Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №337/5104/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.06.2026 Справа № 337/5104/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/5104/25 Головуючий у 1-й інстанції: Бредіхін Ю.Ю.

Провадження № 22-ц/807/1182/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року представник ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначав, що 16.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 1103007557 про споживчий кредит, який підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 16.07.2021 року ТОВ «Мілоан» на підставі укладеного договору згідно платіжного документу перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 7 600 грн.

29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 11Т, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.Відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.

Заборгованість відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 29 146 грн та складається з: заборгованість за тілом кредиту - 7 600 грн., заборгованість за відсотками - 20 102 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 1 444 грн, заборгованість за пенею - 0 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 103007557 від 16.07.2021 року в сумі 29 146 грн.; а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103007557 від 16.07.2021 року відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7 500 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами у справі в суді першої та апеляційної інстанцій.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що 16.07.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» було подано Заявку на отримання кредиту № 103007557.

Оскільки ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021 (далі - Кредитний договір чи/або Договір), який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні Договору про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021.

Зазначає, що позивачем було надано скріншоти з застосунку «Viber», що підтверджує належність вказаного номеру телефону в Кредитному договорі НОМЕР_1 ОСОБА_1 і слугує беззаперечним доказом щодо отримання від Товариства одноразового ідентифікатора та використання його для підписання Кредитного договору.

Одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису Первісного кредитора (логи (лог файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у Кредитному договорі, переданому Первісним кредитором Позивачу у pdf.форматі, проте є зашифрованим, а тому при стандартному завантаженні до електронного кабінету чи під час друку не відображається.

Звертає увагу, що Договір про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021 був поданий у складі матеріалів справи як PDF-файл у додатках до позовної заяви, завантаживши який та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF-документів, зокрема Adobe Reader, суд має можливість впевнитися у наявності електронного підпису та перевірити одноразовий ідентифікатор, який підтверджує автентичність документа.

У зв`язку із чим, позивачем до відповіді на відзив надано скріншот першої сторінки Договору про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021 із одноразовим ідентифікатором . Повторно позивач долучає його до апеляційної скарги.

Зазначає, що відповідачем не доведено факту порушення його прав чи законних інтересів під час укладення Кредитного договору № 103007557 від 16.07.2021. ОСОБА_1 не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що спірний договір був укладений від його імені третьої особою без його волевиявлення. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про несанкціоноване використання його персональних даних чи платіжних реквізитів.

Також вказує, що відповідно до п. 2.1. ч. 2 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий відповідачем для отримання кредитних коштів.

Отже, як небанківська установа ТОВ «МІЛОАН» звернулося до платіжної установи, яка мала відповідну ліцензію на надання платіжних послуг, задля перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Станом на дату перерахування коштів - 17.07.2021, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС» (код ЄДРПОУ: 38905834) перебувало у статусі платіжної установи з ліцензією на надання платіжних послуг (вид послуги - переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків), що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту КІС.

Відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов Договору про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021 перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 в сумі 7 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30001840 від 17.07.2021, яке знаходиться в матеріалах справи.

Задля визначення Банку - емітента платіжної картки, зазначеної у зашифрованому вигляді, позивач скористався загальнодоступним сервісом BIN Check (сервіс визначення Банку за номером картки) URL: https://bincheck.io/uk для визначення Банку - емітента за BIN картки. Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав електронну копію платіжного доручення № 30001840 від 17.07.2021, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів позивачем й отримання таких відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів було погоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Зазначення номера картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів відповідачу. У платіжному дорученні відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги.

Звертає увагу, що на виконання ухвали суду першої інстанції АТ «Укрсиббанк» надало офіційну відповідь, у якій підтверджено, що банківська платіжна картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Разом із тим, на виконання вимог зазначеної ухвали Банком було надано виписку за вказаною банківською платіжною карткою. Однак надані відомості не відповідають витребуваному судом періоду. Замість надання виписки за чітко визначений ухвалою суду період з 16.07.2021 по 19.07.2021, Банк надав виписку, у якій хоча і відображені окремі дати здійснення операцій (зокрема 16.07.2021, 17.07.2021), однак усі вони мають єдину дату розрахунку - 19.07.2021, що свідчить про відображення операцій без належної деталізації руху коштів у межах кожного окремого дня витребуваного періоду. Така виписка не містить повних та послідовних даних щодо руху коштів у період з 16.07.2021 по 19.07.2021 та не дає можливості достовірно встановити момент зарахування грошових коштів, зокрема перевірити факт їх надходження за кредитним договором у відповідний час.

Тому, з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи скаржник вважає за необхідне повторно заявити клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та відповідне клопотання про витребування додаткових доказів на підтвердження факту перерахування відповідачеві кредитних коштів, оскільки не уповноважений на самостійне отримання таких доказів, а також просить поновити строк для його подання як пропущений з поважних причин, з огляду на те, що на момент звернення до суду позивачем були долучені всі наявні у нього докази за спірним договором, достовірність яких станом на сьогодні не спростована відповідачем.

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. подав клопотання про витребування доказів та поновлення процесуального строку, в якому просить: поновити апелянту пропущений процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів в суді апеляційної інстанції; витребувати від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (04070, Україна, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 2/12, код ЄДРПОУ: 09807750), інформацію, а саме: підтвердити факт зарахування грошових коштів у період з 16.07.2021 по 19.07.2021 року на банківську картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 у розмірі 7 600 грн.

Від ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Писаренка С.Ю., на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Писаренка С.Ю., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що фактично відповідач не отримував грошових коштів у кредит від первісного кредитора, а тому підстав для задоволення вимог позивача немає.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в особі генерального директора Коршикова Сергія Івановича, який діє на підставі наказу та довіреності, та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №103007557 (індивідуальна частина).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно пункту 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7 600,00 грн у валюті: Українські гривні.

Відповідно до пункту 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 16.07.2021 (строк кредитування).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.08.2021.

Пунктом 1.5. договору визначено загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7 144,00 грн в грошовому виразі 317,286.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 - 1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 14744,00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним, та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно пункту 1.5.1. договору, комісія за надання кредиту становить 1444,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 5 700,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктами 6.1-6.4. передбачено порядок укладення договору.

Так, згідно пунктів 6.1., 6.2. цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Відповідно до платіжного доручення 30001840 від 17.07.2021 ТОВ «МІОЛАН» проведено транзакцію по перерахуванню грошових коштів на «Кредит рах.№ НОМЕР_3 » у розмірі 7 600 грн, отримувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: Кошти згідно договору 103007557 (а.с. 37).

Згідно копії відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором 103007557 - надано кредит на суму 7 600 грн., нараховано комісію за оформлення кредиту 1 444 грн.; сума загального боргу складає 29 146 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 600 грн; заборгованість за відсотками - 20 102 грн; заборгованість по комісії - 1 444 грн; заборгованість за пенею - 0 грн.

29.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № ІІТ, відповідно до якого та витягу з додатка до нього, право вимоги за кредитним договором № 103007557 від 16.07.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, перейшло до позивача на суму заборгованості 29 146 грн.

Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя 03 грудня 2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у акціонерного товариства «Укрсиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, електронна адреса: office@ukrsibbank.com) наступні докази:

- інформацію про те, чи відкривався на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) картковий рахунок № НОМЕР_2 станом на 16.07.2021 року;

- виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 за період з 16.07.2021 року по 19.07.2021 року.

АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів надав виписку по картковим рахункам ОСОБА_1 , у тому числі за номером картки № НОМЕР_2 за період з 16.07.2021 року по 19.07.2021 року.

За вказаний період на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснено дві операції з зарахування грошових коштів:

1. Дата операції 16.07.2021 - зарахування грошових коштів з картки на картковий рахунок у сумі 6000,00 грн.

2. Дата операції 16.07.2021 - зарахування грошових коштів з картки на картковий рахунок у сумі 3000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, зі системного аналізу положень зазначених вище норм закону вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач посилався на те, що 16.07.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідач подав Заявку на отримання кредиту № 103007557. Дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого позичальник підтверджує прийняття умов кредитного договору № 103007557 від 16.07.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021 з ТОВ «Мілоан», та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на його картковий рахунок в сумі 7 600 грн.

На підтвердження надання відповідачу та зарахування на його банківську карту кредитних коштів в розмірі 7 600 грн позивачем надано суду копію платіжного доручення 30001840 від 17.07.2021, згідно якого ТОВ «Мілоан» проведено транзакцію по перерахуванню грошових коштів на кредит рах. № НОМЕР_5 у розмірі 7 600 грн.

У постанові Верховного Суду від 29.02.2021 у справі № 922/51/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал, електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом, паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Як зазначалося вище, згідно пунктів 6.1., 6.2. договору про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Копія договору про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021, яка додана позивачем до позовної заяви, не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачем цього договору. Також, не містять відомостей про такий одноразовий ідентифікатор інші докази, надані позивачем.

Однак, у відповіді на відзив (а.с. 85-90) представник ТОВ «Діджи Фінанас» зазначав про те, що одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису первісного кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у кредитному договорі, переданому первісним кредитором позивачу у pdf.форматі, проте є зашифрованим, а тому при стандартному завантаженні на пристрій чи під час друку не відображається. Для підтвердження наявності одноразового ідентифікатора у кредитному договорі, необхідно завантажити файл договору на пристрій та відкрити його за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення для перегляду PDF-документів, зокрема, «Adobe Reader», саме за допомогою такого програмного забезпечення можливо переглянути одноразовий ідентифікатор. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні договору про споживчий кредит № 103007557 від 16.07.2021.

На підтвердження факту підписання відповідачем кредитного договору одноразовим ідентифікатором додало скриншот першої сторінки договору про споживчий кредит № 103007557, у якому зверху у лівій частині вказано: «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором L51745. Час: 17.07.2021 10:45», у правій частині: «Підписано ОСОБА_3 , ТОВ «Мілоан». Час: 16.07.2021 13:49».

