Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №752/8147/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/8147/25

Провадження №2/752/2531/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Шененка В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Федько Тарас Вікторович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» (далі - ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери») звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 27.11.2013 між ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір суборенди нежитлових приміщень №CO-17, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І.С. за реєстровим №2136.

02.12.2013 сторонами складений акт прийому-передачі приміщення, згідно з яким орендар передає, а суборендар приймає у своє платне строкове (на 10 років) користування за договором суборенди № CО-17 від 27.11.2013 об?єкт нерухомого майна - частину нежитлового приміщення, групи приміщень №24 (в літері А), яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , площею 35,0 кв.м.

З березня 2022 року відповідачка як суборендар почала допускати порушення умов договору суборенди в частині виконання свого обов?язку щомісячно сплачувати на користь орендаря суборендну плату за користування частиною приміщення.

У зв?язку з викладеним порушенням своїх договірних зобов`язань у утворилась грошова заборгованість на загальну суму 757218,40 грн. Після проведеного зарахування позивачем гарантійного платежу у розмірі 23499,84 грн. в рахунок погашення грошової заборгованості її загальний розмір склав 733718,56 грн.

Вказану заборгованість відповідачка добровільно погасити відмовилась, у зв?язку із чим позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про її стягнення в примусовому порядку.

10.07.2024 Господарським судом міста Києва було ухвалено рішення у справі №910/17887/23, яким позовні вимоги були задоволені, стягнута основна заборгованість у сумі 733718,56 грн. та судовий збір в розмірі 11005,78 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/17887/23 присуджені до стягнення з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45000 грн.

ОСОБА_2 із судовим рішенням від 10.07.2024 не погодилась та оскаржила його в апеляційному порядку, отже рішення у справі №910/17887/23 не набрало законної сили.

В подальшому, маючи грошову заборгованість перед позивачем, яка була стягнута рішенням суду від 10.07.2024 у справі №910/17887/23, відповідачка користуючись тривалою в часі ініційованою нею процедурою апеляційного оскарження, тим, що рішення не набрали законної сили, 10.10.2024 вчинила правочин - подарувала своєму чоловікові ОСОБА_3 належні їй з 08.09.2014 нежилі приміщення за №1 по № 31 (групи приміщень №1;21) (в літ. А), на які можна було би звернути стягнення за вимогою позивача як кредитора.

Відповідачка фактично вчинила дії на шкоду позивача, якими виконання в подальшому судового рішення про стягнення із неї грошових коштів.

23.10.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. №76375985 у справі №910/17887/23 був накладений арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_2 ) в розмірі 789724,34 грн., проте усієї суми коштів на виявлених рахунках не було, а тому заблоковано залишок в сумі 148850,66 грн. на банківському рахунку в АТ «Таскомбанк», з яких позивач отримав 134228,75 грн.

21.11.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 було залишено без змін, а 18.12.2024 додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду присуджено до стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

Незважаючи на набрання судовими рішеннями у справі №910/17887/23 законної сили, ОСОБА_2 їх не виконала, а тому 13.01.2025 Господарським судом міста Києва були видані накази з метою примусового виконання усіх рішень.

21.01.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. були відкриті виконавчі провадження №76868246, №76869711, №76874476 щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 на загальну суму 819724,34 грн., а відомості про боржника ОСОБА_2 внесені до Єдиного реєстру боржників.

Залишок заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем склав 685495,59 грн.

Приватний виконавець Гненний Д.А. листом від 21.03.2025 повідомив, що жодного майна (рухомого та нерухомого), яке можливо було б реалізувати в межах виконавчого провадження для задоволення вимог ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери», за ОСОБА_2 не зареєстровано, грошових коштів на її рахунках не виявлено.

Таким чином, рішення господарських судів у справі №910/17887/23 залишається не виконаним і подальше їх виконання унеможливлено з причин відсутності у боржниці будь-якого майна та коштів на рахунках в банківських/фінансових установах.

ОСОБА_2 з метою унеможливлення виконання рішень судів 08.10.2024 в Печерському відділі ДРАЦС у м. Києві зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 та 10.10.2024 уклала із ним договір дарування приміщення, яке з 08.09.2014 перебувало у приватній власності ОСОБА_2 , зокрема, нежилого приміщення з №1 по №31 (групи приміщень №1; №21) (в літ. А) - салон краси, за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ 448541080000).

10.10.2024 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосев В.В. посвідчив договір дарування приміщення за реєстр. №879, вартість приміщення сторони оцінили в 1000 грн.

Отже є очевидним, що укладаючи договір дарування приміщення своєму ж чоловіку, тобто безоплатно та без відповідних майнових дій, даруючи майно чоловікові, шлюб з яким зареєстровано за 2 дні до оформлення дарунку, у той час, коли вже існували рішення суду про стягнення коштів, відповідачка переслідувала мету ухилитись від виконання грошових зобов`язань, встановлених судом на користь позивача, та в подальшому унеможливити виконання рішення суду у справі №910/17887/23.

Відтак, оспорюваний договір дарування приміщення від 10.10.2024, укладений на шкоду правам і інтересам позивача, містить ознаки фраудаторності, а тому підлягає визнанню недійсними. Мета такого правочину в момент його укладення є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до так і після настання строку виконання зобов?язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов?язку.

Просив визнати недійсним договір дарування приміщення від 10.10.2024, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за № 879.

07.04.2025 постановлено ухвалу про забезпечення позову.

09.04.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

22.04.2025 постановлено ухвалу про залишення заяви про скасування заходів забезпечення позову без задоволення.

03.07.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.06.2026 постановлено ухвалу про відмову у закритті провадження.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідачі та їх представник до суду не прибули.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

27.11.2013 між ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір суборенди нежитлових приміщень №CO-17, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І.С, реєстровий номер №2136, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 113,7 кв.м., групи приміщень №24 (в літері А), що розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Місячний розмір суборендної плати становитиме гривневий еквівалент 35 доларів США за 1 (один) квадратний метр приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн. за 1 (один) квадратний метр приміщення.

02.12.2013 ОСОБА_2 прийняла від «ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» приміщення за договором суборенди нежитлових приміщень № СО-17 від 27.10.2013, про що був складений акт прийому - передачі від 02.12.2013.

27.10.2023 ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» направила ОСОБА_2 повідомлення про дострокову односторонню відмову (розірвання) від договору суборенди нежитлових приміщень № СО від 27.11.2013 з вимогою сплатити заборгованість по суборендній платі в загальному розмірі 757218,42 з ПДВ (631015,35 без ПДВ), яка виникла за період березень 2022 р. - жовтень 2023 р.

10.07.2024 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі №910/17887/23, згідно з яким стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» заборгованість у сумі 733718,56 грн. та судовий збір в розмірі 11005,78 грн.

17.07.2024 додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/17887/23 стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000 грн.

24.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнята апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подана у справі №910/17887/23, відкрито апеляційне провадження.

08.10.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, актовий запис №1733, що підтверджується витягом від 30.01.2025 №00049109436.

10.10.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір дарування, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., реєстр №879, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належне їй на праві власності нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №31 (групи приміщень N?1;N?21) (в літ. А) - салон краси, загальною площею 390,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вартість приміщення сторони оцінили в 1000 грн., що підтверджується інформаційною довідкою від 01.04.2025 №420559909 та копією договору дарування приміщення від 10.10.2024.

22.10.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду задоволено заяву ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 в межах суми 789724,34 грн.

23.10.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. №76375985 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_2 в розмірі 789724,34 грн.

21.11.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду 2024 у справі №910/17887/23 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07. без змін.

18.12.2024 додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду присуджені до стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

13.01.2025 Господарським судом міста Києва виданий наказ про примусове виконання рішення у справі №910/17887/23 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери»:

заборгованості у розмірі 733718,56 грн. та судового збору у розмірі 11005,78 грн.;

витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45000 грн.;

витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

21.01.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Генним Д.А. відкрито виконавчі провадження №76868246, №76869711, №76874476 з примусового виконання наказів Господарським судом міста Києва від 13.01.2025 та об`єднано виконавчі провадження №76868246, №76869711, №76874476 у зведене виконавче провадження НОМЕР_3.

Ухвалою Верховного суду від 27.01.2025 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23.

12.03.2026 ОСОБА_2 сплатила 837721 грн. на рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ГенногоД.А., призначення платежу - сплата боргу за зведеним ВП НОМЕР_3, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2613410006 від 12.03.2026.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК України).

Принцип належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (стаття 797 ЦК України).

Відповідно до частини статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За приписами частині першої статті 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Відповідно до приписів частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що 27.11.2013 між ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 строком на 10 років був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №CO-17 - частини нежитлового приміщення, групи приміщень №24 (в літері А), яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , площею 35,0 кв.м, який був посвідчений нотаріально.

02.12.2013 відповідачка прийняла зазначене приміщення в суборенду та почала ним фактично користуватись, проте як суборендар неналежно виконувала свій обов`язок щодо своєчасної сплати на користь орендаря суборендної плати, у зв`язку з чим порушенням утворилась заборгованість в розмірі 733718,56 грн., яка була стягнута в судовому порядку.

Під час судового стягнення з відповідачки зазначеної заборгованості за договором суборенди від 27.11.2013, остання уклала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 договір дарування, згідно з яким останній набув у власність нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №31 (групи приміщень N?1;N?21) (в літ. А) - салон краси, загальною площею 390,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вартість приміщення сторони оцінили в 1000 грн.

Позивач оспорює зазначений договір дарування з огляду на те, що він має ознаки фраудаторності, оскільки був вчинений під час судового розгляду справи про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з суборендної плати з метою ухилення виконання судового рішення, оскільки грошові коштів та іншого майна у боржниці немає.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди)

Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

При зверненні із позовом ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» зазначало, що його інтерес полягає в тому, щоб спірне нежитлове приміщення повернулося у власність відповідачки ОСОБА_2 , оскільки від цього залежить подальша можливість примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 13.01.2024 у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_3.

Суд вважає, що укладення між відповідачами оспорюваного договору дарування від 10.10.2024, було здійснено з порушенням принципу добросовісності.

Проте суд враховує, що в березні 2026 року відповідачка ОСОБА_2 повністю сплатила борг у зведеному виконавчому провадженні№НОМЕР_3, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2613410006 від 12.03.2026.

Погашення заборгованості, стягнутої за судовими рішеннями з відповідачки ОСОБА_2 , підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Оцінюючи доводи, якими представник позивача, обґрунтував заявлені вимоги про визнання недійсним договору дарування від 10.10.2024, укладеного між відповідачами, суд відзначає, що станом на день розгляду справи укладання цього договору жодним чином не порушує права позивача.

Суд дійшов такого висновку виходячи з того, що під час розгляду цієї справи ОСОБА_2 повністю погасила борг перед ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_3, на підтвердження чого надала суду письмові докази.

Верховний Суд у постанові Суду від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17 зазначив, що у спірних правовідносинах, метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом захисту є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. постанову Верховного Суду від 18 травня 2022 у справі № 643/15604/17 (провадження № 61-3068св21).

Суд повторно наголошує, що захисту в судовому порядку підлягає лише порушене право. Тобто лише встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з?ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення станом на день розгляду справи і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб?єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, або порушення права пов?язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання договору дарування від 10.10.2024 нежилих приміщення з №1 по №31 (групи приміщень N?1;N?21) (в літ. А) - салон краси, загальною площею 390,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , недійсним, оскільки в цьому відпала потреба, тому щостаном на день розгляду справи цивільне право позивача вже не є порушеним з боку відповідачки, яка повністю виплатила заборгованість за договором суборенди і від виконання судових рішень не ухилилась.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по оплаті судового збору та витрат на правничу допомогу позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Оскільки суд відмовив в задовленні позову в повному обсязі, то відповідно до приписів ч.9 ст. 158 ЦПК України, то у відповідному судовому рішенні слід зазначати про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою від 07.04.2025.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 158, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» залишити без задоволення.

Скасувати арешт, накладений на нежилі приміщення з №1 по №31 (групи приміщень №1; №21) (в літ. А) - салон краси, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ: в ДРРП 448541080000, право власності на які зареєстроване за ОСОБА_3 .

Скасувати заборону ОСОБА_3 передавати в іпотеку, заставу або вчиняти інші правочини, спрямовані на відчуження нежилих приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень №1; №21) (в літ. А) - салон краси, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ: в ДРРП 448541080000.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі буде складено протягом десяти днів від дня закінчення розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавриович і Партнери», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41, код ЄДРПОУ 34728765;

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення в повному обсязі складено 19.06.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова