Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №215/7894/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1224/26 Справа № 215/7894/25 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його захисника – адвоката Малиця Ю.М. розглянувши апеляційну скаргу захисника Малиця Ю.М. на постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 17.09.2025 о 14 год. 11 хв., по вул. Обсерваторна, 5, в Тернівському районі м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda CХ-9, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alkotest Drager та медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зафіксовано на відеореєстратор VB – 400, 477427, 475083.

Крім того, 17 вересня 2025 року о 14 годині 11 хвилин по вулиці Обсерваторній, буд. 5, у Тернівському районі міста Кривого Рогу, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mazda CX-9, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху був неуважним, не стежив належним чином за дорожньою обстановкою та не відреагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху, яка б забезпечувала постійний контроль за транспортним засобом, та не вжив заходів щодо зменшення швидкості при виникненні небезпеки для руху. У результаті водій не впорався з керуванням, допустив наїзд на дерево з подальшим перекиданням транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3.б, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Подію зафіксовано технічними засобами відеореєстрації: відеореєстратор VB-400, 477427, 475083.

Постановою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Цією ж постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумі доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 605,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Малиця Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що первинну апеляційну скаргу було подано з метою дотримання процесуальних строків, а після ознайомлення з повним текстом постанови та матеріалами справи подано доповнення до апеляційної скарги. Вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою, ухваленою з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, за відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що ключова обставина для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , належними та допустимими доказами не підтверджена. Вказує, що для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП недостатньо встановити факт наявності транспортного засобу, факт дорожньо-транспортної пригоди, перебування особи біля автомобіля після ДТП, спілкування з працівниками поліції або наявність у особи зовнішніх ознак сп`яніння, оскільки необхідним є доведення саме факту керування транспортним засобом конкретною особою. Вказує, що згідно з протоколом серії ЕПР1 №456632 зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 нібито відбулась о 14 годині 11 хвилин, а подія була зафіксована на відеореєстраторі підвищеної чіткості. Водночас зазначає, що з відеозапису з відеореєстратора хоча і вбачається момент дорожньо-транспортної пригоди приблизно о 14 годині 11 хвилин, однак не вбачається, хто саме перебував за кермом транспортного засобу Mazda CX-9 у момент ДТП, оскільки якість відеозапису, ракурс, відстань до транспортного засобу та обставини події не дозволяють ідентифікувати водія. Зазначає, що суд першої інстанції ототожнив факт ДТП із фактом керування саме ОСОБА_1 , хоча це різні юридичні обставини. Вказує, що для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно було довести, що саме він перебував за кермом автомобіля у момент ДТП або безпосередньо перед нею. Вказує, що відеозаписи з нагрудних бодікамер працівників поліції з ідентифікаторами БК 477427 та БК 475083 починаються лише о 14 годині 28 хвилин, тобто через значний час після ДТП, яка, за версією поліції, мала місце приблизно о 14 годині 11 хвилин. Зазначає, що у матеріалах справи відсутній важливий проміжок відеофіксації з 14 години 12 хвилин до 14 години 28 хвилин, у який могли бути зафіксовані первинний контакт працівників поліції з учасниками події, встановлення особи водія, первинні пояснення ОСОБА_1 , пояснення інших осіб, встановлення обставин ДТП та момент, коли працівники поліції дійшли висновку, що саме ОСОБА_1 був водієм. Зазначає, що відеозаписи з бодікамер не фіксують факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а відображають лише подальше спілкування працівників поліції з особою, складання процесуальних документів, пропозицію пройти огляд та інші дії, які відбувались після ДТП. Вважає, що такі відеозаписи не підтверджують об`єктивну сторону правопорушення та не дозволяють зробити беззаперечний висновок про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Вказує, що о 14 годині 37 хвилин 39 секунд ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що за кермом транспортного засобу був його син, який після дорожньо-транспортної пригоди психанув та втік. Зазначає, що цим ОСОБА_1 прямо заперечував факт керування транспортним засобом та надавав альтернативне пояснення події, однак такі пояснення належним чином не були перевірені ні органом поліції, ні судом першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції повинен був з`ясувати, чи встановлювалась особа сина ОСОБА_1 , чи перевірялась його можлива причетність до керування автомобілем, чи відбирались у нього пояснення, чи здійснювались будь-які дії для перевірки цієї версії, а також чи встановлювались інші свідки, які могли підтвердити або спростувати слова ОСОБА_1 . Вказує, що у матеріалах справи містяться письмові пояснення свідка, який нібито бачив ОСОБА_1 водієм транспортного засобу, однак такі пояснення повністю заперечуються ОСОБА_1 . Зазначає, що суд першої інстанції не мав права покладатися на письмові пояснення свідка як на беззаперечний доказ факту керування без виклику такого свідка у судове засідання, його допиту в умовах змагального процесу та надання стороні захисту можливості поставити йому запитання. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання, чи є письмові пояснення свідка достатніми для спростування версії ОСОБА_1 про те, що за кермом був його син, а також не надав належної оцінки тому, що відеозапис з реєстратора не дозволяє ідентифікувати водія, а відеозаписи з бодікамер починаються лише через значний час після ДТП і не містять моменту первинного встановлення водія. Вважає, що висновки суду першої інстанції у цій частині ґрунтуються на припущеннях. Посилається на статтю 62 Конституції України та зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. Окремо вказує на порушення процедури пропозиції проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначає, що згідно з відеозаписом о 14 годині 36 хвилин 37 секунд працівник поліції назвав у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу Drager, а о 14 годині 38 хвилин ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці. Водночас вказує, що з відеозапису не вбачається, що після відмови від проходження огляду на місці працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Вважає це істотним порушенням процедури, передбаченої статтею 266 КУпАП, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103, та Інструкцією МВС і МОЗ №1452/735. Зазначає, що процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння не може зводитися лише до формального запитання про згоду пройти огляд на місці, а у випадку відмови від огляду на місці або незгоди з його результатом працівник поліції зобов`язаний забезпечити проведення огляду у закладі охорони здоров`я. Вказує, що непропонування особі огляду у лікарні після відмови від огляду на місці свідчить про неповноту процедури та ставить під сумнів законність складання протоколу за ст. 130 КУпАП. Звертає увагу, що ОСОБА_1 неодноразово зазначав про погане самопочуття, у зв`язку з чим працівники поліції повинні були належним чином з`ясувати його стан, забезпечити можливість проходження огляду у медичному закладі, а за необхідності надати або викликати медичну допомогу. Вказує, що з матеріалів справи не вбачається, що ці обставини були належним чином перевірені або враховані. Зазначає, що направлення до закладу охорони здоров`я містить запис про те, що огляд не проводився, однак саме по собі формальне складання направлення не доводить, що особі було реально, зрозуміло та належно запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Також вказує, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не може вважатися належним підтвердженням відмови від огляду у встановленому законом порядку, якщо з відеозапису не вбачається дотримання повної процедури. Вказує, що зазначені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та виражене тремтіння пальців рук, самі по собі не доводять ані факту керування транспортним засобом, ані факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, ані законності притягнення до відповідальності, оскільки такі ознаки є лише підставою для проведення огляду. Зазначає, що з урахуванням повідомлень ОСОБА_1 про погане самопочуття такі зовнішні прояви, як зміна кольору обличчя або тремтіння пальців рук, могли бути пов`язані зі стресом після ДТП, віком особи, станом здоров`я, хвилюванням, фізичним болем або іншими обставинами, які не мають відношення до алкогольного сп`яніння. Вказує, що суд першої інстанції не перевірив питання щодо повноти відеофіксації, не з`ясував причини відсутності відеозапису проміжку часу з 14 години 12 хвилин до 14 години 28 хвилин, не допитав працівників поліції щодо повноти відеофіксації та не надав оцінки тому, чому найважливіші події не були зафіксовані або не були долучені до матеріалів справи. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, а є процесуальним документом, у якому викладено позицію працівника поліції щодо події, тому він підлягає перевірці судом у сукупності з іншими доказами. Вказує, що у даній справі протокол стверджує факт керування ОСОБА_1 , однак відеореєстратор не дозволяє ідентифікувати водія, бодікамери починаються лише після ДТП, а сама особа прямо заперечує факт керування і надає альтернативне пояснення. Вважає, що наявність дорожньо-транспортної пригоди сама по собі не доводить склад правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки орган поліції повинен довести, що саме особа, яку притягають до відповідальності, була водієм. Вказує, що відсутність належного доказу факту керування виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, вислухавши думку сторін по справі, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган / посадова особа / при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, апеляційним судом досліджено наявні у матеріалах справи докази, а саме протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №456632 від 17.09.2025 та серії ЕПР1 №456705 від 17.09.2025, рапорт, письмові пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 , схему місця ДТП, фототаблицю, довідку щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, картки обліку адміністративного правопорушення, а також відеозаписи, долучені до матеріалів справи.

Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують, що 17 вересня 2025 року о 14 годині 11 хвилин по вулиці Обсерваторній, буд. 5, у Тернівському районі міста Кривого Рогу саме ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mazda CX-9, державний номерний знак НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив належним чином за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху та не вжив заходів щодо зменшення швидкості при виникненні небезпеки для руху, внаслідок чого не впорався з керуванням, допустив наїзд на дерево з подальшим перекиданням транспортного засобу, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Посилання захисника на те, що відеозапис з відеореєстратора не дозволяє ідентифікувати водія, саме по собі не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки цей факт підтверджується не одним окремим доказом, а сукупністю матеріалів справи, зокрема письмовими поясненнями свідка, схемою місця ДТП, фототаблицею, рапортом та відеозаписом на якому зафіксовані фактичні обставини по справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідка не можуть бути враховані без його безпосереднього допиту, також не є самостійною підставою для висновку про недоведеність факту керування. КУпАП не виключає можливості оцінки письмових пояснень як доказу у справі про адміністративне правопорушення, а такі пояснення підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи. При цьому апеляційним судом не встановлено таких суперечностей між письмовими поясненнями свідка та іншими доказами, які б унеможливлювали їх врахування при вирішенні питання про доведеність факту керування транспортним засобом.

Не є переконливими і доводи апеляційної скарги про те, що за кермом автомобіля міг перебувати син ОСОБА_1 . Зазначена версія сторони захисту не підтверджена належними доказами та не узгоджується з іншими матеріалами справи, які у сукупності вказують на керування автомобілем саме ОСОБА_1 . Саме лише висловлення альтернативної версії події без її підтвердження об`єктивними даними не спростовує встановлених апеляційним судом фактичних обставин щодо події ДТП.

Так само відсутність відеозапису всього проміжку часу після ДТП та до початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 не свідчить автоматично про відсутність події правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та не спростовує факту керування ним транспортним засобом. Апеляційний суд враховує, що матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які дають можливість встановити фактичні обставини ДТП та особу водія.

Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що у діях ОСОБА_1 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки порушення ним вимог пунктів 2.3.б, 12.1, 12.3 ПДР України перебуває у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням транспортного засобу.

Разом із тим, відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду / судді /, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-восьмій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, днем вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є 17.09.2025. Таким чином, строк накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП на ОСОБА_1 закінчився 17.12.2025.

Отже, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд приходить до іншого висновку.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обовязок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду є не будь-яка відмова особи, а саме відмова від проходження огляду, запропонованого та організованого відповідно до встановленого законом порядку.

Частинами 1, 2, 3 статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обовязково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоровя.

Відповідно до п. 3 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд водія проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, або лікарем закладу охорони здоровя.

Згідно з п. 6 Розділу 1 Інструкції огляд на стан спяніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоровя.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з відеозаписом працівник поліції вказує на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та пропонує йому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager. ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на місці.

Разом із тим із дослідженого відеозапису не вбачається, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції чітко та однозначно запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Саме цей довід апеляційної скарги апеляційний суд визнає слушним, оскільки він підтверджується дослідженими матеріалами справи та не спростований належними й допустимими доказами.

Апеляційний суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, однак формальне зазначення такої обставини у процесуальних документах не замінює належного підтвердження дотримання процедури, передбаченої статтею 266 КУпАП, Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735.

За наявності відеофіксації саме відеозапис повинен підтверджувати, що особі після відмови від огляду на місці було реально, зрозуміло та однозначно запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Однак таких обставин із відеозапису не вбачається.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що працівниками поліції не було належним чином завершено передбачену законом процедуру пропозиції проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки після відмови від огляду на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я або, принаймні, матеріали справи не містять належного та допустимого підтвердження такої пропозиції.

Фіксація лише відмови від проходження огляду на місці без належної фіксації пропозиції пройти огляд у медичному закладі не може вважатися достатньою для висновку про відмову особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння саме у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Якщо особі не було належним чином запропоновано всі передбачені законом способи проходження огляду, а саме після відмови від огляду на місці не запропоновано огляд у закладі охорони здоров`я, то неможливо зробити беззаперечний висновок про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості.

Згідно ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд із прав людини поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю суттю мають каральний характер.

За сукупністю наведених обставин апеляційний суд доходить висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є передчасними, не відповідають фактичним обставинам справи у частині дотримання встановленого законом порядку огляду та не підтверджуються належними й допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги, що стосуються інкримінованій події за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, не є суттєвими та такими, що впливають на прийняте апеляційним судом рішення.

Отже, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню з прийняттям нової постанови, якою ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак справу за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, через закінчення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, а справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Малиця Ю.М. задовольнити.

Постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2026 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачені за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя