Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №279/3209/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3209/26

1-в/279/226/26

У Х В А Л А

іменем України

22 червня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , дистанційно засудженого ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м.Коростені клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким видом покарання, відповідно до ст. 82 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким видом покарання, відповідно до ст. 82 КК України, в якому останній просить суд призначити йому пробаційний нагляд на невідбутий термін.

В обґрунтування клопотання зазначив, що за час відбування покарання в державній установі «Коростенська виправна колонія (№ 71)» став на шлях виправлення, дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, працевлаштований, стягнень не має, тобто своєю поведінкою довів своє виправлення. Рішення комісії про відмову у задоволенні його клопотання та незастосування до нього передбаченої норми вважає не обґрунтованим.

Прокурор заперечував проти клопотання засудженого, оскільки вважає, що засуджений не став на шлях виправлення.

Представник ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» надав заяву в якій зазначив, що ОСОБА_4 за час відбування покарання в установі заохочувався адміністрацією, однак допускав порушення встановленого порядку за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі за грубі порушення, характеризується задовільно, працює, на шлях виправлення не став. В задоволенні клопотання просить відмовити.

Засуджений ОСОБА_4 просив клопотання про заміну невідбутої частини строку основного покарання більш м`яким покаранням задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами клопотання, враховуючи позицію прокурора, представника ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» та засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07.08.2023 року засуджений за ч.4 ст. 185,70 ч.4,72 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку покарання 07.08.2023 р.. Кінець строку покарання 03.01.2029 року.

Злочин вчинений засудженим ОСОБА_4 є тяжким злочином.

Засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» з 04.10.2023 року.

Згідно інформації наданої представником в ДУ «Коростенська виправна колонія (№ 71)» за даний проміжок часу в установі зарекомендував себе з задовільної сторони, як особа з нестабільною поведінкою, допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, адміністрацією установи заохочувався, до суспільно-корисної праці та виконання своїх обов`язків відноситься добре, участі в суспільному житті відділення та в роботі самодіяльних організацій не приймає, на заходи виховного характеру реагує не завжди належним чином.

15.04.2026 року був розглянутий на спільному засіданні комісії державної установи

«Коростенська виправна колонія (№ 71)» та спостережної комісії при Коростенському міськвиконкомі Житомирської області з питання заміни невідбутої частини строку покарання більш м`яким, де йому було відмовлено в застосуванні даної заохочувальної норми, так як не став на шлях виправлення.

Відповідно до положень ст. 82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, може бути замінена судом більш м`яким покаранням, яке призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м`яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26 квітня 2002 року заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким того, що засуджений став на шлях виправлення.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до усталеної судової практики, при вирішенні питання про можливість застосування відносно особи заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, вирішальним фактором є не факт відбування ним встановленої частини покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання: виконання покладених на засудженого законних обов`язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищення загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; придбання спеціальності; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, від вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор; неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.

Тоді як ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільно корисній праці; систематичним виконанням трудових обов`язків, виробничих завдань і дорученої роботи; внесенням раціоналізаторських пропозицій і винахідницьких відкриттів; відсутність відмов від роботи, невиходів на роботу без поважних причин і порушень трудової дисципліни; виконанням норм виробітку; ставленням до майна, знарядь виробництва; прагненням придбати спеціальність або підвищити кваліфікацію; відсутність трудових порушень; суворим додержанням правил охорони праці і правил техніки безпеки та ін.

Згідно з вимогами чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, для висновку про те, що особа стала на шлях виправлення беруться дані про особу в сукупності за весь час відбування покарання.

Разом з тим, прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

На думку суду, засудженим ОСОБА_4 не доведено, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким сприятиме його виправленню та досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.

З огляду на наявні в матеріалах справи відомості, в тому числі дані про особу засудженого ОСОБА_4 , достатні підстави для застосування до нього ст. 82 КК України наразі відсутні, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 82 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26 квітня 2002 р., суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким видом покарання, відповідно до ст.82 КК України - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 7 діб з дня проголошення.

Суддя : ОСОБА_1