Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №199/958/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року

м. Київ

справа № 199/958/24

провадження № 61-4081св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у особі законного представника - опікуна ОСОБА_4 , Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Якименко Л. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Агеєва О. В., Красвітної Т. П., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну стягувача із ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 із примусового виконання виконавчих листів, виданих 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра у справі № 199/958/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

2. Мотивував тим, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/958/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за договором позики. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 704 066,34 грн та 3% річних у розмірі 194 605,40 грн, а всього 898 671,74 грн. постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат у розмірі 704 066,34 грн та 3% річних у розмірі 194 605,40 грн, а всього 898 671,74 грн. Іншою постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору на суму 10 620,34 грн. Постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02 квітня 2025 року накладено арешт на майно боржника, серед якого була земельна ділянка площею 28,7819 га з кадастровим номером 1225681300:02:003:0377. Постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15 травня 2025 року призначено суб`єкта оціночної діяльності для надання письмового висновку у вигляді оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1225681300:02:003:0377.

3. ОСОБА_1 відповідно до договору емфітевзису є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1225681300:02:003:0377, яка на праві власності належить ОСОБА_3 та на яку у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 накладено арешт. 24 грудня 2025 року ОСОБА_1 у повному обсязі погасив заборгованість ОСОБА_3 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та у зв`язку з цим просив суд замінити стягувача у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та мотиви його ухвалення

4. Ухвалою від 05 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра задовольнив заяву ОСОБА_1 . Замінив стягувача у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 із примусового виконання виконавчих листів, виданих 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра у справі № 199/958/24 із ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що зобов`язання ОСОБА_3 виконані ОСОБА_1 , а отже до нього перейшли права та обов`язки кредитора ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

6. 24 березня 2026 року ОСОБА_2 за допомогою засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

7. Мотивує скаргу тим, що суди допустили можливість процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні за відсутності матеріально-правового правонаступництва. Заявник вважає, що суди не врахували факт припинення зобов`язання на час звернення ОСОБА_1 з заявою про заміну стягувача. Також заявник вважає, що суди фактично здійснили підміну інституту суброгації процесуальним правонаступництвом, що не відповідає вимогам цивільного законодавства (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що виконав обов`язок боржника, внаслідок чого до нього перейшли права кредитора у зобов`язанні. За таких обставин вважає доводи касаційної скарги безпідставними.

9. ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу вказує на безпідставність доводів ОСОБА_2 . Вважає, що ОСОБА_2 втратив статус стягувача у виконавчому провадженні після повного виконання зобов`язання, а отже не довів, у який спосіб оскаржувані судові рішення впливають на його права та обов`язки.

Провадження у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою від 14 квітня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.

11. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

12. У травні 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи

13. Судом встановлено, що 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір встановлення емфітевзису терміном на 100 років, предметом якого стала земельна ділянка площею 28,7819 га, кадастровий номер 1225681300:02:003:0377, розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (т. 3 а. с. 17-19)

14. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/958/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за договором позики.

15. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційні витрати у розмірі 704 066,34 грн та 3% річних в розмірі 194 605,40 грн, а всього 898 671,74 грн.

16. На виконання зазначеної постанови 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_2 видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційних витрат у розмірі 704 066,34 грн та 3% річних у розмірі 194 605,40 грн, а всього 898 671,74 грн (т. 3 а. с. 6).

17. Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вонсовіч О. В. від 02 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 про стягнення із ОСОБА_3 у особі законного представника - опікуна ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 інфляційних витрат у розмірі 704 066,34 грн та 3% річних у розмірі 194 605,40 грн, а всього 898 671,74 грн (т. 3 а. с. 8).

18. Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вонсовіч О. В. від 02 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_3 в особі законного представника - опікуна ОСОБА_4 судового збору у справі № 199/958/24, у розмірі 10 620,34 грн (т. 3 а. с. 10).

19. Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вонсовіч О. В. від 02 квітня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, накладено арешт на майно, належне боржнику ОСОБА_3 (т. 3 а. с. 11).

20. Серед майна, на яке було накладено арешт у виконавчому провадження, була земельна ділянка із кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площею 28,7819 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, Могилівська сільська рада, та перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), виданого 05 квітня 2016 року (т. 3 а. с. 17-19).

21. Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вонсовіч О. В. від 15 травня 2025 року у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_5 для надання оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площею 28,7819 га (т. 3 а. с. 13-14).

22. 24 грудня 2025 року ОСОБА_1 погасив заборгованість боржника ОСОБА_3 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 шляхом сплати сум у виконавчих провадженнях на депозитний (казначейський) рахунок державної виконавчої служби відповідно до платіжної інструкції від 24 грудня 2025 року №35 та від 24 грудня 2025 року №36 (т. 3 а. с. 20, 21).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови

23. Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

24. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

25. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

26. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Отже, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

27. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

28. Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

29. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

30. Звертаючись до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, ОСОБА_1 посилався на те, що виконав обов`язок боржника ОСОБА_3 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 шляхом перерахування сум на депозитний (казначейський) рахунок державної виконавчої служби відповідно до платіжних інструкцій від 24 грудня 2025 року № 35 та від 24 грудня 2025 року № 36.

31. Отже, ОСОБА_1 вважав, що набув прав кредитора в цьому зобов`язанні на підставі пункту 4 частини першої статті 512, частини третьої статті 528 ЦК України.

32. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

33. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (стаття 510 ЦК України).

34. Згідно зі статтею 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

35. Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

36. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).

37. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

38. Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).

39. Згідно з положеннями статті 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

40. Згідно з частинами першою, другою статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

41. У частині третій статті 528 ЦК України зазначено, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

42. Згідно зі змістом зазначених норм матеріального права зобов`язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні.

43. При цьому підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов`язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником. Таке покладання виконання зобов`язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов`язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов`язань.

44. Крім покладення виконання обов`язку на іншу особу (частина перша статті 528 ЦК України) як виду правовідносин з участю третіх осіб, виконання третіми особами обов`язку боржника з основного (головного) цивільного правовідношення може мати місце й за умов, про які йдеться в частині третій статті 528 ЦК України, яка надає третій особі право саме з її власної ініціативи й у власному інтересі виконати зобов`язання замість боржника без його згоди.

45. Умовою такого виконання є небезпека втрати права на майно боржника (право оренди, право застави тощо). Тобто, якщо третя особа розуміє, що невиконання боржником зобов`язання може потягнути за собою втрату його прав на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні такої третьої особи, остання без отримання згоди боржника і навіть без його повідомлення вправі виконати зобов`язання боржника перед кредитором. У такому разі до виконавця переходять всі права кредитора в зобов`язанні, тобто зобов`язання зберігається, але відбувається заміна кредитора.

46. За загальним правилом кредитор може звернути стягнення на майно боржника тільки в разі невиконання чи неналежного виконання ним обов`язку, що, як наслідок, може призвести до настання для третьої особи правових наслідків негативного характеру, що є можливим виключно за наявності відповідного правового зв`язку третьої особи з боржником основного зобов`язання.

47. Виконання третьою особою обов`язку замість боржника на підставі частини третьої статті 528 ЦК України фактично є різновидом суброгації, під якою розуміють передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи (суброганта) в результаті виконання зобов`язання боржника третьою особою на користь кредитора (суброгата) в рамках чинних зобов`язальних правовідносин внаслідок здійсненого платежу.

48. Суброгація прав кредитора третій особі виникає на підставі виконання останньою обов`язку боржника за наявності таких умов: 1) третя особа є носієм права на майно боржника (право оренди, право застави тощо); 2) наявність небезпеки втрати третьою особою цього права, яка має місце не тільки за прострочення боржника, а й за загрози такого прострочення; 3) указана небезпека втрати права на майно боржника виникає внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, причому не обов`язково, щоб звернення стягнення на майно боржника вже було реально розпочато.

49. Виконання третьою особою обов`язку замість боржника на підставі частини третьої статті 528 ЦК України опосередковує задоволення її власного інтересу, що обумовлено специфікою цивільного правовідношення.

50. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/1853/18.

51. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору встановлення емфітевзису від 05 квітня 2016 року, укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 строком на 100 років, є носієм права на майно боржника, а саме на земельну ділянку площею 28,7819 га, розташовану на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225681300:02:003:0377 (т. 3 а. с. 17-19). Доказів визнання договору недійсним до суду не надано, презумпція правомірності зазначеного правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, не спростована.

52. Суди не встановили наявність у справі доказів на підтвердження волевиявлення боржника ОСОБА_3 на покладення виконання зобов`язання перед ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Заявник у касаційній скарзі не посилається на те, що суди не дослідили наявність таких доказів у справі. Отже, цивільно-правовий інструментарій, який дозволяє замінити кредитора у зобов`язанні шляхом суброгації прав кредитора внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою вимагає доведення наявності небезпеки втрати свого речового права на майно, яке перебуває у власності боржника, у зв`язку з простроченням виконання боржником покладеного на нього зобов`язання та доведення виникнення такої небезпеки внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.

53. Постановою Головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02 квітня 2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 накладено арешт на все майно, яке належить Боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 989 007,91 грн. Постановою Головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15 травня 2025 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання фізичну особі - підприємця ОСОБА_5 .

54. Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

55. У частині першій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

56. Відповідно до частин другої та шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

57. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що накладений державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 арешт на все майно боржника спрямований для забезпечення реального виконання судового рішення у межах стягнення суми грошових коштів у розмірі 989 077,91 грн, а призначення суб`єкта оціночної діяльності вказує на вчинення державним виконавцем всіх необхідних дій для подальшої реалізації майна та передання виручених коштів стягувачу в межах суми стягнення. Такі дії вживаються державним виконавцем у разі невиконання боржником зобов`язання з виконання судового рішення у встановлений законом строк.

58. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведеність ОСОБА_1 наявності небезпеки втрати ним речового права на земельну ділянку, яка перебуває у власності боржника ОСОБА_3 , внаслідок звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_3 стягувачем ОСОБА_2 , оскільки таке звернення стягнення розпочалося з призначення суб`єкта оціночної діяльності.

59. За таких обставин колегія суддів висновує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про обґрунтованість підстав для заміни кредитора у зобов`язання відповідно до положень частини третьої статті 528 ЦК України внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою та суброгації прав кредитора.

60. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 429/3281/13-а та від 27 квітня 2023 року у справі № 2608/7249/12, оскільки вказані правові висновки сформовані за інших фактичних обставин, а отже є нерелевантними. Зазначені правові висновки стосувалися порядку заміни сторони виконавчого провадження шляхом застосування інституту правонаступництва, тобто переходу прав та обов`язків кредитора до його правонаступника відповідно до пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України. Натомість оскаржувані судові рішення у справі, у якій подано цю касаційну скаргу, стосуються заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою, тобто суброгації прав кредитора, що відповідає пункту 4 частини першої статті 512 ЦК України.

61. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у зв`язку з підміною інституту суброгації процесуальним правонаступництвом. Заявник вважає, що суди послалися виключно на факт виконання обов`язку боржника третьою особою. Однак, такі доводи зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та наданням суб`єктивної оцінки обставинам справи, які були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій. Як суд першої інстанції, так і Дніпровський апеляційний суд надали оцінку тому, що обов`язок боржника виконаний ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю небезпеки втрати права користування земельною ділянкою ОСОБА_3 , звернення стягнення на яку розпочав державний виконавець, призначивши суб`єкта оціночної діяльності.

62. Безпідставними колегія суддів визнає доводи касаційної скарги щодо припинення зобов`язання його належним виконанням, оскільки наслідком сплати коштів ОСОБА_1 стало задоволення вимог кредитора ОСОБА_2 , водночас не відбулося згідно з рішенням суду не відбулося виконання обов`язку сплати цих коштів боржником ОСОБА_3 , а отже зобов`язання не припинилося. Колегія суддів вже зазначала, що за умови відповідно до частини третьої статті 528 ЦК України до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу, а отже відсутні підстави вважати закінченим виконання обов`язку боржником ОСОБА_3 перед новим кредитором ОСОБА_1 і такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 206/1853/18.

63. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростували.

Щодо судових витрат

66. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

67. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив оскаржувані судові рішення без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк