Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №168/451/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/451/26

Провадження № 3/168/240/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року сел. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Малюта А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності № 3 (сел.Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

жителя

АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення від 17 травня 2026 року серії ЕПР1 № 667961 вбачається, що ОСОБА_1 17 травня 2026 року о 00.22 год. в с. Дубечне по вул.Незалежності,37 Ковельського району Волинської області керував автомобілем «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Чим порушив вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

В судовому засідання засіданні ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. Пояснив, що на момент під`їзду працівників поліції автомобіль «Фольксваген Гольф», з державним номером НОМЕР_1 , перебував у нерухомому стані, був припаркований на узбіччі. Він знаходився на задньому пасажирському сидінні автомобіля. Окрім нього, в салоні перебували ще двоє осіб: один на передньому пасажирському сидінні, інший - на задньому сидінні поруч з ним. Місце водія було порожнім. Що підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського. Зазначив, що під час складання протоколу він чітко вказав у протоколі власноручно: «Я не керував». Про що також постійно заперечував. Відповідно до правової позиції Верховної Суду (зокрема, у постанові від 23 жовтня 2019 по справі № 404/4467/16-а), само по собі перебування особи в стані сп`яніння в салоні зупиненого автомобіля не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, якщо не доведено факт руху (керування) цього ТЗ. Тому просив провадження у справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративного правопорушення, вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У відповідності до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.

Згідно із частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення їх в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідальність за статтею 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Тобто, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП є наявність одночасно двох умов: перебування особи в стані сп`яніння та керування нею в такому стані транспортним засобом.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого частиною статті 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (стаття 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.

Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп`яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп`яніння.

У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, органом, на який покладено обов`язок збирання та подання доказів, подано відеозапис з місця події та копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 667961 від 17 травня 2026 року.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з місця події не встановлено, що ОСОБА_1 17 травня 2026 року о 00.22 год. в с.Дубечне по вул.Незалежності,37 Ковельського району Волинської області керував автомобілем «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

На відеозаписі наявний факт, що автомобіль стоїть на обочині, фари виключені. Факту підтвердження саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом із відео не вбачається. Натомість із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 сидить на задньому сидінні разом із пасажиром. Поводиться адекватно. Момент руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на долучених до протоколу про адміністративні правопорушення відеозаписах з місця події не зафіксовано.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

Разом з цим, у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «пояснення особи» ОСОБА_1 власноруно написав: «Я не керував».

За таких обставин, відсутні допустимі та достовірні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому недоведеним є факт, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вказане в протоколі правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Оскільки без підтвердження факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Будь-яких інших доказів на встановлення факту керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння в судовому засіданні не встановлено.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1,3, частина друга статті 19 Основного Закону України ). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до пункту 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З огляду на наведене вище, а також відповідно до положень статті 62 Конституції України, наявність діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП не доведено належними та допустимими доказами.

За відсутності належних та допустимих доказів провини особи, слід прийти висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу даного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративних правопорушень.

Керуючись статтями 221, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП,

суддя

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги

Суддя А. В. Малюта