Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №522/5529/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026

Справа № 522/5529/26-Е

Провадження № 2/522/6882/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом ОСОБА_1

до держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, держави Україна в особі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

про відшкодування збитків та моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

1.03.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави (1) в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та (2) в особі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

2.Позивач просить суд:

- стягнути з державного бюджету 350 000 грн. моральної шкоди та стягнути з ГУПФУ в Одеській області 6 500 грн. збитків.

3.13.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

4.22.05.2026 відповідач ГУ ПФУ в Одеській області подав відзив на позовну заяву.

5.29.05.2026 відповідач Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав відзив на позовну заяву.

6.Відзиви на позов надіслані та доставлені до електронного кабінету позивача 22.05.2026 та 29.05.2026. Строк на подання відповіді на відзив, встановлений судом в ухвалі 13.05.2026, закінчився.

7. ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що вона та її сім?я є внутрішньо-переміщеними особами з м. Маріуполь. 25.06.2025 вона звернулась до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Рішенням від 26.06.2025 Департамент відмовив у призначенні допомоги, оскільки середньомісячний сукупний дохід за одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

27.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ в Одеській області із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Рішенням від 28.10.2025 відмовлено у призначенні допомоги на проживання ВПО, оскільки середньомісячний сукупний дохід за одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

ОСОБА_1 оскржувала рішення про відмову в судовому порядку. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 (№420/38601/25) позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту від 26.06.2025 та рішення ГУПФ в Одеській області від 28.10.2025 та зобов`язано призначити допомогу на проживання. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 12.11.2025 призначено допомогу на оздоровлення з 01.11.2025. ОСОБА_1 вважає, що період невиплати допомоги складає 5 місяців з 01.06.2025 по 01.11.2025, а сума заборгованості складає 35 000 грн (7 000 грн х 5 міс).

Станом на 03.04.2026 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відповідачами не виконано. Хоча протиправність їхніх дій встановлено судовим рішенням. Позивач зазначає, що протиправними діями відповідачів їй спричинено моральну шкоду, яка виражається у сильних душевних хвилюваннях, порушенні звичайного життєвого укладу вчиненням додаткових юридично значимих дій, пов`язаних з відновленням свого порушеного права. На утриманні позивача є малолітня дитина, яка також протягом 5 місяців була позбавлена права на отримання допомоги на проживання ВПО. Незаконна відмова у призначенні допомоги та невиплата протягом 5 місяців позбавили її з сім`єю засобів для існування, що значно посилило психологічний тиск та емоційні переживання. Оскільки судовим рішенням встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідачів позивачеві не виплачено соціальну допомогу у розмірі 35 000 грн за період 5 місяців, вона визначає розмір моральної шкоди у десятикратному розмірі від суми заборгованості, що становить 350 000 грн.

Крім того, позивач зазначає, що в результаті протиправної поведінки відповідачів дитина позивача була позбавлена права на отримання від держави допомоги відповідно до постанови КМУ від 05.11.2025 №1433 «Деякі питання підтримки окремих категорій осіб для проходження зимового періоду 2025/26 року “Зимова підтримка”». Одноразова грошова допомога надається у розмірі 6 500 гривень. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється згідно із списками осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (далі - списки), сформованими та переданими до 18.11.2025 до Пенсійного фонду України державним підприємством “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України” на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери, про отримувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а також сформованими Пенсійним фондом України за даними, що містяться в інформаційній системі Пенсійного фонду України. У зв`язку з протиправними діями відповідачів щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - донька позивача, була позбавлена права на подачу заявки через портал «Дія» на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 6 500 грн, що позивач вважає збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача – ГУ ПФУ в Одеській області.

9.Відповідач ГУ ПФУ в Одеській області проти позову заперечує. Позивачу призначалась допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснювалося до 01.07.2025. Пенсійний фонд України не розглядав поданих документів, не приймав рішення щодо призначення чи відмови у наданні допомоги, а також не мав матеріалів справи, оскільки на момент звернення позивача не був уповноваженим органом у відповідному питанні. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 ГУ ПФУ в Одеській області 25.03.2026 розглянуло звернення від 25.06.2025 та нарахувало допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.06.2025 по 30.11.2025 у розмірі 7 000 грн. Відповідну доплату за період з 01.06.2025 по 30.11.2025 у сумі 47 000 грн. нараховано через «АТ» КБ «Приватбанк». Таким чином, ГУ ПФУ в Одеській області повністю виконало рішення суду.

10.Відповідач Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради проти позову заперечує. Відмова про надання допомоги на проживання ВПО не спричиняє моральної шкоди, докази її спричинення не надані.

Судом встановлено такі обставини справи.

11.25.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

12.26.06.2025 Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради прийнято рішення № 1436474533-2025-1, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання ВПО, оскільки середньомісячний сукупний дохід за одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

13.27.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ в Одеській області із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

14.Рішенням від 28.10.2025 № 1436474533-2025-2 відмовлено у призначенні допомоги на проживання ВПО, оскільки середньомісячний сукупний дохід за одного члена сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

15.Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 420/38601/25 визнано протиправним та скасувано рішення Департаменту про відмову у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання від 26.06.2025, рішення ГУПФУ в Одеській області про відмову у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання від 28.10.2025 та зобов`язано ГУПФ в Одеській області призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332, на підставі її заяви від 25.06.2025. Суд виходив з того, що відповідачі помилково зарахували кошти виконавчого провадження, які надходили на рахунок приватного виконавця Матвійчук Н.Є (були власністю стягувача у ВП).

16.На виконання рішення суду від 27.03.2026 ГУПФ в Одеській області рішенням від 25.03.2026 нарахувало допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.06.2025 по 30.11.2025 у розмірі 7 000 грн.

Висновки суду.

17.Предметом спору є заподіяння особі (як ВПО) моральної шкоди та збитків, через незаконні дії органів держави щодо відмови у нарахуванні допомоги, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і шкодою.

18.Відповідачі заперечують, як через недоведення позивачем факту спричинення їй моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку, так і відсутності протиправності, оскільки рішення суду про зобов`язання нарахувати допомогу виконано.

Щодо моральної шкоди.

19.За загальним правилом факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди й умовою цивільно-правової відповідальності. У зв`язку з цим, з`ясуванню підлягають обставини щодо шкоди, протиправної поведінки та причинного зв`язку між ними, вини особи. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Проте відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

20.Відповідно до приписів статей 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

21.На відміну від загальних норм статей 1166, 1167 ЦК України, що вимагають встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди,причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою,вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

22.За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

23.Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

24.У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

25.Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

26.Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди.

27.Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

28.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.019 у справі №916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу.

29. ОСОБА_1 стверджує, що обставинами, якими з боку відповідачів їй було заподіяно моральної шкоди є те, що через відмову у виплаті допомоги як ВПО, вона не змогла вчасно отримати матеріальну допомогу на проживання, тому в судовому порядку змушена була оскаржувати рішення про відмову, але й досі рішення суду не виконують. Вважає, що незаконна відмова у призначенні допомоги та її невиплата протягом 5 місяців фактично позбавили її та сім`ю засобів для існування, що значно посилило психологічний тиск та емоційні переживання. Моральна шкода є прямим наслідком протиправних рішень та бездіяльності відповідачів, що встановлено судом. Саме незаконні відмови у призначенні допомоги та подальше невиконання судового рішення призвели до: тривалого періоду невизначеності; відсутності передбаченої законом соціальної підтримки; необхідності судового захисту порушеного права. Таким чином, між протиправною поведінкою відповідачів та завданими позивачеві моральними стражданнями існує безпосередній причинний зв`язок. Суму моральної шкоди оцінює в 350 000 грн.

30.Відповідачі не заперечують обставин оскарження рішень щодо відмови у нарахуванні матеріальної допомоги прийняття рішення на користь позивача. Разом з тим, не вбачають ні причинного зв`язку між ними, ні факту заподіяння шкоди.

31.Додатково ГУ ПФУ в Одеській області звертає увагу, що рішення суду про зобов`язання нарахувати матеріальну допомогу на проживання виконано.

32.Оцінюючи доводи обох сторін щодо наявності чи відсутності причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою, суд виходив з такого.

33.Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

34.Під час здійснення ОСОБА_1 професійної діяльності, кошти стягнуті з боржників у виконавчих провадженнях надходили на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум, що відповідно відображалось у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору, зокрема за 2025 рік. При розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї відповідачами з ДПС та ПФУ в ЄВССС були завантажені доходи позивача за І квартал 2025 року.

35.Оскільки за наявними у відповідачів даними з реєстру середньомісячний дохід члена сім`ї ОСОБА_1 становив 9 661,14 грн., в призначенні допомоги з 01.06.2025 ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки середньомісячний сукупний дохід на одного члена її родини перевищував чотири розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (9 444 грн).

36.Суд дійсно зазначив, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради та ГУПФ в Одеській області при розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї врахували кошти виконавчого провадження, які надходили на рахунок приватного виконавця.

37.На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 25.03.2026 розглянуто звернення №1000000000260044173589 від 25.06.2025 та нараховано ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.06.2025 по 30.11.2025 у розмірі 7 000 грн.

38.В контексті доводів позивача, про те, що відповідачі навмисно прийняли протиправні рішення про відмову у нарахуванні матеріальної допомоги, суд звертає увагу на те, що причина відмови полягала в тому, що саме заявником були подані недостовірні відомості, що прямо вплинуло на отримання нею допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

39.Тим більше, суд в рішенні від 27.03.2026 по справі №420/38601/25 зазначив, що права позивача були порушені саме відмовою відповідача, оформленою рішеннями від 26.06.2025 та від 28.10.2025, а не бездіяльністю у вигляді непризначення допомоги.

40.Далі суд бере до уваги, що якщо в судовому порядку дії державного органу були визнаними протиправними, це автоматично не означає та й не може означати, що особа зазнала моральної шкоди. Звісно держава в особі її органів (посадових осіб) може допускати помилки, які потім особа в судовому порядку визнає неправомірними. Але, якщо цим особі було завдано шкоду, то вона має бути очевидною, а не просто словесні посилання, що вона зазначала порушення нормального ритму життя та заподіяння душевних страждань, оскільки протягом тривалого періоду позивач перебувала у стані постійного нервового напруження, тривоги, що вплинуло на загальне самопочуття, знизило її працездатність та якість життя.

41.Відтак суд не погоджується з аргументами позивача, що саме такі дії становлять причинний зв`язок між встановленими протиправними діями та призвели до шкоди про яку стверджує позивач.

42.Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірні дії цього органу, 2) наявність шкоди та 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17). Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач (постанова Верховного Суду від 25.10.2021 у справі №686/27099/20).

43.Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

44.Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

45.Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані, зокрема, Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

46.Слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. ?

47.У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Отже, лише негативні емоції та незручності, що не досягли рівня страждання або приниження, не свідчать заподіяння моральної шкоди та, відповідно, не дають підстав для відшкодування.

48.Позивач стверджує, що обставинами (фактами), якими з боку відповідачів їй було заподіяно моральну шкоду є встановлена судом в рішенні від 16.02.2026 у справах № 420/38601/25 протиправність їх рішень.

49.Однак, сам лише факт ухвалення судового рішення, яким констатовано протиправність рішень відповідачів, не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди, не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 29.01.2024 у справі № 279/1409/23).

50.Отже, сам по собі факт визнання рішень відповідачів протиправним, не є безумовною підставою для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, а позивач повинна довести причинно-наслідковий зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками і розмір шкоди.

51.При цьому, суд звертає увагу на те, що судовим рішенням були відновлені порушені права позивача, а рішення суду виконано та нараховано допомогу з моменту звернення..

52.Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів і шкодою, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Щодо відшкодування збитків.

53.Позивач посилається на те, що результаті протиправної поведінки відповідачів її дитина була позбавлена права на отримання від держави допомоги (6 500 грн.) відповідно до постанови КМУ від 05.11.2025 №1433 «Деякі питання підтримки окремих категорій осіб для проходження зимового періоду 2025/26 року “Зимова підтримка”», оскільки відсутність у члена сім`ї дитини статусу отримувача допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам позбавило дитину права на подачу заявки через портал «Дія» на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 6 500 грн, що позивач вважає прямими матеріальними збитками.

54.По-перше, позивач ОСОБА_1 звертається до суду з цим позовом особисто, як особа, якій особисто ніби-то заподіяно шкоду та збитку. Позивач не звертається в інтересах неповнолітньої дитини, як законний представник.

55.Згідно з ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

56.По-друге, Постановою КМУ від 05.11.2025 №1433 затверджений «Порядок виплати одноразової грошової допомоги дітям, особам з інвалідністю I групи з числа внутрішньо переміщених осіб, а також одиноким пенсіонерам для проходження зимового періоду 2025/26 року» (далі – Порядок). Постанова набрала чинності 11.11.2025. Цей Порядок визначає механізм виплати одноразової грошової допомоги дітям, особам з інвалідністю I групи з числа внутрішньо переміщених осіб, а також одиноким пенсіонерам для проходження зимового періоду 2025/26 року.

57.Оскільки одноразова грошова допомога дитині на час ухвалення відповідачами своїх рішень про відмову у призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ще не тільки не була надана дитині, а й взагалі не була нормативно передбачена, надуманим є вважати, що неможливість її отримання є збитками.

58.По-третє, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

59.Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

60.При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

61.Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

62.Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

63.Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

64.Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

65.Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.

66. ОСОБА_1 посилається на те, що відмова відповідачів у присвоєнні членам сім`ї дитини статусу отримувача допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи, позбавила дитину можливості подати заявку через портал «Дія» на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 6 500 грн.

67.Згідно з п.8 Порядку, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється згідно із списками осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (далі - списки), сформованими та переданими до 18 листопада 2025 р. до Пенсійного фонду України державним підприємством “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України” на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери (далі - Єдина система), про отримувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а також сформованими Пенсійним фондом України за даними, що містяться в інформаційній системі Пенсійного фонду України, про зазначених в абзаці третьому пункту 3 цього Порядку одиноких пенсіонерів, без необхідності їх додаткового звернення до органів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України після перевірки даних, зазначених у списках, формує відомості, які шляхом електронної інформаційної взаємодії подає до Мінцифри для формування повідомлення про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги (далі - повідомлення). Повідомлення формується засобами мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія) (далі - мобільний додаток Порталу Дія (Дія). Повідомлення надходить отримувачам засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (за наявності в отримувача встановленого мобільного додатка Порталу Дія (Дія) на електронному носії, критерії якого підтримують його використання, та проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації) автоматично. У разі неможливості формування повідомлення, передбаченого цим пунктом, зокрема у разі відсутності в отримувача встановленого мобільного додатка Порталу Дія (Дія), інформація про такого отримувача надсилається Мінцифри до Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України інформує за допомогою телефонного зв`язку або в електронній формі (за допомогою засобів веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільного додатка Пенсійного фонду України) такого отримувача про можливість та строки звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України.

68.Згідно з п. 10 Порядку, у разі неотримання протягом листопада 2025 р. одноразової грошової допомоги отримувачі видів допомоги/пенсій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, можуть звернутися до 17 грудня 2025 р. до територіальних органів Пенсійного фонду України з метою уточнення відомостей, що містяться в Єдиній системі або інформаційній системі Пенсійного фонду України, інтегрованій з Єдиною системою, з наданням необхідних підтвердних документів. Заява про надання одноразової грошової допомоги подається до 17 грудня 2025 р. до Пенсійного фонду України за вибором отримувача: з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) шляхом електронної інформаційної взаємодії; у паперовій формі через територіальний орган Пенсійного фонду України.

69.Отримувач несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві про надання одноразової грошової допомоги, відповідно до закону.

70. ОСОБА_1 не надала доказів, що вона намагалась звернутися до Пенсійного фонду України з вимогою про надання вказаної допомоги, в чому їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю відповідних даних у списку отримувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

71.Отже, позивачем не доведено, що вона вживала заходи для отримання відповідної допомоги, та не доведено те, що вона могла і повинна була отримати вказану допомогу, і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати цю допомогу.

72.Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ярема Х.С.