Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №760/20900/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/20900/25

2/760/2216/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ГІСКОН» до Акціонерного товариства «Київметробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл», ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

ТОВ «МВК ГІСКОН» звернулось в суд з позовом до АТ «Київметробуд», ТОВ «Сокіл», ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «РАСТОР КР» та ТОВ «Сокіл» звернулись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року замінено кредитора ТОВ «РАСТОР КР» на ТОВ «Гранд Ріелті Компані».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року відмовлено ТОВ «Гранд Ріелті Компані» у відкритті провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

11 березня 2025 року між ТОВ «Сокіл» та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право вимоги до АТ «Київметробуд» за заявою про відкриття справи про банкрутство в розмірі 8343124 гривні 60 копійок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року замінено кредитора ТОВ «Сокіл» на ОСОБА_1

ТОВ «МВК ГІСКОН» є кредитором АТ «Київметробуд», що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2024 року. Вказане рішення боржником не виконане. Розмір загальної заборгованості АТ «Київметробуд» перед ТОВ «МВК ГІСКОН» становить 14723590 гривень 15 копійок.

02 липня 2025 року ТОВ «МВК ГІСКОН» було подано до Господарського суду міста Києва заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

16 липня 2025 року судом було вирішено приєднати цю заяву до матеріалів справи № 910/13226/24.

Вважає, що договір про відступлення права вимоги від 11 березня 2025 року має бути визнаний недійсним з огляду на наступне.

Зазначає, що вказаний договір впливає на черговість розгляду заяв кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 11 березня 2025 року, укладений між ТОВ «Сокіл» та ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви сторони позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З відзиву на позовну заяву представника АТ «Київметробуд» вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що позов подано з метою недобросовісного порушення черговості розгляду заяв кредиторів, встановленої статтями 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Позивач намагається отримати можливість розгляду власної заяви про відкриття провадження про банкрутство з метою отримання контролю над боржником шляхом призначення власної кандидатури арбітражного керуючого. Позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки такий спосіб не забезпечить в разі задоволення позову про визнання недійсним спірного договору поновлення права позивача, яке він вважає порушеним.

Інші відповідачі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11 березня 2025 року між ТОВ «Сокіл» та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право вимоги до АТ «Київметробуд» за заявою про відкриття справи про банкрутство в розмірі 8343124 гривні 60 копійок.

З позову вбачається, що ТОВ «РАСТОР КР» та ТОВ «Сокіл» звернулись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року замінено кредитора ТОВ «РАСТОР КР» на ТОВ «Гранд Ріелті Компані».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року відмовлено ТОВ «Гранд Ріелті Компані» у відкритті провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року замінено кредитора ТОВ «Сокіл» на ОСОБА_1

02 липня 2025 року ТОВ «МВК ГІСКОН» було подано до Господарського суду міста Києва заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

16 липня 2025 року судом було вирішено приєднати цю заяву до матеріалів справи № 910/13226/24.

Позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 11 березня 2025 року впливає на черговість розгляду заяв кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київметробуд».

У зв`язку з цим, просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 11 березня 2025 року, укладений між ТОВ «Сокіл» та ОСОБА_1 .

Статтею 6 ЦК України визначено право сторін на укладення договору та врегулювання в ньому своїх відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що ТОВ «МВК ГІСКОН» не є стороною оспорюваного товариством договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2025 року.

Сторонами вказаного договору є ТОВ «Сокіл» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановленого договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановленого договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2019 року № 757/40858/17-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Вбачається, що відповідачі не порушували прав позивача, оскільки позивач не виступає стороною оспорюваного договору та правочин не спричинив жодних правових наслідків для позивача.

За таких обставин, у позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідачів.

Крім того, оспорюваний договір визначений сторонами при його укладенні, що є їх правом, та не суперечить вимогам закону.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2025 року, укладеного між ТОВ «Сокіл» та ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.

З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 15, 203, 204, 215, 509, 512, 514-516, 526, 626-628 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ГІСКОН» (м. Київ, вул. Тампере, 5) до Акціонерного товариства «Київметробуд» (м. Київ, вул. Свтілогірська, 2/25), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (м. Київ, вул. Михайлівська, 6-А), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання договору недійсним.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: