Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №639/5406/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

19.06.2026

Справа №639/5406/26

Провадження №1-кп/639/390/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 62025170020014809від 02.10.2025 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Євсуг Біловодского района Луганскої області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді кулеметника 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 24.07.2024 №192 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 04.08.2025 №226 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду номера обслуги 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до ст. 1,2 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Збройні сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності є обов`язком громадян України.

Відповідно до вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові.

Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді номера обслуги 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 13.08.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилився від проходження військової служби та провів час на власний розсуд.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, без поважних причин та відповідного дозволу командирів, 13.08.2025 не з`явився вчасно з лікування до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ в районі АДРЕСА_2 та у період з 13.08.2025 по 09.01.2026 перебував за межами частини, знаходячись постійно за місцем свого мешкання, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_5 в період з 13.08.2025 по 09.01.2026 в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 НГУ не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на території військової частини НОМЕР_1 НГУ солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території військової частини України в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, до 09.01.2026 - до моменту добровільного самостійного з`явлення до військової частини НОМЕР_1 НГУ.

24.07.2024 військовозобов`язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_5 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 192 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 16.03.2026 №58 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду кулеметника 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби на посаді кулеметника 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 19.03.2026 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 19.03.2026 о 10 год. 30 хв. т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_6 вишикувано зведене відділення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі солдата ОСОБА_5 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_3 та усно доведено й роз`яснено бойове розпорядження т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ від 18.03.2026 №03/04 «З метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі 9 АК УВ (сил) «Схід», з 11.00 19.03.2026 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 20.00 19.03.2026 зосередитись в районі н.п. СЕРГІЇВКА (Донецька область), в термін до 06.00 20.03.2026 здійснити заміну особового складу на ВП "ГЛОК" півд. окол. н.п., СЕРГІЇВКА, Донецької області ВП "КЛІЩ" півн. окол. н.п., УДАЧНЕ Донецької області, та ВП "СТАФ" півд. окол. н.п., СЕРГІЇВКА Донецької області, із завданням не допустити просування підрозділів противника в глибину району оборони батальйону».

Будучи невдоволеним вказаним наказом, солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район АДРЕСА_4 для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в інкримінованих йому злочинах, визнав повністю, пояснив суду, що скоїв їх саме так як вказано в обвинувальному акті. Фактичні обставини справи, кваліфікацію своїх дії, а також наслідки не оспорює.

Обвинувачений ОСОБА_5 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення.

Судом роз`ясненні положення ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам процесу вони зрозумілі.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, а також те, що сторони не піддають сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції останнього, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують його особу.

Суд проводив розгляд даного кримінального провадження лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує: за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у нез`явленні вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; за ч. 4 ст. 402 КК України, а саме, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він є військовослужбовцем, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, має постійне місце мешкання та реєстрації.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєних правопорушень, пом`якшуючи покарання обставини, особу ОСОБА_5 , його відношення до скоєного злочину та вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів не можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому слід обрати покарання пов`язане з ізоляцією від суспільства, застосувавши положення ст. 70 КК України.

Наведене відповідає вимогам ст. 50 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавленням волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

В силу ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 19.06.2026.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його тримання під вартою (попереднього ув`язнення) з 22.04.2026 по 19.06.2026 включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишити без змін, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.

Речові докази DVD-R диск - відповідно до ст. 100 КПК України залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1