Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №759/13402/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/13402/26

пр. № 1-кп/759/1351/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року місто Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12026100080001111 від 07.05.2026, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 05.05.2026, приблизно о 12:00 год., знаходячись у приміщенні лікарні КНП КМКЛ №5, що за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 11, де проходив лікування, почав пересуватися коридорами лікарні, оглядаючи палати, де знаходяться хворі люди. В палаті №521 останній помітив, що на тумбочці біля одного з ліжок лежить гаманець та вирішив перевірити його вміст. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 дістав з гаманця 6600 грн., тим самим заволодівши чужим майном, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник та в подальшому розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, спричинивши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 6 600 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і послідовно дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Просив суд суворо його не карати та не позбавляти волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої в умовах воєнного стану, доведена повністю, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого; обставини, які пом`якшують, та відсутність обставин, які обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, неофіційно працює, під наглядом у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, є призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, не вбачаючи підстав для призначення іншого виду покарання.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, фактичних обставин справи та характеру злочинного діяння, з огляду на особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, суд приходить висновку про те, що ОСОБА_3 зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, а тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, зі встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків, встановлених ст. 76 КК України.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.100, ч. 3 ст. 349, ст.ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов?язки, а саме: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- грошові кошти, в сумі 3290 грн., передані на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві - повернути потерпілій ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1