Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №755/5183/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5183/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 12026105040000274, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Благовещенськ Амурської області, із середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 08.01.2026 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду, строком на 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

встановив:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 , будучи засудженим 08.01.2026 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, та протягом року після засудження, вчинив ті самі дії, передбачені ст. 309 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 17 год. 55 хв. 19.03.2026, перебуваючи на бул. Верховної Ради, 16-А в м. Києві, побачив біля дерева, на землі, прозору полімерну ємність з вмістом кристалічної речовини білого кольору, зовні схожою на особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

У цей час у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на незаконне зберігання без мети збуту для подальшого власного вживання психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 підняв із землі знайдену ним полімерну ємність, тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання шляхом підняття знайденого для подальшого власного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_5 помістив вищевказану ємність з незаконно придбаною кристалічною речовиною білого кольору до лівої кишені штанів, в які був одягнений, та став незаконно зберігати психотропну речовину при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту.

Того ж дня, 19.03.2026, приблизно о 18 годині 22 хвилини за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 27-А, ОСОБА_5 зупинили працівники Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, які перебували в пішому патрулі по відпрацюванню території Дніпровського району, яким він повідомив, що зберігає при собі прозору полімерну ємність з кристалічною речовиною білого кольору невідомого походження, для власного вживання, без мети збуту.

У подальшому, 19.03.2026 року в період часу з 18 години 54 хвилини до 19 години 01 хвилини, за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 27-А, співробітники поліції, в присутності двох понятих, із застосуванням технічних засобів фіксації провели особистий обшук затриманої особи, в ході якого в ОСОБА_5 в лівій кишені штанів, виявлена та вилучена прозора полімерна ємність з кристалічною речовиною білого кольору.

Згідно висновку експерта у наданій на дослідження речовині білого кольору, виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

Маса PVP у речовині, становить 0,434 г.

PVP, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання психотропної речовини - PVP, настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею.

Суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину за ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, повідомив, що наразі психотропні речовини не вживає. Так, 19.03.2026 року, ввечері, за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради він випадково знайшов капсулу, підібрав її та поклав до лівої кишені штанів, згодом його зупинили працівники поліції та виявили у нього полімерну ємність. Підтвердив суду, що усвідомлював, що всередині ємності знаходилась психотропна речовина, лишив собі щоб у подальшому вжити.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 тих, що стосуються вирішення питання щодо долі речових доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Крім того, судом встановлено, що 08 січня 2026 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України.

Призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягало у визнанні в суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення, крім того, обвинувачений добровільно розповів про обставини вчиненого, і саме вказана позиція обвинуваченого забезпечила виконання таких завдань кримінального провадження як швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд. Окрім того, обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання, обвинувальний акт не містить.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Обираючи ОСОБА_5 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, обставину, яка пом`якшує покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Зважаючи на фактичні конкретні обставини в даному кримінальному провадженні, повне визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття, суд дійшов висновку за можливе призначити обвинуваченому покарання у мінімальних межах санкції статті у виді штрафу.

До такого висновку суд дійшов також, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу обвинуваченого, з огляду на конкретні обставини справи та позицію сторони обвинувачення.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України, а також ст. 75 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Крім того, судом враховується, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України.

Кримінальне правопорушення, за яким ОСОБА_5 засуджується цим вироком, вичинено 19 березня 2026 року.

Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив нове кримінальне правопорушення після постановлення попереднього вироку, суд приходить до висновку про необхідність засудження останнього із застосуванням ст. 71 КК України, шляхом повного приєднання покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва за правилами ст. 72 КК України, оскільки частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.

Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком суду, який призначає остаточне покарання за сукупністю вироків.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/15240-НЗПРАП від 23.03.2026 в розмірі 3565,60 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі ) гривень.

Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року, та остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки та штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі ) гривень, який виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3565,60 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) грн.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України речові докази:

- кристалічну речовину, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,434 г., (яка після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, разом з первинним упакуванням поміщена до поліетиленового спец. пакету № 6618000), передана на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за квитанцією № 025732 - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_6