Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №161/20/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20/25

Провадження № 1-кп/161/207/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 19 червня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024035580000720 від 30.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні двох дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають з ним, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працює викладачем в Технічному фаховому коледжі ЛНТУ, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

Так, обвинувачений ОСОБА_9 , 20 липня 2024 року, близько 18 години 00 хвилин, перебуваючи в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, керуючись метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході конфлікту із потерпілою ОСОБА_12 , (у розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), яка на час вчинення кримінального проступку була його дружиною, умисно наніс останній ряд ударів кулаками обох рук в ділянку спини та попереку, схопив за плече, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на підлогу, після чого ОСОБА_9 присів обома ногами на нижні кінцівки потерпілої ОСОБА_13 , притиснувши їх, а потім долонею правої руки здавив шию потерпілої, чим спричинив потерпілій ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді синців шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, а також садна верхніх та нижніх кінцівок, які відповідно до висновку судово-медичного експерта за № 738 від 08 листопада 2024 року, за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, не визнав, тому суд за клопотанням прокурора, підтриманим всіма учасниками судового розгляду, встановив повний порядок розгляду даного кримінального провадження: вважав за необхідне допитати потерпілу, дослідити матеріали кримінального провадження, свідків, неповнолітнього свідка в присутності законного представника психолога і педагога та обвинуваченого.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 повідомила, що через переписку в квітні 2022 року в телефонному режимі з іншим чоловіком, в неї погіршились стосунки в сім`ї. Чоловік постійно її переслідував, забирав її мобільний телефон, перевіряв її переписку, електронну пошту, контролював її кожний рух, перестав їй довіряти, оскільки вважав, що вона його зраджувала. Діти перестали з нею спілкуватись, були налаштовані проти неї, прийняли сторону чоловіка і не сприймають її як матір та вважають її зрадницею. Тому в неї почались проблеми із здоров`ям, вона почала відвідувати лікаря психіатра та психолога. З грудня 2023 року проживала з чоловіком як чужі люди, в неї були суїцидальні думки. 29.06.2024 року вона звернулась до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу. 20.07.2024 року, в суботу вона вирішила зібрати свої речі і переїхати в інше місце проживання. Коли зібрала речі, чоловік їй запропонував вставити в телефон сім-картку та дати йому подивитись телефон. Вона з цим не погоджувалась, однак, взявши сім карту під видом її встановлення, прийшла на кухню, взяла кухонний молоток для м`яса, присядки присіла на підлогу і почала бити по телефону, намагаючись його розбити. В цей час обвинувачений ОСОБА_9 підбіг до неї ззаду, почав бити її по спині, по ребрах, схопив за плече, вона впала на спину, він навалився на неї, затиснув її ногами і почав забирати телефон, продовжував наносити їй удари по руках, плечах. Також він почав її душити за шию, їй стало погано, потемніло в очах. Обвинувачений забрав телефон, скільки часу вона лежала на підлозі вона не знає. Оговтавшись від скоєного, вона пішла до своєї подруги ОСОБА_14 . Зазначила що від нанесених ударів ОСОБА_9 в неї були синці на стегнах і руках. Прийшовши до подруги, вона попросила телефон і зателефонувала в поліцію. Зустрівшись з працівниками поліції, вона дізналась, що ОСОБА_9 також викликав поліцію, тому на неї працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення за психологічне та економічне насильство. В подальшому працівники поліції щодо ОСОБА_9 склали протокол про адміністративне правопорушення щодо фізичного насильства. На наступний день десь о 09 год. – 09.30 год. вона звернулась в травмпункт міської лікарні, що розташований в м.Луцьку по пр.Відродження. Її оглянув лікар травматолог, зробив рентген, взяли кров на алкогольне сп`яніння та зателефонували в поліцію, оскільки вона повідомила лікаря, що її побив чоловік. Працівники поліції викликали її та ОСОБА_9 у відділення поліції з даного приводу, у зв`язку з цим вони писали пояснення та погодились на профілактичні бесіди. Після цього, забравши свої речі, вона довгий час не могла забрати свої документи, чоловік її постійно переслідував. 12.08.2024 року вони розлучились, однак не погодившись із рішенням суду, чоловік подав апеляційну скаргу. 22.10.2024 року рішення Луцького міськрайонного суду про розірвання шлюбу було залишено без змін Волинським апеляційним судом. Також чоловік звернувся в суд з позовом про стягнення з неї аліментів, оскільки діти залишились проживати з ним. Діти повністю зайняли його позицію, захищають його, просять забрати заяву. Станом на 20.07.2024 року стосунки в неї з дітьми не були ідеальними, а на сьогоднішній день вона взагалі не спілкується з дітьми та бувшим чоловіком.

Окрім цього, винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, також підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні та дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами - документами, наданими стороною обвинувачення, відповідно до ст.23 КПК України, а саме:

- заявою потерпілої ОСОБА_12 про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованої 30.07.2024 за вх.№25661 у Луцькому РУП ГУНП у Волинській області, з якої вбачається, що 20.07.2024 року, після 18:00 год., знаходячись по місцю попереднього постійного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік ОСОБА_9 , на ґрунті ревнощів, умисно спричинив їй тілесні ушкодження, які згідно висновку спеціаліста ВОБ СМЕ № 488 від 25.07.2024 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.72);

- консультаційним висновком лікаря-психіатра КП «МОЛМТГ» від 28.08.2024, в якому потерпілій встановлено діагноз: «Розлад адаптації. Тривожно-депресивний стан.» (а.с.72а);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.09.2024 року, з якого вбачається, що було проведено слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ), в присутності експерта, під час якого остання показала обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 (а.с.73-74). Даний диск із відеозаписом був досліджений судом безпосередньо в судовому засіданні (а.с.75);

- висновком експерта судово-медичної експертизи № 738, з якого вбачається, що згідно висновку спеціаліста № 488 від 25.07.2024 року у потерпілої ОСОБА_12 були виявлені ушкодження у вигляді синців шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; а також садна верхніх та нижніх кінцівок. Синці виникли внаслідок дії тупих предметів, які мали обмежену по площі контактуючу поверхню, або ж при взаємодії з такими предметами. Садна виникли внаслідок дії під кутом з тупим твердим предметом, з обмеженою по площі, контактуючою поверхнею, цілком вірогідно, в час та при обставинах, вказаних обстежуваною, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Індивідуальні особливості контактувавших поверхонь тупих предметів в характері ушкоджень не відобразились. Враховуючи характер, кількість, різноманітну анатомічну локалізацію ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_16 експерт вважав, що виникнення їх в результаті падіння з висоти власного росту – виключається. Вищевказані ушкодження цілком могли утворитись за обставин, відображених при проведенні допиту та слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_16 (а.с.76-78);

- висновком спеціаліста судово-медичної експертизи № 488, який був проведений 25.07.2024 на підставі заяви ОСОБА_12 , з якого вбачається, що обстеженням ОСОБА_12 встановлено наявність синців шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, а також, садна верхніх та нижніх кінцівок. Синці виникли внаслідок дії тупих предметів, які мали обмежену по площі контактуючу поверхню, або ж при взаємодії з такими предметами. Садна виникли внаслідок дії під кутом з тупим твердим предметом, з обмеженою по площі, контактуючою поверхнею, цілком вірогідно, в час та при обставинах, вказаних обстежуваною. Встановлені у ОСОБА_12 , ушкодження, у вигляді синців та саден, по ступені тяжкості, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.79-80);

- довідки з травмпункту № 6811 КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади», з якої вбачається, що 21.07.2024 року ОСОБА_12 встановлено діагноз «Забій правого плечевого суглобу та поперекового відділу хребта. Множинні п/ш гематоми обох передпліч обох стегон та правої гомілки», анамнез: побив чоловік вдома (а.с.81).

- протоколом про адміністративне правопорушення складеним 20.07.2024 року відносно ОСОБА_12 за те, що 20.07.2024 близько 19:30 год. ОСОБА_12 вчинила відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного та економічного характеру, а саме: вчинила сварку, причому розбила телефон потерпілого. Дії вчинила в присутності малолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с.86);

- постановою Луцького міськрайонного суду від 12.09.2024 про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_16 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП, в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, залишеної без змін постановою Волинського апеляційного суду від 09.10.2024 року (а.с.84-85, 87-88);

- копією справи № 4667 про результати розгляду звернення громадянки ОСОБА_16 , по факту вчинення можливих неправомірних дій чоловіком ОСОБА_9 , з якої вбачається, що працівниками сектору протидії домашньому насильству ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській області проведена перевірка інформації викладеної у її зверненні з приводу можливих неправомірних дій чоловіком ОСОБА_9 02.08.2024 року з ОСОБА_9 було проведено профілактичну бесіду виховного характеру щодо недопущення вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_12 . Подальший розгляд справи припинено у зв`язку із письмовим зверненням ОСОБА_12 .

Також в матеріалах справи знаходиться письмова заява ОСОБА_12 із проханням не відкривати кримінальне провадження та не вносити відомості до ЄРДР , по факту її звернення, щодо ситуації нанесення легких тілесних ушкоджень її чоловіком ОСОБА_9 (а.с.95-104).

Стороною захисту надано письмові докази щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_9 , якими підтверджуються час, місце та подію кримінального проступку, а саме:

- постанова Луцького міськрайонного суду від 23.09.2024 про притягнення обвинуваченого ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, залишена без змін Волинським апеляційним судом від 04.11.2024 року, відповідно до якої вбачається, що 20.07.2024 близько 19:30 год. ОСОБА_9 вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_12 психологічного та фізичного характеру, а саме: ображав, принижував, вчинив бійку, шарпав за одяг, хапав за руки, чим міг завдати шкоди фізичному та психічному здоров`ю потерпілої, дані дії чинив в присутності малолітньої дитини ОСОБА_11 (а.с.110-118);

- фото розбитого мобільного телефону «Nokia 53» ОСОБА_9 та кухонного металевого молотка для відбивання м`яса, яким потерпіла розбила вказаний мобільний телефон (а.с.119-120)

- довідки з КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» № 6798, з якої вбачається, що ОСОБА_9 звертався 20.07.2024 у травмпункт, де йому було встановлено діагноз «закритий краєвий перелом основи –фаланги 3 пальця лівої кисті», та повідомлено лікаря, що травма була отримана вдома та фото переломаного середнього пальця ОСОБА_9 (а.с.121-122);

- копія довідки токсилогічного дослідження ОСОБА_9 з травмпункту від 20.07.2024, з якої вбачається, що останній під час кримінального проступку був тверезий (а.с.123);

- копія довідки-рентгенологічного дослідження МЦ «Благомед» ОСОБА_9 від 25.07.2024 з якої вбачається, що ОСОБА_9 встановлено «Краєвий відломковий черезгуглобовий перелом тильної поверхні основи нігтьової фаланги 3 пальця лівої кисті із зміщенням відломку» (а.с.124);

- переписка у месенджері Viber між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 від 04.01.2025, з якої вбачається, що донька не довіряє матері та після події, яка сталась 20.07.2025 зненавидила її та повністю перейшла на захист обвинуваченого батька ОСОБА_9 (а.с.131-138);

- постанова Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 08.08.2025 про закриття кримінального провадження відносносно ОСОБА_12 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення (а.с.139-142);

- ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 23.09.2025 року про задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_9 на постанову слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_17 від 08.08.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024035580000698 від 27.07.2024 , про обвинувачення ОСОБА_12 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України (а.с.143-146).

В судовому засіданні також були допитані свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та в присутності законного представника та психолога неповнолітня ОСОБА_21 та експерт ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні 03.11.2025 р. показала, що літом 2024 року у вечірню пору доби до неї на подвір`я забігла ОСОБА_12 , плакала, була в істериці, в неї було волосся вз`єрошене та попросила води і телефон. Коли вона запитала що сталось, ОСОБА_23 відповіла, що її побив чоловік вдома в квартирі де вони проживали. По тілу в неї вона бачила садна, які були на стегнах та на плечах. Вказала, що дала їй телефон, вона вийшла на дорогу і викликала поліцію, трохи заспокоїлась, перестала плакати і пішла.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні 03.11.2025 показала, що працює в патрульній поліції і 20.07.2024 приїхала на виклик ОСОБА_9 , щодо вчинення відносно нього домашнього насильства. Приїхавши на виклик вона дізналась, що ОСОБА_9 хотів забрати в своєї дружини телефон, вона не віддавала, почала його розбивати молотком кухонним, а він забирав його в неї, тому коли била молотком по телефону стукнула по пальцю ОСОБА_9 . Зазначила, що вони зустрілись на вулиці із ОСОБА_12 і тоді вона розповіла, що вдарила молотком по пальцю ОСОБА_9 випадково, бо він хотів забрати телефон у неї. При зустрічі вона показала їм синці на руках і ногах і сказала, що її побив чоловік та також виявила бажання написати заяву про домашнє насильство відносно ОСОБА_9 . Коли поліцейські приїхали додому до ОСОБА_9 в квартирі була дитина, дочка бачила що мама розбила телефон, самої потерпілої в квартирі не було. Вони склали протокол за вчинення домашнього насильства і на обвинуваченого і на потерпілу. До ОСОБА_9 приїжджала швидка допомога.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні 03.11.2025 показав, що він працює в патрульній поліції, чергував 20.07.2024 і отримав повідомлення про виклик щодо вчинення домашнього насильства. Коли приїхали – їх зустрів обвинувачений і повідомив, що дружина нанесла йому тілесні ушкодження. Йому було запропоновано викликати швидку. З дружиною вони зв`язались і під`їхали до неї. Як виїхали з квартири ОСОБА_9 , було денне світло та до зустрічі із ОСОБА_9 пройшло орієнтовно 20 хвилин. Коли зустрілись із ОСОБА_12 , то побачили, що в неї на ногах вище коліна (стегнах) і на руках, орієнтовно на плечі були синці, в неї був шоковий стан, вона була надзвичайно стурбована, вся в сльозах, сказала що чоловік її «пошарпав», вона не хотіла заявляти на чоловіка і він з напарницею поліцейською їй пояснювали, що це варто зробити. Тоді запропонували звернутись в лікарню – вона відмовилась. ОСОБА_12 сказала, що її побив чоловік ОСОБА_9 . Як стало відомо свідку, суть конфлікту полягав у тому, що чоловік хотів забрати телефон, тому вона почала його розбивати і вдарила по пальцю. Вони склали протоколи про вчинення домашнього насильства на обох – і на потерпілу, і на обвинуваченого. Дитину як приїхали не бачили, вона підійшла до них пізніше, але точно за неї не пам`ятає.

Послідовність та детальність показань свідків дають суду достатні підстави вважати їх достовірними та правдивими.

Також в якості свідка в судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_24 та законного представника ОСОБА_25 було допитана донька ОСОБА_11 , яка суду показала, що 20.07.2024 о 16 год. її мама ОСОБА_12 збиралась кудись йти, в цей час тато – обвинувачений ОСОБА_9 дістав на коридорі старий телефон «Нокіа», яким користувалась мама, вона побачила, що телефон забрав ОСОБА_9 та почала його в нього забирати, ламаючи при цьому татові пальця, шарпала за одяг і щипала його. Тато казав щоб вона цього не робила і відходив від неї. На кухні мама впала на спину, а тато впав на неї на коліна, телефон був між ногами мами з рукою тата. Тато і мама тримали телефон, мама його забирала в тата. В подальшому мама побачила татів телефон «Самсунг», який лежав на кухні, відкрила вікно на кухні та хотіла його викинути через вікно, тато підбіг до мами, закрив вікно, тоді мама татів телефон кинула об плитку, відштовхнула тата та почала топити телефон «Нокіа» та взяла молоток і почала розбивати телефон «Нокіа», тато забрав телефон і сказав, що викликає поліцію. ОСОБА_26 забралась і пішла з квартири. Пізніше приїхала швидка допомога і поліція, вона в той час була в кімнаті. Крім того зазначила, що вона весь час знаходилась з батьками.

Однак, показання свідка ОСОБА_11 суд не може взяти повною мірою до уваги, оскільки вони суперечать показанням, наданим нею раніше, у протоколі допиту від 15.11.2024 року, оскільки в ньому остання зазначала, що під час конфлікту вона залишалась у спальній кімнаті, але чула їх розмову, а також виглядала з кімнати і побачила, що мама взяла молоток, яким почала розбивати мобільний телефон, а тато хотів його забрати. Також пояснила, що батько матір не бив, а тілесні ушкодження вона сама нанесла собі, щипаючи свої руки та ноги. Тобто в частині перебування у кімнаті та можливості бачити весь конфлікт між батьками, спричинення тілесних ушкоджень є суперечливими, а також не відповідають показанням інших свідків та дослідженим у судовому засіданні доказам. Крім того, характер відносин між свідком ОСОБА_11 та потерпілою, створює сумнів у достовірності показань свідка, яка в такий спосіб намагається допомогти обвинуваченому ОСОБА_9 уникнути відповідальності.

Експерт ОСОБА_22 у судовому засіданні 24.03.2026, показав, що на підставі постанови дізнавача Луцького РУП ним була проведена експертиза. Дізнавачем було надано протокол допиту потерпілої ОСОБА_12 , протокол слідчого експерименту, ксерокопія довідки з травмпункту ОСОБА_16 та висновок спеціаліста № 488 від 25.07.2024. На підставі цих документів був складений висновок експерта № 738. Згідно складеного висновку експерта потерпіла ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження. Вказав, що досліджувались всі запитання які були поставлені у висновку і на всі запитання були надані відповіді. Також експерт конкретизував, що враховуючи характер ушкоджень нанесених ОСОБА_12 (множинність синців, садин), то сама ОСОБА_12 шляхом щипання себе чи самоздавлення не могла нанести собі зазначені у висновку спеціаліста ушкодження. На запитання сторони захисту щодо контакту потерпілої ОСОБА_12 з тупим предметом, експерт пояснив, що контакт міг бути, однак розмежувати де був удар або тілом, або об щось немає можливості визначити. В травмпункті лікарі тілесні ушкодження пишуть поверхнево, в повному обсязі описують тілесні ушкодження тільки експерти. Щодо кольору та інтенсивності синця – це залежить від організму людини.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, надав показання про те, що з потерпілою ОСОБА_12 з кінця 2023 року відносини були напружені, вони не проживали разом як подружжя з грудня місяця. На сьогоднішній день вони розлучені. 20.07.2024, потерпіла близько 16 год. планувала вийти з дому в магазин, тому він також вийшов в коридор, коли потерпіла брала речі на прихожій, вона знайшла належний ОСОБА_9 телефон «Нокіа 53». ОСОБА_9 взяв телефон і поклав його в карман шортів, потерпіла почала шарпати його за шорти, щипала його, почала ламати йому пальці та вибігла в кухню. В кухні взяла його телефон «Самсунг» та хотіла викинути його через вікно, ОСОБА_9 закрив вікно, тоді потерпіла взяла телефон і кинула його об плитку а потім на підлогу. За цю подію ОСОБА_9 не злився на потерпілу та не наносив їй тілесні ушкодження. При цій події їхня донька ОСОБА_27 стояла при вході в кухні. Коли ОСОБА_9 хотів забрати в потерпілої телефон «Самсунг», остання з карманів шортів ОСОБА_9 дістала телефон «Нокія53» і почала топити його під водою, потім вона взяла його руку з телефоном двома руками і затиснула між ноги, підскочила і впала на підлогу. Вважає, що потерпіла це зробила спеціально, оскільки хотіла забрати в нього телефон, однак можливо послизнулась. Потерпіла впала спиною до мийки вздовж стіни, потягла його за собою, тому ОСОБА_9 впав за нею. Зазначив, що телефон «Нокія 53» він хотів віддати дітям, однак потерпіла заперечувала. Про цю подію він також казав слідчому, однак останній сказав що ця подія його не цікавить.

Щодо подій біля 19 год. 30 хв., то останні 3 хвилини він сидів на підлозі в кімнаті, тримаючи свій мобільний телефон «Нокіа 53», який він придбав собі на свій день народження. Також при цьому були присутні він, потерпіла і донька ОСОБА_27 . Як зазначив в судовому засіданні, що він вказаний телефон шукав давно. Він сидів з телефоном і просив щоб ОСОБА_28 розблокувала телефон, а ОСОБА_29 йому відповіла, що зробить одну опцію, тільки їй на це потрібно кілька днів. Тому ОСОБА_30 відповів, що можна і зараз якусь опцію зробити. Зазначив, що ОСОБА_29 сиділа на ліжку, а він на підлозі, в її колінах. Він просив ОСОБА_29 розблокувати телефон, ОСОБА_29 пішла на кухню, ОСОБА_27 була в кімнаті з ним, по часу десь пройшло до 1 хвилини. Приходить і каже що добре, тільки одну опцію зробить. Потерпіла взяла телефон, побігла на кухню, взяла молоток і почала бити по телефону. Він підійшов до потерпілої, хотів забрати телефон, присів, а вона в цей час розбивала телефон і попала йому по пальцю, чим нанесла йому тілесні ушкодження. Вказав, що тілесні ушкодження, зазначені у висновку експерта він потерпілій умисно не спричиняв. Після цього, він зателефонував в поліцію. Потерпіла протягом 3 хвилин була ще вдома, пішла в кімнату брати свої речі і сказала йому, що також викличе поліцію, швидко вийшла і втекла. Зазначив, що потерпілій не наносив удари кулаками, потерпіла на підлогу не падала, припускає, що при гострому болі пальця, він оборонявся і хотів захиститись від руки потерпілої та вихопити молоток. Можливо при цьому, він десь і міг спричинити їй тілесні ушкодження під час самозахисту. Коли він намагався зупинити потерпілу і забрати телефон, він усвідомлював свої дії та не припускав, що міг нанести потерпілій тілесні ушкодження. Вважає, що потерпіла свідомо його провокувала. Агресію щодо потерпілої він не проявляв, тому вважає, що можливо під час боротьби з потерпілою, притисканням коліном на коліно потерпілої, в неї могли виникнути синці. Також вказав, що потерпіла вдарялась спиною в мийку, в двері і дверну ручку. Він стояв поряд з потерпілою та не штовхав її. Також вказав, що донька ОСОБА_27 завжди була присутня при цій події яка відбувалась протягом 7 хвилин. Зазначив, що в нього є припущення, що коли потерпіла на нього замахувалась, можливо «черкнув» по шиї останньої.

Тобто у своїх показаннях обвинувачений детально пояснював свої дій, викликані ревнощами до колишньої дружини, а також його намагання забрати у потерпілої мобільний телефон, який належав йому, але перебував у користуванні колишньої дружини. Також не виключив можливості отримання тілесних ушкоджень потерпілою під час «шарпанини» з ним.

Крім того, зазначив, що йому без захисника було вручено обвинувальний акт та проведений допит як підозрюваного, при цьому він просив, щоб йому надали захисника, однак ніхто так і не надав. Зазначив, що не просив слідчого проводити слідчий експеримент. Щодо поданого потерпілою цивільного позову та витрат на правову допомогу заперечував та просив відмовити повністю. Мотивував тим, що умисно тілесних ушкоджень не наносив, а щодо невизнання витрат на правову допомогу – будь-яких аргументів не навів.

Прокурор в ході судового розгляду на пред`явленому обвинуваченні наполягала та вважала, що дії обвинуваченого кваліфіковано вірно, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (проступку) повністю підтвердились сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів. Зазначила, що показання обвинуваченого істотно різняться із показаннями дітей, зокрема щодо обставин події, тому вважає, що такі показання не можуть бути покладені в основу виправдання обвинуваченого та є проявом домашнього насильства, яке має особливу правову та соціальну оцінку, що прямо передбачено положеннями Закону України «Про запобігання ти протидію домашньому насильству», тому просила суд надати обвинуваченому виправні роботи строком на 6 місяців із відрахуванням 10% заробітку у дохід держави, а також просила застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, а саме: 1) заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) заборонити наближатися на визначену судом відстань до місця проживання, роботи, навчання чи перебування потерпілої; 3) заборонити листування, телефонні переговори та будь-які інші контакти із потерпілою особисто або через третіх осіб; 4) направити ОСОБА_9 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Водночас потерпіла та обвинувачений вже разом тривалий час не проживають, розлучені, потерпіла намагається відновити стосунки з двома доньками, для чого їй потрібно домовлятися з обвинуваченим щодо часу та місця можливих зустрічей, а тому підстав для застосування заходів, передбачених п.1 та п.3 суд не вбачає.

Представник потерпілої та потерпіла просили обрати обвинуваченому сувору міру покарання, цивільний позов та витрати на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.

Захисник обвинуваченого просив виправдати обвинуваченого, оскільки він не винуватий у вчиненні кримінального правопорушення. Також зазначав, що було порушено право на захист обвинуваченого, оскільки при врученні обвинувального акту на прохання ОСОБА_9 не надали права останньому скористатись послугами захисника. Щодо цивільного позову та витрат на правову допомогу захисника просив відмовити.

Щодо доводів захисника ОСОБА_8 , висловлених у судових дебатах, стосовно порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_9 під час вручення обвинувального акта без участі захисника, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 брали участь, клопотань про повернення обвинувального акта з підстав порушення ст. 293 КПК України не заявляли. Стороні захисту судом було надано достатньо часу для ознайомлення з пред`явленим обвинуваченням та підготовки до захисту. Протягом усього судового розгляду обвинувачений повною мірою реалізовував свої процесуальні права, користувався кваліфікованою правовою допомогою адвоката, надавав докази та заявляв клопотання. Підстав для забезпечення обов`язкової участі захисника у даному провадженні не встановлено. Обвинувачений є повністю дієздатною дорослою особою і в будь-який момент мав право і можливість запросити будь-якого обраного ним захисника під час досудового розслідування, що й зробив у подальшому, оскільки його інтереси в судовому засіданні представляв професійний захисник – адвокат.

З огляду на це, факт вручення копії обвинувального акта безпосередньо підозрюваному на стадії закінчення досудового розслідування, за умови подальшого повного забезпечення права на захист на стадії судового розгляду, не звузив процесуальних прав обвинуваченого, не вплинув і не міг вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, а тому не є істотним порушенням вимог КПК України».

Таким чином, суд вважає, що докази в кримінальному провадженні є належними, допустимими та достовірними, а в цілому в їх сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для постановлення обвинувального вироку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_9 , в пред`явленому йому обвинуваченні повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 , суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи вид і міру покарання, суд керується вимогами ст. ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму ВС України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до положень ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Обвинувачений ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання та місце роботи, вчинене ним кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, потерпіла наполягала на призначені суворого покарання. Обвинувачений працевлаштований, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, неодноразово нагороджувався грамотами, подякою та дипломами Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які проживають з ним, у зв`язку з чим суд призначає покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу, а також вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, передбачені ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: заборонити наближатися на визначену судом відстань до місця проживання, роботи, навчання чи перебування потерпілої; направити ОСОБА_9 для проходження програми для кривдників, строком на 3 місяці.

На думку суду, обрана міра покарання є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень. Застосування більш суворого покарання, як бажає потерпіла, за таких умов – до раніше не судимого обвинуваченого, працевлаштованого, буде непропорційним і несправедливим.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 , суд виходить з того, що обвинувачений цивільний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема – у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги характер та тривалість фізичних і моральних страждань потерпілої, стан її здоров`я, морально-психологічного стану після вчинення відносно неї кримінального проступку та отриманих в сукупності тілесних ушкоджень, їх наслідків, тривалості лікування потерпілої, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 15 000 грн.

Відповідно до ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу віднесені до процесуальних витрат.

За змістом ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Згідно із ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого усі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правничу допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правничої допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16).

Матеріалами справи стверджується, що у заявленому цивільному позові потерпіла просила про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_9 на її користь 20 000 грн., сплачених нею витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження понесення таких витрат надала договора про надання правничої допомоги від 26.07.2024, від 13.01.2025 та додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025 у якому зазначено про надання ОСОБА_12 адвокату ОСОБА_6 у якості гонорару 20 000 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок вартості наданої правничої допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера № 13-01/25 від 13.01.2025.

Хоча сторона відповідача і заперечувала обґрунтованість судових витрат на професійну правничу допомогу, однак, оцінивши надані суду докази, ураховуючи зміст заявленого потерпілою цивільного позову, загалом обсяг виконаної адвокатом ОСОБА_6 юридичної й технічної роботи, загальну кількість, а також тривалість судових засідань, при розгляді даного кримінального провадження, суд вважає, що заявлена до стягнення сума 20 000 грн. за надання правничої допомоги є такою, що відповідає критерію співмірності та підстав для відмовлення в її стягненні, попри заперечення обвинуваченого, не вбачає.

Запобіжні заходи щодо обвинуваченого не застосовувалися, підстави для цього на даний час відсутні. Арешт на майно не накладався.

Відомості про речові докази та решт майна прокурором не надані.

Керуючись ст.ст. 110, 127, 368, 370, 374, 395, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_9 обмежувальні заходи на строк 3 (три) місяці, а саме:

- заборонити ОСОБА_9 наближатися на відстань ближчу як 100 метрів до місця, де ОСОБА_12 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

- направити ОСОБА_9 для проходження програми для кривдників.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 в користь ОСОБА_12 завдану моральну шкоду в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_9 в користь ОСОБА_12 20 000 (двадцять тисяч) гривень за надання правової допомоги адвокатом.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1