Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №947/2308/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1196/26

Номер справи місцевого суду: 947/2308/26

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556090, 31.12.2025 о 23-й годині 43 хвилини за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 23, водій ОСОБА_1 керувала електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, нестійка хода, характерний запах алкоголю з порожнини рота. Тест на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія було проведено на місці зупинки за допомогою приладу Драгер ARLM-0431nTecт. Результат огляду позитивний - 0,29%, тобто порушила вимоги п. 2.9а ПДР, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.02.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 15.05.2026 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 25.02.2026, скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 не була сповіщена належним чином, жодних судових повісток чи повідомлень від суду не отримувала, через це була позбавлена можливості з`явитись до суду, надати пояснення та скористатись правовою допомогою. На момент надходження судової повістки на відділення поштового зв`язку ОСОБА_1 перебувала за кордоном, на підтвердження вказаних обставин надає документи. Копію оскаржуваної постанови суду у день її винесення ОСОБА_1 не отримала, про існування вказаного судового рішення останній стало відомо 04.05.2026 з мобільного застосунку «ДІЯ». ОСОБА_1 отримала копію постанови в приміщенні Київського районного суду м. Одеси саме 06.05.2026.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцем вчинення адміністративного правопорушення за протоколом є Приморський район, який територіально підсудний виключно Приморському районному суду м. Одеси, а тому Київський районний суд не мав законних повноважень розглядати вказану справу.

Крім того, зазначає що ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння не перебувала в той день. Зупинка працівниками поліції електросамокату є незаконною, крім того відбулась під час повітряної тривоги, внаслідок чого ОСОБА_1 перебувала в небезпеці. Протокол про адміністративне правопорушення складено з грубими помилками.

Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, щорозгляд справи відбувся за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 не була сповіщена належним чином, жодних судових повісток чи повідомлень від суду не отримувала, через це була позбавлена можливості з`явитись до суду, надати пояснення та скористатись правовою допомогою. На момент надходження судової повістки на відділення поштового зв`язку ОСОБА_1 перебувала за кордоном, на підтвердження вказаних обставин надає документи. Копію оскаржуваної постанови суду у день її винесення ОСОБА_1 не отримала, про існування вказаного судового рішення останній стало відомо 04.05.2026 з мобільного застосунку «ДІЯ». ОСОБА_1 отримала копію постанови в приміщенні Київського районного суду м. Одеси саме 06.05.2026.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова Київського районного суду м. Одеси від 25.02.2026 за відсутністю ОСОБА_1 .

Відомостей про отримання ОСОБА_1 судових повісток про дату, час та місце судового засідання матеріали справи не містять.

Копію оскаржуваної постанови стороною апелянта було отримано саме 06.05.2026, про що міститься розписка в матеріалах справи. (а.с. 19).

За таких обставин, ОСОБА_1 була позбавлена можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У статті 280 КУпАП зазначено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 23.

Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що, справа про адміністративне правопорушення розглядається судом за місцем його вчинення.

Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (частина 6 статті 276 КУпАП).

У відповідності до вимог частини 2 статті 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1- 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Згідно адміністративно-територіального поділу м. Одеси, місце вчинення правопорушення: «вул. Фонтанська дорога, буд. 23» відноситься до Приморського району м. Одеси.

Місце проживання ОСОБА_1 , згідно з даними реєстрації, які маються в матеріалах справи (а.с.3): АДРЕСА_1 . Отже, як місце вчинення адміністративного правопорушення, так і місце проживання правопорушника відноситься до Приморського району м. Одеси.

Проте всупереч вимогам статті 276 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення управлінням патрульної поліції було направлено для розгляду до Київського районного суду м. Одеси, а судом всупереч вимогам статті 278 КУпАП не перевірено чи належить до його компетенції розгляд даної справи.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Розгляд справи судом з порушенням правил територіальної підсудності, встановленої частини 1 статті 276 КУпАП, є істотним порушенням вимог закону, оскільки інститут підсудності передбачає поділ справ між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки, тобто закон чітко встановлює, в якому суді повинна розглядатися справа.

Територіальна підсудність передбачає розмежування компетенції із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Зважаючи на викладене, обґрунтованими слід вважати доводи про те, що справу розглянуто судом першої інстанції, який не визначений законом розглядати справу відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Згідно з вимогами частини 3 статті 8 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У своїх рішеннях ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (пункт 98 Рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України").

Норми КУпАП не регулюють порядку вирішення питання у разі порушення територіальної підсудності справ про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим необхідно застосувати аналогію права та при вирішенні даного питання керуватися нормами КПК України, зокрема, положення пункту 6 частини 2 статті 412, пункту 1 частини 1 статті 415 КПК України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Згідно до пункту 3 частини 1 статті 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

У відповідності до вимог пункту 6 частини 2 статті 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2- 7 частини 2 статті 412 цього Кодексу.

Отже, апеляційний суд, з урахуванням того, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся з порушенням вимог КУпАП, яким визначено принцип підсудності справ, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд за місцем вчинення правопорушення - до Приморського районного суду Одеської області до територіальної підсудності якого відноситься розгляд справи.

Враховуючи, що Київським районним судом Одеської області справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглянута неповноважним складом суду з порушенням правил територіальної підсудності, що вказує на такі істотні порушення вимог закону, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти остаточне законне рішення по суті справи та з цих же підстав не має можливості перевірити правильність висновків місцевого суду.

Зважаючи на вище зазначене, постанова судді Київського районного суду Одеської області від 25.02.2026 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - направленню за підсудністю до Приморського районного суду Одеської області.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Враховуючи викладене, оцінка іншим доводам по суті скарги не надається.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2026 року скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення №947/2308/26 відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП направити до Приморського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова