Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №317/5620/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/5620/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/5620/26Головуючий у 1-й інстанції – Ачкасов О.М.

Провадження № 11-сс/807/796/26 Доповідач у 2-й інстанції – Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ляшенко Олени Степанівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ляшенко Олени Степанівни на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2026 року,

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян, а саме 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 665,60 грн судового збору.

За постановою суду, 27.10.2025 о 14 год. 28 хв. ОСОБА_1 по вул. Соборній (Тельмана), 22, в с-щі Кушугум Запорізького району Запорізької області керував транспортним засобом AUDI A3, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудну бодікамеру 5 та 2, від керування транспортним засобом відсторонений шляхом парковки без порушення ПДР, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР).

2. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Ляшенко О.С. зазначила, що висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що:

- ОСОБА_1 не висловлював категоричної відмови від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, а навпаки підтвердив готовність пройти огляд, але просив забезпечити супровід його власного транспортного засобу до лікарні;

- суд першої інстанції безпідставно прийняв як доказ провини твердження протоколу про наявність у ОСОБА_1 звужених зіниць, що не реагують на світло, оскільки не було проведено процедури перевірки реакції очей на світло;

- відеозапис є фрагментним і не відображає повноти діалогу, а відсутність свідків позбавила суд можливості об`єктивно оцінити адекватність поведінки водія;

- використання сторонніх адміністративних проступків для обґрунтування вини за ст. 130 КУпАП свідчить про упередженість суду та «обвинувальний ухил» розгляду справи;

- судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 є одиноким батьком, на утриманні якого перебуває неповнолітня дитина та літня матір, а тому позбавлення права керування транспортним засобом є непропорційним заходом впливу, що суттєво обмежує права дитини та суперечить приписам ст. 33 КУпАП.

Щодо поважності причин пропуску строку, то апелянт вказав, що у десятиденний строк була подана апеляційна скарга на вказану постанову. 17.04.2026 постановою Запорізького апеляційного суду повернуто апеляційну скаргу у зв`язку з відсутністю договору про надання правової допомоги. Повторно апеляційна скарга подана 26.04.2026 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

3. Позиції сторін.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Ляшенко О.С. доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Захисник Ляшенко О.С. доповнила тим, що у працівників поліції були відсутні підстави для законної зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 не вручалося, а тому він не міг пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 в судому засіданні пояснив, що його незаконно зупинили працівники поліції, а тому він пішов додому. Від медичного огляду він відмовився через ставлення працівників поліції до нього та через неможливість поїхати на огляд власним автомобілем, висловленого поліцейськими у грубій формі. Відмовився від огляду після виходу з приміщення сільської ради.

4. Мотиви апеляційного суду.

Щодо поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова була винесена судом 12.03.2026. Апеляційна скарга була подана через систему «Електронний суд» 23.03.2026. Постановою Запорізького апеляційного суду від 17.04.2026 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з недотриманням вимог ст. 271 КУпАП. 26.04.2026 захисник Ляшенко О.С. повторно подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку.

Зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Враховуючи, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ляшенко О.С., на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши їх доводи і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР) зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

-протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №495588 від 27.10.2025, згідно з яким ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафікосавано на технічний засіб відеозапису – нагрудні камери 5 та 2;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зафіксовані виявлені ознаки сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду відмовився;

-постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6028071 від 27.10.2025 за ч.5 ст.121 КУпАП, якою підтверджується факт керування транспортним засобом;

-відеозаписом події правопорушення, наданим працівниками поліції, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння та його відмову від проходження такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. При цьому ОСОБА_1 пояснював свою відмову необхідністю поїхати на огляд власним автомобілем, а також наполягав на складанні щодо нього протоколу затримання. Після попередження працівником поліції про необхідність залишатися на місці зупинки транспортного засобу він самовільно залишив місце події. Повернувшись, ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється їхати разом із працівниками поліції до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння та проходити такий огляд. Надалі він повторно самовільно залишив місце події та пішов у невідомому напрямку.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Перелік ознак, за наявності яких працівник поліції має право звернутися до особи із відповідною пропозицією щодо необхідності проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, наведений в п.п. 3, 4 розділу 1 Інструкції № 1452/735.

Порядком № 1103 та п. 6 розділу 2 Інструкції № 1452/735 передбачено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В якості додатків до протоколу долучено відеозапис з відеорегістратора автомобіля та нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, про що міститься відмітка в протоколі (боді камери 5 та 2).

Із відеозапису події встановлено рух спеціалізованого автомобіля працівників поліції за вказаним у протоколі транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 , його зупинку. В ході перевірки документів та спілкування з водієм виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд в медичному закладі (15 год. 29 хв.). На пропозицію працівника поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій погодився та повідомив у грубій формі, що бажає поїхати на своєму автомобілі (15 год. 30 хв.). Далі працівник поліції пояснює, що треба на огляд проїхати на службовому автомобілі. ОСОБА_1 при цьому сперечається з працівниками поліції, себе поводить зухвало, вимагав складання протоколу затримання, після чого залишає свій автомобіль та йде до приміщення сільської ради. Через кілька хвилин виходить і працівники поліції знову пропонують пройти огляд (15 год. 39 хв.), проте ОСОБА_1 вимагає присутність двох свідків, на що йому було відмовлено у зв`язку з безперервною відеофіксацією події. ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду (15 год. 40 хв.), а працівник поліції фіксує відмову. Після цього працівник поліції направився до службового автомобіля для складання матеріалів, а ОСОБА_1 перепаркував транспортний засіб та залишив місце події.

Доводи апелянта про те, що з відеозапису не вбачаються ознаки наркотичного сп`яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Як правильно зазначено у постанові суду першої інстанції, ОСОБА_1 відмовився проїхати з поліцейськими до медичної станови для проходження огляду на стан сп`яніння, поводив себе зухвало, сперечався з працівниками поліції, просив забезпечити супровід його власного транспортного засобу до лікарні, залишив свій автомобіль, тобто його фактичні дії були спрямовані саме на те, щоб ухилитися від проходження такого огляду.

Крім того, зафіксована відеозаписом поведінка ОСОБА_1 вказує на те, що він не мав на меті пройти огляд на стан сп`яніння, а навпаки здійснював активні, свідомі та вольові дії, щоб ухилитись від проходження медичного огляду у повному обсязі, та, як наслідок, уникнути відповідальності.

На підставі досліджених доказів, зокрема відеозаписів, долучених до матеріалів справи, під час розгляду справи безперечно встановлено, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу прямо заявив про відмову як від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським із використанням спеціального технічного засобу, так і від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що працівниками поліції не було проведено процедури перевірки реакції очей на світло, апеляційний суд відхиляє оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп`яніння.

При цьому апеляційний суд зауважує, що жоден із нормативних документів не дає водієві право оспорювати таку вимогу поліцейського.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Так, зафіксовані безперервними відеозаписами бодікамер поліцейських обставини, безумовно стосуються вчинених ОСОБА_1 правопорушень, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вищевказані відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагало від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Безпідставними є також доводи апелянта про незалучення свідків, оскільки відповідно до пункту 6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Враховуючи, що фіксація відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння проводилася з використанням спеціальних технічних засобів відеозапису, то участь свідків була не обов`язкова.

Доводи захисника про безпідставність зупинки спростовуються матеріалами справи. Так відповідно до відеозапису поліцейський повідомив водію ОСОБА_1 причину зупинки – перебування транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , у розшуку, що не заперечувалось самим водієм на місці зупинки. Ця підстава передбачена п.4 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того, в матеріалах справи щодо ОСОБА_1 є постанова про накладення адміністративного стягнення ЕНА №6028071 від 27.10.2025 за порушення п.2.3 ПДР, яке відбулося 27.10.2025 о 14:28 в с-щі Кушугум по вул.. Соборна (Тельмана), 22. Порушення водієм Правил дорожнього руху є також законною підставою для зупинки транспортного засобу ( п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Посилання ОСОБА_1 на незаконність зупинки транспортного засобу та грубе поводження працівників поліції не можуть бути виправданням його поведінки, оскільки такі обставини не звільняли його від обов`язку виконувати законні вимоги працівників поліції та дотримуватися Правил дорожнього руху України.

Зазначення у постанові факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП не свідчить про упередженість суду, а виключно підтверджує факт керування транспортним засобом та законність зупинки транспортного засобу.

Також не заслуговують на увагу доводи захисника про те, що судом не було застосовано індивідуальний підхід при призначенні стягнення, не враховано особу правопорушника, те що він є одиноким батьком, на утриманні якого перебуває неповнолітня дитина та літня матір та наслідки позбавлення права керування транспортними засобами для нього, що є непропорційним заходом для ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При цьому законодавець, встановлюючи відповідальність за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбачив особливий порядок призначення адміністративних стягнень. Згідно з частиною другою статті 33 КУпАП під час накладення стягнення за такі правопорушення не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд зважає на сімейні обставини ОСОБА_1 , однак з огляду на те, що санкція за ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною і передбачає стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, суд не має диспозитивних повноважень для зменшення виду чи розміру стягнення, зокрема призначення стягнення без позбавлення цієї особи права керування транспортними засобами.

Отже, призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає вимогам закону, характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративної відповідальності та є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Будь-яких інших належних та обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не надано.

У підсумку, за встановлених у справі фактичних обставин суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість зібраними у справі належними і допустимими доказами у повному обсязі підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, адміністративне стягнення накладене судом в межах встановлених законом.

За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника - адвоката Ляшенко Олени Степанівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Ляшенко Олени Степанівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков