Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №142/430/26 — Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/430/26

Номер провадження 2-а/142/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 червня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами, передбаченими статтями 268-271, статтею 286 КАС України,

адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій позивач просить суд витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію повного тексту постанови № R569481 від 09.06.2026року разом з матеріалами адміністративної справи, скасувати постанову № R569481 від 9.06.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу 17000 гривень та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених ст. 286 КАС України без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні) в строк 10 днів, який визначений ст. 286 КАС України, справу розглянути у його відсутності.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що він є військовозобов`язаною особою та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+». Зазначає, що 31.05.2026 року в застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України ним було виявлено інформацію про нібито вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку, а саме: «Не стали на військовий облік за новою адресою», що відображено у військово-обліковому документі / деталях облікової інформації в застосунку «Резерв+». У розділі «Меню» застосунку «Резерв+» («Штрафи онлайн») йому було запропоновано можливість подати заяву для ініціювання винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, чим він скористався 06.06.2026 року, що підтверджується відповідними відомостями з застосунку «Резерв+». 09.06.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № R569481, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Позивач вказує, що з вказаною постановою не погоджуюсь, вважаю її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена за відсутності складу адміністративного правопорушення та з істотним порушенням вимог законодавства України. Зі змісту постанови № R569481 від 9.09.2026року року вбачається, що його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. У застосунку «Резерв+» у розділі «Деталі справи» також міститься інформація щодо можливості сплати штрафу у розмірі 8 500 грн у разі сплати протягом визначеного строку та зазначено, що у разі несплати сума штрафу становитиме 17 000 грн. У постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що він нібито не став на військовий облік за новою адресою, чим допустив порушення правил військового обліку. Водночас будь-яких належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, зокрема факту виникнення обов`язку повторної постановки на військовий облік, належного повідомлення або доказів його вини, у постанові не наведено. Позивач вказує, що вищевказана постанова № R569481 від 09.06.2026 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та винесена за відсутності складу адміністративного правопорушення та після спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач звертає увагу, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП України адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Згідно з відомостями його військово-облікового документа, сформованого в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додається), 05.03.2026 року було ініційовано звернення до Національної поліції із зазначенням причини «не стали на військовий облік за новою адресою», що фактично свідчить про встановлення та фіксацію уповноваженим органом обставин, які ТЦК та СП вважає правопорушенням. Таким чином, саме 05.03.2026 року слід вважати датою виявлення нібито вчиненого правопорушення, оскільки з цього моменту уповноваженим органом було сформовано відповідні матеріали та ініційовано адміністративне реагування. Водночас постанова у справі про адміністративне правопорушення №R569481 винесена 09.06.2026 року, тобто значно пізніше тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП України з моменту виявлення правопорушення. Оскільки відповідно до його військово-облікового документу дата початку розшуку є 05.03.2026, то Відповідач станом на 05.03.2026 року вже виявив нібито вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому строк притягнення до адміністративної відповідальності (три місяці з дня виявлення) сплив 05.06.2026 року, в зв`язку з чим станом на 09.06.2026 року Відповідач мав винести постанову про закриття адміністративної справи у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, чого Відповідач не зробив, а навпаки притягнув його до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Крім того, після подання 06.06.2026 року заяви через Резерв плюс, ним так само через застосунок Резерв плюс було подане клопотання про закриття провадження в справі в зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, на момент винесення постанови у відповідача були відсутні правові підстави для накладення адміністративного стягнення, оскільки строки притягнення до адміністративної відповідальності були пропущені, а провадження у справі підлягало закриттю відповідно до вимог закону. Також позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інкримінованого йому постановою № R569481 від 09.06.2026року, оскільки під час розгляду справи було порушено встановлену законом процедуру, оскільки на момент розгляду справи він потребував адвоката, а рішення прийнято у відсутність належного доказування складу адміністративного правопорушення з боку відповідача, що свідчить про протиправність винесеної постанови та зводить нанівець мету адміністративної відповідальності як такої. Таким чином відбулося грубе порушення ст.268 КУпАП, яка засвідчує,що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відтак, не надання відповідачем можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Стосовно подання позивачем заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста 6.06.2026 року щодо не оспорення допущеного порушення та згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності відповідно до ст. 279-9 КУпАП останній зазначає, що сам факт визнання вини у вчиненому правопорушенні не може бути єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення, особливо з огляду на те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив. Вказує, що заявава через додаток «Резерв+» ним була подана 06.06.2026 року у зв`язку з тим, що іншої можливості виключення запису з додатку «Резерв+» про розшук не існує. Подаючи цю заяву, він вважав, що Відповідач винесе постанову про закриття провадження у справі з огляду на сплив трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, враховуючи відсутність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності, недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю. Також позивач повідомляє суд, що оригінал постанови № R569481 від 09.09.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матеріалами адміністративної справи, на підставі яких винесена вказана оскаржувана постанова, знаходиться у Відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, визначений частинами другою та третьою статті 79 цього Кодексу. Якщо клопотання подано з пропуском строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли заявник обґрунтує неможливість подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього. Ч. 7 ст. 161 КАС України передбачає, що до заяви про оскарження індивідуального акта додається оригінал або копія оскаржуваного акта, або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності — клопотання про його витребування. Враховуючи положення ч. 1 ст. 80 та ч. 7 ст. 161 КАС України, позивач просить суд витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином посвідчену копію повного тексту постанови № R569481 від 9.09.2026року разом з матеріалами адміністративної справи, на підставі яких винесена вказана постанова, що є предметом оскарження, оскільки дослідження вказаних матеріалів є необхідним для повного та об`єктивного розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2026 року дану справу було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Відповідно до ч.1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою судді Піщанського районного суду Вінницької області Нестерука В.В. від 12 червня 2026 року було відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами, передбаченими статтями 268-271, статтею 286 КАС України, призначено судове засідання на 13 годину 00 хвилин 19 червня 2026 року, та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали адміністративної справи, що стали підставою для винесення постанови № R569481 від 09.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

19 червня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог повністю.

В обгрунтування зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. №1932-ХІІ зі змінами, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», та до теперішнього часу. Відповідно до пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є невід`ємним додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, військовозобов`язані повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік. Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач 12.10.2024 став на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому проживаючи фактично у вінницькій області позивач був зобов`язаний, до пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є невід`ємним додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, стати на облік за фактичним місцем проживання. Проте, позивач розуміючи, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 продовж тривалого часу, який явно перевищує сім днів, до ТЦК та СП, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці де останній фактично проживає, для взяття на облік не прибував та наразі цього обов`язку не виконав, а проживаючи у Вінницькій області продовжує перебувати на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 . 05.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 на виконання абз. 16 п. 79 Порядку № 1487, було направлене звернення до Національної поліції, надіслане у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, для позивача, як особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. За аналогією права, загальні положення КК України, як максимально наближені до положень КУпАП, визначають, що триваюче правопорушення має місце там, де протиправна діяльність триває безперервно протягом певного часу. При триваючому правопорушенні особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду правопорушень характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття "час вчинення триваючого правопорушення" має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого правопорушення. Завершення триваючого правопорушення - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні правопорушення. Так, позивач неодноразово самостійно в мобільному застосунку «Резерв+» уточнив місце свого фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Також, слід звернути увагу суду, що позивач сам у реквізитах позовної заяви стосовно свого фактичного місця проживання зазначив АДРЕСА_1 та відповідно обрав підсудність за місцем свого фактичного проживання (!). Окрім того відповідна адреса убачається у його Військово-обліковому документі з мобільного застосунку «Резерв+», який він додав до матеріалів позову. Тобто, позивач сам надав суду докази порушення правил військового обліку. Разом із тим, позивач в порушення пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Порядком № 1487, особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання не прибув із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно територіальної одиниці, для взяття на військовий облік (тобто в ІНФОРМАЦІЯ_7 , який веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, до якого відноситься адреса проживання позивача) та наразі продовжує перебувати на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим безперервно продовжує вчиняти триваюче діяння на стадії закінченого правопорушення, тобто знаходитися в стані вчинення правопорушення. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 05 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі N 320/1510/20, від 03 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 01 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За положенням статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Верховний Суд у в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 158/286/17 зазначив: КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. З правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Для виконання дій з постановки на військовий облік за фактичним місцем проживання законом було встановлено семиденний строк. Невиконання цих дій у встановлений строк є підставою для адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП. Строк встановлений для добровільного виконання вимоги закону, після його завершення не відміняє необхідність її виконання. Відповідно, весь час після спливу семиденного строку з моменту прибуття до місця постійного проживання особа, яка не виконала вимогу закону, знаходиться у стані триваючого правопорушення. Інше тлумачення цього строку і, відповідно, припинення обов`язку щодо необхідності постановки на військовий облік за місцем фактичного проживання сприяло б ухиленню від виконання передбаченого законом обов`язку, стимулювало неправомірну поведінку та призвело б до неефективності дій з мобілізаційної роботи, ведення військового обліку. При цьому, неухильне дотримання кожним законів України передбачено статтею 68 Конституції України. При цьому, дата 05.03.2026 не може кваліфікуватись датою виявлення правопорушення, оскільки саме по собі встановлення факту невиконання особою обов`язку у випадку триваючого правопорушення не перериває його тривалості та не є моментом його остаточного виявлення у розумінні закону. Оскільки позивач продовжує перебувати у стані безперервного невиконання покладеного на нього обов`язку щодо необхідності прибуття до ТЦК та СП для взяття на військовий облік за фактичним місцем проживання, правопорушення залишається триваючим навіть під час розгляду відповідної справи. Факт перебування особи у «розшуку» з 05.03.2026 не перервав перебіг триваючого правопорушення, а лише підтверджував стан безперервного невиконання обов`язку, що триває і наразі, оскільки відповідний обов`язок позивач з незрозумілих причин не виконує. Таким чином з урахування вищевикладеного, встановлене відповідачем правопорушення у формі бездіяльності в даному випадку є триваючим, оскаржувана постанова винесена в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Посилання на постанову апеляційного суду не може братися до уваги оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом із тим за аналогією з позивачем слід зазначити, що колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 18.09.2025 по справі № 490/4737/25 дійшла наступного висновку стосовно строків притягнення до адміністративної відповідальності, з якою повністю погоджується відповідач. «Відповідно до ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. В даному випадку адміністративне правопорушення, суть якого полягала у протиправній умисній бездіяльності (неоновлення персональних даних), було триваючим до моменту вчинення позивачем активних дій для усунення причин правопорушення - оновлення даних через мобільний застосунок «Резерв+) 12.02.2025 року. З відповідної дати правопорушення є закінченим. Отже з 12.02.2025 року позивач є особою, яка дотрималась мобілізаційного законодавства та уточнила свої персональні дані (адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані) в спосіб встановлений законодавцем. В той же час, відповідач, який має доступ до відповідних реєстрів, в т.ч. Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, мав виявити як сам факт вчинення правопорушення (неоновлення даних у встановлений термі), так і факт подання даних. За таких обставин, 3-місячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності має відраховуватись від дати оновлення даних 12.02.2025 року та закінчився 12.05.2025 року». Проте, як зазначалося вище позивач безперервно продовжує вчиняти триваюче діяння на стадії закінченого правопорушення, тобто знаходитися в стані вчинення правопорушення. За такого строки для притягнення до адміністративної відповідальності не пропущенні. (Також відповідні висновки були зроблені колегією Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 27.05.2026 по справі № 953/13906/25, у постанові від 27.05.2026 по справі № 953/13906/25, у постанові від 25.05.2026 по справі № 588/170/26, колегією Першого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28.01.2026 по справі № 243/8905/25 тощо) В подальшому, як убачається з оскаржуваної постанови та інших матеріалів справи та не оскаржується позивачем, останній користуючись правами визначеними ст. 279-9 КУпАП, 06.06.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, шляхом використання мобільного застосунку «Резерв+», звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому перебуває на обліку, із заявою, в якій повідомив, що ним допущено порушення правил військового обліку, а саме у семиденний строк після зміни місця проживання не став на військовий облік, чим порушив вимоги зазначеного законодавства, відповідальність за що передбачена ст. 210 КУпАП. Зазначив, що не оспорює допущене порушення, згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Частиною 7 статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Враховуючи вищенаведене положення ст. 258 КУпАП, за наявності заяви визначеної ст. 279-9 КУпАП, протокол стосовно позивача не складався. Справа розглядалася відповідно до вимог визначених КУпАП без присутності позивача, про що позивач зазначив у поданій ним заяві. За такого пояснення про те, що останній потребував адвоката, бажав подавати докази, заявляти клопотання та інше, не можуть братися до уваги судом в якості порушення законодавства щодо розгляду відповідної справи. Якщо позивач бажав надавати пояснення, докази, заявляти клопотання та інше, то останній не був позбавлений права прибути особисто для складення протоколу про адміністративне правопорушення та в подальшому використати права визначені ст. 268 КУпАП. За наслідком поданої позивачем заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 була винесена постанова R569481 від 09.06.2026 якою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, яке полягало у тому, що позивач у семиденний строк не став на військовий облік за новою адресою проживання. Оскаржувана постанова R569481 від 09.06.2026 відповідає вимогам визначеним ч. 2 та ч. 5 ст. 283 КУпАП. Також, слід звернути увагу не однозначну позицію позивача відповідно до якої, останній зазначає, що в його діях/бездіяльності не має складу правопорушення і при цьому не згоден зі строками притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 79, 159, 162 КАС України, відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також 19 червня 2026 року від відповідача надійшла заява про виконання ухвали суду про витребовування доказів, до якої долучено матеріали що стали підставою для винесення постанови № R569481 від 09.06.2026 р.

Крім того Позивачем ОСОБА_1 19 червня 2026 р. подано відповідь на відзив, відповідно якого позивач зазначає, що Відповідач навмисно невірно трактує правові позиції Верховного суду, на які він посилається у відзиві стосовно триваючого правопорушення і дати виявлення вчиненого правопорушення. Зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП України адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Згідно з відомостями його військово-облікового документа, сформованого в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додається), 5.03.2026 року було ініційовано звернення до Національної поліції із зазначенням причини «не стали на військовий облік за новою адресою», що фактично свідчить про встановлення та фіксацію уповноваженим органом обставин, які ТЦК та СП вважає правопорушенням. Таким чином, саме 5.03.2026 слід вважати датою виявлення нібито вчиненого правопорушення, оскільки з цього моменту уповноваженим органом було сформовано відповідні матеріали та ініційовано адміністративне реагування. Водночас постанова у справі про адміністративне правопорушення №R569481 винесена 9.09.2026року, тобто значно пізніше тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП України з моменту виявлення правопорушення. Оскільки відповідно до його військово-облікового документу (додається) дата початку розшуку є 5.03.2026, то Відповідач станом на 5.03.2026 року вже виявив нібито вчинене мною адміністративне правопорушення, а тому строк притягнення до адміністративної відповідальності (три місяці з дня виявлення, який сплив 5.06.2026 року) сплив, в зв`язку з чим станом на 9.06.2026 року Відповідач мав винести постанову про закриття адміністративної справи у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, чого Відповідач не зробив, а навпаки притягнув мене до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Крім того, після подання 6.06.2026 року заяви через Резерв плюс, мною так само через застосунок Резерв плюс було подане клопотання про закриття провадження в справі в зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності (додається скрін). Отже, на момент винесення постанови у відповідача були відсутні правові підстави для накладення адміністративного стягнення, оскільки строки притягнення до адміністративної відповідальності були пропущені, а провадження у справі підлягало закриттю відповідно до вимог закону. Відповідач натомість притягнув мене до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі 127/38253/25 від 17 лютого 2026 року є підтвердженням принципу визначення дати виявлення правопорушення. У вказаній постанові Суд зазначив, що “при триваючому правопорушенні слід встановити, коли воно було виявлено відповідачем, оскільки адміністративне стягнення може бути накладено лише протягом трьох місяців з дня його виявлення”. Суд дослідивши матеріали справи, у постанові по справі 127/38253/25 від 17 лютого 2026 року вказавнаступне: "Із матеріалів справи слідує, що відповідач виявивши, що позивач не пройшов ВЛК, 18 серпня 2025 року вніс інформацію до реєстру «Оберіг» та створив електронне звернення до поліції для розшуку та доставлення позивача до ТЦК для складання протоколу та накладення штрафу. Вказане підтверджується відміткою в підсистемі Резерв+ у військово-обліковому документів громадянина у графі «ПРИЧИНА ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЦПОЛЩІ» - не пройшов (відмовились від проходження ВЛК), в графі «ДАТА ЗВЕРНЕННЯ» зазначено: 18 серпня 2025 року. Тобто, датою виявлення правопорушення, на думку суду, була дата внесення інформації про «розшук» в Реєстр та направлення електронного звернення до поліції про доставлення до ТЦК. Отже, на думку суду, саме 18.08.2025 слід вважати днем виявлення відповідачем вказаного правопорушення скоєного позивачем: "незважаючи на те, що відповідач виявив вказане правопорушення 18.08.2025, позивача притягнено до адміністративної відповідальності лише 27.11.2025, тобто поза межами трьох місячного строку передбаченого ч.9 ст.38 КУпАП." Апеляційна скарга громадянина була задоволена, постанова ТЦК скасована, а провадження у справі - закрито. В звязку з викладеним, просить оцінити критично та відхилити позиції відповідача, викладені у відзиві та задоволити позов в повному обсязі.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

