Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №705/5770/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 705/5770/25

Провадження № 22-ц/821/651/26

категорія: 305010100

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Непокульчицького Валерія Саввовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, у складі: головуючого судді Душин О. В.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.06.2023 до ЄРДР за № 12023250320001002 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України.

Зазначає, що під час проведення досудового слідства було встановлено: 20.06.2023 близько 16-ої год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи трактором «ЮМЗ» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою сполученням Могилів-Подільський-Умань на 203 км., у порушення вимог п.п. 2.3 б), 10.1 ПДР України, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, почав здійснювати маневр повороту ліворуч, при цьому здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де в цей час рухався в попутному напрямку, легковий автомобіль Peugeot-301 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , у результаті чого відбулось зіткнення. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій легкового автомобіля ОСОБА_3 та пасажири автомобіля ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Зокрема ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, субкон?юктивального крововиливу лівого ока, закритого перелому стінки лівої гайморової пазухи з переходом на нижню та латеральну стінки лівої орбіти, закритого перелому лівої виличної кістки, закритого перелому нижньої щелепи зліва, відкритого перелому великогомілкової кістки правої гомілки в нижній третині зі зміщенням уламків, рваної рани правої гомілки, забійної рани лівої гомілки, саден лобної ділянки. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

24 липня 2025 року у справі № 705/4607/23 Черкаським апеляційним судом ухвалено вирок, яким визнано винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Унаслідок злочину вчиненого ОСОБА_2 та нанесених позивачу тілесних ушкоджень вона вимушена була лікуватись: 20.06.2023 отримала першу медичну допомогу в КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради та була поміщена на стаціонарне лікування до вказаного закладу. На стаціонарному лікуванні знаходилась з 20.06.2023 по 01.07.2023, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3639 та Висновком експерта № 05-7-01/348 від 24.07.2023 Уманського міжрайвідлілення КУ «Черкаське ОБСМЕ»; після чого з 16.04.2024 по 30.04.2024 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП «Печерська ОЛВЛ Вінницької обласної ради», що підтверджується відповідними Виписками із медичної карти стаціонарного хворого, які додаються до позовної заяви. Крім того, позивач вказує, що вона вимушена була відвідувати з метою консультації свого стану здоров?я, ряд спеціалістів зокрема: невропатолога, лікаря-нейрохірурга, офтальмолога, ЛОР-лікаря, хірурга, що підтверджується відповідними довідками, що додаються до матеріалів позову.

У результаті безуспішного лікування була направлена на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) по результатам якої ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності та призначена програма реабілітації.

Позивач вказує, що вона зазнала неймовірних моральних та фізичних страждань, оскільки крім матеріальних збитків зазнала глибокої психологічної травми - втрата повноцінної працездатності.

На сьогоднішній день, відповідач ОСОБА_2 не відшкодував їй жодної копійки, що свідчить про безвідповідальність останнього, його меркантильні наміри, і тим самим завдає їй моральних страждань.

Вказує, що кримінальним правопорушенням їй заподіяно таку матеріальну шкоду:

??оплата проведених медичних, діагностичних заходів та придбання ліків необхідних для лікування на суму: 31096 грн (перелік ліків та їх вартість згідно касових чеків додається);

??витрати на посилене харчування: кури 3 кг по 180 грн - 540 грн; м`ясо 2 кг по 180 грн -360 грн; банани 3 кг по 50 грн - 150 грн; апельсини 5 кг по 70 грн - 350 грн; мандарини 3 кг по 80 грн - 240 грн; яйця два десятка по 75 грн - 150 грн; сир 2кг по 180грн - 360 грн; сметана 2 кг по 180 грн - 360 грн; кефір 5 л по 100 грн - 500 грн; молоко 5 л по 100 грн - 500 грн; вода мінеральна 20 л по 30 грн - 600 грн; печиво 2 кг по 100 грн -200 грн; йогурт 10 шт по 50 грн - 500 грн, а всього 4810 грн (зазначені продукти купувались на базарі);

??транспортні витрати: виклик таксі та оплата доставки до лікарні та до дому, поїздки для проведення правових заходів в Уманському районному управлінні поліції та в Уманському міськрайонному суді - 4500 грн.

Загалом матеріальні витрати на лікування, внаслідок завданих тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 складають 31096 грн.

Також вказує, що їй завдано моральну шкоду, тобто такі витрати немайнового характеру, що сталися внаслідок моральних страждань, заподіяних їй, як фізичній особі незаконними діями винної сторони. Це зокрема, порушення нормальних життєвих зв?язків. Змінився звичний для неї уклад життя – позивач постійно хвилюється після вище вказаної стресової ситуації, має неспокійний сон, що впливає на її самопочуття, внаслідок чого відчуває систематичну втому, що позбавляє її можливості повноцінно спілкуватись з рідними, близькими та просто знайомими людьми. Негативні переживання та спогади, тривога, важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одуження та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, емоційна напруга, нервовість, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, побоювання щодо майбутнього стану здоров?я. У момент нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та в послідуючому, остання вказує, що перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес.

На підставі викладеного позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 31096 грн матеріальної шкоди та 50000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 21166 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 20000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 614,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи визначений принцип обов`язковості обвинувального вироку суду у питанні вини відповідача, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження не заявляла, правомірно звернулась до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_2 і саме він має нести відповідальність за завдану позивачу матеріальну і моральну шкоду.

Судом досліджені, надані позивачем на підтвердження матеріальної шкоди, товарні чеки та квитанції на загальну суму 21166,60 грн.

Суд дійшов висновку, що враховуючи всі обставини, досліджені судом, за доцільне слід визначити розмір моральної шкоди, завданий позивачу, в сумі 20000 грн, що відповідає вимогам розумності і справедливості та є співмірним і доцільним у даному провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача – адвокат Непокульчицький В. С. подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що покладення обов`язку відшкодування збитків, які завдані третій особі ОСОБА_1 виключно на відповідача ОСОБА_2 протирічить нормам цивільного законодавства та не грунтується на законі, оскільки шкоду завдану позивачу повинні нести спільно як відповідач ОСОБА_2 , так і інша винна особа – водій ОСОБА_3 .

Вважає, що не залучення стороною позивача як належного відповідача ОСОБА_3 в даній справі є окремою, самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Зазанчає, що правовідносини, що склалися між сторонами у справі регулюються нормами спеціального ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не звернув уваги на норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не врахував висновків щодо застосування відповідних норм права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Вироком Черкаського апеляційного суду від 24.07.2025 у справі № 705/4607/23 ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. На підставі ст. 75 КК судом звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком 1 рік.

З вироку вбачається, що 20.06.2023 близько 16-ої год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи трактором «ЮМЗ» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою сполученням Могилів-Подільський-Умань, на 203 км + 500 м в порушення вимог п.п. 2.3 б), 10.1 ПДР України, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, почав здійснювати маневр повороту ліворуч, при цьому здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де в цей час рухався в попутному напрямку, легковий автомобіль Peugeot-301 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого відбулось зіткнення.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій легкового автомобіля ОСОБА_3 та пасажири автомобіля ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Зокремає, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, субкон?юктивального крововиливу лівого ока, закритого перелому стінки лівої гайморової пазухи з переходом на нижню та латеральну стінки лівої орбіти, закритого перелому лівої виличної кістки, закритого перелому нижньої щелепи зліва, відкритого перелому великогомілкової кістки правої гомілки в нижній третині зі зміщенням уламків, рваної рани правої гомілки, забійної рани лівої гомілки, саден лобної ділянки. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я (а.с. 9-11).

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3639 ОСОБА_1 вбачається, що остання перебувала на лікуванні в амбулаторно-поліклінічному закладі КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради з 20.06.2023 по 01.07.2023. У подальшому для діагностики стану здоров`я ОСОБА_1 зверталася до лікарів офтальмолога, отоларинголога, травматолога, хірурга, також їй проводились УЗД, комп`ютерна томографія голови, шиї, органів грудної, черевної порожнини та малого тазу, що підтверджується виписками, доданими до позовної заяви (а.с. 12-29).

У період з 16.04.2024 по 30.04.2024 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в КНП «Печерська ОЛВЛ Вінницької обласної ради» про що свідчить виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 313/24.

16.07.2024 ОСОБА_1 була направлена на медико-соціальну-експертну комісію, в результаті чого їй була встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №811431 (а.с. 38).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як потерпіла особа, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, яке мало місце 20.06.2023.

Зокрема, посилалась на те, що вироком Черкаського апеляційного суду від 24.07.2025 у справі № 705/4607/23 ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому підстав відшкодування шкоди позивачу за лише рахунок відповідача ОСОБА_2 у суду першої інстанції не було, а апеляційним судом не встановлено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (п. 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, п. 40, п. 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, п. 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, п. 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, п. 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, п. 33.2).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов з підстав його обґрунтованості та доведеності, не перевірив наявність чи відсутність страхового полісу у відповідача, чи зверталась у визначеному законом порядку позивач до страховика відповідача чи до МТСБУ.

Крім того, судом першої інстанції не було досліджено питання залучення до справи іншого учасника ДТП ОСОБА_3 , про що було заявлено представником відповідача – адвокатом Напокульчицьким В. С.

Зокрема, матеріали справи містять ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жотня 2023 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесеному в ЄРДР за № 12023250320001461 від 31.08.2023 (а.с. 46-47).

На ряду з цим, до апеляційної скарги додано: поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – страхувальник ОСОБА_3 № АТ/2504344 у АТ СГ «ТАС»; висновок експерта від 21.08.2023 № СТ/152Е-23 у кримінальному провадженні № 12023250320001002, згідно якого у діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та на виконання яких він перешкод технічного характеру не мав; постанову Уманської окружної прокуратури від 28.08.2023 у кримінальному провадженні № 12023250320001002 від 20.06.2023 про виділення матеріалів досудового розслідування щодо порушення ПДР водієм автомобіля Peugeot-301 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 ; висновок експерта від 02.10.2023 № 1105/23-23 у кримінальному провадженні № 12023250320001461 відповідно до якого у причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходились невідповідність дій водія автомобіля Peugeot-301 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимогам п. 12.3 ПДР України та невідповідність дій водія трактору ЮМЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам п. 10.1 ПДР України.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі належних відповідачів.

Особа, вважаючи страхове відшкодування шкоди недостатнім для відшкодування моральної шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою, належною йому до виплати від страховика.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Непокульчицького В. С. підлягає задоволенню, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за наявного складу учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 141, підпунктами «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, в задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнена від сплати судового збору, ОСОБА_2 необхідно компенсувати сплачений ним судовий збір за подачу апеляційної скарги за рахунок держави у розмірі 1816,80 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Непокульчицького Валерія Саввовича задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2025 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином відмовити.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок Держави судовий збір у розмірі 1816,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко