Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №455/783/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/783/26 Головуючий у 1 інстанції: Клімченко М. І.

Провадження № 33/811/908/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника Медвідь Василя Осиповича, прокурора Куцак А.В., розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями адвоката Медвідь Василя Осиповича на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року,

встановив:

постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до оскаржуваної постанови,підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою – начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в умовах особливого періоду, у порушення вимог статей 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 20 Розділу ІІ «Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», затвердженої наказом МО України №604 від 29.11.2018, внаслідок недбалого ставлення до виконання обов`язків військової служби, у період з 11.12.2024 по 15.12.2024 не контролював і не знав стан справ у підрозділі, інформацією про результати медичного огляду на стан сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_2 не володів, в результаті чого не доповів своїм безпосереднім командирам про порушення військової дисципліни, скоєне підлеглим, та не вніс пропозиції щодо накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення, внаслідок чого останньому безпідставно виплачено премію за грудень 2024 року та не притягнуто до адміністративної відповідальності, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

На зазначену постанову адвокат Медвідь В.О. подав апеляційну скаргу з доповненнями у якій просить скасувати постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що вказані події мали місце у грудні 2024 року, тому вже закінчились строки для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вказав, що так зване правопорушення було виявлено в межах кримінального провадження №42025142400000062 від 01.07.2025. Тобто, про вказані обставини Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону вже було відомо розпочинаючи з 01.07.2025, що підтверджується копією постанови про часткове закриття кримінального провадження від 19.01.2026.

Вважає, що граничний строк притягнення до адміністративної відповідальності у даному випадку сплинув 15.03.2025, а протокол про адміністративне правопорушення було складено лише 22.04.2026, тобто після спливу встановленого законом строку більш, ніж на один рік. Вказує, що підстави для обчислення строку притягнення до адміністративної відповідальності з моменту виявлення правопорушення відсутні.

Заслухавши думку особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника Медвідь Василя Осиповича на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги та законність оскаржуваної постанови, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (через хворобу, у зв`язку з виконанням інших покладених на неї обов`язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за наведених у постанові судді обставин, підтверджується, зокрема: протоколом № 7 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП від 22.04.2026, складеним відносно ОСОБА_1 , прокурором відділу організації діяльності прокурора у провадженні у справах про адміністративні правопорушення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Безверхнім А.; постановою про закриття кримінального провадження №42025142400000062 від 01.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 КК України, винесеною слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Сенюком М.В. 07.04.2026; запитом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на освідчення стану алкогольного сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_2 ; висновком № 7 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 11.12.2024, згідно якого військовослужбовець ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння; витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) ОСОБА_4 №410 від 15.12.2024, згідно якого рядового ОСОБА_2 вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби та, зокрема, виплатити з 01 по 15 грудня 2024 року грошове забезпечення з урахуванням щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 535 %; наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 №4 від 05.01.2026 «Про результати службової перевірки» та доповідною запискою заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з психологічної підтримки персоналу – начальника відділу психологічної підтримки персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , згідно яких за результатами проведення службової перевірки з`ясовано, що не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за перебування у стані алкогольного сп`яніння 11.12.2024 зумовлено відсутністю доповіді з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема підполковника ОСОБА_1 ; повідомленням тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 № 12220 від 12.12.2025, згідно якого доповідь від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (на той час підполковник ОСОБА_1 ) про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння 11.11.2024 не надходила та не обліковується в ІНФОРМАЦІЯ_3 , службове розслідування за зазначеним фактом не проводилось, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 виданий наказ №292 від 03.06.2025 «Про призначення уповноважених за складання протоколів про військові адміністративні правопорушення у 2025 році»; витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) ОСОБА_4 №155 від 13.05.2025, згідно якого підполковника ОСОБА_1 , начальника першого відділу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) №389 від 09.05.2025 на посаду заступника командира батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби; наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 №334 від 24.06.2024 «Про призначення уповноважених за складання протоколів про військові адміністративні правопорушення у 2024 році».

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Натомість, звертаючись до суду із відповідною апеляційною скаргою, апелянт в свою чергу також стверджує, що протокол №7 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 05.02.2026 року, складений щодо ОСОБА_1 підстави для обчислення строку притягнення до адміністративної відповідальності з моменту виявлення правопорушення відсутні, у зв`язку із чим слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що правопорушення вчинено в період з 11.12.2024 до 15.12.2024.

Разом з тим, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження №42025142400000062 від 01.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 КК України, винесеної слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Сенюком М.В. 07.04.2026, встановлено, що кримінальне провадження №42025142400000062 від 01.07.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 КК України щодо посадових осіб військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; відомості про прийняте рішення внести до ЄРДР; копію постанови направити прокурору для складення протоколів про адміністративні правопорушення відносно посадових осіб військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, саме постановою про закриття кримінального провадження №42025142400000062 від 01.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 КК України, винесеної 07.04.2026, прийнято рішення щодо дій стосовно порушень, які були допущені у, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_1 , та надалі, після закриття кримінального провадження, оскільки в діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній склад кримінального правопорушення, згідно чинного законодавства, є викладеними у протоколі № 7 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП від 22.04.2026, складеного відносно ОСОБА_1 .

Апеляційним судом не береться до уваги постанова про часткове закриття кримінального провадження №42025142400000062 від 01.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 425 КК України, частиною 4 статті 425 КК України, винесеної слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Сенюком М.В. 19.07.2025, якою постановлено: кримінальне провадження №42025142400000062 від 01.07.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 КК України (щодо посадових осіб військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного) закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; відомості про прийняте рішення внести до ЄРДР; копію постанови направити прокурору для складення протоколів про адміністративні правопорушення відносно посадових осіб військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, оскільки вказаною постановою не приймалось рішення, що стосувалось дій військової службової особи – начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_1 .

При цьому, слід зазначити, що датою виявлення правопорушення, в розумінні статті 38 КУпАП, є 07.04.2026 – дата винесення постанови про закриття кримінального провадження №42025142400000062 від 01.07.2025, і саме з 07.04.2026 починається відрахування строку накладення адміністративного стягнення у даному адміністративному правопорушенні.

Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, апелянтом не надано.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

На переконання апеляційного суду, суддею першої інстанції вірно встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 судом першої інстанції відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративного правопорушення. Постанова судді відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу з доповненнями адвоката Медвідь Василя Осиповича – залишити без задоволення.

Постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 172-15 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА