Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №555/1064/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1064/26

Номер провадження 3/555/360/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 рокум.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді — Собчука А.Ю.,

при секретарі — Стасюк І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Березнівського районного суду Рівненської області матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, що надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлівка Березнівського району Рівненської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, пенсіонера, на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку не має, не судимого, не депутата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за участю: прокурора Федорова О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

про права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлена,

В С ТА Н О В И В:

До Березнівського районного суду Рівненської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 214 від 27 квітня 2026 року, складеним начальником 1-го сектору Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України підполковником поліції Коцюбинською Вікторією Вікторівною, ОСОБА_1 , будучи старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, та суб`єктом декларування.

Органом, який склав протокол, зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням положень пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону, а саме несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, тобто своїми діями скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Місцем вчинення правопорушення у протоколі визначено місце виконання службових повноважень ОСОБА_1 — ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що декларацію за 2021 рік ОСОБА_1 подав 15 квітня 2026 року о 17 год. 23 хв., тобто після спливу встановленого законом строку її подання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, визнав повністю. Пояснив, що обов`язок щодо подання декларації йому був відомий, однак умислу на приховування будь-яких відомостей чи ухилення від виконання вимог фінансового контролю він не мав. Вказав, що декларацію у встановлений законом строк не подав у зв`язку з проходженням військової служби у Збройних Силах України, виконанням завдань із захисту держави, значною службовою зайнятістю та заклопотаністю.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що, на його думку, строк притягнення до адміністративної відповідальності у цій справі необхідно обчислювати з 01.02.2024, тобто з дня, наступного після спливу граничного строку подання декларації за 2021 рік, а не з дати фактичного подання декларації чи складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Прокурор Федоров О.В., у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», порушив вимоги ст. 45 цього Закону, оскільки несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік.

У зв`язку з цим відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 214 від 27 квітня 2026 року за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у якому викладено всі істотні обставини справи, що підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та його винуватість.

Прокурор вважав, що строки накладення адміністративного стягнення у цій справі не сплинули, оскільки, на його переконання, днем вчинення адміністративного правопорушення слід вважати 15.04.2026, тобто день фактичного подання ОСОБА_1 декларації за 2021 рік після спливу встановленого законом строку.

Водночас днем виявлення правопорушення прокурор вважав 27.04.2026 — дату складення протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 214.

З огляду на викладене, прокурор просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, прокурора, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до абзацу шістнадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами декларування є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, належать військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім визначених законом винятків.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи — це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Водночас пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Отже, останнім днем виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо подання декларації за 2021 рік було 31.01.2024.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.08.2021 проходив службу на посаді старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 07.10.2025 — на посаді начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на займану посаду, характер виконуваних службових повноважень та вимоги Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 був суб`єктом декларування та мав обов`язок подати декларацію за 2021 рік не пізніше 31.01.2024.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію за 2021 рік 15.04.2026 о 17 год. 23 хв., тобто після спливу встановленого законом строку.

Частина перша статті 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суть адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, полягає у порушенні вимог фінансового контролю, а саме у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, яка відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язана подавати таку декларацію.

Об`єктом цього правопорушення є встановлений законом порядок здійснення фінансового контролю щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у несвоєчасному поданні декларації, тобто у поданні її після закінчення встановленого законом строку.

Суб`єктом правопорушення є спеціальний суб`єкт — особа, яка відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язана подавати декларацію.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був суб`єктом декларування, знав або повинен був знати про наявність обов`язку подання декларації, оскільки проходив службу на відповідній посаді, був ознайомлений із вимогами антикорупційного законодавства, а також раніше подавав декларації до Єдиного державного реєстру декларацій, що підтверджує його обізнаність із порядком електронного декларування.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання ОСОБА_1 декларації за 2021 рік у встановлений законом строк. Доказів того, що ОСОБА_1 належав до категорії суб`єктів декларування, для яких законом було передбачено інший спеціальний строк подання декларації, суду не надано.

Суд враховує, що сам по собі факт проходження військової служби не звільняв ОСОБА_1 від виконання обов`язку декларування, оскільки пункт 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» встановив загальний кінцевий строк подання раніше неподаних декларацій — не пізніше 31.01.2024, за винятком осіб, прямо визначених у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, на яких поширюються інші строки.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим порушив вимоги частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» з урахуванням пункту 2-7 розділу XIII цього Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 214 від 27.04.2026; відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій; декларацією за 2021 рік, поданою 15.04.2026 о 17 год. 23 хв.; наказом № 16 від 16.08.2021; наказом № 280 від 07.10.2025; відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 №01-1/1215 від 25.03.2026; документом про ознайомлення із вимогами Закону України «Про запобігання корупції»; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.

Порушення ОСОБА_1 вимог фінансового контролю, передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», є доведеним, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Водночас суд зобов`язаний перевірити дотримання строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Отже, для вирішення питання про можливість накладення адміністративного стягнення суд має встановити як дату виявлення правопорушення, так і дату його вчинення.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, полягає саме у несвоєчасному поданні декларації, тобто у невиконанні суб`єктом декларування встановленого законом обов`язку у визначений строк.

Суд виходить із того, що обов`язок подати декларацію за 2021 рік ОСОБА_1 мав виконати не пізніше 31.01.2024. Відповідно, з 01.02.2024 така декларація вже не була подана у встановлений законом строк, а отже саме з цієї дати об`єктивно виник факт порушення вимог фінансового контролю.

Фактичне подання декларації 15.04.2026 о 17 год. 23 хв. підтверджує факт її несвоєчасного подання та тривалість прострочення, однак не змінює моменту, з якого обов`язок став невиконаним у встановлений законом строк.

Суд не погоджується з доводами викладеними у протоколі про те, що днем вчинення адміністративного правопорушення слід вважати 15.04.2026 о 17 год. 23 хв., тобто момент фактичного подання декларації. Зазначена дата має значення як доказ того, що декларація була подана після спливу встановленого законом строку, однак не є датою, з якої виникло саме порушення обов`язку подати декларацію своєчасно.

Інше тлумачення, за яким днем вчинення правопорушення визнавалася б дата фактичного подання декларації через значний проміжок часу після спливу граничного строку, фактично ставило б початок перебігу дворічного строку, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП, у залежність від волі особи, яка порушила обов`язок декларування. Такий підхід не узгоджувався б із принципом правової визначеності та передбачуваності юридичної відповідальності.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6, 7, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ситник проти України», норма, яка встановлює відповідальність, повинна бути доступною, чіткою та передбачуваною, а її тлумачення не може свавільно погіршувати становище особи. У справах, що мають каральний характер, у тому числі щодо адміністративної відповідальності за КУпАП, сумніви щодо змісту норми та наслідків її застосування мають тлумачитися з дотриманням принципу правової визначеності.

З огляду на викладене, суд вважає, що днем вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є 01.02.2024, тобто день, наступний після спливу граничного строку подання декларації за 2021 рік.

Дворічний строк, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, сплив 01.02.2026.

Протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 214 складено 27.04.2026, тобто після спливу дворічного строку з дня вчинення адміністративного правопорушення. Матеріали справи надійшли до Березнівського районного суду Рівненської області 08.05.2026, тобто також після спливу цього строку.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Згідно зі ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та доведено його вину у вчиненні цього правопорушення, однак на момент розгляду справи сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Оскільки адміністративне стягнення не накладається у зв`язку із закриттям провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, судовий збір з ОСОБА_1 не підлягає стягненню.

Розглянувши справу відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, керуючись статтями 38, 40-1, 245, 247, 251, 252, 268, 276, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Судовий збір з ОСОБА_1 не стягувати.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлений 19.06.2026 року о 17 год. 00 хв. .

Суддя А.Ю. Собчук