за використання франшизи ТМ «Жіночий фестиваль «Аніма» в організації заходів за наступними термінами: 1000 доларів США до 11 серпня 2023 року, 2000 доларів США до 11 вересня 2023 року, 3000 доларів США до 05 жовтня 2023 року. ОСОБА_1 у розписці вказала, що після внесення першого платежу в розмірі 1000 доларів США вона отримає право на отримання посади директора жіночого фестивалю «Аніма» в Одесі; що два наступних платежі можуть бути сплачені раніше обумовлених термінів за умови підписання договору франшизи на передачу прав використання ТМ «Жіночий фестиваль «Аніма». ОСОБА_1 у розписці також вказала, що якщо вона не сплатить до 05 жовтня 2023 року всю суму платежі за використання ТМ «Жіночий фестиваль «Аніма», то ОСОБА_3 має право звернутися з позовом в суд, а також вона поверне посаду директора фестивалю ОСОБА_3 ; розписка містить відмітку про отримання 2000 доларів ОСОБА_14 11 вересня 2023 року (т.1 а.с.8);

Розписку від 12 серпня 2023 року ОСОБА_3 , за змістом якої ОСОБА_3 підтвердила прийняття від ОСОБА_1 1000 доларів в якості авансового платежу за використання франшизи ТМ «Жіночий фестиваль «Аніма». ОСОБА_3 у розписці вказала, що після повного розрахунку у розмірі 6000 доларів буде укладений основний договір не пізніше 05 жовтня 2023 року (т.1 а.с.7).

Сторони визнають, що ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 отримала грошові кошти в сумі 1000 доларів США та 2000 доларів США.

Решту грошових коштів в сумі 3000 доларів США ОСОБА_1 . ОСОБА_3 ні до 05 жовтня 2023 року, ні потому не передала; «основний» договір використання франшизи ТМ «Жіночий фестиваль «Аніма» між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (користувачем знаку товарів та послуг «Жіночий фестиваль «Аніма» в Україні) чи ОСОБА_5 (власником знаку товарів та послуг «Жіночий фестиваль «Аніма» в Україні) не укладено.

Жіночий фестиваль «Аніма» в м. Одеса проведено у період 21 жовтня 2023 року – 22 жовтня 2023 року у культурному центрі Union; директором жіночого фестивалю «Аніма» була ОСОБА_1 , яка при проведені фестивалю використала торгівельну марку «Жіночий фестиваль «Аніма».

19 листопада 2023 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в сумі 3000 доларів США на підставі статей 1212, 1213 ЦК України.

За змістом положень статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зазначена норма права застосовується у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої особи не може бути усунуте за допомогою інших спеціальних засобів захисту. В разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною 2 статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах; отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норми глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

У справі, що переглядається, належними, допустимими, достовірними доказами, які були б достатніми у своїй сукупності для висновку про наявність обставин, які входять у предмет доказування, а саме набуття ОСОБА_3 грошових коштів без достатньої правої підстави, не доведено; «абсолютну» безпідставність набуття (збереження майна), як того вимагає статті 1212 ЦК України, не встановлено.

До відносин, що виникли, підлягає застосуванню принцип conventio facit (vincit) leqem – угода створює право, у розумінні якого сторони зобов`язуються до виконання того, про що вони домовились.

Судова практика Верховного Суду щодо застосування правила тлумачення договору contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) орієнтує на те, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови (постанова Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17); Огляд судової практики Верховного Суду про застосування правила тлумачення договору contra proferentem).

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мала місце без додержання письмової форми договору домовленість щодо використання франшизи торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» в організації заходів; на підтвердження домовленості представлено розписки щодо певних розрахунків; домовленість частково виконано з обох сторін (грошові кошти частково передані, право на використання торгової марки «Жіночий фестиваль «Аніма» з посадою директора фестивалю надано, фестиваль ОСОБА_1 як директором фестивалю проведено тощо).

Різне тлумачення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовленостей щодо використання торговельної марки «Жіночий фестиваль «Аніма» саме по собі не має наслідком застосування статей 1212, 1213 ЦК України до частково набутих ОСОБА_3 в порядку виконання домовленостей грошових коштів.

Абсолютна безпідставність набуття ОСОБА_3 майна (грошових коштів) не встановлена, що у сукупності з правила тлумачення договору contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) та принципу conventio facit (vincit) leqem (угода створює право), виключає застосування до виниклих між сторонами правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

В судовому засіданні 14 травня 2026 року апеляційний суд закінчив з`ясування обставин і перевірку їх доказами; надав представникам сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_4 можливість виступити у судових дебатах (треті особи не з`явились) та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи, навантаження тощо ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 18 червня 2026 року, потому через навантаження на 22 червня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 22 червня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

Є.С.Сєвєрова