Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №754/10511/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/2157/26

Справа №754/10511/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2026 року

суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст. 122 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 до Деснянського районного суду м. Києва від Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 травня 2026 року серії ЕПР1 №669979, 19 травня 2026 року о 15 год. 04 хв. у м. Києві, вул. Героїв Енергетиків, 16, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Jeep Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Героїв Енергетиків, 16, в лівій смузі для руху зі сторони вул. С. Лифаря в сторону вул. Рейгана, здійснив розворот ліворуч, при цьому, не надавши перевагу транспортному засобу «Audi Q5», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , котрий рухався в зустрічному напрямку в лівій смузі. Цей маневр змусив водія транспортного засобу «Audi Q5», ОСОБА_2 , різко змінити швидкість, напрямок руху для забезпечення особистої безпеки, безпеки інших учасників руху та задля уникнення ДТП, чим порушив Р02030500, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, та пояснив, що він зупинив свій автомобіль на лінії розвороту, пропускаючи автомобілі, що рухались у зустрічному напрямку, автомобіль «Audi Q5» почав збавляти швидкість руху та, як здалося ОСОБА_1 , подав світловий сигнал фарами, який вказує на те, що водій пропускає іншого водія. Тому ОСОБА_1 , вирішивши, що його пропускають, здійснив маневр. Просив справу стосовно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Отже, диспозиція ч.5 ст. 122 КУпАП є бланкетною та відсилає до порушень, передбачених частинами першою - четвертою цієї статті, які, у свою чергу, кореспондують з порушенням конкретних вимог Правил дорожнього руху України.

Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не зазначено, яке саме порушення, з передбачених частинами першою-четвертою ст. 122 КУпАП, стало підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.5 с. 122 КУпАП, а також протокол не містить відсилання до конкретних пунктів Правил дорожнього руху України, які порушив ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості встановити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення та перевірити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з вищенаведених висновків суду, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не може бути взятий судом до уваги через суттєві недоліки у його змісті.

Крім того, з огляду на приписи статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність лише протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Суд критично оцінює додані до матеріалів справи відеозаписи та не бере їх до уваги, як належні докази, у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки на них не зафіксовано ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні виконання ним будь-якого маневру чи інших ді, які б свідчили про порушення Правил дорожнього руху України та створювання аварійної ситуації. Фіксація почалася вже після події, яка за версією працівників поліції, є адміністративним правопорушенням.

Єдиним доказом у справі є пояснення свідка, яка вважає, що ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху України та створив аварійну обстановку. Однак самі по собі показання свідка, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б об`єктивно підтверджували факт порушення конкретних вимог ПДР, не можуть бути підставою для висновку про винуватість особи.

Водночас доказування у справах про адміністративні правопорушення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов`язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 122 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки його складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, а фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі щодо його достовірності.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Оглянутий в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення не доводить поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, у відповідності до норм ст. 250 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП.

За викладених обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП.

Керуючись ч. 5 ст.122, ст.247,251,252,256,266, 268,279,280,283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.5 ст. 122 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя О.Л. Банах