Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №509/3313/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3313/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К, розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи від Головного управління ДПС в Одеській області щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером товариства з обмеженоювідповідальністю «Черномор косметікс», вчинила адміністративне правопорушення щодопорядку ведення податкового обліку, що призвело до порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N996-XIV (із змінами та доповненнями), вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 N318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N27/4248, зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 343 850 грн., п.44.1 ст.44, ч. «а» п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (у редакції наказу МФУ від 09.08.2024 № 400) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1 084 грн., п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та п.п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Мінфіну 09.12.2011 №1588, а саме не відображення у відомостях за формою 20-ОПП 1 (одного) об`єкту оподаткування та об`єкту пов`язаного з оподаткуванням, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 – адвокат Біла Дар`я Олександрівна, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Згідно з вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, повинен бути складений не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення №50/15-32-07-01-21від 14 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1 КУпАП стало порушення останньою вимог податкового законодавства, що було виявлено 07 квітня 2026 року актом планової виїзної документальної перевірки №15221/15-32-07-01-14.

Суд приходить до висновку, щоданий протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення.

Окрім цього, постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС в Одеській області проводилась планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Черномор косметікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2022 по 20.06.2025 року, результати якої зафіксовані в акті перевірки №15221/15-32-07-01-14 від 07.04.2026 року.

На підставі вказаного акту перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було винесено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Вказаний доказ суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та таким, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України(надалі ПК України) результати перевірок(крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює, не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Суд під час дослідження матеріалів справи також встановив, що зазначений акт перевірки містить лише аркуші вступної частини, загальних положень акту, висновки, зроблені за результатами проведення перевірки, і не містить решти частини акту та даних, на підставі яких первинних документів контролюючий орган дійшов вказаних висновків та копій відповідних документів. Згідно з нумерацією такий складається з 29 аркушів, до суду надано тільки 6 (1, 2, 3, 27, 28, 29), а тому встановити, на яких обставинах ґрунтується висновок контролюючого органу про наявність правопорушення не вбачається за можливе.

Інших доказів скоєння адміністративного правопорушення за ст. 163-1 ч. 1 КУпАП України матеріали справи не містять.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції Українизакріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст.247 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст.1, 163-1, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 283, 284, 285, 289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадженням у справі №509/3313/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя: Кочко В.К.