Вирок від 01 червня 2025 р. у справі №760/11796/22 — Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження№1-кп/760/1405/25

Справа № 760/11796/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

та захисника - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР 19.08.2022 за №1202210000000059, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, громадянина України, останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2024 за ч.1 ст.111 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України,

в с т а н о в и в:

в судовому засіданні встановлено, що згідно із статтями 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави. При цьому, як акт агресії незалежно від оголошення війни, кваліфікується вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини.

Отже, внаслідок збройної агресії з боку російської федерації із 20.02.2014 на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя військовослужбовцями збройних сил російської федерації внаслідок їх вторгнення до України встановлено ефективний контроль, як над територією Кримського півострову, так і за діяльністю розташованих там органів влади, чим фактично здійснено тимчасову окупацію вказаної території України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. А відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 1 вказаного Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

В порушення ст. ст. 42, 43 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі» що є додатком до Гаагської конвенції «IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907 російська федерація використовуючи фактичний контроль над органами законодавчої і виконавчої влади прийняла нові закони та утворила власні судові і правоохоронні органи.

ОСОБА_5 , як професійний юрист, усвідомлюючи, що внаслідок збройної агресії російської федерації, останньою вчинено тимчасову окупацію території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, незважаючи на те, що він займає посаду судді Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим, на яку призначений Постановою Верховної Ради Криму № 263-1 від 25.03.1993, а згідно із Постановою Верховної Ради України № 1072-IV від 09.07.2003 року обраний безстроково, вирішив зайняти посаду судді у суді створеному окупаційною владою із порушенням міжнародного законодавства.

Діючи умисно, порушуючи вимоги Конституції та законів України, всупереч присязі судді, ОСОБА_5 свідомо, за власною згодою і бажанням пройшов необхідні конкурсні процедури та згідно із Указом президента російської федерації № 786 від 19.12.2014 призначений суддею «Київського районного суду Республіки Крим».

Здійснюючи повноваження судді ОСОБА_5 , під час розгляду судового провадження № 1-53/2016 у кримінальній справі № 2015417119 від 16.09.2015, за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно, ігноруючи вимоги ст.ст. 64, 67, 70 Конвенції (IV) порушив право підсудного на справедливий і офіційний судовий процес, як особи, яка відповідно до ст. 4, 13 Конвенції (IV) перебуває під захистом.

Так, в ході судового розгляду ОСОБА_5 встановлено, що згідно із обвинувальним висновком, складеним окупаційними органами, громадянина України ОСОБА_6 , який не виходив з громадянства та не втрачав громадянство України звинувачують у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б,е,л» ч. 2 ст. 105 КК російської федерації, а саме, у вчиненні замаху на вбивство двох осіб у зв`язку з виконанням цими особами службової діяльності, небезпечним способом, мотивованого політичною та ідеологічною ненавистю, а також у вчиненні злочину, пов`язаному з незаконним обігом наркотичних засобів, та те, що описані події, що стосуються обвинувачення за ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б,е,л» ч. 2 ст. 105 КК російської федерації, мали місце 20.02.2014 у м. Києві. Тобто встановлено той факт, що справа стосується подій, що відбулися за межами Кримського півострову, задовго до приєднання самопроголошеної «Республіки Крим» до складу російської федерації та до того, як державою окупантом на тимчасово окупованій території запроваджено дію законодавства російської федерації.

ОСОБА_5 як професійний суддя досконало знає законодавство України, частиною якого є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також, володіючи законодавством російської федерації, адже щоб бути призначеним суддею у створені окупаційною владою суди, проходив відповідні конкурси на знання законодавства, розуміючи що росія, як країна окупант є учасником Конвенції (IV) та те, що положення даної Конвенції поширюються на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Розуміючи, що він як особа, яка наділена окупаційною владою повноваженням "судді" тобто правом здійснювати судочинство, надаючи оцінку отриманим доказам та приймати відповідні рішення у справах, знехтувавши вищевказаними обставинами та вимогами законодавства продовжив судовий розгляд кримінальної справи щодо останнього, сприяючи таким чином реалізації політики окупаційної влади, спрямованої на кримінальне переслідування осіб, які висловлюють проукраїнську позицію, та демонструючи свою залежність від органів окупаційної влади.

Як вбачається із змісту вироку, винесеного 10.06.2016 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б,е,л» ч. 2 ст. 105, ч. 2 ст. 228 КК РФ та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму.

При цьому, причетність до інкримінованого йому злочину грунтувалась на оголошених в суді показах даних під час розслідування ОСОБА_6 , потерпілими та свідками. а також враховано як доказ «Протокол выемки», яким підтверджено факт вилучення у потерпілого ОСОБА_7 фотознімків із зображенням бушлату співробітника міліції України зі слідами горіння та протокол огляду цих знімків, як речових доказів.

Водночас, суддею ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту щодо виклику та допиту в якості свідка слідчого з ОВС СВ ГСУ СУ Росії по Республіці Крим ОСОБА_8 , виклику та допиту старшого оперуповноваженого Центру «Е» ГУ МВС Росії по Північно-Кавказькому Федеральному округу ОСОБА_9 , призначення комплексної судово-медичної експертизи стану здоров`я ОСОБА_6 для підтвердження чи спростування факту застосування катування до останнього, а також необґрунтовано відкинуті доводи ОСОБА_6 щодо застосування відносно нього катування під час досудового розслідування, які розцінені як спосіб захисту.

Також суддя ОСОБА_5 не взяв до уваги той факт, що інкриміновані ОСОБА_6 діяння, хоч і кваліфіковані за п ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б,е,л» ч. 2 ст. 105 КК РФ, але розпочались і закінчені 20.02.2014 на території України, в м. Києві, а потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та сам ОСОБА_6 у час досліджуваних події були громадянами України.

Таким чином, ОСОБА_5 , який діяв як суддя у кримінальному провадженні, не забезпечено всебічного, повного і об`єктивного дослідження доказів під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_6 в порушення п. С, ч . 4 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) не надано ОСОБА_6 під час судового розгляду всіх необхідних прав та засобів захисту, та засуджено останнього ніби то за вчинки, скоєні до початку окупації на території України відносно громадянина України, що в свою чергу є відображенням залежності суду від окупаційної влади та упередженості самого судового процесу, спрямованого на кримінальне переслідування осіб, які висловлюють проукраїнську позицію в частині підтримки позиції про територіальну цілісність України.

Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні дій, що являють собою порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України.

Вислухавши сторони суд приходить до наступного.

Так, на виконання вимог ч. 8 ст. 135 КПК України, у зв`язку з наявністю достатніх даних вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, з метою вручення повідомлення про підозру, здійснювались його виклики шляхом публікацій оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» та розміщення повістки про виклик на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У зв`язку з неявкою ОСОБА_5 та неможливістю в інший спосіб вручити повідомлення про підозру, на виконання приписів ч. 1 ст. 278, ч. 8 ст. 135 КПК України, вказане повідомлення вручено шляхом публікації оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а відтак згідно з вимогами ч. 1 ст. 42, абз. 2 ч. 8 ст. 135 КПК ОСОБА_5 вважається таким, що належним чином повідомлений про підозру за ч. 1 ст. 438 КК України.

На виконання вимог ч. 8 ст. 135 КПК України, у зв`язку з наявністю достатніх даних вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, з метою допиту його в якості підозрюваного та проведення інших процесуальних дій здійснено виклик ОСОБА_5 на 19.07.2022 та 22.07.2022 шляхом публікації оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» та розміщення повісток про виклик на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Крім того, відповідно до інформації Департаменту контррозвідки Служби безпеки України № 2/5/3-1593 від 22.10.2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є діючим суддею незаконно створеного «Київського районного суду м. Сімферополя» та його місце роботи розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Воровського, буд. 16, останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до інформації, встановленої в ході здійснення досудового розслідування, а саме відповідно до протоколу огляду сайту «Київського районного суду м. Сімферополя» від 21.07.2022 ОСОБА_5 продовжує перебувати на посаді судді вказаного незаконно створеного суду.

11.08.2022 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_11 надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12016010000000013 від 27.01.2016.

Постановою заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 19.08.2022 з матеріалів кримінального провадження №12016010000000013 від 27.01.2016 виділено матеріали досудового розслідування щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України ОСОБА_5 та зареєстровано його в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022010000000059.

Таким чином, ОСОБА_5 проживає на тимчасово окупованій території України, знав та повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, тобто про розслідування слідчим управлінням ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі кримінального провадження за його підозрою у вчиненні порушення законів та звичаїв війни, та про виклики його у якості підозрюваного для проведення слідчих та процесуальних дій.

На підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 11.08.2022 у даному кримінальному провадженні проведено спеціальне досудове розслідування. За результатами досудового розслідування складено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

На даний час обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 перебуває на розгляді у Солом`янському районному суді міста Києва.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває на тимчасово окупованій території України, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

Відповідно по ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідною ухвалою суду було постановлено рішення здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.348 КК України, суддею одноособово. Повістки про виклик обвинуваченого у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України. Таким чином суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження відносно нього, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до вимог КПК України, який показань суду не надав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило, як і від його захисника.

Відповідно до ст.4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Нормами Закону України «Про громадянство України» визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Зокрема, ст.2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: в Україні існує єдине громадянство та якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання.

Статтями 17-20 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави.

При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України та не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф, не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Таким чином, ОСОБА_5 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.438 КК України, та залишається громадянином України по теперішній час, незалежно від місця його проживання, а фактичне набуття ним громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.

На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.348 КК України, стороною обвинувачення надані та досліджені судом письмові докази.

Згідно з протоколом огляду сайту так званого Київського районного суду м. Симферополя суддею вказаного суду ОСОБА_5 10.06.2016 винесено обвинувальний вирок ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б,е,л» ч. 2 ст. 105, ч. 2 ст. 228 КК РФ.

Крім того, у тому ж ресурсі зазначено рух справи починаючи з 20.01.2016 при надходженні справи до суду по 10.11.2016 (завершення оформлення справи), а також наявний сам обвинувальний вирок суду.

Також, відповідно до інформації Вищої Ради Правосуддя від 21.06.2022, рішенням ВРП від 25.12.2015 внесено Подання до ВРУ про звільнення суддів Автономної Республіки Крим та м. Севастополя за порушення присяги, у тому числі щодо ОСОБА_5 .

Так, постановою ВРУ від 19.04.2016 суддю Київського районного суду м. Сімферополя ОСОБА_5 звільнено з посади.

Аналогічні відомості надано Вищою кваліфікаційно комісією суддів України.

Згідно з обліковою карткою особи, наданою за дорученням у порядку ст. 40 КПК України оперативним підрозділом та запитом у порядку ст. 93 КПК України - Державною міграційною службою України, обвинувачений ОСОБА_5 документувався паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 та паспортом громадина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Державної міграційною службою України надано аналогічні відомості.

Крім того, відповідно до інформації Державної міграційної служби України потерпілого ОСОБА_6 документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 від 29.09.2009.

Відповідно до інформації Офісу Президента України від 22.10.2021 матеріали щодо припинення громадянства України, втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку щодо ОСОБА_5 не надходили.

Згідно з обліковою карткою особи, наданою за дорученням оперативним підрозділом та за запитом в порядку ст. 93 КПК України - Державною міграційною службою України, місце проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалами оперативного підрозділу місце реєстрації та проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів виконання доручення оперативним підрозділом ОСОБА_5 перебуває у розшуку, який здійснюється СБ України.

11 липня 2022 року слідчим СУ ГУНП в Автономній Республіці Крим та міста Севастополя винесено постанову про оголошення розшуку ОСОБА_5 .

У зв`язку з наявністю достатніх даних вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, на виконання вимог ч. 8 ст. 135 КПК України, з метою проведення з ним слідчих (процесуальних) дій стороною обвинувачення здійснювався його виклик шляхом публікації оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» та розміщення повісток про виклик на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Крім цього, повідомлення про підозру та обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 вручено його захиснику, якому відповідно до вимог ст. 290 КПК України надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченого, який на час вчинення ним злочину мав високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.348 КК України, оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, буде справедливим та необхідним, а остаточне покарання на підставі ч.ч.1,4 ст.70 КК України з урахуванням вироку Подільського районного суду м. Києва.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченого, який на час вчинення ним злочину мав високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 323, ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

На підставі ч.ч.1,4 ст.70 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарання призначеного вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2024, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий: ОСОБА_1