Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №389/1098/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

22.06.2026

ЄУН 389/1098/25

Провадження №1-кп/389/51/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121140000017 від 14.01.2025 стосовно

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Знам`янка Кіровоградської область, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 11.11.2014 Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області, за ч.3 ст.185, ч.3 ст.297, ст.395 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 02.11.2018; 21.02.2020 Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області, за ч.2 ст.185 КК України до арешту строком на 5 місяців, -

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 4 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_4 скоїв заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної технікив, а також заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно за наступних обставин.

10.12.2024 приблизно о 13.30 год., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , з метою оформлення останньому банківської картки, перебуваючи поруч із приміщенням відділення АТ КБ «Приватбанк», розташованого за адресою вул.Калинова, 118-В, м.Знам`янка Кіровоградської області.

Перебуваючи за вказаною адресою у ОСОБА_4 раптово виник умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, ОСОБА_4 під час оформлення ОСОБА_5 банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 з рахунком НОМЕР_2 вказав як фінансовий номер вказаної картки належний йому номер сім-карти мобільного оператора ПрАТ «Київстар», а саме № НОМЕР_3 , тим самим після оформлення карти отримав доступ до неї через вказаний номер мобільного оператору. Надалі, ОСОБА_4 умисно, керуючись корисливим мотивом, в цілях власної наживи, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_5 , без дозволу останнього почав користуватись його банківською карткою, відкритою на ім`я ОСОБА_5 , а саме 10.12.2024 о 13.37 год. у банкоматі, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , зняв грошові кошти у сумі 2400 грн. та в подальшому того ж дня о 15.19 год. розрахувався за придбаний товар в магазині «Файно Маркет», розташованому за адресою АДРЕСА_4 на суму 266,30 грн. та 77,90 грн., о 17.08 год. розрахувався за придбаний товар в магазині, розташованому за адресою АДРЕСА_3 на суму 89,40 грн., о 17.10 год. розрахувався за придбаний товар в магазині, розташованому за адресою АДРЕСА_3 на суму 724,80 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 , ОСОБА_4 без дозволу потерпілого, за допомогою власного мобільного телефону «Redmi», у якому стояла сім-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 , яка є фінансовим номером картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 з рахунком НОМЕР_2 , який має функцію виходу у мережу «Інтернет», встановив на вказаному телефоні додаток персонального кабінету автоматизованої системи онлайн - банкінгу «Приват24» та використовуючи вказаний фінансовий номер НОМЕР_3 з метою отримання доступу до карткового рахунку потерпілого та подальшого отримання грошових коштів, протиправно використовуючи конфіденційну інформацію про фізичну особу потерпілого ОСОБА_5 в порушення вимог ст.14 Закону України «Про захист персональних даних», згідно з якою поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, ст.21 Закону України «Про інформацію», згідно з якою інформація про фізичну особу є конфіденційною, конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом, а також усвідомлюючи, що згідно із ст.11 Закону України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження, а отже, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання та поширення конфіденційної інформації, має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці, створив на власному мобільному телефоні «Redmi», у якому стояла сім-карта ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 , сторінку обслуговування ОСОБА_5 без згоди останнього. Після чого ОСОБА_4 володіючи інформацією, необхідною для входу до персонального кабінету автоматизованої системи онлайн-банкінгу «Приват24», який був встановлений на його мобільний телефон від імені потерпілого ОСОБА_5 , 10.12.2024 о 17.27 год. виконав несанкціонований вхід до «Приват24» через відповідний додаток та від імені потерпілого ОСОБА_5 здійснив переказ коштів в сумі 254 грн. з банківської картки № НОМЕР_1 з рахунка НОМЕР_2 , яка належить потерпілому, на власний номер телефону № НОМЕР_3 , після чого о 17.29 год. здійснив переказ коштів в сумі 3000 грн. з вказаної вище банківської картки на ім`я ОСОБА_6 , о 17.30 год. здійснив переказ коштів в сумі 254 грн. з вказаної вище банківської картки на мобільний телефон НОМЕР_4 , о 17.30 год. здійснив переказ коштів в сумі 1005,03 грн. з вказаної вище банківської картки на ім`я ОСОБА_7 подальшому ОСОБА_4 продовжив здійснювати покупки, розраховуючись за них банківською карткою АТ КБ «Приватбанк», належною ОСОБА_5 , а саме о 17.36 год. розрахувався за товар в магазині одягу, розташованому за адресою АДРЕСА_3 на суму 150 грн., о 17.38 год. у зазначеному вище магазині придбав товар на суму 85 грн.

Наступного дня, 11.12.2024 ОСОБА_4 продовжив здійснювати покупки, розраховуючись за них банківською карткою АТ КБ «Приватбанк», належною ОСОБА_5 , а саме в магазині за адресою АДРЕСА_4 о 09.14 год. та 09.21 год. розрахувався за товар на суму 245,70 грн. та 244,90 грн. відповідно. Надалі, о 11.39 год. ОСОБА_4 , якому достовірно відомий PIN-код від банківської картки ОСОБА_5 , зняв грошові кошти у сумі 5000 грн. в банкоматі, розташованому за адресою АДРЕСА_4 . Цього ж дня, о 16.12 год. ОСОБА_4 в аптеці за адресою АДРЕСА_3 розрахувався за товар на суму 229,90 грн., о 16.17 год. в магазині за адресою АДРЕСА_3 розрахувався за товар на суму 93,20 грн., о 16.40 год. у цьому ж магазині розрахувався за товар на суму 40,80 грн., о 16.41 год. у цьому ж магазині розрахувався за товар на суму 461,15 грн., о 16.49 год. у цьому ж магазині розрахувався за товар на суму 44,32 грн. Цього ж дня, о 16.56 год. ОСОБА_4 в магазині одягу «Одеса» за адресою АДРЕСА_3, розрахувався за товар на суму 271 грн., о 18.11 год. у магазині за адресою АДРЕСА_4 розрахувався за товар на суму 195,90 грн., о 18.47 год. в магазині адресою вул.Олени Теліги, 10П, м.Знам`янка Кіровоградської області, розрахувався за товар на суму 178,60 грн. Наступного дня, 12.12.2024 о 20.16 год. ОСОБА_4 в магазині «Файно» за адресою АДРЕСА_4 розрахувався за товар на суму 179,80 грн. Наступного дня, 13.12.2024 о 11.18 год. у вказаному магазині ОСОБА_4 розрахувався за товар на суму 486,30 грн. Отриманими шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 15978 грн.

Крім того, 13.12.2024 приблизно о 11.25 год., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи біля магазину «Файно» за адресою АДРЕСА_4, вважаючи, що на банківській картці № НОМЕР_1 з рахунком НОМЕР_2 закінчились грошові кошти, припинив свої злочинні дії та в подальшому, маючи намір повернути банківську картку потерпілому ОСОБА_5 , направився за місцем свого проживання. Водночас, о 12.45 год. на мобільний телефон ОСОБА_4 надійшло смс повідомлення про зарахування коштів на вказану банківську картку ОСОБА_5 , після чого у ОСОБА_4 повторно виник умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Цього ж дня, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами потерпілого, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_5 , взявши до рук банківську картку о 15.25 год. в магазині адресою АДРЕСА_3 розрахувався за товар на суму 117,50 грн., о 15.36 год. в магазині адресою АДРЕСА_3, розрахувався за товар на суму 218 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 14.12.2024 о 10.06 год. ОСОБА_4 в банкоматі за адресою АДРЕСА_2 з банківської картки № НОМЕР_1 з рахунком НОМЕР_2 зняв грошові кошти у сумі 1000 грн., о 10.07 год. зняв грошові кошти у сумі 1000 грн., о 10.08 год. зняв грошові кошти у сумі 8000 грн., о 17.21 год. зняв грошові кошти у сумі 3000 грн. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 18.12.2024 о 10.54 год. ОСОБА_4 розрахувався за товар банківською карткою потерпілого у магазині за адресою АДРЕСА_4 на суму 397,30 грн. та о 10.56 год. на суму 62 грн. Далі, цього ж дня, о 14.25 год. в банкоматі, розташованому за адресою АДРЕСА_4 з банківської картки № НОМЕР_1 з рахунком НОМЕР_2 зняв грошові кошти у сумі 400 грн., після чого о 16.57 год. розрахувався у магазині за вказаною адресою на суму 117,90 грн., о 16.59 год. в банкоматі за цією ж адресою з вказаної банківської картки зняв грошові кошти у сумі 200 грн., о 17.21 год. розрахувався у магазині за цією ж адресою на суму 103 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 19.12.2024 о 09.06 год., в банкоматі за адресою АДРЕСА_4 з банківської картки № НОМЕР_1 з рахунком НОМЕР_2 зняв грошові кошти на суму 600 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 20.12.2024 о 18.02 год., розрахувався у магазині за адресою АДРЕСА_4 на суму 99 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 21.12.2024 о 11.53 год., в банкоматі за адресою АДРЕСА_4 з банківської картки № НОМЕР_1 з рахунком НОМЕР_2 зняв грошові кошти на суму 200 грн. Отриманими шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 15514,70 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 та ч. 2 ст.190 КК України.

До такого висновку суд дійшов виходячи із такого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 4 ст.190 КК України визнав повністю та надав суду показання, які повністю відповідають фактичним обставинам, що викладені в обвинувальному акті, згідно яких він дійсно у грудні 2024 року, точних дат не пам`ятає, перебував у приміщенні «Приватбанк» по вул.Калинова в м.Знам`янка Кіровоградської області разом з ОСОБА_5 , під час оформлення останнім банківської картки, у подальшому, він без дозволу ОСОБА_5 розпорядився нею, а саме: у період з 10 до 21 грудня 2024 року у різний час доби та в різних місцях м.Знам`янка Кіровоградської області неодноразово знімав з вказаної картки грошові кошти, а потім розраховувався у магазинах та в аптеці за товари, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому на суму приблизно тридцяти тисяч гривень. Розуміє, що вчиняв незаконні дії, що це були чужі грошові кошти. Водночас зазначив, що цілком усвідомлював незаконність своїх дій, у скоєному щиро розкаюється, завдану шкоду потерпілому відшкодував.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав заяву, де зазначає про повернення обвинуваченим йому грошових коштів в розмірі 31492,70 грн., тому претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_4 не має, пробачив його та просить суворо не карати, а розгляд даної справи проводити за його відсутності.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті та кваліфікацію своїх дій, крім того, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє, усвідомлює зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор та обвинувачений.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 та ч.2 ст.190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної технікив, а також заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень, які згідно зі ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, мотив та мету вчинених злочинів, а також дані про особу: те, що він раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, висновок досудової доповіді.

Частиною 1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Суд приймає до відома зазначені в досудовій доповіді характеризуючі ознаки обвинуваченого ОСОБА_4 , його спосіб життя, задовільну характеристику за місцем проживання, а також високу імовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк не можливе. Водночас суд наголошує, що досудова доповідь має рекомендаційний характер.

Відповідно до вимог ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить надання правдивих та послідовних показань.

Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Так, враховуючи вищевикладене, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 , виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність обставин, які пом`якшують його покарання та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, який має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, його відношення до вчиненого, посткримінальну поведінку, щире каяття та бажання стати на шлях виправлення, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, позицію сторони обвинувачення про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбуття покарання, та позицію потерпілого, який у письмовій заяві вказав, що пробачив обвинуваченого, претензій морального та матеріального характеру до нього не має, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкцій ч.2 ст.190 та ч.4 ст.190 КК України, остаточно призначивши покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, на підставі ч.1 ст.70 КК України.

Щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень, передбачених ст.75 КК України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.403, 405, 407, 408, 429 КК, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Під час вирішення питання про можливість виправлення засудженого без відбування реального покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням беруться до уваги тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи.

За таких обставин, з огляду на право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості судового рішення тощо), суд переконаний, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, щиро розкаявся, відшкодував школу потерпілому, шкодує про скоєне, думки потерпілого, який пробачив обвинуваченого, претензій до нього не має, просив не позбавляти волі обвинуваченого, а також, враховуючи ступінь суспільної небезпеки особи ОСОБА_4 , який хоча і має місце, однак, з огляду на негативне ставлення обвинуваченого до вчинених злочинів, його щире каяття, не є критичним та беззаперечно не свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без реального відбування покарання та наявна можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що у даному випадку, відповідатиме принципам законності і справедливості, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_4 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався, під час судового розгляду таких клопотань також не надходило, а тому суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.

Процесуальні витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України. Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст.100, 349, 367, 368, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 4 ст.190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 на період іспитового строку, наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи.

Речові докази: CD-R диск, на якому міститься інформація по банківському рахунку НОМЕР_2 , та виписку по картці/рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00048431710 від 17.01.2019 за період з 01.12.2024 - 31.12.2024 на 3 арк., - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1