В частині 1 ст. 265 КАС України зазначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

В судове засідання 19 червня 2026 року позивач не з`явився, проте в тексті позовної заяви міститься клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач по справі ІНФОРМАЦІЯ_9 свого уповноваженого представника в судове засідання 19 червня 2026 року не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через систему «Електронний суд», де має зареєстрований електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у раз і неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності такого учасника справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Підстав для відклаладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви судом не встановлено, учасники таких клопотань суду не заявляли.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженець с. Миролюбівка Піщанського району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 серпня 2013 року, та має РНОКПП НОМЕР_1 , що слідує із копії його паспорта громадянина України та копії картки фізичної особи – платника податків.(а.с. 15-17)

Фактичного місця проживання позивача та підстав перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом не встановлено, сторонами таких відомостей не надано.

Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+», сформованого 31.05.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , придатний до військової служби, дата останнього ВЛК 11.10.2024 р., відстрочки не має, дата уточнення даних 20.03.2026, та у графі «Причина звернення до Нацполіції» міститься запис «не стали на військовий облік за новою адресою», дата звернення 05.03.2026 р. (а.с. 14)

З копії Постанови № R569481 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 09 червня 2026 року слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. (а.с. 19, 39)

З огляду змісту оскаржуваної постанови № R569481 від 09.06.2026 р., встановлено, що із заявою про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста 06 червня 2026 року.

Згідно із долученим позивачем текстом цієї заяви останній повідомляє, що ним допущено порушення правил військового обліку. А саме: у семиденний строк після зміни місця проживання не став на військовий облік та не повідомив ТЦК та СП про зміну своїх персональних даних, чим порушив вимоги законодавства, відповідальність за що передбачена статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності. (а.с. 8-13)

З облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 , знятий з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 з 12.10.2024 р. та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12 жовтня 2024 року. (а.с. 36-38, 49-52)

Також в данній обліковій картці міститься запис про порушення військового обліку, а саме «змінив місце проживання і не став на військовий облік протягом 7 днів» та звернення ТЦК та СП до відділення поліції №1 (м.Миколаїв) Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, номер звернення Е4865763, дата звернення 05.03.2026.

Крім того, із даної облікової картки слідує, що 20 березня 2026 року об 14:45 було оновлено місце проживання особи по зверненню особи та фактичним місцем проживання позивача зазначено АДРЕСА_3 .

Інших доказів матеріали справи не містять.

Позивач із оскаржуваною постановою не погоджується, вважає її незаконною і такою, що винесена за відсутності складу адміністративного правопорушення та після спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, вказує на відсутність належних та допустимих доказів вчинення ним правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 279-9 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 210 КУпАП Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч.1)

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч.2)

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч.3)

Дана норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює правила військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Положеннями абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Відповідно до пп. 1, 2 п. 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку; прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пп. 7 п. 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набрав чинності з 1 грудня 2021 року, Місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади. З дня запровадження доступу до відомчої інформаційної системи, але не пізніше 1 березня 2022 року, інформація про місце проживання (перебування) особи підтверджується також із зазначеної відомчої інформаційної системи.

Крім того, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, полягає у порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненому в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. №1932-ХІІ зі змінами, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», та до теперішнього часу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним громадянином України, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та 20 березня 2026 року особисто, засобами електронного кабінету, через додаток «Резерв+» уточнив облікові дані вказавши своє місце проживання АДРЕСА_3 , яке відноситься до Піщанської територіальної громади Вінницької області.

Відтак, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пп. 7 «Правил військового обліку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року позивач ОСОБА_1 зобов`язаний був в семиденний строк (тобто до 27 березня 2026 року) стати на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Відомостей того, що позивач, як військовозобов`язаний виконав свій обов`язок та у строк до 27 березня 2026 року став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_12 матеріали справи не містять, а зі змісту військово-облікового документу позивача сформованого 31 травня 2026 року слідує що і надалі перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо твердження позивача, що відповідачу уже 05 березня 2026 року було відомо про це правопорушення слід вказати наступне.

Суд звертає увагу, що одним із принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що притягнення особи до юридичної відповідальності можливе лише за умови підтвердження всіх обставин правопорушення належними, допустимими та достатніми доказами, а висновки суб`єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватися на припущеннях або лише на формальному існуванні окремих документів.

Наявність запису в обліковій картці до військового квитка (тимчасового посвідчення) серії НОМЕР_2 позивача про порушення військового обліку, а саме «змінив місце проживання і не став на військовий облік протягом 7 днів» від 05.03.2026, та звернення з цього приводу до правоохоронних органів є саме припущенням, яке не підтверджене матеріалами справи, що не могло бути підставою та унеможливлювало притягнення до адміністративної відповідальності позивача за таке порушення на той час.

Крім того, із даної облікової картки слідує, що тільки 20 березня 2026 року об 14:45 позивачем було уточнено облікові дані та оновлено місце проживання особи по зверненню особи та фактичним місцем проживання позивача зазначено АДРЕСА_3 .

При цьому відомостей того, що позивач повідомляв РТЦК та СП про зміну місця проживання у інший термін в тому числі і 05 березня 2026 року чи раніше облікова картка не містить.

Тому саме 20 березня 2026 року є датою офіційного повідомлення позивачем відповідача про зміну місця проживання позивача.

Відповідно виконати свій обов`язок стати на військовий облік за новим місцем проживання позивач мав би до 27 березня 2026 року включно.

З 28 березня 2026 року позивач перебуває в стані порушення правил військового обліку, а саме ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пп. 7 «Правил військового обліку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, оскільки не став на облік за вказаним ним місцем свого проживання.

Відтак твердження позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення та про невчинення ним цього адміністративного правопорушення спростовується дослідженими судом доказами, та з 28 березня 2026 року, як станом і на 09 червня 2026 року (дата винесення оскаржуваної постанови) позивач ОСОБА_1 на військовий облік за вказаною ним адресою місця проживання не став, чим порушив правила військового обліку, за що відповідальність передбачена ст. 210 КУпАП.

Щодо не застосування відповідачем положень ст. 38 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, суд зазначає наступне.

За загальним правилом ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно ч.9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Як зазначено судом вище 20 березня 2026 року об 14:45 позивачем було уточнено облікові дані та оновлено місце проживання особи та фактичним місцем проживання позивача зазначено АДРЕСА_3 . Тому саме 20 березня 2026 року є датою офіційного повідомлення відповідача про зміну місця проживання позивача. Відповідно виконати свій обов`язок стати на військовий облік за новим місцем проживання позивач мав би до 27 березня 2026 року. З 28 березня 2026 року позивач перебуває в стані порушення правил військового обліку, а саме ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пп. 7 «Правил військового обліку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, оскільки не став на облік за вказаним ним місцем свого проживання.

Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Для триваючих правопорушень відлік строку визначено як не пізніше через три місяці з дня його виявлення.

Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов`язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває протягом значного часу, і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Як слідує з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Крім того, слід зазначити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак, за якими має визначатися цей момент. Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій особи.

Момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення. Факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення.

У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 28.02.2019 в справі №149/2498/17).

Важливим тут є те, що дату виявлення необхідно встановлювати не тієї датою, якою ТЦК сам собі вигадав тобто 05 березня 2026 року, а враховувати об?єктивні обставини, коли мав можливість виявити порушення відповідного обов?язку, і починати відлік відповідного тримісячного строку саме з дня настання таких обставин, такими обставинами в тому числі може бути уточнення позивачем облікових даних.

Крім того, згідно до роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи характер допущених порушень правил військового обліку за обставин цієї справи, воно є саме триваючим, та було виявлене як слідує зі змісту оскаржуваної постанови за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, коли було встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою після його звернення з відповідною заявою 06 червня 2026 року.

Таке триваюче правопорушення припиняється шляхом постановки особи на військовий облік за новою адресою місця проживання.

Враховуючи викладене, у відповідача не було законних підстав для задоволення клопотання особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, оскільки за триваюче правопорушення стягнення може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, а днем виявлення цього правопорушення для відповідача є 28 березня 2026 року, тобто наступний день, після закінчення семиденного строку, коли особа мала стати на військовий облік за зміненим місцем проживання, після уточнення облікових даних та повідомлення про це 20.03.2026 р.

Суд критично оцінює доводи позивача про незаконність оскаржуваної постанови з підстав порушення процесуальних норм розгляду справи про адміністративні правопорушення, нескладення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, незалучення адвоката як захисника та порушення приписів ст. 268 КУпАП на які посилається позивач.

Дійсно сам факт подання ОСОБА_1 заяви від 06.06.2026 р. про неоспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності сам по собі не підтверджує наявності події та складу адміністративного правопорушення.

Зміст ст. 279-9 КУпАП свідчить про те, що подання такої заяви є саме процесуальною підставою для можливості розгляду справи за відсутності особи що притягується до адміністративної відповідальності.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 279-9 КУпАП, допускають винесення постанови без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також без складення протоколу про адміністративне правопорушення за умови подання такої заяви та дотримання уповноваженою посадовою особою вимог статей 247, 280 та 283 КУпАП.

Отже, сам по собі факт відсутності протоколу про адміністративне правопорушення у даному випадку не свідчить про порушення відповідачем вимог закону та не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Позивачем не доведено, що відповідач перешкоджав йому знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, оскільки до матеріалів справи відповідних доказів цього не подано.

Позивач свідомо скористався правом т.з. спрощеного розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП передбаченим ст. 279-9 КУпАП подавши відповідну заяву про це через електронний кабінет, копію якої разом із поданим клопотанням у вигляді скріншотів долучив до матеріалів справи.

Крім того відповідач не є зобов`язаним залучати захисника для особи, що притягується до адміністративної відповідальності, це є правом цієї особи, і ОСОБА_1 не був позбавлений цієї можливості, проте матеріали справи не містять відомостей що останній скористався своїм правом та залучив захисника.

Судом не встановлено порушення процесуальних норм розгляду справи про адміністративні правопорушення чи порушення передбачених ст. 268 КУпАП прав позивача відповідачем, які були б підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, судом встановлно, що відповідач, 06.06.2026 р. отримавши заяву позивача про неоспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності у визначений триденний термін перевірив викладені в заяві обставини шляхом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виявив актуальний запис про зміну місця проживання позивача, здійснений самим позивачем, встановив, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою, чим порушив вимоги ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", тим самим допустив порушення правил військового обліку, вірно дійшов висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП на наклав стягнення в мінімальних межах санкції статті.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При розгляді справи судом не встановлено порушень зі сторони відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно позивача.

Суд зазначає, що предметом оскарження у справах про адміністративні правопорушення є порушення прав та законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що, на її думку, мали місце при розгляді та вирішенні справи.

Разом з тим, суд не встановив порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим органом постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

Таким чином доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 139 КАС України, та враховуючи, що позовні вимоги залишенні судом без задоволення, приходить до висновку, що судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286, 294, 317, 317-1 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено та проголошено 22 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , що знаходиться в АДРЕСА_4 , код. ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя: