Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №344/21394/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/21394/25

Провадження № 22-ц/4808/1081/26

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 року, в складі судді Бабій О. М., ухвалене в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 01 квітня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову зазначала, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі від 01 серпня 2012 року, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2022 року. Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, син залишився проживати разом з відповідачем, відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 344/16033/21.

Згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 липня 2023 року із позивачки на користь відповідача стягуються аліменти на утримання спільного сина, в розмірі частини заробітної плати.

Зазначає, що станом на 2024 рік фінансова та сімейне становище позивачки зазнало змін, внаслідок народження другої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Народження ще однієї дитини прямо впливає на матеріальне становище позивачки та створює новий обов`язок щодо утримання. ОСОБА_2 на підприємстві, на якому остання працювала, було надано відпустку у зв`язку із вагітністю та пологами терміном на 126 днів та було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 листопада 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи вік новонародженої дитини, позивачка не може працювати та отримувати заробітну плату. Поява іншої дитини є підставою для зміни розміру аліментів.

З врахуванням вищенаведеного просила суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_2 за рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 липня 2023 року у справі № 344/492023 на користь відповідача ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , визначивши їх в розмірі 1/5 частини всіх її доходів щомісячно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 рокупозов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задоволено.

Змінено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 року по справі № 344/4920/23 та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини від усіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня.

Стягнення аліментів у зменшеному розмірі розпочато з дня набрання рішенням законної сили.

Припинено стягнення аліментів згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 року по справі № 344/4920/23.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не може вважатися погіршення майнового стану ОСОБА_2 наявність у неї другої дитини, оскільки у даної дитини наявний батько, який в силу вимог СК України зобов`язаний нести тягар матеріального забезпечення сина.

Крім того, позивачка з моменту стягнення аліментів ухилялася від їх сплати, жодним чином не допомагала спільному сину матеріально і своїх обов`язків по сплаті аліментів не виконувала, у зв`язку з чим старшим дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУПН в Івано-Франківській області 14 листопада 2023 року відкрито кримінальне провадження № 12023096010000982 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 164 КК України.

Вважає, що ОСОБА_2 у своїй позовній заяві не надала жодного доказу покращення майнового стану у ОСОБА_1 , а в черговий раз підтверджує факт переслідування власних інтересів, нехтуючи інтересами неповнолітнього сина.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2022 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/21024/21 шлюб сторін розірвано (а.с.9).

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 12.06.2023 року з позивачки стягуються аліменти на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.03.2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка надала копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого записано ОСОБА_5 (а.с. 10) та копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого записано ОСОБА_1 (а.с. 11).

Згідно копії наказу Приватної фірми «Галицький двір» № 18-1-К від 24.07.2024 року позивачці надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами з 22.07.2024 року по 24.11.2024 року включно терміном на 126 календарних днів.

Згідно копії наказу Приватної фірми «Галицький двір» № 42-К від 22.11.2024 року позивачці надано відпустку для догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку з 25.11.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідачем надано суду копію рішення Івано-Франківського міського суду від 07.05.2025 року у справі № 344/3854/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_6 та визначення їх у розмірі 1/6 частини її доходів, яким у задоволенні даного позову було відмовлено.

Інформації про доходи сторін у позовній заяві та доданих до неї документів не міститься, відтак судом самостійно здійснено запити до компетентних органів щодо з`ясування даних обставин.

Згідно відповіді № 2500258 від 23.03.2026 на запит суду із Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, дохід ОСОБА_2 із 1-го кварталу 2024 рік по 4-й квартал 2026 року складався із заробітної плати (код 101) з січня 2024 року по липень 2024 року та соціальних виплат (код 128) з липня 2024 по січень 2026 року.

Згідно відповіді № 2500271 від 23.03.2026 на запит суду із Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, дохід ОСОБА_1 із лютого 2024 рік по квітень 2025 року з додаткового блага (код 126), страхової виплати (код 151), з продажу рухомого майна (код 105), доходу у вигляді неустойки (код 120).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, наведене свідчить про те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Статтею 192 СК України визначено підстави для зміни раніше встановленого розміру аліментів, а саме: зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд врахував зміну сімейного та майнового стану позивачки та вважав, що встановлений судовим рішенням розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_6 варто зменшити із до 1/5 частини доходів позивачки щомісячно, оскільки виходячи із закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, визначений розмір аліментів в розмірі 1/5 частки від доходу сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, статтею 182 СК України визначено перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Такими обставинами, зокрема є: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення правомірно врахував вказану обставину – наявність у позивачки іншої дитини як підставу для зміни розміру аліментів, та у зв`язку з цим дійшов правильного висновку про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_6 з частки на 1/5 частку її заробітку (доходу). На думку суду, такий розмір аліментів сприятиме забезпеченню балансу інтересів усіх дітей позивачки на належне утримання.

Доводи апеляційної скарги про те, що звернення позивачки до суду із заявою про зменшення розміру аліментів свідчить про нехтування інтересами неповнолітнього сина, не заслуговують на увагу, оскільки базуються виключно на припущеннях. Ба більше, вказані обставини жодним чином не спростовують обов`язок сторін утримувати своїх дітей. Водночас, наявність заборгованості, яка утворилася за минулий період жодним чином не перешкоджає зменшувати раніше встановлений судом розмір аліментів та не впливає на таку суму, оскільки аліменти у новому розмірі будуть стягуватися судом з дня набрання рішенням законної сили.

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази про погіршення матеріального стану позивачки, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 червня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта