Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 09 червня 2026 р.
Справа: №335/8598/25
Суддя: Трофимова Д. А.
Дата документу 10.06.2026 Справа № 335/8598/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/8598/25 Головуючий у 1-й інстанції: Алєксєєнко А.Б.
Провадження № 22-ц/807/1062/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Камаловій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича на заочне рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» Кеню Д.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 31.07.2017 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2625056799401, у відповідності до якого банк зобов`язався надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором. За умовами договору кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, водночас відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань кредитні кошти не повернув, не сплатив проценти та інші платежі, передбачені умовами договору.
28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 28/03/24, відповідно до якого відступлено право вимоги за кредитним договором № 2625056799401 від 31.07.2017 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс».
Згідно договору факторингу сума боргу відповідача перед новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» становить: 123 344,98 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 65 992,66 грн.; заборгованості по відсоткам - 57 352,32 грн.; заборгованості по комісії - 0 грн.
Позивачем на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, направлялось повідомлення про відступлення права вимоги від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Цикл Фінанс» із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по кредитному договору, проте відповідачем сума заборгованості не сплачена.
З урахуванням того, що відповідачем не виконано зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів ні первісному кредитору, ні новому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Цикл Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 2625056799401 від 31.07.2017 в розмірі 123 344,98 гривень та судові витрати.
Заочним рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 26257056799401 від 31.07.2017 року в розмірі 123 344 гривні 98 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту 65 992 гривні 66 копійок, заборгованість по відсотках у розмірі 57 352 гривні 32 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422 гривні 40 копійки.
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2025 року у цивільній справі ЄУН 335/8598/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Плугатирьова В.В., подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 26257056799401 від 31.07.2017 року в розмірі 45 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 094,40 грн, судовий збір у сумі 883,50 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що до позовної заяви позивачем додано власний розрахунок заборгованості, згідно якого сума боргу по тілу складає 65 992,66 грн. Разом із цим, позивачем додано копію додатку № 3 до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб (далі - УДБО), а саме, комплексний договір про надання банківських послуг № 26257056799401- КР від 31.07.2017, з якого вбачається, що у розділу 9 договору міститься сума заяви про надання кредиту - 50 000 грн, а в розділ 10 договору міститься відмітка банку, згідно з якою сама кредитної лінії - 45 000 грн.
Крім того, Розділом 1 УДБО у АТ «Банк Кредит Дніпро» від 18.02.2026 №75-Р, визначено, що максимальний ліміт кредитної лінії - максимально можлива сума Кредиту, яку Клієнт може отримати, встановлена на дату укладення Кредитного договору. Тому, вважає, що сума заявлених позивачем вимог по тілу оспорюваного кредиту перевищує суму кредитної лінії на 20 992,66 грн.
Звертає увагу, що матеріали справи не містять відповідних рішень про зміну ліміту, додаткових угод, заявок клієнта тощо, які можуть свідчити про обумовлене сторонами збільшення овердрафту.
Також, відповідно до умов кредитного договору кредит надавався у формі кредитної лінії строком на 12 місяців з можливістю подальшої автопролонгації. Разом із тим, матеріали справи не містять жодних доказів прийняття банком рішень про продовження строку дії кредитного ліміту після спливу первісного строку кредитування. Позивач не надав суду жодного документа, який би підтверджував встановлення або продовження кредитного ліміту на наступні періоди.
Зауважує, що комплексний договір про надання банківських послуг №26257056799401-КР від 31.07.2017, підписаний відповідачем, містить лише загальне положення про ознайомлення клієнта з Умовами банківського обслуговування та тарифами банку, однак не містить посилання на конкретну редакцію таких документів, їх дату затвердження або номер. Також неможливо встановити, яка саме редакція Універсального договору банківського обслуговування діяла на момент укладення кредитного договору, які саме тарифи застосовувались до спірного кредитного продукту, які істотні умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки, порядок її нарахування та зміни, були погодженні сторонами.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явилися.
Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності сторін, їх представників. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.07.2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено комплексний договір про надання банківських послуг № 26257056799401 - КР (Опитувальник).
Згідно розділу 9 зазначеного договору відповідачем подано заявку про надання кредиту у розмірі 50 000,00 грн., строком на 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту; процентна ставка згідно з умовами, встановленими Тарифами банку; договір в частині надання кредиту є укладеним в дату отримання повідомлення від банку про встановлення ліміту кредиту, право на отримання кредиту з`являється після отримання відповідного повідомлення банку про встановлення ліміту кредиту.
Відповідно до розділу 10 договору вказано назву продукту: кредитна лінія, процентна ставна - згідно з умовами Тарифів Банку, сума кредиту складає 45 000 грн, реальна процентна ставка по кредиту становить 58,89%.
Згідно розділу 11 договору «Інші умови», відповідач звернулась до банку з пропозицією (офертою) укласти Комплексний договір про надання банківських послуг на умовах, викладених у вищевказаній заяві про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки та заяві про надання кредиту та на умовах, викладених банком в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (надалі УДБО) і Тарифах Банку, розміщених на офіційному сайті банку.
Поданням та підписанням заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, заяви про надання кредиту, підтвердив наступне, зокрема: 1) шляхом підписання ним та уповноваженим представником банку заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки між ним та банком укладається договір про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, невід`ємною частиною якого ж УДБО, Тарифи, заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки; 2) до моменту укладення договору надання платіжної картки банк ознайомив його з умовами договору платіжної картки, а також з Тарифами та УДБО, з якими він згоден та зобов`язується виконувати. Банк надав йому примірники договору про надання платіжної картки, Тарифів та УБДО.
Згідно із п. 14, п. 15 розділу 11 договору «Інші умови» ОСОБА_1 підтвердила, що отримала картку Visa Gold кредитная PW терміном дії до 31.07.2022 року, а також логін та пароль для доступу до Free Bank. Підтвердила укладення Комплексного договору про надання банківських послуг 26257056799401-КР від 20.07.2017 р. між нею та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на зазначених в ньому умовах.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 31.07.2017 по 28.03.2024.
Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим згідно із розрахунком АТ «Банк Кредит Дніпро» станом на 28.03.2024 утворилась заборгованість у розмірі 123 344,98 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 65 992,66 грн; заборгованості по відсоткам - 57 352,32 грн; заборгованості по комісії - 0 грн.
28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором 26257056799401-КР від 20.07.2017 р.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 123 344,98 грн., яка складається: з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 65 992,66 грн. та заборгованості по відсотках у розмірі 57 352,32 грн.
Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як зазначалося вище, 20.07.2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено комплексний договір про надання банківських послуг № 26257056799401 - КР (Опитувальник), за умовами якого банк зобов`язався надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором. За умовами договору кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу. На підставі кредитного договору за заявою клієнта банк відкрив клієнту поточний рахунок, видав платіжну картку і надав йому кредит у формі кредитної лінії на строк 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту.
Відповідно до приведеного розрахунку заборгованості, станом на 28.03.2024 утворилась заборгованість у розмірі 123 344,98 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 65 992,66 грн; заборгованості по відсоткам - 57 352,32 грн; заборгованості по комісії - 0 грн.
Отже, між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраного ним банку, а саме АТ «Банк Кредит Дніпро», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором 26257056799401-КР від 20.07.2017 р.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
У розмінні положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Доказів, які б спростовували приведений розрахунок заборгованості перед ТОВ «Цикл Фінанс», відповідач суду не надав, а матеріали справи таких не містять.
За встановлених обставин суд першої інстанції правильно виснував про наявність підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, тому позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Одночасно з цим, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції наведених у скарзі правових позицій Верховного Суду, оскільки в указаних справах були встановлені інші фактичні обставини, порівняно з обставинами у цій справі.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича, залишити без задоволення.
Заочне рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua