Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №947/36619/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/36619/25

Провадження № 2/947/2408/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.,

за участю секретаря - Коростій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною завою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до російської федерації (RUSSIAN FEDERATION код ISO RU/ RUS 643) (103274, російська федерація, місто Москва, Краснопресненська набережна, буд. 2) про стягнення грошових коштів в рахунок погашення нанесених збитків, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з російської федерації (місцезнаходження: 103274, російська федерація, місто Москва, Краснопресненська набережна, буд. 2; RUSSIAN FEDERATION код ISO RU/ RUS 643; телефон: НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 3 576 378,89 гривень (три мільйона п`ятсот сімдесят шість тисяч триста сімдесят вісім гривень вісімдесят дев`ять копійок) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок погашення нанесених збитків. При цьому позивач посилається на те, що він є сумлінним і законослухняним громадянином України (повноправною частинкою Українського народу), завжди виконував свої обов`язки перед державою, неухильно дотримувався Конституції та законів України, поважав права і свободи інших осіб. Позивач добросовісно сплачує податки, виконує громадянські обов`язки, бере участь у розбудові суспільства та демонструє приклад відповідального ставлення до свого статусу громадянина. У свою чергу, держава, яка проголосила людину, її життя, права та свободи найвищою соціальною цінністю, зобов`язана забезпечити кожному громадянинові реальний та ефективний захист. Саме тому позивач має повне і законне право очікувати, що його права та охоронювані законом інтереси не залишаться декларативними формулюваннями, а матимуть практичне втілення у конкретних рішеннях і діях компетентних органів.

24.02.2022 року наступила подія, яка суттєво вплинула на весь Український народ та безпосередньо позивача, як громадянина України. російська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який продовжувався неодноразово та триває й на даний час. В зв`язку із чим Україна, Український народ та безпосередньо позивач залишаються об`єктом збройної агресії з боку відповідача, яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Відповідно до статті 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Позивач посилаючись на відповідь Державної служби геології та надр України від 25.06.2025 року за № 4799/02-7/2-25, в якій вказано, що Держгеонадрам надано повноваження розраховувати збитки, заподіяні державі в результаті самовільного користування надрами і станом на 24.06.2025 здійснено розрахунки розмірів збитків на загальну суму 111769532875427,00 грн.; відповідь Державної екологічної інспекції України від 25.08.2025 року за № 3890/3.1/2-3-25, в якій вказано, що загальна сума збитків по земельним, водним ресурсам, морським водам, атмосферному повітрю та природно-заповідному фонду складає 5 759 196 007,967 тис. гривень станом на 22.08.2025 року (за період з 24.02.2022 по 22.08.2025 року) та посилаючись на показники Міжнародного Валютного Фонду згідно яких поточна кількість населення України дорівнює 32,862 мільйона, визначив , що в результаті агресивних дій російської федерації ОСОБА_1 завдано шкоди у розмірі 3 576 378,89 грн., яка підтверджується: втратою/пошкодженням майна та позбавленням можливості повноцінно користуватися природними благами (ст. 13 Конституції України), які належать усьому Українському народові, до складу якого входить і позивач.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву в які просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач російська федерація будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Київського районного суду м.Одеси, в судовому засіданні участі не приймали, про причини неявки суду не повідомили, відзив стосовно заявлених позовних вимог на адресу суду від відповідача не надходив.

Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії російської федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення російською федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, російська федерація заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни, немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від російської федерації або повідомлення про вручення такого запиту, не потрібно.

Згідно ч. 4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи проведено судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Загальновідомим є той факт, що з 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії. Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VIII, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан, і даний указ винесено у зв`язку з початком війни, яку Російська Федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна відносно громадян України. Цей факт є загальновідомим, а тому не підлягає доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Згідно відповіді Державної служби геології та надр України від 25.06.2025 року за № 4799/02-7/2-25 розмір збитків заподіяні державі в результаті самовільного користування надрами, станом на 24.06.2025 складає - 111769532875427,00 грн.

Згідно відповіді Державної екологічної інспекції України від 25.08.2025 року за № 3890/3.1/2-3-25 загальна сума збитків по земельним, водним ресурсам, морським водам, атмосферному повітрю та природно-заповідному фонду складає - 5 759 196 007,967 тис. гривень станом на 22.08.2025 року (за період з 24.02.2022 по 22.08.2025 року), з яких 1 275 072 031,663 тис. гривень - це загальна сума збитків за забруднення ґрунтів та засмічення земель, 953 839 277,483 тис. гривень - це загальна сума збитків за забруднення атмосферного повітря, 117 753 958,987 тис. гривень - загальна сума збитків за забруднення, засмічення водних об`єктів та морських вод, самовільне користування водними ресурсами, 3 412 530 739,834 тис. гривень - загальна сума збитків завдані територіям та об`єктам природно-заповідного фонду.

Позивач зазначив, що шкода завдана довкіллю та природним ресурсам України внаслідок збройної агресії рф, позбавлення можливості повноцінно користуватися природними благами повинна відшкодовуватись конкретним громадянам України у конкретному грошовому еквіваленті, за проведеним розрахунком.

Позивачем визначено, що йому завдано збитків на загальну суму 3 576 378,89 (загальна сума збитків/ кількість населення України) гривень, при цьому позивач кількість населення України брав з показників Міжнародного Валютного Фонду, вважаючи, що ця інформація є більш реальною.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 3ст. 12 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Способи захисту цивільних прав визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

За приписами частин 1-3 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України", збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Збройна агресія рф проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення збройними силами російської федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і російською федерацією про статус та умови перебування чорноморського флоту російської федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російської федерації на суверенну територію України.

Станом на зараз Україна залишається об`єктом збройної військової агресії з боку рф, яку остання здійснює.

Вказані обставини відповідно до вимог ч. 3 ст. 82 ЦПК України є такими, що не потребують доказування.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як передбачено частиною другою статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В силу статті 5 Закону України від 15 квітня 2014 року N 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території" російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята).

Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи.

За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується російською федерацією (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі 635/6172/17).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що внаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України ОСОБА_1 завдано майнової шкоди. Крім того, позивачем не доведено, що визначений ним розмір шкоди відповідає Постанові КМУ від 20.03.2022, якою затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації починаючи з 19 лютого 2014 року. Також ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження точної чисельності населення громадян України.

При з`ясуванні статусу позивача як "потерпілого", суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття "потерпілий" має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово "жертва" в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджувальне порушення.

Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача є абстрактними, проте, беззаперечний факт порушення російською федерацією територіальної цілісності України та прав і основоположних свобод громадян України не є безумовною підставою для відшкодування саме позивачу майнової шкоди. Така шкода може бути відшкодована у разі фактичного завдання матеріальних збитків майну громадян внаслідок незаконної збройної агресії.

При таких обставинах суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. 10,12,13,18,19,81,84,211,247,258,259,273,280-282,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до російської федерації про стягнення грошових коштів в рахунок погашення нанесених збитків – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2026.

Суддя І. В. Огренич