Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №446/2777/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/2777/25 Головуючий у 1 інстанції: Ляшко О.П.

Провадження № 33/811/982/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Черниш І.І. ( у режимі відеоконференції), представника потерпілого – адвоката Хомко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Хомко Ю.М. на постанову судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 травня 2026 року,

встановив:

вищенаведеною постановою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з постановою судді, згідно протоколу серії ВАД №478670 від 20.11.2025 ОСОБА_2 20.11.2025 року вчинив факт психологічного та фізичного домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , яке проявлялося у словесних погрозах, погрозах фізичною розправою, штовханням та шарпаниною.

Згідно протоколу серії ВАД №478668 від 20.11.2025 ОСОБА_2 20.11.2025 близько 20.00, вчинив факт психологічного та фізичного домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , яке проявилося у погрозах фізичною розправою, та штовханням із шарпаниною в присутності 2-х дітей: малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що завдало їм психологічної шкоди.

Не погоджуючись з даною постановою представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Хомко Ю.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Провадження по праві закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та виходом суду за межі розгляду об`єднаного адміністративного матеріалу.

Звертає увагу на те, що між сторонами існував не лише побутовий конфлікт, як в період шлюбу, так і після розірвання шлюбу, а й фактичним обмеження ОСОБА_2 доступу ОСОБА_1 до власності, що підтверджується поясненнями потерпілих , наданими працівникам поліції.

Крім того, мало місце економічне насилля, яке ОСОБА_2 проявляв шляхом ненадання коштів на утримання дітей, залишення дітей у нічний час без нагляду в період лікування ОСОБА_1 ...

Зазначає, що сам факт конфліктних відносин між колишнім подружжям не виключає наявності у діях одного з них ознак домашнього насильства, а висновки суду першої інстанції про наявність між сторонами виключно «тривалого побутового та майнового конфлікту» без належної оцінки всіх зібраних доказів є передчасним.

Вказує, що факт завдання ОСОБА_1 психологічного насильства підтверджується записом з нагрудних камер працівників поліції, де чітко зафіксовано наслідки такого – втрата свідомості, емоційна нестабільність, депресія.

Крім того, докази завдання фізичної шкоди потерпілій, підтверджуються медичною документацією, показами ОСОБА_5 ..

Зазначає, що суд не надав жодної оцінки факту, що ОСОБА_2 провокував ОСОБА_1 до вчинення самогубства.

Стверджує, що сторона захисту подавала клопотання про долучення доказів в останні дні строку накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення і вказані дії сприяли затягуванню судового процесу у суді першої інстанції на 6 місяців.

Вказує на те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід.

При апеляційному розгляді представник потерпілого – адвокат Хомко Ю.М., підтримала апеляційну скаргу та просила її задоволити

Захисник – адвокат Черниш І.І. заперечила апеляційну скаргу та просила залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу залишити без задоволення із наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддею першої інстанції при вирішенні даної справи зазначені вимоги закону дотриманні.

Закриваючи провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суддя виходив з того, що інкриміновані ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містять обов`язкової складової об`єктивної сторони правопорушення завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками судді з огляду на наступне.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015№1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, яка форма насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, форма домашнього насильства, наслідки цих дій для потерпілого.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП встановлена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, -

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, загальний - особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Об`єктом правопорушення є громадський порядок і громадська безпека.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

При цьому, норма ч.1 ст.173-2КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.

Відповідно до п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; значна перевага сил (фізичних, психологічних) того, хто чинить насильство.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіяні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані суду докази не містять достатніх, належних та допустимих відомостей, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях ОСОБА_2 усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, зокрема факту умисного вчинення домашнього насильства та настання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої або дітей у розумінні вимог зазначеної норми закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, судом першої інстанції, та пропонують надати перевагу окремим доказам без урахування їхньої перевірки та співставлення з іншими доказами у справі. Перевіркою матеріалів справи не встановлено, щоб суд першої інстанції допустив істотні порушення норм матеріального чи процесуального права або здійснив явно формальну чи логічно неприйнятну оцінку доказів.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 20 травня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Хомко Ю.М. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк