Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №947/20597/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/20597/26

Провадження № 1-кп/947/1007/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в місті Одесі у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026163480000291 від 07.04.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Челябінська, росія, громадянина України, росіянина, із вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

потерпіла ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 17.03.2026 о 20 годині 33 хвилин, прийшов до кафе магазину «Таврія В», що розміщується на другому поверсі ТЦ «Панорама», що розташовується за адресою м.Одеса, площа Незалежності, буд.1 та перебуваючи у зазначеному кафе, у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме гаманця бренду «Cardinal 5242-192», лілового кольору, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вона залишила на стільці поруч зі столом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану введеного у зв?язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, який подовжено 14.01.2026 року до 04.05.2026 року Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який діяв на момент вчинення зазначеного правопорушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги сторонніх осіб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав гаманець бренду «Cardinal 5242-192», лілового кольору, вартістю 1034 (одна тисяча тридцять чотири) гривні та в якому перебували грошові кошти в розмірі 5 300 (п?ять тисяч триста) гривень, який він поклав до свого пакету.

Після чого, ОСОБА_3 вийшов з приміщення магазину «Таврія В» та місце вчинення кримінального правопорушення безперешкодно покинув, і отримав можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив майнову шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 6334 (шість тисяч триста тридцять чотири) гривні.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Окрім цього встановлено, що ОСОБА_3 , 17.03.2026 о 20 годині 33 хвилині, прийшов до кафе магазину «Таврія В», що розміщується на другому поверсі ТЦ «Панорама», що розташовується за адресою м.Одеса, площа Незалежності, буд.1 та перебуваючи у зазначеному кафе, викрав гаманець бренду «Cardinal 5242-192», лілового кольору, який належить ОСОБА_6 . В подальшому у вказаному гаманці ОСОБА_3 знайшов та діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, привласнив належні ОСОБА_6 , банківські картки, а саме банківську картку № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ «Райфайзен Банк» та банківську картку відкриту за номером банківського рахунку № НОМЕР_2 , емітентом якої є АТ «ПриватБанк», які в силу вимог ст.1 Закону України «Про інформацію», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п.56 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» та примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, є офіційними документами.

Привласнивши банківські картки, ОСОБА_3 не вчинив жодних дій щодо повернення даних банківських карток власнику чи передання їх правоохоронним органам, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, залишивши банківські картки належні потерпілій ОСОБА_6 , при собі.

Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України як привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних ним злочинів, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованих йому злочинів, суми спричиненої майнової шкоди та правову кваліфікацію своїх діянь. У скоєному щиро кається, визнає свою вину в повному обсязі та просив суворо його не карати.

Крім того, обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що вважає за непотрібним досліджувати всі докази, він розуміє протиправність свого поступку та розкаюється у вчиненому.

Крім пояснень обвинуваченого, судом було досліджено характеризуючий матеріал щодо ОСОБА_3 , яким підтверджено, що обвинувачений раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Даючи юридичну оцінку дослідженим в судовому провадженні доказам, суд вважає їх допустимими, належними та достовірними.

Інші докази відповідно до ч.3 ст.349 КПК України при судовому розгляді не досліджувались, так як за згодою учасників судового провадження визнано недоцільним дослідження інших доказів, так як фактичні обставини ніким не оскаржуються та відсутні сумніви відносно позиції обвинуваченого та інших учасників судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Оцінивши всебічно, повно та неупереджено дослідженні докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку, про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_3 дійсно є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану та ч.1 ст.357 КК України за ознаками привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, та обвинувачений дійсно винен в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання суд вважає фактичне визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, суд не вбачає.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує обставини, які пом`якшують покарання, ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому слід призначити за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі та за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі, із застосуванням ст.70 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та розкаявся у скоєному, відшкодував завдану шкоду, що в силу ст.66 КК України визнано судом обставинами, які пом`якшують покарання, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, що також буде сприяти подальшому відшкодуванню завданої шкоди, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з застосуванням вимог ст.75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Постановою слідчого від 09.04.2026 року речовим доказом у кримінальному провадженні визнано оптичний компакт-диск, на який завантажено відео-файл з камер відеоспостереження магазину «Таврія В».

Постановою слідчого від 09.05.2026 року документом у справі визнано копію розписки розписки потерпілої ОСОБА_6 від 01.05.2026 року про отримання матеріальної компенсації.

Вирішуючи питання про речові докази та документи, суд, виходячи з положень ст.100 КПК України вважає необхідним речовий доказ і документи по справі: оптичний компакт-диск, на який завантажено відео-файл з камер відеоспостереження магазину «Таврія В»; копію розписки потерпілої ОСОБА_6 від 01.05.2026 року про отримання матеріальної компенсації – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Згідно звіту про витрати на проведення експертизи процесуальні витрати на проведення експертизи складають 424, 08 гривні.

Вирішуючи питання щодо оплати процесуальних витрат, суд вважає за необхідним стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

У даному кримінальному провадженні запобіжний захід не застосовувався.

В кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст.337, 370, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,винним за ч.4, ст.185 та за ч.1 ст.357 КК Україниі на підставі цих законів призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ і документи по справі: оптичний компакт-диск, на який завантажено відео-файл з камер відеоспостереження магазину «Таврія В»; копію розписки потерпілої ОСОБА_6 від 01.05.2026 року про отримання матеріальної компенсації – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 424, 08 гривні.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з моменту проголошення.

Суддя ОСОБА_1