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 14 червня 2022 року розглянув справу № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21) та дійшов висновку, що: «… Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивачки, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі...».

Відтак, факт укладення договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі доводиться матеріалами справи.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Разом із тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів належного виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору щодо здійснення безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, у зв`язку з чим позов ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню.

Отже, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Щодо клопотання скаржника про витребування доказів колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 19.11.2025 представник позивача надав до суду першої інстанції відповідь на відзив, у якій зазначив, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Первісного кредитора, у зв`язку з чим, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, а також відповідно до п. 35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.

У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану власноручно Позичальником при укладанні договору.

Тому, представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просив суд першої інстанції:

- поновити позивачу пропущений процесуальний строк для подання до суду клопотання про витребування доказів.

- витребувати від АТ «Укрсиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12; електронна адреса: office@ukrsibbank.com; адреса офіційного вебсайта https://ukrsibbank.com/: Інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 відкритого у банку станом на 16.07.2021; виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 в період з 16.07.2021 по 19.07.2021.

Як зазначалося вище, ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя 03 грудня 2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у акціонерного товариства «Укрсиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, електронна адреса: office@ukrsibbank.com) наступні докази:

- інформацію про те, чи відкривався на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) картковий рахунок № НОМЕР_2 станом на 16.07.2021 року;

- виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 за період з 16.07.2021 року по 19.07.2021 року.

АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів надав виписку по картковим рахункам ОСОБА_1 , у тому числі за номером картки № НОМЕР_2 за період з 16.07.2021 року по 19.07.2021 року.

Як вказувалося вище, представник ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. подав клопотання про витребування доказів та поновлення процесуального строку, в якому просить: поновити апелянту пропущений процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів в суді апеляційної інстанції; витребувати від АТ «УКРСИББАНК» (04070, Україна, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 2/12, код ЄДРПОУ: 09807750), інформацію, а саме: підтвердити факт зарахування грошових коштів у період з 16.07.2021 по 19.07.2021 року на банківську картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 у розмірі 7 600 грн.

Вказує, що на виконання вимог ухвали суду першої інстанції Банком було надано виписку за вказаною банківською платіжною карткою. Однак надані відомості не відповідають витребуваному судом періоду. Замість надання виписки за чітко визначений ухвалою суду період з 16.07.2021 по 19.07.2021, Банк надав виписку, у якій хоча і відображені окремі дати здійснення операцій (зокрема 16.07.2021, 17.07.2021), однак усі вони мають єдину дату розрахунку - 19.07.2021, що свідчить про відображення операцій без належної деталізації руху коштів у межах кожного окремого дня витребуваного періоду. Така виписка не містить повних та послідовних даних щодо руху коштів у період з 16.07.2021 по 19.07.2021 та не дає можливості достовірно встановити момент зарахування грошових коштів, зокрема перевірити факт їх надходження за кредитним договором у відповідний час.

З огляду на це, надані Банком відомості не відповідають змісту ухвали суду та не підтверджують обставини, для встановлення яких витребовувалися докази, оскільки не дозволяють ідентифікувати рух коштів у розрізі кожного дня запитуваного періоду. Позивачем було звернуто увагу суду на зазначені недоліки у повторному клопотанні про витребування доказів від 16 грудня 2025 року, в якому наголошувалося на необхідності отримання належної виписки саме за період з 16.07.2021 по 19.07.2021, однак вказане клопотання судом не було розглянуто, відповідну ухвалу не постановлено, а наведені у ньому доводи залишено без оцінки та не відображено у мотивувальній частині рішення суду.

За таких обставин, на думку скаржника, виникає необхідність у повторному витребуванні доказів, оскільки лише надання повної та належно деталізованої виписки за визначений судом період дозволить встановити фактичний рух коштів у відповідні дні та забезпечить всебічний, повний і об`єктивний розгляд справи.

Вирішуючи дане клопотання колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч. 2 та 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивачем були подані документи, які були наявні у нього та які, на його думку, підтверджували викладені в позовній заяві обставини, і на підставі вказаних доказів та витребуваних ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя 03 грудня 2025 року у цій справі судом першої інстанції було ухвалено рішення.

При цьому, в позовній заяві позивач просив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів та матеріалів, без участі представника ТОВ «Діджи Фінанс» (т. 1, а.с. 13).

Також, АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Запоріжжя 03 грудня 2025 року про витребування доказів надав виписку по картковим рахункам ОСОБА_1 , у тому числі за номером картки № НОМЕР_2 за період з 16.07.2021 року по 19.07.2021 року.

За викладеного, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для поновлення скаржнику строку для подання клопотання про витребування доказів під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та витребування від АТ «Укрсиббанк» інформації на підтвердження факту зарахування грошових коштів у період з 16.07.2021 по 19.07.2021 року на банківську картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 у розмірі 7 600 грн.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Решта доказів та обставин, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.

Головуючий: Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко