Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №208/6183/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/6183/26

№ провадження 1-кп/208/1481/26

ВИРОК

Іменем України

19 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2026 року за № 12026041160000360 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого в порядку ст.89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2026 року о 16.05 годині ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ-маркет» по вул. Ніколенка (нині Сорочинська), буд.6, на території Заводського району м. Кам`янського Дніпропетровської області, усвідомлюючи, зо він діє в умовах воєнного стану введено Указом Президента України N? 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 N? 2102-IX (із наступними змінами), керуючись корисливим мотивом та корисливою метою, впевнившись, що його дії залишаються непомітними для оточуючих, із застосуванням фізичної сили відкрив комірку № 2, звідки таємно викрав пакет, в якому знаходився мобільний телефон «Hotwav W11» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2 : НОМЕР_2 , заподіявши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 8510,95 грн.

Кримінальна відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч.4 ст.185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.

25 травня 2026 року між підозрюваним ОСОБА_4 , за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , та прокурором Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, в якій сторони зазначили формулювання підозри та її правову кваліфікацію із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгодили покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років, передбачивши можливість звільнення від покарання на підставі ст.75 КК України з покладенням обов`язки, передбачених ст. 76 КК України, оговорили наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.

Потерпілою ОСОБА_6 надана письмова згода прокурору на укладання ними угоди про визнання винуватості.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав та зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості, зазначивши, що добровільно уклав її та надав згоду на призначення узгодженого покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, дослідивши надані документи, а також з`ясувавши думку прокурора ОСОБА_3 , яка зазначила, що розуміє наслідки укладання угоди, посилалась на добровільність укладання угоди, просила затвердити її, захисника ОСОБА_5 , який просив затвердити угоду про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним не існують, очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань не встановлено, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що укладена між сторонами кримінального провадження угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, що є підставою для ухвалення вироку, яким затверджується угода і призначається узгоджене сторонами покарання.

При визначенні тривалості іспитового строку судом враховані обставини справи, особа обвинуваченого, який не судимий в порядку ст.89 КК України, у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і відповідно суд приходить до висновку про визначення мінімального іспитового строку, визначеного ч.4 ст.75 КК України

Оскільки сторони передбачили звільнення обвинуваченого від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, то у відповідності до ч.1 ст.76 КК України на обвинувачену необхідно покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Статтею 124 КПК України визначено порядок розподілу процесуальних витрат.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отже витрати на залучення експерта стягуються на користь держави. Перерахування таких витрат на рахунки експертів даною нормою не передбачено.

В підтвердження витрат на залучення експерта стороною обвинувачення надано звіт про фактичні затрати на проведення експертизи № 430 і відповідно до них зазначено для відшкодування витрат розрахунковий рахунок експерта ОСОБА_7 .

Як вбачається з матеріалів справи, експерт ОСОБА_7 є атестованим судовим експертом, який включений до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України, але не є працівником державної спеціалізованої установи.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення 424,08 гривень на користь експерта ОСОБА_7 , а також і неможливість стягнення цих коштів на користь держави.

Питання про речові докази вирішити в порядку ч.9 ст.100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна (речових доказів), застосовані ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 19 березня 2026 року (щодо майна потерпілої ОСОБА_6 , підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч.4 ст.174 КПК України.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 травня 2026 року між підозрюваним ОСОБА_4 та прокурором Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

У відповідності зі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши тривалість іспитового строку в 1 рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Після набрання вироком законної сили речові докази: мобільний телефон «Hotwav W11» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2 : НОМЕР_2 , переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_6 , повернути за належністю; відеозаписи з камер відеоспостереження, що містяться на оптичних дисках, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 19 березня 2026 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, захисником, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Кам`янського протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1