Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №727/5612/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5612/26

Провадження № 2/727/2143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючої судді Танасійчук Н.М.

при секретарі Кремзелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Посилалася на те, що 06 липня 2019 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2025 року даний шлюб було розірвано.

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Неповнолітній син, ОСОБА_3 знаходиться на утриманні позивачки.

Відповідач на сьогоднішній день не надає матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини, домовленості про сплату аліментів для неповнолітньої дитини (відповідно до ст.189 ч.1 СК) між сторонами немає, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків та відмовляється укладати договір про умови утримання дитини. Відтак позивач зазначає, що вона змушена звертатися до суду з відповідним позовом.

Просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у частці від доходу, а саме 1/4 частку від усіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.05.2026 року у справі відкрито провадження.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, спрямувала на адресу суду заяву в якій просить розглянути справу без її участі, позов підтримує просить стягнути аліменти.

Відповідач у судове засідання не з`являвся, про день, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення повістки за адресою реєстрації, проте конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», клопотань про розгляд справи без участі чи відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

З метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без участі відповідача, на підставі ст. 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 06 липня 2019 року та рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2025 року даний шлюб було розірвано. (а.с.9-12)

У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8)

З довідки № 23/15159 про реєстрацію місця проживання особи встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.7)

Із довідки № 39 від 20 квітня 2026 року, наданої ПП «Житлосервіс» встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом із своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.16)

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виходячи з цього сторони, як батьки дитини, повинні спільно вирішувати питання про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини.

Відповідно до вимог ст.ст.150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Відповідно до вимог ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками щодо цього обов`язку, кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом із тим, суд зазначає, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.

Одночасно частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку платника аліментів.

Отже, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Статтею 2 Конвенції Організація Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р, та ратифікована Постановою Верховної Гади Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.

У статті 3 Конвенції Організація Об`єднаних Націй визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації права дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов`язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, на позивачці також лежить обов`язок по утриманню дітей.

Оскільки малолітній син сторін проживає разом із матір`ю - позивачем по справі, а відповідач є його батьком та на нього покладено однаковий із позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від його доходу щомісячно.

На переконання суду такий розмір аліментів, з урахуванням обов`язку позивачки по утриманню дітей, забезпечить потреби неповнолітнього сина, відповідатиме об`єктивним можливостям відповідача та задовольнятиме правомірні очікування позивача та дтини на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення його належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.

Положенням ст. 191 Сімейного кодексу України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1331,20 грн..

Керуючись ст.ст. 180-183,184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 137, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку /доходу/ щомісячно, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ Танасійчук Н.М.