Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №213/4742/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/369/26 Справа № 213/4742/25 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Давидової Н.О. розглянувши апеляційну скаргу захисника Давидової Н.О. на постанову судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови ОСОБА_1 , 28 серпня 2025 року о 12:19 годині, за адресою: вул. Чумацький шлях, Е/0 161, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, повторно протягом року, керував транспортним засобом Nissan Almera, державний номер НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п.2.1 "а" Правил дорожнього руху, повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто судовий збір в дохід держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Давидової Н.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, оскільки суд неповно дослідив матеріали справи, не надав належної оцінки доказам та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 . Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази повторності правопорушення як кваліфікуючої ознаки за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Зазначає, що не долучено рішення суду чи інших належних документів, які підтверджують попереднє притягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а наявні копії документів не є належними доказами. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів обізнаності ОСОБА_1 про попереднє притягнення до відповідальності, а тому, на думку захисту, не доведено суб`єктивну сторону складу правопорушення. Вважає, що суд безпідставно застосував стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки, за доводами скарги, таке стягнення не могло бути застосоване за встановлених обставин. Вказує на істотні порушення процесуальних прав під час розгляду справи, зокрема допит свідка за відсутності захисника попри клопотання про відкладення, а також на однобічність дослідження доказів судом. Зазначає, що показання допитаного свідка не підтверджуються матеріалами справи, а обставини встановлення особи, складання протоколу та підтвердження підстав для кваліфікації за ч. 5 ст.126 КУпАП залишилися недоведеними. Вважає, що зібрані працівниками поліції матеріали не можуть вважатися допустимими доказами, а сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до відповідальності. Просить оскаржувану постанову скасувати та винести нову постанову, якою на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення. Взявши до уваги , що згідно п. 7 ст. 247 КУпАП, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності передбачені статтею 38 цього Кодексу.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 126 КУпАП відповідальність за ч. 5 цієї статті настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою — четвертою цієї статті. Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується письмовими матеріалами справи, які узгоджуються між собою, є достатніми та допустимими, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №436582 від 28 серпня 2025 року, змістом рапорту поліцейського від 28 серпня 2025 року, постановою серії ЕНА №3521856 від 21 листопада 2024 року, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, змістом постанови серії ЕНА №5591688 від 28 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, дослідженими відеозаписами.

З досліджених відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 28 серпня 2025 року о 12:19 годині керував транспортним засобом Nissan Almera, державний номер НОМЕР_2 . Після зупинки транспортного засобу поліцейським було повідомлено про причину зупинки перевищення швидкості в населеному пункті. ОСОБА_1 повідомляв, що посвідчення водія не отримував, не заперечував, що протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом, не маючи такого права, та пояснював свої дії тим, що йому необхідно їздити на роботу. ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, після чого складено протокол про адміністративне правопорушення. Крім поліцейських та ОСОБА_1 інші особи на відеозаписах відсутні.

Згідно з наявними даними облікових баз ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Транспортний засіб належить ОСОБА_2 .

Апеляційний суд також враховує пояснення свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що під час патрулювання по вул. Чумацький шлях в м. Кривому Розі був зупинений транспортний засіб за порушення Правил дорожнього руху, а саме за перевищення швидкості руху. Водій посвідчення водія не пред`явив та зазначив, що документи у нього вдома. Було встановлено, що за рішенням суду водія було позбавлено права керування транспортними засобами та стосовно нього протягом року було складено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тому було прийнято рішення про складення протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Пояснення свідка ОСОБА_4 не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 28 серпня 2025 року о 12:19 годині та не спростовують обставин, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, постанові серії ЕНА №3521856, матеріалах облікових баз та відеозаписах.

Проаналізувавши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів повторності вчинення адміністративного правопорушення, є необґрунтованими та безпідставними.

Повторність у цій справі підтверджується наявною у матеріалах справи постановою серії ЕНА №3521856 від 21 листопада 2024 року, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Вказана постанова перебуває у безпосередньому зв`язку з обставинами справи, оскільки підтверджує факт притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Посилання апелянта на те, що в описі матеріалів справи не зазначено рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, не спростовує правильності кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки повторність у цій справі обґрунтована саме попереднім притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а не виключно наявністю рішення суду про позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що копія постанови серії ЕНА №3521856 не може бути доказом у розумінні ст. 251 КУпАП через її неналежне засвідчення, відсутність підпису чи зазначення відомостей про набрання законної сили. Положення ст. 251 КУпАП визначають доказами будь-які фактичні дані, у тому числі інші документи, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи. Постанова серії ЕНА №3521856 оцінюється не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, зокрема з даними облікових баз, протоколом, рапортом та відеозаписами, на яких сам ОСОБА_1 не заперечував, що протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без права керування.

Довід апеляційної скарги про те, що копія постанови серії ЕНА №3521856 датована 29 серпня 2025 року, також не спростовує висновків у справі, оскільки матеріали містять відомості про постанову серії ЕНА №3521856 від 21 листопада 2024 року, а дата формування або виготовлення копії документа сама по собі не змінює дати винесення постанови та не свідчить про відсутність факту попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Будь-яких належних даних про скасування постанови серії ЕНА №3521856, її нечинність або інші обставини, які виключають можливість врахування цієї постанови для встановлення повторності, матеріали справи не містять, а апеляційна скарга таких доказів не наводить.

Доводи захисника про те, що витяг з бази даних правоохоронних органів «АРМОР» сам по собі не підтверджує притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, не впливають на правильність висновків у справі, оскільки повторність підтверджується сукупністю доказів, а не лише зазначеним витягом. Витяг з облікової бази є допоміжним джерелом фактичних даних та узгоджується з іншими матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність обізнаності ОСОБА_1 щодо попереднього притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованими та безпідставними.

З відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв поліцейським, що посвідчення водія не отримував, не заперечував обставин притягнення його протягом року до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без права керування, а свої дії пояснював необхідністю їздити на роботу. Отже, довід про відсутність обізнаності ОСОБА_1 щодо правового статусу та попереднього притягнення до відповідальності спростовується дослідженими матеріалами справи.

Крім того, для кваліфікації дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП визначальним є встановлення факту повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами другою четвертою цієї статті. Матеріали справи містять належні фактичні дані про те, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортними засобами та повторно протягом року керував транспортним засобом, а тому твердження про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення не ґрунтуються на матеріалах справи.

Довід апеляційної скарги про те, що до ОСОБА_1 не могло бути застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він не отримував посвідчення водія, також є безпідставним.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Застосування такого виду адміністративного стягнення прямо передбачене спеціальною нормою, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_1 . Відсутність у особи посвідчення водія не виключає застосування передбаченої законом заборони на реалізацію або набуття права керування транспортними засобами протягом визначеного строку.

За таких обставин адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 років відповідає санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосоване правомірно.

Доводи апеляційної скарги про порушення права на захист у зв`язку з допитом свідка ОСОБА_3 за відсутності захисника Давидової Н.О. апеляційний суд вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи, надавав пояснення, був обізнаний із суттю складеного щодо нього протоколу, користувався правовою допомогою захисника, а його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, були роз`яснені. Сам по собі факт допиту свідка за відсутності захисника не є безумовною підставою для визнання показань такого свідка недопустимими та не свідчить про істотне порушення права на захист, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, мала можливість реалізовувати свої процесуальні права.

Апеляційний суд також враховує, що клопотання сторони захисту про повторний допит свідка ОСОБА_3 було задоволено, однак свідок у подальше судове засідання не з`явився. Водночас матеріали справи містять не лише пояснення свідка ОСОБА_3 , а й протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, постанови, відомості облікових баз та відеозаписи, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення події та складу адміністративного правопорушення.

Доводи захисника про те, що суд першої інстанції взяв на себе функції органу, який склав адміністративні матеріали, є безпідставними.

Допит свідків, дослідження письмових доказів, відеозаписів та інших матеріалів справи є процесуальним обов`язком суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП. Встановлення обставин справи судом шляхом дослідження доказів не свідчить про перебрання судом на себе функцій органу поліції, а є необхідним елементом повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги щодо невстановлення особи ОСОБА_1 , відсутності при ньому паспорта та нездійснення адміністративного затримання для встановлення особи не спростовують висновків про його винуватість.

Особа ОСОБА_1 була ідентифікована під час оформлення адміністративних матеріалів, дані про нього зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, він особисто брав участь у судовому розгляді, надавав пояснення та не заперечував, що саме він 28 серпня 2025 року керував транспортним засобом Nissan Almera, державний номер НОМЕР_2 . Обставин, які б свідчили про помилкову ідентифікацію особи або складання матеріалів щодо іншої особи, апеляційна скарга не містить, а матеріалами справи вони не підтверджуються.

Доводи про те, що поліцейський Лісінський Є.В. не представлявся ОСОБА_1 , а рапорт підписаний іншою посадовою особою, не є підставою для скасування постанови суду. Вказане не спростовуює факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом без права керування, повторності такого порушення протягом року та наявності у справі сукупності належних і допустимих доказів.

Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про недопустимість матеріалів справи внаслідок істотного порушення прав ОСОБА_1 працівниками поліції.

З досліджених відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Матеріали справи не містять даних про застосування до нього незаконного примусу, позбавлення можливості надати пояснення, заявити клопотання або скористатися правовою допомогою. Посилання апелянта на загальні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не підтверджує наявності конкретного порушення, яке б вплинуло на правильність вирішення цієї справи.

Доводи апеляційної скарги про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, також є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення вчинено 28 серпня 2025 року, а адміністративне стягнення накладено постановою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 28 листопада 2025 року, тобто в межах тримісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, після ухвалення постанови судом першої інстанції не є самостійною підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови, якщо адміністративне стягнення було накладено у межах встановленого законом строку. Тому підстав для закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта на відсутність події і складу адміністративного правопорушення за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП також не ґрунтуються на матеріалах справи. Подія адміністративного правопорушення підтверджена фактом керування ОСОБА_1 транспортним засобом 28 серпня 2025 року о 12:19 годині за адресою: вул. Чумацький шлях, Е/0 161, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, без права керування транспортним засобом відповідної категорії, повторно протягом року. Склад правопорушення підтверджується сукупністю доказів, які є належними, допустимими та достатніми.

Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди сторони захисту з оцінкою доказів та правовою кваліфікацією дій ОСОБА_1 , однак не містять обставин, які б спростовували встановлені апеляційним судом фактичні дані, свідчили про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення або про істотне порушення норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови судді відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Давидової Н.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя