Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №133/312/23 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/312/23

05.05.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Пєтухова Н.О.,

за участю секретаря Даневської О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем з лютого 2019 року, від спільного проживання у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Життя з чоловіком не склалось, тому рішенням Козятинського міськрайонного суду від 08.12.2020 шлюб між сторонами було розірвано, а дочка залишилась проживати з матір`ю.

З квітня 2020 року сторони проживають окремо, і з початку даного періоду та на момент звернення до суду відповідач не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні, жодної матеріальної підтримки на утримання не надає.

На підставі судового наказу з відповідача стягуються аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини зі всіх його доходів, однак, станом на 31.12.2022 заборгованість зі сплати аліментів становить 76103,37.

З жовтня 2022 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , який приймає активну участь у вихованні її дочки, вони гарно порозумілись, знайшли спільну мову, між ними склались досить довірчі, усталені, доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей. Теперішній чоловік відноситься до ОСОБА_5 , як до рідної доньки, і саме цього чоловіка дитина називає батьком, так як біологічного вона взагалі не пам`ятає.

Причиною звернення до суду з даною позовною заявою є байдужість зі сторони відповідача відносно своєї дитини.

Ухвалою суду від 03.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.01.2026 підготовче судове засідання у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, відзив у встановлений строк суду не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.06.2019, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08.12.2020 у справі №133/2705/20 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , - розірвано.

27.10.2022 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_6 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_8 ".

Згідно копій розрахунків зоборгованості зі сплати аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 25.09.2020 і до досягнення повноліття, вбачається, що станом на 31.12.2022 заборгованість становить 76103,37 грн. з моменту відкриття виконавчого провадження.

Рішенням виконавчого комітету Самгородоцької сільської ради від 17.01.2023 за № 02, затверджено висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила суду, що вона є подругою позивача ще з юнацьких років. Також вказала, що знає відповідача як чоловіка позивача, однак не бачила щоб ОСОБА_3 приймав участь у вихованні та житті дитини, жодного разу не був присутнім на днях народження дитини, з моменту розлучення сторін жодного разу не бачила ОСОБА_3 , однак з позивачем спілкуються та бачаться часто.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомила суду що є родичем позивача (троюрідною бабою). Вказала, що у сторін по справі є спільна донька, батько дитини інтересу до дитини не проявляє, вихованням не займається, матеріально не допомагає, востаннє з`являвся та бачився з дитиною ще коли була мала дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про стан її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 2 - 4 ст. 150 СК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч.ч. 4 - 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 зазначеної постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Отже, всі досліджені в сукупності докази по справі дають підстави суду вважати, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позбавлення його батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, тому повна заява в цій частині є доведеною та обґрунтованою.

Будь-яких заперечень щодо спору відповідачем надано не було.

Суд роз`яснює, що відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно п. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ, розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦКП України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з зазначеним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі

1073,60 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 150, 164-167, 180-183, 191 СК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Копію рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА