Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №341/790/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/790/26

Номер провадження 2/341/756/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гаполяка Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

Представник Рудницький Ю.І., діючи в інтересах ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернувся в Галицький районний суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з останньої заборгованість в сумі 10 666 гривень 50 копійок. Вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 13 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Верона» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2029701 за умовами якого останній був виданий кредит на суму 3 900 гривень на строк 15 днів та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,9 % на день.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК ВЕРОНА» і ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» був укладений договір відступлення прав вимоги №1-01/12/2023 відповідно до якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2029701 від 13 грудня 2021 року.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № №2029701 від 13 грудня 2021 року в розмірі 10 666 гривень 50 копійок, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3 900 гривень, прострочена заборгованість за відсотками 6 766 гривень 50 копійок.

В судове засідання належно повідомлений представник позивача не з`явився. Позов містить клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачка в судове засідання призначене 10 червня 2026 року не з`явилася, однак її представник скерував на адресу суду додаткові пояснення у справі згідно яких позов просить задовольнити частково з огляду на наступне. 13 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2029701. За умовами договору відповідачка отримала грошові кошові кошти у розмірі 3 900 гривень строком на 15 днів із відсотковою ставкою 1,9 на добу. Орієнтована загальна вартість кредиту становила 5 011 гривень 50 копійок. 01 грудня 2023 року право вимоги за вищезазначеним договором відступлено на користь «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», при цьому первісним кредитором зазначено розмір заборгованості відповідачки 10 666 гривень 50 копійок. Збільшення розміру заявленої до стягнення заборгованості відбулося саме за рахунок нарахування прострочених відсотків у сумі 6 766 гривень 50 копійок. Разом з тим, розмір нарахованих відсотків, який істотно перевищує суму процентів, що могла бути нарахована в межах погодженого 14-денного строку кредитування зазначає про ймовірно здійснення нарахувань після 27 грудня 2021 року, тобто після спливу строку дії кредитного договору. Отже, вимоги позивача у частині стягнення 6 766 гривень 50 копійок прострочених відсотків є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить стягнути з ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень, розгляд справи проводити без їхньої участі.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача в межах заявлених ним вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

13 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2029701 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Умовами вказаного договору визначено, що сума кредиту становить 3 900 гривень (п.1.2. договору), строк кредиту 15 днів (дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, який є Додатком №1 до договору) (п.1.3 договору); процентна ставка 1,9% на день, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного п.1.3 договору. Також договором визначено, що кредит видається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку клієнта за реквізитами НОМЕР_1 .

Згідно довідки про ідентифікацію вказаний кредитний договір був укладений сторонами дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора G0646.

ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перерахувало на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок обумовлені вказаним договором грошові кошти у загальній сумі 3900,00 гривень, що підтверджено довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про здійснення транзакції (переказу коштів) 13 грудня 2021 року на карку № НОМЕР_1 в платіжній системі іPay.ua.

13 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» був укладений договір факторингу №1-01/12/2023 згідно якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2029701 від 13 грудня 2021 року.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №2029701 сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2026 року становить 10 666 гривні 50 копійок, з яких: 3 900 гривень прострочена заборгованість за кредитом та 6 766 гривень 50 копійок прострочена заборгованість за відсотками.

Вищезазначені документи, якими підтверджується факт укладення кредитного договору сформовані в системі «Електронний суд».

3.Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належність повідомлення позивача та відповідача, неявка у судове засідання сторін, їх представників не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259, частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини 4 статті 268ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Верона» в електронній формі відповідний кредитний договір за умовами якого фінансова компанія перераховувала на картковий рахунок останньої кредитні кошти, а та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 виданий кредит не повернула та не сплатила обумовлені договором відсотки за його користування.

У подальшому ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконала обов`язки за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» слід стягнути заборгованість за відповідними кредитним договором.

Щодо заборгованості, яка підлягає до стягнення.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №2029701 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2026 рік становить 10 666 гривень 50 копійок і складається із: 3 900 гривень прострочена заборгованість за кредитом та 6 766 гривень 50 копійок прострочена заборгованість за відсотками.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (пункт 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

Як встановлено з матеріалів справи сторони в договорі №2029701 від 13 грудня 2021 року погодили строк кредитування 15 днів, тобто до 27 грудня 2021 року.

При цьому суд звертає свою увагу на те, що у встановленому порядку строк дії вказаного договору сторонами продовжений не був (відповідні докази матеріали справи не містять).

Отже, з урахуванням суми неповернутого кредиту, процентної ставки за кредитом і погодженого сторонами строку кредитування розмір заборгованості за договором становить 5011 гривень 50 копійок і складається із: 3900,00 гривень заборгованість по тілу кредиту та 1 111 гривень 50 копійок (3900,00 гривень *1,9 % *15 днів/100%) заборгованість за процентами.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» підлягають до частково задоволення шляхом стягнення із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» заборгованості за кредитним договором №2029701 від 13 грудня 2021 року в сумі 5011 гривень 50 копійок з яких: - заборгованість за сумою кредиту 3900 грн.; - заборгованість за відсотками 1 111 гривень 50 копійок, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частина 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1251 гривня судового збору (із розрахунку: 5011,50*2662,40/10666,50)

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року, ордер про надання правової допомоги, додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №09/07/25 від 09 липня 2025 року, розмір витрат на правову допомогу складає 13 000,00 гривень.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, розумності, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Таким чином, суд враховує, що справа є малозначною, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судового засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень, враховуючи обсяг та те, що доводи знайшли своє підтвердження при розгляді справи підлягають стягнення з позивача.

Зазначені суми підлягають взаємному зарахуванню.

Відповідно до статей 526, 530, 533, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 274, 279 , 280-289 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» заборгованість за кредитним договором № 2029701 року у розмірі 5 011 (п`ять тисяч одинадцять) гривень 50 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 900 (три тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок та заборогованості за відсотками в сумі 1 111 (одна тисяча одинадцять) гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшин» 1251 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) гривня 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін, учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44002941, юридична адреса: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце реєстрації якої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

СуддяТарас ГАПОЛЯК