Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №522/18356/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18356/25

Провадження № 2/522/2911/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді - Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 181 063,36 гривень та моральну шкоду у розмірі 200 000,00 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Павлик І.А.

Ухвалою суду від 19 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 16 жовтня 2025 року.

29 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання, призначене на 16 жовтня 2025 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною на протоколу судового засідання відкладено судове засідання на 26 листопада 2025 року.

25 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити.

У судове засідання, призначене на 26 листопада 2025 року з`явився представник позивача та представник відповідача. У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про залучення в якості співвідповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП». Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року вказане клопотання – задоволено, відкладено розгляд справи на 22 січня 2026 року.

05 січня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

16 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_2 – адвоката Петрушко Ірини Сергіївни надійшли додаткові пояснення, у яких заявник просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Судове засідання, призначене на 22 січня 2026 року не відбулося у зв`язку із відсутністю в приміщенні суду електропостачання.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси – Шарага А.О. від 29.04.2026 №1293/26, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 04 червня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 04 червня 2026 року з`явився представник позивача та представник ОСОБА_2 . Інші учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 18 червня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 18 червня 2026 року з`явився представник позивача та представник ОСОБА_2 . Інші учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 22 червня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо майнової шкоди, суд зазначає наступне.

17 лютого 2025 року о 08.40 годин в м. Одесі, вул. Колонтаївська, 44, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофору не надала дорогу транспортному засобу Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , що рухався в зустрічному напрямку, чим допустила зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_2 порушила п. 16.6 ПДР.

Вказана обставина підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2025 року у справі № 522/3617/25, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП», що підтверджується копією пропозиції №222680178.

16 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП» із заявою про страхове відшкодування, у якій погодила розмір страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 гривень.

Згідно копії платіжної інструкції від 17.04.2025 №3Р045754, ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП» перерахувало ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 гривень.

Зі змісту копії висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 06.03.2025 №92/03-25, вартість матеріального збитку завданого власнику т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 становить 315 081,36 гривень.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що оскільки страховою компанією було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 гривень, а розмір матеріального збитку склав 315 081,36 гривень, з відповідачки підлягає стягненню сума невідшкодованого збитку у розмірі 158 281,36 гривень, а також витрати, пов`язані з транспортуванням транспортного засобу, послуги СТО, а також витрати на придбання запчастин.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що транспортний засіб є фактично знищеним, оскільки, вартість відновлювального ремонту перевищує вартість такого транспортного засобу до ДТП, а тому, ремонт такого транспортного засобу є необґрунтованим.

Суд частково погоджується із доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

У ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

У ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Спірні правовідносини сторін врегульовані Законом України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За вимогами ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Згідно ст.5 Закону, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

У п.4 ч.1 ст.31 Закону визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій, причетний до такої пригоди, зобов`язаний не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду страховика, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу, у тому числі електронну, для листування. Якщо водій з поважних причин не мав змоги виконати такі дії, він має підтвердити це документально.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону, транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди..

У висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 06.03.2025 №92/03-25 встановлено наступне:

- вартість матеріального збитку завданого власнику т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 становить 315 081,36 гривень;

- вартість відновлювального ремонту т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 становить 700 470,79 гривень;

- ринкова вартість т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 до моменту ДТП становить 315 081,36 гривень;

- ринкова вартість т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень становить 42 309,79 гривень.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди, а тому, т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 слід вважати знищеним.

У зв`язку з чим, до вказаних правовідносин підлягають застосуванню не загальні норми, за якими винна особа повинна відшкодувати різницю між розміром матеріального збитку та сумою страхового відшкодуванню, а спеціальні норми, встановлені ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч.2 ст.28 Закону, якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:

- матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

У разі досягнення згоди між потерпілою особою та страховиком (МТСБУ) щодо відчуження потерпілою особою на користь страховика (МТСБУ) знищеного транспортного засобу страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:

- ринкової вартості транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

Проте, позивачкою під час розгляду справи не було подано доказів на підтвердження того, що між нею та страховиком або ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо відчуження т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 на користь страховика або винної особи.

У зв`язку з чим, в даному конкретному випадку страховик мав би відшкодувати матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу.

Так, розмір матеріального збитку в даному конкретному випадку становить 272 771,57 гривень.

Послуги евакуації в даному конкретному випадку склали 1 500,00 гривень, що підтверджується копією товарного чека від 04.03.2025.

Тобто, загальний розмір збитків, який повинен був бути виплачений позивачці становить 274 271,57 гривень.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 посилається на те, що вона не є належним відповідачем у справі, тоді як розмір матеріальної шкоди підлягає стягненню з ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП». Відповідачка також зазначає, що саме на страхову компанію покладається обов`язок із відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу.

В той же, згідно ч.ч. 1, 3 ст.14 Закону, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону. Страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору.

Зі змісту пропозиції №222680178 вбачається, що розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 гривень. Сторони також погодили, що розмір франшизи складає 3 200,00 гривень.

Згідно статті 12 Закону в редакції, чинній на момент укладання договору страхування, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, відповідальність страхової компанії була обмежена встановленим у договорі розміром страхового відшкодуванням за вирахуванням розміру франшизи, тобто, становила 156 800,00 гривень.

Факт виплати вказаної суми підтверджується копією платіжної інструкції ід 17.04.2025 №3Р045754.

Оскільки, розмір відповідальності ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП» був обмежений договором страхування, а останнє виплатило розмір страхового відшкодування в межах страхового ліміту (з вирахуванням розміру франшизи), товариство не є належним відповідачем в даному конкретному випадку, а тому, у задоволенні позову до товариства слід відмовити.

В той же час, саме на ОСОБА_2 , як винну особу покладається обов`язок із відшкодування різниці між розміром матеріального збитку, визначеного в порядку ч.2 ст.28 Закону (з урахуванням витрат на евакуацію) та розміром страхового відшкодування.

За таких обставин, розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 117 471,57 гривень (274 271,57 – 156 800,00).

Позивачка також включає до розміру матеріальної шкоди грошову суму у розмірі 15 882,00 гривень (витрати на придбання запчастин) та 5 500,00 гривень (послуги СТО).

Так, на підтвердження понесених витрат позивачкою було подано копію фіскального чеку від 04.04.2025, зі змісту якого вбачається, що позивачкою було придбано запчастини на загальну суму 15 782,00 гривень.

Проте, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що придбання такого товару було зумовлено певною необхідністю (наприклад, без вказаного товару було неможливо провести евакуацію, провести огляд або експертизу тощо). Позивачем також не надано доказів на підтвердження того, що вказані запчастини були придбані саме для т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 . Також, не надано доказів проведення відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу. Тому, суд вважає, що, вказана грошова сума не підлягає включенню до загальної вартості матеріальної шкоди.

Також, позивачем було подано акт виконаних робіт від 04.03.2025 №ПТГ-0000013, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «ТОП ГАРАЖ» провело дефектовку т/з Mitsubishi Lancer д/н НОМЕР_2 , а вартість такої послуги склав 3 700,00 гривень. Проте, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що отримання такої послуги було зумовлено певною необхідністю (наприклад, без вказаного товару було неможливо провести евакуацію, провести огляд або експертизу тощо). Зі змісту висновку експерту вбачається, що будь-які документи, отримані від ТОВ «ТОП ГАРАЖ» під час проведення експертизи – не враховувалися. Більше того, експерт під час підготовки висновку самостійно визначав вартість деталей, рівень їх зносу. Тому, суд вважає, що, вказана грошова сума не підлягає включенню до загальної вартості матеріальної шкоди.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди шляхом стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 117 471,57 гривень.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідачки 200 000, гривень в якості моральної шкоди.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У постанові КЦС ВС від 08.01.2024 у справі № 454/2855/22, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У позовній заяві позивачка зазначає про те що в результаті ДТП вона зазнала тривалі фізичні страждання, які вона перенесла внаслідок отримання тілесних ушкоджень та тривалого лікування. Позивачка вказує, що внаслідок травм вона продовжує лікування. Зазначає, що вказаний транспортний засіб використовувався для переміщенні особи, яка потребує постійного догляду. Вказує, що відповідачка не вчинила жодних дій, пов`язаних із відшкодуванням шкоди.

Ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди, суд має виходити з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має враховувати засади розумності, виваженості та справедливості.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

У відзиві на позовну заяву відповідачка посилається на те, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди є необґрунтованим та в 10 разів перевищує реальний середньомісячний розмір доходу відповідачки. Відповідачка зазначає, що сплата такої суми стане для неї непомірним та надмірним тягарем, який фактично позбавить її засобів існування.

Суд частково погоджується із такими доводами з огляду на наступне.

Так, на підтвердження завданої шкоди позивачем було подано копію консультаційного висновку спеціаліста травматолога від 18.02.2025, зі змісту якого вбачається, що у ОСОБА_1 діагностовано перелом 7-10 ребер, забій грудини та забій лопатки з правої сторони.

Також, надано консультаційний висновок невролога від 17.02.2025, зі змісту якого вбачається, що у ОСОБА_1 діагностовано закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, цервікалгію.

У зв`язку із вказаними обставинами ОСОБА_1 тимчасово втратила працездатність (у період з 17.02.2025 по 21.02.2025), що підтверджується знімком екрану з електронного кабінету ПФУ.

Суд визначаючи розмір моральної шкоди також виходить із того, що позивачка не надала жодного доказу, який би підтверджував відсутності у неї, або у ОСОБА_4 наявності на праві власності інших транспортних засобів, які б унеможливлювали виконання позивачкою обов`язків, пов`язаних із доглядом за ОСОБА_4 .

Не підтверджується жодними належними доказами та обставина, що ОСОБА_1 вживала досудових заходів, спрямованих на відшкодування шкоди винною особою, яка їй відмовила у такому відшкодуванні.

Заявлений до стягнення розмір матеріальної шкоди майже у два рази перевищує суму майнової шкоди, що була стягнута судом, а тому, заявлений до стягнення розмір моральної шкоди є вочевидь завищеним, та таким, що спрямований не на реальне відшкодування моральної шкоди та отримання справедливої сатисфакції, а на збагачення за рахунок коштів відповідача.

Суд бере також до уваги ту обставину, що внаслідок ДТП транспортний засіб відповідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід вважати знищеним.

Та обставина, що внаслідок ДТП позивачка і далі продовжує лікування матеріалами справи – не підтверджується.

Тому, враховуючи характер правопорушення, наявність фізичної шкоди, що призвела до тимчасової втрати працездатності (п`ять днів, глибину душевних страждань, часткове погіршення якості життя позивача та знищення транспортного засобу, суд вважає, що 50 000,00 гривень є тією сумою, яка у повній відшкодує завдану шкоду, буде розумною, виваженою та справедливою, а тому, доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви в цій частині та стягнення з відповідачки моральної шкоди у розмірі 50 000,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Згідно копії платіжної інструкції від 11.08.2025 №26, позивачкою сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 3 810,70 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову – 381 063,36 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 167 471,57 гривень.

Питома вага - 0,439 (167 471,57 /381 063,36).

Судовий збір – 1 672,89 гривень (3 810,7*0,439).

Тому, з урахуванням зазначеного, з відповідачки підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 672,89 гривень.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 293-294, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 117 471 (сто сімнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 57 (п`ятдесят сім) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 , моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 672 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) гривні 89 (вісімдесят дев`ять) копійок.

У задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАС ГРУП» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 22 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.