Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №639/8647/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 639/8647/25

Номер провадження 22-ц/818/3561/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

представника ХМР Августинюка В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року в складі судді Баркової Н.В. по справі № 639/8647/25 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання знести самочинно побудовані нежитлові приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання знести самочинно побудовані нежитлові приміщення, в якому просила: закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна – нежитлові приміщення № 1, № 2, загальною площею 18,3 кв м в літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1166849163101, номер відомостей про право власності 18908776, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мараєвої Я.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 33757937 від 08 лютого 2017 року; зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудовані нежитлові приміщення № 1, № 2, загальною площею 18,3 кв м в літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 ; вирішити питання щодо судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач набув у власність нежитлові приміщення № 1, № 2, загальною площею 18,3 кв м в літ. «Д-1», які утворились за наслідком поділу нежитлової будівлі літ. «Д-1», загальною площею 70,8 кв м по АДРЕСА_1 . Однак дозвільні документи для початку будівництва нежитлової будівлі літ. «Д-1» відсутні, вказаний об`єкт не прийнятий в експлуатацію, а будівництво вказаного об`єкту здійснювалось з порушенням норм ЗК України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що дає підстави вважати вказаний об`єкт самочинним будівництвом.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна – нежитлові приміщення № 1, № 2, загальною площею 18,3 кв м в літ. «Д-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1166849163101, номер відомостей про право власності 18908776, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мараєвої Я.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 33757937 від 08 лютого 2017 року.

Ухвала суду мотивована тим, що безпосередньо вимоги про закриття розділів Державного реєстру прав не можуть бути використані для захисту будь-якого цивільного права чи інтересу, їх розгляд не відповідає завданню цивільного судочинства, тому такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягають судовому розгляду.

На вказане судове рішення 26 березня 2026 року через систему «Електронний суд» Харківська міська рада до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду в частині закриття провадження у справі; справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимога про закриття розділу Державного реєстру прав є невід`ємною складовою захисту права власності на землю, оскільки зареєстроване право власності відповідача на самочинно побудовані приміщення створює перешкоду для виконання рішення суду про знесення. Закриття провадження в цій частині фактично позбавляє позивача можливості отримати повний і ефективний захист свого порушеного права. Питання «належності/ефективності» способу захисту має вирішуватися судом при ухваленні рішення по суті, а не шляхом постановлення ухвали про закриття провадження. Закриття провадження можливе лише тоді, коли спір взагалі не має розглядатись судами (або має розглядатись іншою юрисдикцією), а не тоді, коли позивач «неправильно сформулював вимогу». Суд не роз`яснив, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 визнані неналежними вимоги про скасування рішення реєстратора або скасування державної реєстрації як самостійні способи захисту, тоді як у цій справі позивач не просив скасувати рішення реєстратора чи припинити право власності — він просив закрити розділ як наслідок знищення об`єкта внаслідок знесення. Вимога про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи є похідною від вимоги про знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі, оскільки у разі знесення об`єкта нерухомості запис у реєстрі не скасовується автоматично. Суд помилково ототожнив вимогу про закриття розділу з неналежним способом захисту.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ХМР Августинюка В.І., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Харківської міської ради задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у листопаді 2025 року Харківська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання знести самочинно побудовані нежитлові приміщення.

Ухвалою судді від 17 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, оскільки така вимога не підлягає розгляду судом.

З висновком суду про наявність підстав для закриття провадження у частині вказаної вимоги колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 278/1025/19 (провадження № 61-5499св21) зазначено, що «не відповідає завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовною вимогою про визнання неправомірними дій особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль і така позовна вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду; відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовну вимогу про визнання неправомірними дій фізичної особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про можливість розгляду по суті зазначеної позовної вимоги».

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

Відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав, внесення до них відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження належить до повноважень державного реєстратора (пункт 5 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Такі повноваження здійснюються в тому числі на виконання рішення суду, зокрема щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна (стаття 14 вказаного Закону).

Проте безпосередньо вимоги про закриття розділів Державного реєстру прав не можуть бути використані для захисту будь-якого цивільного права чи інтересу, їх розгляд не відповідає завданню цивільного судочинства, тому такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягають судовому розгляду. При цьому відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовні вимоги про закриття розділу Державного реєстру прав є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 569/19798/20, провадження № 61-3534св22.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі у частині вимоги про закриття розділу Державного реєстру прав з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилання Харківської міської ради на те, що зареєстроване право власності відповідача на самочинно побудовані приміщення створює перешкоду для виконання рішення суду про знесення, та закриття провадження в цій частині фактично позбавляє його можливості отримати повний і ефективний захист свого порушеного права; що вимога про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи є похідною від вимоги про знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі, колегія суддів відхиляє, адже якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи є знищення об`єкта нерухомості.

Отже, питання щодо поновлення прав позивача має вирішуватися саме у межах розгляду його вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва, і відповідне судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав.

Доводи Харківської міської ради щодо того, що питання належності та ефективності способу захисту має вирішуватися судом при ухваленні рішення по суті, а не шляхом постановлення ухвали про закриття провадження; що вона не просила скасувати рішення реєстратора чи припинити право власності; що суд помилково ототожнив вимогу про закриття розділу з неналежним способом захисту, є безпідставними, оскільки питання належності та ефективності обраних позивачем способів захисту прав судом наразі не розглядалось.

Твердження позивача щодо того, що суд не роз`яснив, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, необґрунтовані, адже в оскаржуваній ухвалі чітко вказано, що вимоги про закриття розділів Державного реєстру прав взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування відсутні.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, та наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, підстав для розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 червня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина