Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №587/2329/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/2329/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/501/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 387

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

Судді-доповідача - ОСОБА_3 ,

суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_6

прокурора – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 02.07.2025, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городок, Городоцького району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 в якій він просив вирок Сумського районного суду Сумської області від 02.07.2025 скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Прокурор просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді 2 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 визначено не обирати, а строк відбування покарання визначено рахувати з моменту його фактичного затримання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначав, що доведеність вини обвинуваченого та правильність встановлених судом фактичних обставин справи він не оскаржує, однак вважав вирок суду незаконним в частині призначеного обвинуваченому покарання, оскільки санкцією ч.5 ст. 407 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років.

Водночас, суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не врахував того, що 27.01.2023 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 № 2839-ІХ, яким посилено судову репресію за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 403, 405, 407, 408, 429 КК України, та виключено можливість застосування судом положень ст. ст. 69, 75 КК України до військовослужбовців у разі вчинення ними кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану.

Кримінальний закон, яким посилено кримінальну відповідальність військовослужбовців, застосовується з дня набрання законом чинності. Відтак у разі вчинення кримінального правопорушення після 27.01.2023, внесені в КК України зміни не дозволяють застосовувати ст.ст. 69, 75 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, після 27.01.2023, а саме: з 22.05.2024 по 05.06.2024, суд помилково дійшов висновку про можливість застосування положень ст. 69 КК України та призначив ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 407 КК України - 2 роки позбавлення волі.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як встановлено судом першої інстанції 24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

30.03.2022 ОСОБА_8 на підставі ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10,11, ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 768-ОС від 28.10.2023 ОСОБА_8 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії – старшого радіотелефоніста групи управління вогневого відділення другого відділу прикордонної служби ( тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, та вважається таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою з 28.10.2023.

Згідно вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, 22.05.2024 близько 09.20 год ОСОБА_8 проходячи військову службу в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.. 17, 65 Конституції України, п.п.1,2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 19, 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залиш місце тимчасового розташування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПСУ у АДРЕСА_3 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

У подальшому, 05.06.2024 близько 11.10 год ОСОБА_8 самостійно повернувся до тимчасового розташування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПСУ у АДРЕСА_3 .

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_7 , яка апеляційну скаргу підтримала, просила вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання скасувати та в цій частині ухвалити новий вирок з призначенням ОСОБА_8 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі, без застосування ст. 69 КК України, думку обвинуваченого ОСОБА_8 , яка проти задоволення вимог скарги прокурора заперечив, просив вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогамист. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цих вимог закону не дотримано.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з п.4 ч.1 ст.409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильне застосування кримінального закону України про кримінальну відповідальність, згідно п.2 ч.1 ст.413 КПК України, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі, зокрема, необхідності застосування більш суворого покарання.

Колегія суддів вважає, що доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність є слушними і знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду та є безумовними підставами для скасування вироку суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 виходячи з наступного.

Як слідує з вироку суду, судовий розгляд було проведено відповідно до положень ч.3 ст. 349 КК України, без дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які було враховано судом першої інстанції та в результаті відповідно кваліфіковано дії ОСОБА_8 за ч.5 ст. 407 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.2 ст.394, ст.404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначенихст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зі змісту вирок суду першої інстанції вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_8 за вчинення злочину за ч.5 ст. 407 КК України призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 років позбавлення волі, тобто нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч.5 ст. 407 КК України, яка визначає покарання у виді позбавлення волі настрок від 5 до 10 років.

Натомість, як слушно зауважив прокурор та з чим колегія суддів за встановлених обставин погоджується, судом залишено поза увагою те, що 27.01.2023 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 № 2839-ІХ, яким посилено судову репресію за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 403, 405, 407, 408, 429 КК України, та виключено можливість застосування судом положень ст. ст. 69, 75 КК України до військовослужбовців у разі вчинення ними кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану.

Кримінальний закон, яким посилено кримінальну відповідальність військовослужбовців, застосовується з дня набрання законом чинності. Відтак у разі вчинення кримінального правопорушення після 27.01.2023, внесені в КК України зміни не дозволяють застосовувати ст.ст. 69, 75 КК України.

Тому, враховуючи, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, після 27.01.2023, а саме: з 22.05.2024 по 05.06.2024, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про можливість застосування положень ст. 69 КК України та безпідставно призначив ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 407 КК Україниу виді 2 років позбавлення волі, тим самим застосував положення ст. 69 КК України, які в даному конкретному випадку застосовувати не мав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме через безпідставне застосування ст. 69 КК України.

Ухвалючи новий вирок в цій частині, колегія суддів враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який неодружений, приймав участь у захисті держави, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, пом`якшуючі покарання обставини - визнання вини, активне сприяння у розкритті злочину, відсудність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому та враховує позицію прокурора, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі, що знаходиться в мінімальних межах визначених санкцією частинни вчиненого ним злочину.

Тим самим колегія суддів погоджується з вимогами апеляційної скарги в частині безпідставного застосування судом ст. 69 КК України, однак вимоги скарги апеляційний суд задовольняє частково виходячи з їх змісту, де між іншого, прокурором ставиться прохання визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тоді як з фактичними обставинами справи, доведеністю вини та правильністю кваліфікації дій обвинуваченого прокурор був згодний і вирок суду в цій частині не перевірявся.

Керуючись ч.15 ст. 615 ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 02.07.2025, відносно ОСОБА_8 , в частині призначеного покарання, скасувати через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання цього вироку суду.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5