Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №489/648/21 — Миколаївський апеляційний суд

22.06.26

22-ц/812/1326/26

Провадження № 22-ц/812/1326/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 червня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/648/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем – Шурмою Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві

Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва, постановлену 28 квітня 2026 року суддею Рум`янцевою Н.О. у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося до суд з указаною вище заявою.

Заявник зазначав, що на виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 66083767 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» кредитної заборгованості.

28.03.2024 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ПК-280324, за яким боргові зобов`язання ОСОБА_2 перейшли до нового фактора.

Після укладення договору факторингу ОСОБА_2 погашала кредитну заборгованість, проте кошти спрямовувалися АТ КБ «Приват Банк».

Первинний кредитор АТ КБ "ПриватБанк" повернув на депозитний рахунок Інгульського ВДВС у місті Миколаєві Південного МУЮ кошти, що були стягнуті після відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

26.12.2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66083767 на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак стягнуті з боржниці кошти залишаються на депозитному рахунку виконавчої служби.

Посилаючись на те, що закінчення виконавчого провадження № 66083767 позбавляє ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» можливості отримати стягнуті з боржниці ОСОБА_2 кошти, заявник просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування коштів отриманих в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, та замінити сторону виконавчого провадження, що було відкрите на підставі виконавчого документа № 489/648/21 із АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за правом грошової вимоги до ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи інших учасників

АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_2 та Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції участі у розгляді справи не приймали, правом подання відзиву на заяву не скористалися.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2026 року заяву задоволено, постанову про закінчення виконавчого провадження № 66083767 скасовано для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування коштів, отриманих щодо погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 14.04.2011 укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі № 489/648/21 (провадження № 2/489/1149/21) по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ 35234236.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Інгульський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви в цій частині відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що 26.12.2023 року відповідно до п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динником О.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

01.07.2025 року на рахунок з обліку депозитних сум відділу надійшли грошові кошти в сумі 14 029, 44 грн, які згідно розпорядження розподілено наступним чином: 12 444, 95 грн на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК", 1 244, 49 грн виконавчого збору, 300 грн витрат виконавчого провадження.

16.02.2026 року кошти в сумі 12 444, 95 грн повернулися на депозитний рахунок відділу.

Станом на 13.05.2026 року ці грошові кошти знаходяться на депозитному рахунку відділу з приміткою «до з`ясування».

Отже, станом на день укладання договору факторингу між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - 28.03.2024 року, виконавче провадження було завершено, а саме - 26.12.2023 року постановою про повернення виконавчого документа стягувачу.

За таких обставин підстави для зупинення виконавчого провадження та зупинення виконавчих дій були відсутні.

Натомість суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, які мають істотне значення для справи та в результаті цього невірно зазначено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, наслідки винесення якої не є тотожними з наслідками винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, де стягувач втрачає право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, у разі якщо виконавче провадження не було закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання, за умови дотримання строків такого звернення.

Узагальнені доводи інших учасників

Представник АТ КБ «ПриватБанк» у відзиві на апеляційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на правомірність висновків суду першої інстанції щодо необхідності судового втручання для забезпечення ефективного механізму перерахування коштів саме новому правонаступнику, усуваючи правову невизначеність, спричинену діями виконавця.

Зазначав, що АТ КБ «ПриватБанк» фактично та юридично визнав перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу № ПК-280324 від 28.03.2024 року та самостійно повернув отримані від ДВС кошти на депозитний рахунок відділу, оскільки вони належать новому кредитору.

За таких обставин заперечення ДВС мають суто процедурний характер та створюють штучні перешкоди правомірному володінню майном новим кредитором. Попри наполягання ДВС на термінологічній різниці між «закінченням» провадження (ст. 39) та «поверненням документа» (ст. 37), правові наслідки для правонаступника в контексті отримання вже стягнутих на депозит коштів є ідентичними.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у відзиві на апеляційну скаргу просила у її задоволенні відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на ті ж обставини, якими була обґрунтована заява до суду першої інстанції.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заступника начальника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тараненка К.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.04.2021 року з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто 10 174, 95 грн кредитної заборгованості та 2 270 грн судових витрат.

На виконання судового рішення 21 травня 2021 Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист.

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі від 10.03.2026 за вих. № 4282/02-26 вбачається, що в Інгульському ВДВС у м. Миколаєві Південного МУМЮ (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 66083767 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа. 26.12.2023 року виконавче провадження завершено з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». За інформацією відділу ДВС, в матеріалах виконавчого провадження № 66083767 відсутні документи, що підтверджують повноваження ТОВ ФК «Кредит Капітал» представляти інтереси сторін або документи, що підтверджують заміну сторони у вказаному виконавчому провадженні.

Матеріали справи свідчать про те, що 28.03.2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ПК-280324, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 14.04.2011.

Отже ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором за вказаним кредитним договором.

Згідно інформації про виконавче провадження № 66083767 виконавчий лист від 21.05.2021 року не виконано в повному обсязі.

Позиція апеляційного суду

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Стаття 11 Закону про виконавче провадження регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження).

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (частина п`ята статті 15 Закону про виконавче провадження).

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).

Стаття 37 Закону про виконавче провадження регулює підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону про виконавче провадження).

Стаття 39 Закону про виконавче провадження регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону про виконавче провадження).

Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Отже, наведене в ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у цій справі тлумачення стосується лише ситуації, коли виконавче провадження відкрите як юридичний процес, а його сторони набули відповідних прав як сторони відкритого виконавчого провадження. Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21), та така практика на даний час є усталеною.

У справі, що переглядається, ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження для здійснення заміни стягувача та перерахування отриманих на погашення боргу коштів.

26.12.2023 року головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динником О.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

01.07.2025 року від боржниці на рахунок з обліку депозитних сум відділу надійшли грошові кошти в сумі 14 029, 44 грн, які було розподілено наступним чином: 12 444, 95 грн на користь АТ КБ «ПриватБанк», 1 244, 49 грн виконавчого збору та 300 грн в рахунок витрат виконавчого провадження.

16.02.2026 року кошти, що були спрямовані на рахунок стягувача в сумі 12 444, 95 грн повернулися на депозитний рахунок ВДВС та станом на 13.05.2026 року знаходяться на рахунку з приміткою «до з`ясування».

Станом на 28.03.2024 року, на день укладання договору факторингу між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» виконавче провадження було завершено поверненням виконавчого документа стягувачу, отже підстави для зупинення виконавчого провадження були відсутні.

Відповідно до пункту 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

При цьому, якщо виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання.

Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, оскільки така постанова в межах виконавчого провадження № 66083767 не виносилась.

Натомість 26.12.2023 року державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного МУМЮ (м. Одеса) Динником О.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином висновок суду першої інстанції про скасування постанови від 26.12.2023 року є помилковим.

Безпідставним є і посилання у постанові суду на мету скасування постанови державного виконавця - для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування коштів, отриманих в рахунок погашення заборгованості, оскільки при відкритті виконавчого провадження державний виконавець самостійно визначає обсяг дій, які необхідно вчинити на виконання судового рішення в межах своїх повноважень.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду.

Також, враховуючи, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу була винесена державним виконавцем 26.12.2023 року, підставою для її винесення є пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» має час для захисту своїх прав правонаступника стягувача щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставин справи та застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу.

За таких обставин апеляційна скарга Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, з ухваленням нового рішення – про відмову у задоволенні заявлених ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимог.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2026 року в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №66083767 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2026 року