Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №361/7188/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/7188/26

провадження № 1-кп/361/241/26

22.06.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду за відсутністю учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026116130000166 від 03 червня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 03 липня 1998року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 140, ст. 17, ч. 3 ст. 140, ст. ст. 42, 43 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 06 жовтня 2005 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки; 20 листопада 2006 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 12 листопада 2013 року Кам`янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки; 05 липня 2018 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки; 04 березня 2021 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік; 11 травня 2021 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 20 грудня 2021 року Великобілозерським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, звільненого 13 березня 2026 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , який раніше неодноразово судимий, востаннє 20 грудня 2021 року Великобілозерським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 11 березня 2026 року встановлено адміністративний нагляд строком на один рік із застосуванням передбачених законом обмежень і покладено обов`язок прибуття до обраного місця проживання й реєстрації в органі Національної поліції. Вказана ухвала була оголошена обвинуваченому під час звільнення з Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» Міністерства юстиції України з роз`ясненням обов`язків і попередженням про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, у тому числі за несвоєчасне прибуття до обраного місця проживання та реєстрації. При цьому ОСОБА_3 , маючи умисел на ухилення від виконання встановлених щодо нього правил адміністративного нагляду, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив адміністрації ДУ «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» МЮУ завідомо неправдиві відомості щодо свого подальшого місця проживання після звільнення, вказавши адресу: АДРЕСА_3 .

У подальшому, будучи зобов`язаним прибути до Броварського РУП ГУНП в Київській області та зареєструватися як особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, не пізніше 16 березня 2026 року, ОСОБА_3 до органу поліції не прибув, на профілактичний облік не став та обов`язки, покладені на нього ухвалою суду, не виконав.

Умисні дії ОСОБА_3 виразилися у завідомо неправдивому повідомленні місця свого проживання та неприбутті без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особою, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.

Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 395 КК України, а саме порушення правил адміністративного нагляду.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, встановлена судом «поза розумним сумнівом» з таких підстав.

18 червня 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, затверджений прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 .

Обвинувальний акт надійшов до суду разом із: реєстром досудового розслідування; розпискою обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування; заявою обвинуваченого ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за його відсутності.

До обвинувального акту додані:

- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

- матеріали досудового розслідування.

Враховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 17, ст. ст. 369 - 371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України, суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 , який раніше неодноразово судимий, востаннє 20 грудня 2021 року Великобілозерським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 11 березня 2026 року встановлено адміністративний нагляд строком на один рік із застосуванням передбачених законом обмежень і покладено обов`язок прибуття до обраного місця проживання й реєстрації в органі Національної поліції. Вказана ухвала була оголошена обвинуваченому під час звільнення з Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» Міністерства юстиції України з роз`ясненням обов`язків і попередженням про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, у тому числі за несвоєчасне прибуття до обраного місця проживання та реєстрації. При цьому ОСОБА_3 , маючи умисел на ухилення від виконання встановлених щодо нього правил адміністративного нагляду, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив адміністрації ДУ «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» МЮУ завідомо неправдиві відомості щодо свого подальшого місця проживання після звільнення, вказавши адресу: АДРЕСА_3 .

У подальшому, будучи зобов`язаним прибути до Броварського РУП ГУНП в Київській області та зареєструватися як особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, не пізніше 16 березня 2026 року, ОСОБА_3 до органу поліції не прибув, на профілактичний облік не став та обов`язки, покладені на нього ухвалою суду, не виконав.

Умисні дії ОСОБА_3 виразилися у завідомо неправдивому повідомленні місця свого проживання та неприбутті без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особою, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.

Встановлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Отже, саме з підстав викладеного, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, а саме порушенні правил адміністративного нагляду.

Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання останнього, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутності обставин, які, згідно зі ст. 67 КК України, обтяжують його покарання.

Суд вважає, що підстави застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 відсутні.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням вищевикладених обставин у справі, особистості обвинуваченого, а саме те, що останній раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 у виді штрафу, про що, крім іншого, останній просить у своїй заяві від 18 червня 2026 року.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. ст. 65 - 68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Цивільний позов у провадженні не заявлений, речові докази та передбачені ст. 118 КПК України процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 судом не обирався.

Керуючись ст. ст. 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368 - 371, 374, 381, 382 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 (одну тисячу триста шістдесят) гривень 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1