Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №127/18255/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18255/26

Провадження № 2-а/127/182/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Крижанівського В.В. звернулася до судучерез підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовом до відповідача та просила визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення №R485902 від 29.04.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, а також просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не стала на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустила порушення правил військового обліку, однак позивачка не погоджується із вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

В протоколі №1115 про адміністративне правопорушення від 16.04.2026 вказано, що ОСОБА_1 порушила вимоги пп. 7 п. 1 та пп.8 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 р., а саме після зміни місця проживання в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу не повідомив про зміну персональних даних. Водночас, будь-які належні та допустимі докази на підтвердження фактичної дати зміни місця проживання особи, а також відомості, які б засвідчували факт її проживання в місті Вінниці станом на день складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. Відтак встановити факт закінчення встановленого законом семиденного строку для повідомлення про зміну персональних даних та, відповідно, наявність складу адміністративного правопорушення, не вбачається за можливе. Сама по собі фіксація ТЦК та СП факту перебування особи в іншому місті на певну дату не є доказом пропуску семиденного строку. Оскільки час вчинення проступку та його протиправне діяння (пропуск установленого строку) не підтверджені жодними доказами, у діях особи відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі (п. 1 ст. 247 КУпАП).

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують правовий статус ОСОБА_1 як військовозобов`язаної особи - суб`єкта правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.

До того ж, позивач вказує на розбіжності у персональних даних особи та місця її проживання/перебування, які вказано у протоколі та постанові, що унеможливлює належну ідентифікацію особи, яку притягнуто до відповідальності.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.

Окрім того, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП (Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09.05.2024 року) положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. натомість, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані чи інформацію) не були відомі відповідачу відносно позивача і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії. Відповідачем не надано доказів, що ним вживалися заходи для отримання персональних відомостей щодо позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

На переконання позивача, відповідачем жодним доказом не доведено факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а в діях позивача не було ні події, ані складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

За наведених вище обставин позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №R485902 від 29.04.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду, позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Роз`яснено відповідачу право та порядок подачі відзиву, встановлено строк подачі суду відзиву на позовну заяву та доказів по справі до 10 червня 2026 року, а також витребувано ряд додаткових доказів.

Відповідач копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року отримав у електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 03 червня 2026 року. Разом з тим, позивач направив відповідачу, а останній отримав позовну заяву та додані до неї документи, що підтверджується квитанцією №7269179 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС від 27 травня 2026 року.

10 червня 2026 року на виконання вимог ухвали суду від 01 червня 2026 року відповідачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надано копію постанови №R485902 від 29.04.2026 відносно ОСОБА_1 та матеріали, які стали підставою для її винесення.

11 червня 2026 року представник позивача адвокат Крижанівський В.В. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення, у яких зауважив, що при подані позовної заяви до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» копію позовної заяви разом з додатками було надіслано до електронного кабінету відповідача, що підтверджується квитанцією №7269179 про доставку документів. Крім того, зауважує, що по змісту протоколу та оскаржуваної постанови відсутні будь-які згадки про документи, які надані відповідачем до матеріалів справи, що ставить під сумнів їх наявність у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Натомість, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210 КУпАП. Правові відносини щодо зміни позивачем місця проживання та взяття його на облік як ВПО виникли та повністю закінчилися 22.01.2015 року, тобто ще до моменту введення в дію Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року. Відтак, навіть за умов припущення, що у діях позивача міг існувати склад будь-якого правопорушення пов`язаного зі зміною місця проживання у 2015 році, що повністю заперечується позивачем, то відповідач не мав жодних правових підстав для винесення постанови у 2026 році, зважаючи на сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності. Накладення адміністративного стягнення у 2026 році (через 11 років після настання факту) є грубим порушенням ст. 38, ст. 247 КУпАП, що є самостійною та безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови ТЦК та СП та закриття справи. Окрім того, представник позивача наголошує, що протокол було складено 16.04.2026, тобто через три дні після того як позивача було знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є взаємо виключним та свідчить про винесення постанови неповноважним органом.

16 червня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який не прийнято судом до розгляду, відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України судвирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено, що з 13.02.2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 , звання солдат сестра медична, ВОС 879 249А взята на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 ) як на підставі абз. 14 п. 2 ч. 1 ст. 37 жінки, які належать до категорій, зазначених у ч. 11 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу»; 13.04.2026 знята з військового обліку у зв`язку з вибуттям в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України та стала на військовий облік за новим місцем проживання та того ж дня, 13.04.2026, взята на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відомостями з облікової картки.

22.01.2015 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , отримала статус внутрішньо переміщеної особи за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №509-621614.

16.04.2025 старшим стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 старшим солдатом ОСОБА_3 складено протокол №1115 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за змістом якого ОСОБА_1 порушила вимоги пп. 7 п. 1 та пп. 8 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних згідно Додатку №2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 р., а саме після зміни місця проживання в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу не повідомив про зміну персональних даних. За порушення прави військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Жодних зауважень чи пояснень до змісту вказаного протоколу ОСОБА_1 не вказано.

Відповідно до постанови №R485902 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 29.04.2026, за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не стала на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим допустила порушення правил військового обліку. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, на неї накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Копію оскаржуваної постанови було надіслано позивачці засобами поштового зв`язку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 210 КУпАП встановлена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (в редакції від 18.05.2024) було визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).

У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 були порушені вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначенні положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Суд зазначає, що у позивачки ОСОБА_1 , яка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою:АДРЕСА_2 , згідно довідки від 22.01.2015 №509-621614 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, з моменту набрання чинності п.10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, у період з 19.05.2024 по 26.05.2024, виник обов`язок встати на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, який нею не було виконано.

Як зазначено вище, з 19.05.2024, у період проведення мобілізації та дії воєнного стану на військовозобов`язаних які залишили або покинули своє місце проживання, покладено безальтернативний обов`язок, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014 року факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014, підставою для відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа, зокрема повернулася до покинутого місця постійного проживання. Проте, вказаних обставин судом не встановлено.

Тобто, без зняття з реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, у встановленому законом порядку, позивач не була звільнена від обов`язку визначеного ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»

Суд критично ставиться до доводів позивача, щодо можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У даному випадку, законом покладено прямий обов`язок на військовозобов`язаного який залишив або покинув своє місце проживання, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, та суть інкримінованого правопорушення не пов`язана саме з уточненням даних, які можуть бути отримані держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно до висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, триваючим правопорушенням слід вважати проступок пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Так, з 26.05.2024, після спливу семиденний строк з моменту набрання чинності п. 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, ОСОБА_1 вважається такою, що не виконала вимоги щодо повідомлення відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну місця проживання, а отже до моменту виявлення правопорушення перебувала у стані продовження цієї бездіяльності.

З урахуванням зазначеного, позивач вчинила триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, проте на день винесення постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення №R485902 від 29.04.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, однорічний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності з дня вчинення правопорушення закінчився 26.05.2024, тобто оскаржувану постанову винесено поза межами річного строку визначеного статтею 38 КУпАП.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а адміністративне стягнення накладено поза межами встановленого строку, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

З огляду на задоволення позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 532,48 грн.

Керуючись ст.210, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487, ст. 2, 4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 159, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R485902 від 29.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна