Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №133/2210/24 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/2210/24

03.06.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Пєтухової Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Даневської О.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Пилипенка В.П.,

представника третьої особи - Терещук С.М.,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Козятинської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить: - позбавити її матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав у відношенні неї, її неповнолітньої дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - встановити над нею піклування та призначити її дядька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувальником над неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона - ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іванківці, Хмільницького району, Вінницької області. ЇЇ мати - ОСОБА_3 та її батько - ОСОБА_4 із 2003 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В свідоцтві про її народження було зазначено запис про батька, як ОСОБА_5 , за заявою її матері. ІНФОРМАЦІЯ_4 її батько помер. Факт, що ОСОБА_4 був її батьком підтверджується рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17.08.2016 про встановлення батьківства. Після смерті батька її мати почала зловживати спиртними напоями і вести аморальний спосіб життя. Із-за зловживання спирними напоями мати фактично самоусунулась від її виховання та утримання, вона не піклується нею, не цікавиться про її фізичний та духовний розвиток, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, до її навчання, не проявляє жодного бажання до спілкування з нею та підготовки її до самостійного життя. Фактично з народження вона проживає у сім`ї свого рідного дядька - ОСОБА_2 , оскільки її мати не займається її утриманням та вихованням. Дядько повністю піклується про неї, утримує та виховує, купує одяг та всі необхідні речі. В нього є власний будинок та всі умови для проживання. Починаючи з 2015 року вона навчається в Самгородоцькій спеціальній школі Хмільницького району Вінницької області, і там перебуває на неповному державному утриманні. Дядько постійно відвідує її і забезпечує всім необхідним. Він цікавиться навчанням та її інтересами. На вихідні дні, святкові та на канікули вона проживає у дядька, де всі піклуються про неї. Мати жодного разу її не відвідала, і не цікавилась про її навчання, проживання та чим вона займається, що негативно впливає на її моральний та психічний стан. Тому вона вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 13.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просить їх задовільнити.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просить їх задовільнити.

Відповідачка, яка з урахуванням п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи судом, оскільки до суду повернувся конверт з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку, до суду не з`явилась, відзив у встановлений строк суду не надала.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Козятинської міської ради Терещук С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що позивачку і її родину знає давно, так як жили по сусідству на одній вулиці, по АДРЕСА_1 . ЇЇ батьки вели аморальний спосіб життя, пиячили. Батько часто викрадав з будинку речі і продавав. Коли він помер, хата почала валитися, і мати з ОСОБА_8 переїхали жити в батьківську хату, де проживали разом з ОСОБА_9 - братом матері. Через деякий час, він купив собі будинок, і з`їхав від них. З того часу по теперішній час ОСОБА_10 постійно проживає зі своїм дядьком - ОСОБА_11 та його сім`єю, так як мати веде аморальний спосіб життя і вихованням її належним чином не займається. ОСОБА_12 забезпечує ОСОБА_13 продуктами харчування, одягом, завозить та привозить до ОСОБА_14 спеціальної школи, піклується за неї.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що позивачку по справі знає, так як його діти навчаються разом з нею у Самгородоцькій спеціалізованій школі. Він неодноразово, за проханням її дядька - ОСОБА_16 , забирав її автомобілем зі школи і привозив до нього, також завозив в школу. Її матір бачив в нетверезому стані. Ліза у свого дядька проживає в хороших умовах.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.05.2024, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значаться ОСОБА_17 та ОСОБА_3 , які проживали разом однією сім`єю в не зареєстрованому шлюбі. В свідоцтві про її народження було зазначено запис про батька, як ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивачки помер. Факт, що ОСОБА_4 був її батьком підтверджується рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17.08.2016 про встановлення батьківства.

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 09.07.2024 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 від 17.12.1988, їх матір`ю значиться - ОСОБА_18 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру власником будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .

Відповідно довідки-характеристики, виданої Козятинською міською радою Козятинським старостинським округом за №63 від 18.07.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем проживання характеризується посередньо. Вживає спиртні напої, належним вихованням дочки не займається.

Відповідно довідки-характеристики, виданої Козятинською міською радою Козятинським старостинським округом за №62 від 18.07.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується з позитивної сторони. Скарг від жителів громади не надходило.

Відповідно довідки, виданої Козятинською міською радою Козятинським старостинським округом за №313 від 18.07.2024, склад сім`ї ОСОБА_2 є: дружина і четверо дітей.

Відповідно акту про місце проживання від 20.07.2024 значиться, що ОСОБА_1 не зареєстрована, а проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Директор Самгородоцької спеціальної школи Вінницької області видав довідку №181 від 30.05.2024, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 9 класі даної шкоди.

Директор та класний керівник Самгородоцької спеціальної школи Вінницької області видали характеристику на ученицю 9 класу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої вбачається, що вона має навчадьні досягнення середнього рівня. Мати не приділяє їй належної уваги, її вихованням займається дядько з дружиною, які забезпечують її одягом та шкльним приладдям.

Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №380461221 від 28.05.2024, ОСОБА_19 (дідучь дитини та чоловік позивача) має у власності квартиру у с. Сигнал Хмільницького (Козятинського) району Вінницької області.

Згідно з актом про невідвідування вбачається, що ОСОБА_3 упродовж всього 2023-2024 навчального року жодного разу не відвідала дочку - ОСОБА_20 у школі, не забирала її на вихідні дні та на період канікул, не цікавилась навчанням. Фактично піклування здійснює її рідний дядько - ОСОБА_2 .

Відповідно подання Козятинської міської ради органу опіки і піклування №1042/26 від 28.05.2026, про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_1 , вбачається, що орган опіки та піклування пропонує призначити опікуном над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про стан її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 2 - 4 ст. 150 СК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч.ч. 4 - 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 зазначеної постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Отже, всі досліджені в сукупності докази по справі дають підстави суду вважати, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позбавлення її батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, тому повна заява в цій частині є доведеною та обґрунтованою.

Будь-яких заперечень щодо спору відповідачем надано не було.

Згідно ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно ч.1 ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

Статтею 61 ЦК України визначено, що орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Органом опіки та піклування надано суду подання про призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, є обгрунтовані підстави призначити ОСОБА_2 опікуном над племінницею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦКП України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з зазначеним позовом позивач був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 150, 164-167, 180-183, 191 СК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіку, призначивши її дядька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА