Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №766/4964/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/4964/25

н/п 1-кп/766/2612/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

?16.06.2026 року? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ОСОБА_1 ,

за участю секретаря?: ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,? ? ? ? ? ??розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР 10.03.2025 під № 22025230000000138 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лозове, Сімферопольського району, Автономної республіки Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (останнє відоме місце проживання), раніше не судимого,

? - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У період з 24.02.2022 та місто Херсон та територія Херсонської області захоплені військовослужбовцями збройних сил російської федерації і перебувало під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами від 31.05.2023 №164).

З метою встановлення контролю на території тимчасово окупованої Херсонської області, невстановлені представники російської федерації, 22.06.2022 створили незаконний орган державної влади - так звана «Служба по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области Военно-гражданской администрации Херсонской области» (у подальшому - ГУ МЧС россии по Херсонской области) (мовою оригіналу – російською), яка знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, тобто в адміністративній будівлі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Херсонській області.

Відповідно до «Выписки из приказа военного коменданта Херсонской области «16» июня 2022 г.», якою затверджено положення про Службу, встановлено її систему, штатну чисельність та вирішено інші питання організації роботи Служби, а також «Приложения № 1 к приказу Военного коменданта Херсонской области от «16» июня 2022 г. № 47» Положение о Службе по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», яким встановлено загальні положення, основні задачі і функції, повноваження, організацію діяльності Служби, остання є правоохоронним органом, оскільки уповноважена на здійснення нагляду за додержанням законодавства та застосування примусу до суб`єктів, які порушили законодавство.

Громадянин ОСОБА_5 , будучи обізнаним про введення воєнного стану в Україні, розуміючи факт наявності збройного конфлікту на території країни та ведення рф агресивної війни проти України, захоплення та подальшого утримання рф території Херсонської області, зокрема, м. Генічеськ, з розташованими на ній державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та іншими об`єктами, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, з метою утворення, функціонування та утримання на території Херсонської області окупаційною адміністрацією рф системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, задля становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Генічеськ Херсонської області, у період тимчасової окупації території Херсонської області, але не пізніше вересня 2023 року (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені) добровільно обійняв посаду в незаконному правоохоронному органі, а саме: «помощник начальника Главного управления МЧС россии по Херсонской области».

Обійнявши вищевказану посаду в незаконному правоохоронному органі, ОСОБА_5 , у межах своїх повноважень керував роботою підпорядкованого підрозділу, іншим чином здійснював сприяння окупаційним органам влади у поширенні авторитету незаконно створених органів серед місцевого населення, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконного створеного органу та посилило заходи тимчасової окупації територій Херсонської області.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України, добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

ІI. Застосовані судом правові процедури.

Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.04.2025 було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого та до підготовчого судового засідання, було проведено судові засідання: 03.07.2025, 26.08.2025, 17.09.2025, 26.11.2025.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_5 не скористався.

Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до рф, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022 року .

Відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до рф та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території рф та тимчасово окупованої території немає можливості.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , до призначених судових засідань здійснювались шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

ІІІ. Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 17.09.2025 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22025230000000138 від 10.03.2025 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 26.11.2025 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 07.04.2025 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 16.06.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

Захисник обвинуваченого здійснював захист обвинуваченого: приймав участь у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступав у дебатах.

За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був проінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про розпочате кримінальне провадження та його відмову від здійснення свого права постати перед Українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, і захищати себе безпосередньо в суді, що свідчить про наявність у нього наміру ухилитись від кримінальної відповідальності. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію? ? останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченого належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового провадження за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

IV. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просив визнати обвинуваченого винним та призначити відповідне максимальне покарання в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, застосувавши додаткові покарання.

Захисник обвинуваченого, під час судових дебатів, не оспорюючи факт доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України, просила при ухваленні вироку врахувати, що розгляд було здійснено за відсутності обвинуваченого, отже була відсутня можливість заслухати його пояснення і врахувати ті мотиви та обставини за яких він обійняв посаду в правоохоронному органі, відповідно до висунутого обвинувачення та при визначенні міри покарання просила врахувати особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність, на її думку, обтяжуючих обставин та призначити підзахисному покарання у мінімальному розмірі.

V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.03.2025 (справа № 490/1809/25, н/п 1-кс/490/1405/2025), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Так вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які, в тому числі, на підставі постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 10.03.2025 виділені з кримінального провадження № 22022230000000399 від 14.09.2022, а саме оригінали, копії та інші докази, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- копією протоколу обшуку від 20.03.2023 року, відповідно до якого оглянуто житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлені документи, пов`язані з функціонування незаконного органу влади «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий»» та протоколом огляду вилучених документів від 23.05.2023, а саме:

- «Положение о Службе по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», в якому затверджені умови функціонування незаконного органу;

- «Выписка из реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области» № 1000-153 от 22.06.2022 року, яка містить відомості щодо «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области» як юридичної особи з привласненим податковим та страховим номером та юридичною адресою;

- «Выписка из приказа № 47 от 16.06.2022 «О вопросах службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», відповідно до якого затверджено положення про Службу, встановлено її систему, штатну чисельність та вирішено інші питання організації роботи Служби;

- копією протоколу огляду від 21-22.01.2025 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд відкритого Інтернет ресурсу https://pb.nalog.ru, де розміщено «выписку из Единого государственного реестра юридических лиц от 21.01.2025 № ЮЭ9965-25-6860846», відповідно до якого 30.12.2022 зареєстровано юридичну особу «главное управление министерства рф по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области (Главное управление МЧС россии по Херсонской области). Юридична адреса: м. Генічеськ Херсонської області;

- протоколом огляду від 28.11.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), розміщену ІНФОРМАЦІЯ_3 , з фотознімками, на одному з яких присутній чоловік, ззовні схожий на ОСОБА_5 , котрий разом з представниками незаконно створеної організації «гу мчс россии по Херсонской области» прийняв участь в заході присвяченому «79 годовщине со Дня Победы в Великой Отечественной войне», який був організований окупаційною владою на ТОТ Херсонської області. Публікація розпочинається текстом наступного змісту: « В честь 79-й годовщины со Дня Победы в Великой Отечественной войне в Херсонской области прошли памятные мероприятия, в которых приняли участие сотрудники МЧС россии, руководители администрации области и города, сотрудники силовых структур и ведомств, волонтеры и просто неравнодушные гости и жители региона….»;

- протоколом огляду від 29.11.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), розміщену ІНФОРМАЦІЯ_4 , з фотознімком, на якому на фоні прапору рф та надпису «главное управление мчс россии по Херсонской области», присутній чоловік, ззовні схожий на ОСОБА_5 , котрий одягнений у формений одяг «мчс россии» на якому наявні шеврони: «прапор рф з написом RUSSIA», «мчс россии», «мчс россии EMERCOM», з нашивкою на грудях з прізвищем « ОСОБА_6 », на головному уборі «радянська зірка» та емблема «мчс россии EMERCOM». Публікація розпочинається текстом наступного змісту: «Доброго утра тебе желает помощник начальника Главного управления МЧС россии по Херсонской области ОСОБА_7 »;

- протоколом огляду від 29.11.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), розміщену ІНФОРМАЦІЯ_5 , з фотознімками, на одному з яких присутній чоловік, ззовні схожий на ОСОБА_5 , котрий одягнений у формений одяг «мчс россии», на якому наявні: шеврони « ІНФОРМАЦІЯ_6 », «мчс россии « ОСОБА_6 » та «мчс россии EMERCOM», який має офіцерське звання підполковник, що відповідно до тексту публікації, перебуває поряд з представниками окупаційної влади а саме: «начальником гу мчс россии по Херсонской области ОСОБА_8 », «секретарем Херсонского регионального отделения партии "Единая россия" ОСОБА_9 »;

- протоколом огляду від 29.11.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з фотознімками, які зроблені під час проведення заходу з освячення автотехніки з маркуванням «1 Геническ», яку отримала незаконно створена організація «ПГС -1, ГУ МЧС росии по Херсонской области». На двох фото присутній чоловік, ззовні схожий на ОСОБА_5 , котрий одягнений у формений одяг «мчс росии» на якому наявні розпізнавальні знаки, а саме: шеврони «прапор рф з написом RUSSIA», «мчс россии», « ОСОБА_6 » та «мчс россии EMERCOM»;

- протоколом огляду від 02.12.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), розміщену ІНФОРМАЦІЯ_7 , з фотознімками, які зроблені під час проведення заходу «в честь дня флага российской федерации», на одному з яких присутній чоловік ззовні схожий на ОСОБА_5 , одягнений у формений одяг «мчс россии», що відповідно до тексту публікації, перебуває поряд з представниками окупаційної влади, серед яких «начальник ГУ МЧС россии по Херсонской области ОСОБА_10 »;

- протоколом огляду від 02.12.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), розміщену ІНФОРМАЦІЯ_8 , з фотознімками, зробленими під час проведення засідання «КЧС -Комиссии по предупреждению и ликвидации чрезвычайных ситуаций», організоване так званим «гу мчс россии по Херсонской области», на двох з яких присутній чоловік ззовні схожий на ОСОБА_5 , одягнений у формений одяг «мчс россии». Публікація супроводжується текстом наступного змісту: «Вопросы засухи рассмотрели на заседании КЧС. Сегодня, 17 юля состоялось очередное заседание Комиссии по предупреждению и ликвидации чрезвычайных ситуаций и обеспечению пожарной безопасности Херсонской области. Совещание прошло под председательством исполняющего обязанности начальника Главного управления МЧС россии по Херсонской области ОСОБА_11 . Основной вопрос повестки — это гибель сельскохозяйственных культур в результате аномальной высокой температуры и угроза засухи. Также был рассмотрен вопрос о введении режима "Чрезвычайная ситуация регионального характера";

- протоколом огляду від 02.12.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), розміщену ІНФОРМАЦІЯ_9 , з фотознімками, зробленими під час проведення заходу з покладання квітів до «мемориала «Скорбящая мать» присвяченого «до дня Памяти и Скорби», проведеного окупаційною владою. На фото присутній чоловік ззовні схожий на ОСОБА_5 , одягнений у формений одяг «мчс россии», що перебуває поряд з представниками окупаційної влади. Публікація супроводжується текстом наступного змісту: «Сегодня день памяти и скорби. Сотрудники спасательного ведомства во главе с начальником Главного управления МЧС россии по Херсонской области ОСОБА_12 возложили цветы к мемориалу "Скорбящая Мать" Вместе с первыми лицами города и области, представителями ведомств, общественных организаций и патриотических движений почтили память солдат в годы войны. В дежурных караулах и сменах прошла «Минута молчания», в подразделениях Главного управления приспущены государственные и ведомственные флаги»;

- протоколом огляду від 02.12.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу https://t.me/mchskherson, де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію (https://t.me/mchskherson/1005), розміщену 14.07.2024, з відеозаписом зробленим під час заходу присвяченому «проводам на пенсию ОСОБА_13 , начальника управления надзорной деятельности и профилактической работы», захід проведено представниками незаконної організації створеною окупаційною владою т.зв. «гу мчс россии по Херсонской области» на тимчасово окупованій територій Херсонської області в м. Генічеськ. На записі присутній чоловік ззовні схожий на ОСОБА_5 , одягнений у формений одяг «мчс россии», що перебуває поряд з представниками окупаційної влади;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_14 від 04.12.2024 з додатком у вигляді фототаблиці, довідкою до фототаблиці та оптичного диску DVD-R, де свідок впізнав особу обвинуваченого ОСОБА_5 як особу з якою працював в ГУ ДСНС АРК Крим в м. Сімферополі з 2009 по 2014 та якого бачив в інтернеті у форменому одязі «МЧС росії» в званні підполковника;

- протоколом огляду від 04.12.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого свідку ОСОБА_14 було надано для огляду публікації від 28.11.2024, 29.11.2024, 02.12.2024, розміщені на ресурсі https://t.me/mchskherson ( Телеграм канал «МЧС Херсонской области»). Так, свідок серед осіб на фото та відео впізнав ОСОБА_5 , який перебуває у форменому одязі «мчс россии»;

- протоколом огляду від 16.12.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу https://t.me/mchskherson, де розміщено Телеграм канал «МЧС Херсонской области» та виявлено публікацію (https://t.me/mchskherson/4074), розміщену 11.12.2024, з фотознімками, зробленими під час проведення стройового огляду, на двох з яких присутній чоловік ззовні схожий на ОСОБА_5 , одягнений у формений одяг «мчс россии», що перебуває поряд з іншими особами, одягнутими у формений одяг «мчс россии». Публікація розпочинається текстом наступного змісту: «В главном управлении мчс россии по Херсонской области состоялся строевой смотр»;

- протоколом огляду від 16.12.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу https://84.mchs.gov.ru, сайт «главное управление мчс россии по Херсонской области », сторінку «Руководство». Серед осіб значиться « ОСОБА_5 , помощник начальника гу мчс россии по Херсонской области» міститься його фото та послужний список, відповідно якого, починаючи з 2014 року пішов на співпрацю з представниками окупаційної влади рф та був призначений на посаду в так званий «гу мчс россии по Республике Крым», з 01.04.2023 займає посади в так званому «гу мчс россии по Херсонской области»;

- протоколом огляду від 27.03.2025 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд Інтернет ресурсу https://khogov.ru/ під назвою «Губернатор Херсонской области», яка містить публікацію ряду документів окупаційного органу влади, зокрема, «Указ Губернатора Херсонской области от 14.04.23 № 86-у «Об упразднении Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области»», «Указ Губернатора Херсонской области от 11.05.23 № 94-у «О территориальной подсистеме Херсонской области единой государственной системы предупреждения и ликвидаций чрезвычайных ситуаций»», яким затверджено положення зазначеного окупаційного органу. Зі змісту п.8 Положення вбачається, що постійно діючим органом територіальної підсистеми на регіональному рівні є «Главное управление Министерства российской федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации стихийных бедствий по Херсонской области».

- протоколом огляду від 27.03.2025 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого, проведено огляд Інтернет ресурсу htps://mchs.gov.ru/ministerstvo, сайт «МЧС россии», де міститься відомості про структуру, завдання та повноваження вказаного органу держави-агресора, а саме, що міністерство російської федерації по справам цивільної оборони, надзвичайним ситуаціям та ліквідації наслідків стихійних лих є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції по реалізації державної політики, нормативно-правовому регулюванню, а також надзору та контролю в області цивільної оборони, захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, забезпечення пожежної безпеки та безпеки людей на водних об`єктах. «МЧС россии» складається з регіональних управлінь, серед яких наявне так зване «ГУ МЧС россии по Херсонской области»;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Показаннями свідка ОСОБА_14 , який під час судового розгляду дав показання про те, що ОСОБА_5 знає особисто, познайомився з ним, проходячи службу в АР Крим, працювали в одному управлінні на різних посадах з 2009 року по 2014 рік. Свідок перебував на посаді начальника відділу реагування надзвичайних ситуацій, ОСОБА_5 – начальника освіти, спорту та ще чогось, що пов`язане з кадровими питаннями ( точної посади не пам`ятає, так як минуло чимало часу). Після анексії Криму в 2014 році свідок виїхав на підконтрольну Україні територію, більше з ОСОБА_5 не спілкувався, той залишився на території АР Крим. Так як було цікаво хто з колег почав співпрацювати з окупаційною владою, слідкував за новинами, що висвітлювались в соціальних мережах. В Телеграм каналі «МЧС Херсонской области» неодноразово зустрічав публікації з ОСОБА_5 , судячи з їх змісту ОСОБА_5 представляє начальника головного управління мчс росії. Бачив привітання, на якому навіть була картинка з надписом: « ОСОБА_5 помічник начальника мчс по Херсонській області». На світлинах ОСОБА_5 у форменому одязі з нашивкою «мчс россии», з одного боку, а з іншого з нашивкою прізвища, ім`я, по-батькові. Звання у нього залишилося таким же, як і було. Після повномасштабного вторгнення свідок в кінці березня-квітня 2022 виїхав з ТОТ Херсонської області, на той момент ОСОБА_5 в ОСОБА_15 не було, йому повідомляли, що з`явився в кінці серпня, але в підрозділах не був, зайняв посаду аж у березні 2023, коли почали набирати команду. Вважає, що посаду зайняв добровільно. Під час досудового розслідування зі свідком провели слідчу дію - впізнання, і він впізнав його особу по фото, так як добре його знає, шість років пропрацювали разом.

VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Керуючись вимогами ст. 22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту, а стороною захисту в спростування неналежності досліджених доказів, наданих стороною обвинувачення, суду надано не було.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Підстав для визнання доказів недопустимими судом не встановлено, оскільки не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження, регламентованих ст. 87 КПК України.

При формуванні таких висновків за наслідками розгляду провадження суд виходив з наступного.

Частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №318/292/18 вказано, що «вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

У постановах від 28.01.2020 у справі №359/7742/17 та від 08.10.2019 у справі №639/8329/14-к Верховний Суд зауважив, що «вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті».

У постанові від 08.10.2019 у справі №639/8329/14-к Верховний Суд указав, що «суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК України, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим».

Суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних справ і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися, виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

В постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

Як наслідок слід констатувати, що, вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, Суд констатує, що в цій справі ці положення не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими, адже вони мають місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Так, порушень вимог КПК України під час проведення слідчих дій, які б, як указав Верховний Суд, були фундаментальними, судом не установлено.

При цьому, слід зауважити, що колегія Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 в справі №753/11828/13-к вказала, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

У даному кримінальному провадженні порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, дотриманий.

Як наслідок суд сприймає письмові докази, як належні та допустимі, які у своїй сукупності доводять обставини, визначені ст. 81 КПК України, та через їх призму останні сприймаються судом, як дійсні.

За правилами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

За наслідками судового розгляду, суд приходить до висновку, що досліджені докази надані стороною обвинувачення є належними, допустимим і достатніми, зокрема такими, що повністю доводять обсяг інкримінованих обвинуваченому протиправних дій, ставити їх під сумнів жодних підстав немає. Дослідженого обсягу доказів на переконання суду цілком достатньо для оцінки дій обвинуваченого, які органом досудового розслідування були кваліфіковані вірно, що також знайшло своє підтвердження і в суді.

Також, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й здійснюється висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.12.2020 у справі №728/578/19; від 20.10.2021 у справі № 759/14119/17).

При кваліфікації дій обвинуваченого суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 в справі №658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачений діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - рф.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

За частиною 7 ст. 111-1 КК України, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. При цьому суспільна небезпека вказаного злочину полягає у тому, що особа (колаборант), з використанням умов воєнного стану, співпрацює з окупаційною владою на шкоду власній державі, тим самим свідомо допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади.

Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення – тимчасово окупована територія України.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2024 справа №953/7182/23 указав, що у ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено відповідальність за вчинення громадянином України колабораційної діяльності в умовах окупації у вигляді співпраці з державою-агресором у її інтересах, зокрема, через незаконні правоохоронні органи, які створені на тимчасово окупованій території, у формі добровільного, тобто з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності, зайняття в них посади, з метою спричинити шкоду державі Україна. Суспільна небезпечність таких дій полягає в тому, що особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади, яка є основою функціонування державного механізму загалом. Саме така форма колабораційної діяльності порівняно з іншими, передбаченими в частинах 2 та 5 цієї статті, визнається законодавцем найбільш суспільно небезпечною. З огляду на формулювання диспозиції ч. 7 ст. 111-1 КК України, сам факт добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі є достатнім для кваліфікації відповідних дій за цією кримінально-правовою нормою. Наявність владних повноважень органу та спрямованість його діяльності є визначальними ознаками під час ідентифікації місця роботи колаборанта як органу влади. Під посадою в незаконному правоохоронному органі необхідно розуміти посаду в такому органі, що створений під час окупації, яка передбачає діяльність як працівника правоохоронного органу (у розумінні ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).

Відповідно до чинного законодавства України, заняття посади державної служби необхідно розглядати як у контексті проведення підготовчих дій щодо призначення певної особи на посаду, так і в контексті виникнення такого юридичного факту, як призначення особи на певну посаду з офіційним оформленням трудових відносин.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На сьогодні єдиним чинним нормативно-правовим актом, який визначає орієнтовний перелік правоохоронних органів України, є Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року № 3781-XII, в абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 якого визначено, що правоохоронні органи – органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Тобто законодавець пов`язує правоохоронні органи зі здійсненням ними однієї з двох функцій: правозастосовної або правоохоронної.

Поняття «правозастосування», «правозастосовна функція», «правозастосовна діяльність» охоплює вчинення дій зі встановлення обставин події, їх юридичної кваліфікації та прийняття правозастосовного акта в межах компетенції того чи іншого органу.

Правозастосовні функції виконують будь-які органи державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі й правоохоронні.

Сутність правоохоронної функції держави полягає в забезпеченні правопорядку, в охороні прав, свобод, законних інтересів громадян, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від правопорушень, якими є кримінальні правопорушення (кримінальні проступки, злочини) та адміністративні правопорушення.

Органи державної влади, у тому числі правоохоронні, утворюються та діють на підставі закону, мають визначену законом компетенцію, яка реалізується колегіально або ж одноособово відповідно до передбачених законом владних повноважень.

Тобто правоохоронним може виступати лише орган державної влади, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, який приймає загальнообов`язкові рішення, забезпечуючи їх виконання, у тому числі й примусовими засобами.

Суд також зазначає, що правоохоронна діяльність це діяльність компетентного органу щодо забезпечення безпосереднього реагування на вчиненні правопорушення у сфері здійснення державних функцій, встановлення і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які їх вчинили.

Критеріями віднесення органів державної влади до правоохоронних є інституційно-функціональні ознаки, що визначають правовий статус такого органу у системі органів державної влади.

При віднесенні того чи іншого органу державної влади до правоохоронного слід звернути увагу насамперед на те, як визначається відповідний орган у спеціальному нормативно-правовому акті, який регламентує його правовий статус, та на повноваження, які цей орган здійснює.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1052 "Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій " визначено що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями ДСНС є реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб; внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах; виконання функцій компетентного органу у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

Наглядові повноваження ДСНС поєднуються із вжиттям відповідно до закону заходів щодо протидії адміністративним правопорушенням у сфері техногенної, пожежної безпеки.

Підпунктами 48, 48-1 пункту 4 Положення визначено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Підпунктом 52 пункту 4 Положення передбачено, що ДСНС застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки.

Так, відповідно до ст. 223 Кодексу України про адміністративні правопорушення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані із самовільним випалюванням рослинності або її залишків, порушенням встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, здійсненням суб`єктом господарювання господарської діяльності без декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки, невиконанням приписів, розпоряджень та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки (статті 77, 771, 120, 175, 1752, 1888).

Частиною другою статті 223 КУпАП визначено посадових осіб, які від імені ДСНС як центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку, мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Отже, за законодавством України, яке розповсюджується на тимчасово окуповану територію, ДСНС виконують наглядово-контрольну функцію з застосуванням примусу до суб`єктів, які порушили законодавство, тобто мають у собі ознаки правоохоронного органу.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.08.2023 справа № 633/195/17 указав, що до правоохоронних органів слід відносити органи державної влади, визначені в законах України як правоохоронні чи такі, що здійснюють закріплену за ними на законодавчому рівні правоохоронну функцію ( п.52).

ДСНС як центральний орган виконавчої влади реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку, а вказані вище посадові особи ДСНС відповідно до визначеного законом правового статусу здійснюють правоохоронну функцію ( п.64).

Після окупації військами рф м.Херсону та Херсонської області, не пізніше 22.06.2022 року на вказаній території окупантами створено незаконний правоохоронний орган «служба по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области Военно-гражданской администрации Херсонской области» на захопленій матеріально-технічній базі, яка належить Головному управлінню Державної служби з надзвичайних ситуацій в Херсонській області, наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства.

Оскільки незаконний орган «Служба по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области Военно-гражданской администрации Херсонской области», посаду в якому зайняв обвинувачений, виконував функції притаманні Державній службі України з надзвичайних ситуацій, посадові особи якої здійснюють правоохоронну функцію в тому числі з можливістю притягувати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій, громадян, винних у порушенні вимог пожежної безпеки, встановлених актами законодавства, іншими нормативно-правовими актами (стандартами, нормами, правилами, положеннями, інструкціями тощо), невиконанні приписів, постанов органів державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням. Крім того, такий незаконний орган створений за зразком аналогічної служби російської федерації, правоохоронні функції якої також реалізуються шляхом правозастосування, відтак цілком правомірно віднести цей незаконний орган влади до правоохоронних.

Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття ним посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що він фактично взявся за виконання трудових обов`язків у цьому органі з метою забезпечення його функціонування. Відомостей, які б свідчили про те, що ці дії ОСОБА_5 виконав не добровільно, зокрема під психічним чи фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки доведена належним та достатнім обсягом доказів.

VIІ. Призначення покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, суд розцінює вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК України, у максимальних межах санкції зазначеної статті, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.

Позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю є обов`язковим додатковим покаранням, передбаченим санкцією частини 7 статті 111-1 КК України.

Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкцією частини 7 статті 111-1 КК України передбачена можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Потерпілі відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Шкода відсутня.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення у вигляді арештів не застосовувались.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, як і відсутні відомості щодо визнання тих чи інших документів або предметів речовими доказами, а тому відповідні питання судом в порядку ч. 2 ст. 124 та ст. 100 КПК України не вирішувались.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,? ? визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.

Строк відбування призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

Строк додаткового покарання призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? ?рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.03.2025 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченого та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

СуддяОСОБА_1