Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №754/7299/22 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3826/26

Справа №754/7299/22

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року (дата проголошення) м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Чебанова, справа № 754/7299/22

ОСОБА_1 - позивач

ОСОБА_2 - відповідач

ОСОБА_3 - третя особа

Вимоги позивача: стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

02.09.2022 головуючому канцелярією суду передано справу за позовом (дата підписання 31.08.2022, дата надходження до суду 31.08.2022) з проханням стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням повнолітньою дитиною навчання в розмірі 5000 грн. щомісячно до закінчення повнолітньою дитиною навчання 30.06.2025.

Ухвалою суду від 02.09.2022 відкрито провадження (спрощене з викликом учасників справи).

Ухвалою суду від 27.09.2022 зупинено провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 (відповідач) в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та зобов`язано ОСОБА_2 (відповідач) повідомити суд про припинення свого перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою суду від 18.03.2026 поновлено провадження у справі за заявою відповідача.

Ухвалою суду від 24.04.2026 витребувано докази.

Ухвалою суду від 04.05.2026 витребувано докази.

Ухвалою суду від 07.05.2026 виправлено описку в ухвалі суду про витребування доказів.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав посилаючись на те, що повнолітня дитина не проживає з позивачкою, а фактично з 28.02.2022 проживає за кордоном у Румунії, отримує соціальну допомогу від Румунської держави, працює, подорожує з позивачкою різними країнами і на даний час не навчається, повнолітня дитина може працювати та забезпечувати себе самостійно, не потребує матеріальної допомоги від батьків. Крім того, повнолітня дитина весь цей час була на повному утриманні відповідача та отримувала від відповідача фінансову підтримку. На даний час у відповідача відсутня можливості сплачувати аліменти за майновим станом і станом здоров`я із-за стійкого розладу організму, поганим психологічним і фізичним станом здоров`я внаслідок отримання великої кількості контузій та поранень на війні. Відповідач не має можливості із-за стану здоров`я працевлаштуватись, потребує лікування, отримує пенсію 9478 грн. Відповідач не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача і третьої особи.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали.

Стороною позивача подано клопотання про проведення судових засідань за її відсутності.

Стороною відповідача подано відзив з проханням відмовити в задоволенні позову.

Стороною позивача подано відповідь на відзив, яка оформлена, як клопотання з проханням задовольнити позов та з посиланням на те, що станом на 01.07.2022 відповідач мав 141169 грн. - заборгованості зі сплати аліментів (ВП 57928943 розрахунок заборгованості від 30.06.2022), відповідач уникає спілкування з позивачем і дітьми, а пільг, як УБД відповідач на час подання позову не мав.

Стороною відповідача подані заперечення на відповідь на відзив з проханням відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі палати КГС від 08.12.2022 у справі № 921/542/20 «40. Відповідно до частин першої, третьої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. 41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії"). 42. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини"). 43. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі "Гуржий проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі "Мускат проти Мальти" (Muscat v. Malta). 44. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).».

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з`явились.

Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Згідно ст. 199 СК України, 1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. 2. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. 3. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ст. 200 СК України, 1. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. 2. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ст. 182 СК України, 1. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. 2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. 3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ст. 184 СК України, 1. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. 2. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. 3. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 191 СК України, 1. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. 2. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Згідно ст. 13 ЦПК України, 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 4. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 06.08.2018 у справі № 748/2340/17 «Тлумачення статті 199 СК України дозволяє зробити висновок, що обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов?язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв?язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв?язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).».

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27.11.1992, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996, § 78).

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 26.11.1999 позивач з відповідачем зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2018 у справі № 754/16446/17 (суддя Клочко І.В.).

Відповідно до свідоцтва про народження від 23.06.2000 сторони є батьками ОСОБА_4 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідно до свідоцтва про народження від 11.08.2004 сторони є батьками ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.10.2018 у справі № 754/4125/18 (суддя Таран Н.Г.) з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 3000 грн. на кожну дитину, разом 6000 грн..

Відповідно до довідки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана № 2805 від 09.08.2022 ОСОБА_3 є студентом 2 курсу факультету управління персоналом, соціології та психології, денної форми навчання, час закінчення навчання 30.06.2025.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 25.04.2019 відповідач продав нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 56,5 кв. м., житлова 33,3 кв. м., кількість житлових кімнат 2.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 01.06.2019 відповідач купив нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 45,1 кв. м., житлова площа 29,2 кв. м., кількість кількість житлових кімнат 2.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30.06.2022 ВП № 57928943, складеного старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) станом на 01.07.2022 заборгованість зі сплати аліментів на утримання двох дітей у відповідача перед позивачем становить 141169 грн..

За позовом реєстрація позивача: АДРЕСА_3 .

За інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи реєстрація ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа) з 04.08.2005 по теперішній час: АДРЕСА_3 .

За інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи реєстрація ОСОБА_2 (відповідач) з 19.08.2019 по теперішній час: АДРЕСА_2 .

За довідкою в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 (відповідач) перебуває на військовій службі з 10.04.2022.

За витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 02.02.2026 м. Слов`янськ № 35 молодшого сержанта ОСОБА_2 (відповідач) звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я - за наявності інвалідності) наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 08.01.2026 № 6-РС.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 (відповідач) є учасником бойових дій.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 від 26.11.2026 дійсного до 03.12.2026 ОСОБА_2 (відповідач) є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до довідки ГУПФУ в м. Києві від 07.05.2026 розмір пенсії відповідача становить за грудень 2025 сума 8866,52 грн., а за кожний окремо місяць з січня по квітень 2026 розмір відповідача становить 9478 грн..

Відповідно до наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа) з 16.03.2022 постійно/періодично перетинає кордон України на виїзд/в`їзд і останній раз перетнула кордон України на виїзд 20.11.2025.

На час вирішення спору ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа) закінчила навчання і дана обставина ніким/нічим не спростовується.

Конкретних правових доказів, що у період навчання повнолітня дитина потребувала матеріальної допомоги суду не надано.

Надані стороною позивача відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 10.08.2022 про те, що з 1 кварталу 2020 по 1 квартал 2022 інформація про доходи ОСОБА_3 відсутня не вказують на потребу повнолітньої дитини у матеріальній допомозі і крім того цей період минув ще до подання позову.

З урахуванням ст. 199 СК України, правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 06.08.2018 у справі № 748/2340/17 правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги відсутні.

За таких обставин у задоволенні позову відмовляється.

Стороною позивача судовий збір не сплачувався.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 4 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 3. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 6, ч. 7 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 7. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На час вирішення спору суду не надано доказів понесення судових витрат.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову позивача ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказана позивачем у позові реєстрація позивача: АДРЕСА_3 ) до відповідача ( ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстрація: АДРЕСА_2 ).

Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Судові витрати, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: