Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №736/3145/25 — Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/3145/25

Номер провадження 2/736/253/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 рокум. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Кутового Ю.С.,

при секретарі – Батюк Я.С.,

позивачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі судових засідань суду у м. Корюківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний нотаріус Корюківського нотаріального округу Гайдук С.В. про встановлення факту не проживання із спадкодавцем та визнання права власності на нерухоме спадкове майно, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Корюківської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний нотаріус Корюківського нотаріального округу Гайдук С.В. про встановлення факту не проживання із спадкодавцем та визнання права власності на нерухоме спадкове майно. Просить суд встановити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області, право власності на гараж, який розташований по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивача в судове засіданні не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Представник відповідача Корюківської міської ради Чернігівської області належним чином оповіщений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином оповіщений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області, проживає і є зареєстрованою у м. Корюківка Чернігівської області, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 виданим 10.01.1997 Корюківським РВ УМВС України в Чернігівській області.

Позивач перебувала з ОСОБА_3 у шлюбі, який був зареєстрований 10.11.1979 у відділі ЗАГС Корюківського райвиконкому Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 виданим 10.11.1979 відділом ЗАГС Корюківського райвиконкому Чернігівської області.

Від спільного подружнього життя з ОСОБА_3 у них є повнолітні діти: дочка, яка на даний час проживає в іншому населеному пункті та син ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 . У неповнолітньому віці діти проживали і були зареєстровані з нами у квартирі АДРЕСА_2 , дану квартиру приватизували на чотирьох (вона з чоловіком та двоє дітей), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.

Після досягнення повноліття дочка знялась з реєстрації у квартирі позивачки, одружилася і зараз проживає в іншому населеному пункті. Син ОСОБА_4 був знятий з реєстрації у квартирі на період проходженням строкової військової служби та у зв`язку з навчанням у Київському політехнічному інституті, після закінчення якого син у 2007 приїхав до них, зареєструвався з ними в квартирі, бо мав намір працевлаштуватися на фабрику технічних паперів, але, не знімаючись з реєстрації в квартирі у 2008 поїхав до м. Києва, де працював близько двох років менеджером торгової компанії, а у 2010 разом з товаришем син поїхав до міста Первомайськ Луганської області, де працював на машинобудівельному заводі. У 2014 місто Первомайськ окупували війська рф, син намагався з окупованої території виїхати, але це йому не вдалося, з 2015 вони втратили з сином зв`язок і їм нічого не було відомо про місцезнаходження сина, але він залишився і зараз залишається бути зареєстрованим у їхній квартирі АДРЕСА_2 .

Дані обставини у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є сусідами по під`їзду позивачки ОСОБА_1 ..

Рішенням №77 виконавчого комітету Корюківської міської ради від 19.05.1988 громадянину ОСОБА_7 була виділена земельна ділянка для будівництва гаража АДРЕСА_1 , архітектурною організацією був виготовлений будівельний паспорт з планом забудови земельної ділянки гаражем та наданий дозвіл на проведення робіт по будівництву гаража відповідно до плану забудови земельної ділянки, але ОСОБА_7 відмовився від будівництва гаража та від виділеної йому земельної ділянки на користь чоловіка позивача, тому чоловік звернувся до виконавчого комітету Корюківської міської ради із заявою про надання йому дозволу на будівництво гаражу на виділеній ОСОБА_8 земельній ділянці, рішенням №58 виконавчого комітету Корюківської міської ради від 21.04.1989 чоловіку дозволили будівництво гаража по АДРЕСА_3 , відповідно до даного рішення були внесені зміни у будівельний паспорт з планом забудови земельної ділянки оформленого на ОСОБА_7 , були вказані дані її чоловіка, після чого вони розпочали будівництво гаража, яке закінчили через декілька років, але за життя чоловік побудований гараж в експлуатацію не здав, зараз право власності на гараж відсутнє, але з 1991 вони використовують побудований гараж.

Чоловік позивачки ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 виданим 17.09.2020 Корюківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

На майно померлого чоловіка, яке складається у тому числі і з вищевказаного побудованого гаража, відкрилася спадщина, за життя чоловік не розпорядився своїм майном, заповіту не склав, позивач є спадкоємцем першої черги за законом на майно померлого чоловіка, вона прийняла спадщину, бо постійно проживала з чоловіком на час його смерті і у передбачені законом строки звернулась до приватного нотаріуса Гайдук С.В. з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, нотаріусом була відкрита спадкова справа №66925317, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №62859790 від 11.12.2020 наданого приватним нотаріусом Гайдук С.В. Інші спадкоємці першої черги після смерті чоловіка спадщини не приймали.

Для оформлення спадщини приватний нотаріус запропонувала позивачу надати довідку міської ради про те, з ким на час смерті проживав померлий чоловік. На підставі даних будинкової книги по квартирі АДРЕСА_2 , ЦНАП Корюківської міської ради надав мені довідку про те, що померлий ОСОБА_3 з 05.05.1991 по 17.09.2020 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 разом з дружиною - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_2 .

Оглянувши надану ЦНАПом довідку приватний нотаріус повідомив, що їхній син ОСОБА_4 є таким, що прийняв спадщину після смерті чоловіка/батька, бо на час смерті останнього син постійно проживав та був зареєстрований з нами, тому спадщина померлого буде ділитись порівну між позивачем та сином. Приватному нотаріусу позивач намагалася роз`яснити, що син був лише зареєстрований за однією адресою з померлим, але з ним він фактично не проживав, але приватний нотаріус порекомендував такі питання вирішувати в судовому порядку.

Крім того, приватний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на незданий в експлуатацію гараж забудовником якого був померлий чоловік, бо на спадковий гараж відсутній правовстановлюючий документ, тому, пославшись на приписи ст.ст. 182,392 Цивільного кодексу України, приватний нотаріус порекомендував дане спірне питання також вирішувати у судовому порядку про що написав письмову відмову.

Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Син ОСОБА_2 був зареєстрований за однією адресою з померлим на час смерті останнього, але фактично з ним вже давно не проживав, крім того, виник спір про право власності щодо спадкового гаража, тому позивач звернувся до суду з позовною вимогою про встановлення факту не проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Встановлення даного факту необхідно позивачу для оформлення спадщини після смерті її чоловіка.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.1299 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У зв`язку зі смертю чоловіка, який є забудовником незданого в експлуатацію гаража, позивач не має можливості зареєструвати право власності на спадковий гараж, приватний нотаріус також позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадковий гараж за відсутності правовстановлюючого документа, тому позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання позивача власником спадкового нерухомого майна померлого, а саме, на гаража, який був побудований померлим, але не зданий ним в експлуатацію.

Відповідно до ст. 1268,1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або який подав заяву до нотаріальної контори, вважається таким, що прийняв спадщину.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною 1 ст.29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення ст.29 Цивільного кодексу України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Право на вибір місця проживання закріплено у ст.33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом п.3.21 та п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Згідно ч.1 ст.1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Син ОСОБА_4 такої заяви до органів нотаріату не подавав, зараз до нотаріуса не з`являється, за місцем реєстрації відсутній, тому є підстави для встановлення факту не проживання сина ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Повідомленням нотаріуса №382/01-16 від 12.12.2025 позивачу відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий гараж з підстав відсутності правовстановлюючого документа. Але те, що позивач є фактично спадкоємцем та власником спадкового нерухомого майна - гаража, по АДРЕСА_1 , підтверджується документально: довідкою КРКП «Рампа» БТІ про відсутність реєстрації права власності на спірний гараж, про його вартість та стан; свідоцтвом про смерть чоловіка; свідоцтвом про укладення шлюбу між позивачем та чоловіком; будівельним та технічним паспортами на гараж; рішенням №58 від 21.04.1989 виконавчого комітету Корюківської міської ради про дозвіл на будівництво гаража чоловіку, відмовою нотаріуса та іншими документами.

Спірний гараж був набутий позивачем та чоловіком під час шлюбу, тому гараж є спільним сумісним подружнім майном, отже позивач, як дружина померлого, відповідно до ст.ст.60,70 Сімейного кодексу України, маю право на 1/2 частину гаража, а належна померлому 1/2 частину спірного гаража підлягає спадкуванню нею.

Згідно довідки КРКП «Рампа» БТІ спірний гараж закінчений будівництвом на 100%, отримав 20% зносу, має загальну площу 29,80 м.кв., його інвентарна вартість становить 51278,00 грн.

Зважаючи на викладене вище, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в підготовчому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги не суперечать вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 грн.

Решту сплаченого судового збору залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 392, 1261, 1268, 1269, 1270, 1277, 1296 1299 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 11, 200, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний нотаріус Корюківського нотаріального округу Гайдук С.В. про встановлення факту не проживання із спадкодавцем та визнання права власності на нерухоме спадкове майно – задовольнити.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області, право власності на гараж, який розташований по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (паспорт НОМЕР_1 виданий Корюківським РВ УМВС України в Чернігівській області 20.01.1997) з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно чеку переказу коштів від 17.12.2025 року, що становить 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Решту сплаченого судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяЮ.С.Кутовий