Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №703/649/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/649/26

2/703/1115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 39366 грн. 60 коп. заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 жовтня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103170635 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 12000 грн 00 коп. та зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у термін встановлений договором.

Взятий на себе обов`язок позивач виконав належним чином, відповідач отримав грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

28 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором №103170635 від 31.10.2023.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашаються, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів, сплати відсотків за користування кредитом та комісії становить 39366 грн 60 коп.

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію наведеної ухвали було направлено сторонам.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

У наданому суду відзиві відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме:в межах суми основного зобов`язання за тілом кредиту. Вказав, що відсотки по кредиту нараховані позивачем поза межами строку дії кредитного договору. Доказів пролонгації кредитного договору позивачем не надано. Комісія за видачу кредиту є необґрунтованою та фактично становить приховану додаткову плату за кредит, відтак така вимога є необґрунтованою. Просив відмовити в частині стягнення відсотків по кредиту в сумі 26166 грн 60 коп. та 1200 грн 00 коп. комісії. Також відповідач зазначив, що заявлені відповідачем витрати за правничу допомогу є явно завищеними тому просив їх зменшити до 3000 грн 00 коп.

У наданих суду додаткових поясненнях відповідач підтримав свою позицію, викладену у поданому відзиві та вказав, що з 24 грудня 2025 року він проходить військову службу, відтак правові підстави до нарахування йому процентів за користування кредитом відсутні. Кошти, які були сплачені ним після 24 грудня 2025 року підлягають зарахуванню в рахунок погашення основного зобов`язання за тілом кредиту. Про факт перебування на військовій службі ОСОБА_1 надав відповідні докази.

У наданій суду відповіді на відзив представник позивача зазначив, що кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладений в електронному вигляді та між сторонами були погоджені його умови. Зазначені відповідачем підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У наданих суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач навів обгрунтування, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

31 жовтня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103170635 (далі – Кредитний договір).

Пунктом 1.1. Кредитного договору встановлено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п.1.2. Кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12000.00 гривень.

Кредит надається загальним строком на 91 день з 31.10.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3. Кредитного договору).

Пільговий період складає 1 день, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.11.2023. (рекомендована дата платежу) (п. 1.3.1. Кредитного договору).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 30.01.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2. Кредитного договору).

Пунктом 1.4. Кредитного договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 01.11.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 30.01.2024 (останнього дня строку кредитування).

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1398.00 грн. в грошовому виразі та 29405969586489200000.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 39198.00 гри. в грошовому виразі та 33567.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 13398.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 51198.00 грн.

Згідно п. 1.5.1. Кредитного договору комісія за надання кредиту: 1200.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 1.5.2. Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 198.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п.1.5.3. Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37800.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п. 1.6. Кредитного договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

Пунктом 2.1. Кредитного договору встановлено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Пунктом 2.3.1. Кредитного договору встановлено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговуванню кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Відповідно до п. 2.3.2. Кредитного договору після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем до особистого кабінету позичальника або в SMS- повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п.2.3 Договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу(ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

Виконання позичальником лише частини дій передбачених попереднім абзацом цього пункту не призводить до пролонгації.

У випадку, якщо позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення)пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу на момент пролонгації. Якщо позичальник вчиняє необхідні для пролонгації дії після настання дати остаточного погашення заборгованості, такі дії зупиняють перебіг періоду прострочення до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду. В такому разі, новою датою остаточного погашення є останній день строку на який позичальником поновлено пільговий період. Ініціювання позичальником продовження та/або поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для позичальника.

Розділом 6 Кредитного договору передбачено порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит №103170635 від 31.10.2023 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор 264184; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 31.10.2023 о 14:40:38; номер телефону, на який було направлено ідентифікатор НОМЕР_3 .

Вказаний кредитний договір підписано ОСОБА_1 31 жовтня 2023 року електронним підписом 264184 о 14:40.

Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №103170635 від 31.10.2023 є графік платежів за договором про споживчий кредит №103170635 від 31.10.2023.

Додатком №2 до Договору про споживчий кредит №103170635 від 31.10.2023 є заява на отримання кредиту №103170635.

Додатком №3 до Договору про споживчий кредит №103170635 від 31.10.2023 є додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок відповідача 12000 грн згідно з платіжним дорученням № 75582097 від 31.10.2023.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір укладено з ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, ОСОБА_1 підписав його електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, тому без його отримання, без здійснення входу до інформаційно-комунікаційної системи кредитора такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20, від 08.08.2022 року у справі № 234/7298/20.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинив дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кредитні кошти.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит – Капітал», було укладено Договір про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року з додатковою угодою до нього.

28 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 28 лютого 2024 року до договору про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 39366 грн 60 коп., із яких: з яких: 12000 грн 00 коп. заборгованість за сумою кредиту, 26166 грн 60 коп. – заборгованість за відсотками, 1200 грн 00 коп. – заборгованість за комісією.

Зазначене підтверджується договором факторингу від 28 лютого 2024 року №105-МЛ/Т, актом приймання – передавання реєстру боржників за вказаним договором факторингу та реєстром боржників.

Відповідно до умов вказаного Договору, та у відповідності до ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором №103170635.

29 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» направлено відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит – Капітал», яким право вимоги за кредитним договором №103170635 від 31 жовтня 2023 року відступлене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит – Капітал».

Також відповідачу направлено повідомлення – вимога про необхідність сплати боргу в розмірі 39366 грн 60 коп.

У порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за вищевказаним кредитним договором.

Нормами ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Частинами 1,2 ст.1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 39366 грн 60 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12000 грн 00 коп., прострочена заборгованість за комісією становить 1200 грн 00 коп., прострочена заборгованість за відсотками – 26166 грн 60 коп.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів та користування наданими кредитними коштами ОСОБА_1 суду надано не було.

Як вбачається з наданих суду доказів відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, зокрема за тілом кредиту, взяті на себе зобов`язання в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором не виконав, кредитні кошти не повернув, відтак, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 12000 грн є обґрунтованими.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором суд зазначає наступне.

У наданому суду відзиві відповідач проти задоволення позову в частині стягнення відсотків та комісії за кредитним договором заперечував, вказав, що відсотки по кредиту нараховані позивачем поза межами строку дії кредитного договору. Доказів пролонгації кредитного договору позивачем не надано. Комісія за видачу кредиту є необґрунтованою та фактично становить приховану додаткову плату за кредит.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено строком на 91 день з 31.10.2023 (дата надання кредиту) по 30.01.2021 і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3. Кредитного договору).

Пільговий період складає 1 день, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.11.2023. (рекомендована дата платежу) (п. 1.3.1. Кредитного договору).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 30.01.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2. Кредитного договору).

Пунктом 1.5.2. Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 198.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п.1.5.3. Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37800.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» щодо відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103170635, ОСОБА_1 нараховано відсотки за один день пільгового періоду, за 01 листопада 2023 року, відповідно до п.1.5.2 договору, тобто за ставкою 1.65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

В подальшому, за 90 днів поточного періоду, а саме: з 02 листопада 2023 року по 30 січня 2024 року, нарахування процентів здійснювалося у відповідності до п. 1.6 та 2.3.1.2 кредитного договору, тобто за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Крім того, суд зазначає, що первісним кредитором з 07 січня 2024 року здійснено перерахування відсотків по кредитному договору №103170635 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно проведеного розрахунку, відповідачу правомірно нараховані відсотки в межах строку дії кредитного договору за 91 день, відтак суд доходить висновку, що вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідачем наданий розрахунок не спростовано та контррозрахунок не надано.

Щодо вимог відповідача про здійснення перахунку відсотків по кредиту відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У ст.ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до вимог п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п.15 ч.3 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені п.15 ч.3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач надав суду довідку командира військової частини, копію військового квитка серії НОМЕР_4 в якому, у відповідному розділі, зазначені відмітки про проходження ним військової служби.

Зокрема, як вбачається з довідки №2501/3-313 від 12.03.2026 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Відповідно до записів військового квитка ОСОБА_1 призваний до ЗСУ 24 грудня 2025 року.

Отже, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом саме з 24 грудня 2025 року.

При зверненні із даним позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором №103170635 від 31.10.2023, надало довідку ТОВ «Мілоан» щодо відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103170635 відповідно до якої відсотки за вказаним кредитним договором нараховувались у період з 31.10.2023 по 30.01.2024.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний до лав ЗСУ з 24 грудня 2025 року, а заборгованість за відсотками по кредиту нараховувалась у період з 31.10.2023 по 30.01.2024, тобто на відповідача не поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки нарахування відсотків здійснювалось відповідно умов договору та до вступу відповідача на військову службу.

Відомості про те, що відповідачу нараховувалися відсотки по спірному кредитному договору після 24 грудня 2025 року матеріали справи не містять.

Щодо нарахованої комісії.

Згідно з п.1.5.1. Кредитного договору комісія за надання кредиту 1200 грн., яка нараховуються за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.1,2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Однак, аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які товариством встановлена одноразова комісія, а тому ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», як правонаступник позикодавця, не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на наведене вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт №Д/14493 наданих послуг від 05 січня 2026 року та детальний опис наданих послуг до Акту №Д/14493 від 05.01.2026.

Як вбачається з п.2.3. Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000 грн 00 коп.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

У наданому суду відзиві відповідач клопотав про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000 грн 00 коп., оскільки такі є необгрунтованими.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у суді, є доведеними та обґрунтованими в сумі 4000 гривень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2348 грн 56 коп.

Керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №103170635 від 31.10.2023 у сумі 38166 грн 60 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2348 грн 56 коп. та 4000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього – 44515 (сорок чотири тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 16 (шістнадцять) коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, 28 корпус, 4 поверх, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.Я. Биченко