Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №522/1718/26-Е — Хаджибейський районний суд міста Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа 522/1718/26-Е

провадження № 2/521/4138/26

03 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді Михайлюка O.A.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту, в якому просить суд скасувати арешт на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , належне на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений згідно з постановою Першого ВДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі АА164517, 03.02.2004 про арешт нерухомого майна (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 81462364 від 22.10.2025) та внести до Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяження.

Позов обґрунтовано тим, що 03.02.2004 року ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі у рамках виконавчого провадження щодо стягнення аліментів № АЕ-93/1988, на підставі постанови про арешт майна помилково було накладено обтяження - арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Підстава обтяження – постанова АА164517, 03.02.2004, Перший ВДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі, заявник Перша ОДНК. З Постанови від 03.02.2004 року вбачається, що на виконанні перебуває виконавчий документ про стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , 1986 року народження. При цьому, як свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_2 , видане 22.10.1997 року відділом реєстрації актів громадського стану Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_1 з 10.02.1973 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , про що свідчить штамп у паспорті громадянина України. Крім того, в його власності ніколи не було гаражу АДРЕСА_2 . Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є боржником у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів № АЕ-93/1988.

Позивач вказує, що він ніколи не був стороною виконавчого провадження, ніколи не сплачував аліменти, та про існування арешту дізнався випадково, коли звернувся до нотаріуса щодо складення заповіту. Дізнавшись про порушення свого права, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до керівника Приморського відділу ДВС в у. Одеса Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із письмовою заявою про скасування арешту. З відповіді, отриманої 02.02.2026 № 18489 вбачається, що «у зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження та інформації про нього в Електронній системі, неможливо здійснити перевірку законності виконавчого провадження на підставі ст. 74 Закону та встановити правомірність дій державного виконавця». Крім того, на звернення до відповідача з заявою про зняття арешту ОСОБА_1 отримав відмову, в якій зокрема повідомлено про знищення виконавчих проваджень у зв`язку зі спливом трьохрічного терміну зберігання виконавчих проваджень.

Позивач вважає, що арешт має бути скасований судом, оскільки відсутні будь-які правові підстави для обмеження його прав.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд прийняти рішення на розсуд суду з урахуванням правової позиції органу ДВС та положень частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта: 3223129151100, право власності на яке набуто за договором купівлі-продажу від 09.12.2000 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з інформацією про державну реєстрацію обтяжень на вказаний об`єкт 30.04.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дєордієвою Іриною Вікторівною внесено запис про обтяження 61997989 згідно з постановою Першого ВДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі АА164517, виданого 03.02.2004 про арешт нерухомого майна; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 81462364 від 22.10.2025 року; опис предмета обтяження – власник ОСОБА_1 ..

З Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.02.2004 року вбачається, що на виконанні перебуває виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , 1986 року народження.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 22.10.1997 року відділом реєстрації актів громадського стану Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_1 з 10.02.1973 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , про що свідчить штамп у паспорті громадянина України.

Згідно з інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 12.01.2026 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня будь-яка інформація щодо внесення його до реєстру в якості боржника.

Як вбачається з відповіді Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №18489 від 02.02.2026 року та поданого відзиву згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна існують відомості про внесення запису про арешт, реєстраційний номер 61997989 від 30.04.2008 року на підставі постанови про арешт майна АА164517 від 03.02.2004 року. Здійснивши моніторинг інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що в Електронній системі «Спецрозділ», відомості щодо виконавчих проваджень, при виконанні яких державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно АА164517 від 03.02.2004 року та внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 30.04.2008 року, Електронна система не обліковує, так як в період 2008 року не була запроваджена, та процесуальні документи складались державними виконавцями на паперових носіях. Отже, неможливо ідентифікувати при виконанні якого виконавчого провадження, (відомості про нього в АСВП, його номер, дата) було винесено постанову про арешт майна боржника, та внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, неможливо взагалі встановити підстави завершення виконавчого провадження, які були б наслідком для прийняття рішення про припинення чинності арешту.

Представник Приморського ВДВС зазначає, що відповідно до частини четвертої статті в 8 Закону України «Про виконавче провадження» рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються виключно за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Тобто сформувати процесуальний документ виконавчого провадження, а в даному випадку постанову про припинення чинності арешту, автоматизована система надає можливість лише при наявності в ній самого виконавчого провадження. У разі відсутності інформації про завершене або діюче виконавче провадження, сформувати процесуальний документ не є можливим. Що стосується виконавчих проваджень на підставі яких можливо виносились постанови про арешт повідомлено, що згідно Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5, а саме Розділу 9 пункту 9.9, норми якої діяли на день прийняття державним виконавцем рішення,строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання до архіву, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягали знищенню. Беручи до уваги вищезазначене, у зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження та інформації про нього в Електронній системі, неможливо здійснити перевірку законності виконавчого провадження на підставі статті 74 Закону, та встановити правомірність дій державного виконавця.

Згідно до вимог ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Із змісту ч.1 ст. 316 ЦК України виходить, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Накладений арешт позбавляє можливості позивача вільно володіти, користуватись та розпоряджатись власним майном.

На підставі наведеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, з метою забезпечення в повній мірі захисту прав, свобод та інтересів позивача, дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту у повному обсязі.

Керуючись ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 12,76, 77, 89, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , належне на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений згідно з постановою Першого ВДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі АА164517, 03.02.2004 про арешт нерухомого майна (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 81462364 від 22.10.2025) та внести до Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Михайлюк

03.06.26